Таблиця Менделєєва: елементи збираємо, грати прозирають

З часу публікації статті Д.Менделєєва «Державо, кру-гом! Чи повернуться обличчям до армії ті, хто за неї відповідає?» сталися події, які потребують деяких коментарів та роз’яснень.

Насправді джерело «брудної кампанії проти керівництва Міноборони» перебуває не поза військовим відомством, а всередині нього. Сумно, що Ю.Єхануров, який пройшов практично всі щаблі українського чиновництва, так і не зрозумів цього. Саме свідоме й цинічне ігнорування українського законодавства міністерськими чиновниками і створило основу для обвинувачень військового відомства в різноманітних зловживаннях. При цьому слід зауважити, що глобальність, якої міністр оборони надавав операції з власного порятунку, наштовхує на думку про системний характер зловживань.

Після майже тритижневого очікування редакція нарешті отримала авторський матеріал міністра з викладом його точки зору (див. на сайті zn.ua). Відразу зроблю застереження: актуальність матеріалу знизилася, оскільки за період, який минув, автор постарався докладно висвітлити свою позицію в численних інтерв’ю та виступах у засобах масової інформації. Основний рефрен запропонованої до публікації статті: цькування Міноборони з боку Ю.Тимошенко і М.Сивульського — це політичне замовлення.

Хотілося б запропонувати Ю.Єханурову трохи подумати і все-таки підтвердити до середи наступного тижня рішення про розміщення в «Дзеркалі тижня» цієї статті. (У друкованому виданні «ДТ» статтю Єханурова опубліковано у №22 (750) за 20—26 червня 2009 року.)

До цього розкрию невеличку військову таємницю. Матеріали, оприлюднені мною, лише частково належать відомству М.Сивульського. Все те, що викликало обурення міністра оборони, особливо ковбаса, яка стала для Юрія Івановича «ковбасою спотикання», взято з іншого документа. А тому, зі свого боку, пропоную одночасно опублікувати деякі витяги з акта перевірки органів військового управління Збройних сил, проведеної в березні—квітні поточного року не Сивульським і не Тимошенко, а відповідно до указу президента № 149 від 11 березня 2009 року. Наскільки мені здається, буде важко обвинуватити в політичній упередженості інспекцію з питань контролю за діяльністю військових формувань секретаріату президента. До речі в комісії брали участь співробітники апарату і РНБО, і СБУ, і Мінздоров’я, і Мінекономіки.

Щоб ніхто не сумнівався в тому, що редакція має текст цього документа, наведу мовою оригіналу лише підсумкову частину супровідного листа на ім’я Верховного головнокомандувача:

«З огляду на викладене Інспекційна комісія вважає, що робота керівного складу Міністерства оборони та Генерального штабу має системні прорахунки і потребує суттєвого поліпшення, та пропонує:

…за результатами незадовільної роботи керівництва оборонного відомства та Генерального штабу зробити жорсткі кадрові висновки.

Вважаємо за доцільне надіслати копію Акта перевірки до Кабінету Міністрів України, запропонувавши Уряду ретельно проаналізувати причини наявних недоліків і проблем, ужити усіх необхідних заходів для їх усунення та реалізації визначених у Акті пропозицій.

Проект листа Прем’єр-міністру України Ю.Тимошенко додається».

«Жорсткі кадрові рішення», цілком імовірно, могли б означати відставку не тільки голови оборонного відомства, а й начальника Генерального штабу генерала армії С.Кириченка.

Ознайомлений президент із результатами його ж перевірки, чи вони померли під сукном Віри Іванівни?

Тим, хто не знає, скажу: якщо матеріали перевірки ГоловКРУ можна спростовувати в судах, можна робити до них зауваження, то акт президентської інспекції — не предмет для телевізійних дискусій: він служить для президента країни підставою для прийняття відповідних рішень, зокрема кадрових.

Постає запитання: чому міністр оборони, який, імовірно, ознайомився трохи менше місяця тому з цим документом, не подав у суд на співробітників Інспекції, апарату РНБО, секретаріату президента? Зрештою, чому він не зажадав вибачень від глави президентського секретаріату?

А Ю.Єхануров під час засідання уряду 20 травня вже напевно знав про зміст акта президентської інспекції! До чого ж тоді на ГоловКРУ нарікати?

Є підозра, що не тільки Ющенко, а й Ю.Тимошенко не отримають доступу до акта перевірки, якому в екстреному порядку присвоєно гриф «цілком таємно». Хоча даремно — там знайшлося місце й для критики уряду.

Інспекція секретаріату президента не тільки підтвердила те, що було озвучено у статті, а потім — на засіданні Кабінету міністрів, а й розкрила ті епізоди з життя керівних кадрів Міноборони, про які прем’єр-міністр навіть не здогадується.

Істотні порушення виявлено комісією практично в усіх сферах діяльності міністерства і Генерального штабу. Особливо яскраво проявилося це в оборонному замовленні, ресурсному забезпеченні, управлінні державними підприємствами, розбіжності фінпоказників Генштабу та МО.

Міністерство оборони ігнорувало не тільки акти уряду, а й укази Верховного головнокомандувача. Так, військове відомство не ухвалило жодного рішення і не відпрацювало жодного документа на виконання указу президента №2 від 10 січня 2009 року, яким введено в дію рішення РНБО «Про невідкладні завдання щодо підвищення обороноздатності України».

Так само «успішно» Міноборони виконало доручення президента стосовно роботи «110 Харківського автомобільного ремонтного заводу».

А як виправдати купівлю в січні—лютому 2009 року державними підприємствами сфери управління Міноборони 10 автомобілів «Міцубісі Паджеро» для обслуговування центрального апарату міністерства і Збройних сил?

А договори купівлі автомобілів заступником міністра І.Монтрезором складені так, що Мін’юст — із проблемою родичів керівника відомства, які засвітилися на якомусь із держпідприємств, — може бути вільним: якась військова частина доручає держпідприємству заплатити за автомобіль і передати його їй у користування! Дарма що сума, витрачена на таку «добродійність», могла бути спрямована на повну модернізацію бойового вертольота типу Мі-24 чи на капітальний ремонт шести БМП або п’яти танків. Так сталося, що керівникам держпідприємств нині доводиться переписувати фінплани, які не передбачали таких трюків керівництва Міноборони.

Цілком можливо, що й І.Монтрезор обзаведеться прикладкою «Паджеро», як відомий любитель «мерседесів» із «Нафтогазу». І це без жодного натяку на іспанський сленг.

Ще один приклад стосується найбільш болісної для військових сфери — забезпечення житлом. І тут чомусь президентська комісія виявила приписки! Абсолютно не зрозуміло, навіщо кількість реальних квартир замінюється кількістю липових ордерів. Зовсім не додадуть авторитету керівникові такого високого рангу такі популістські кроки. Ну ніяк не хочуть дві тисячі квартир перетворитися на п’ять тисяч ордерів!

А ще зазначу, що в акті президентської комісії є «забійні» факти практично з усіх аспектів діяльності Міноборони. Про такі елементи для своєї таблиці навіть тезко автора не мріяв! Всі ці елементи дуже стійкі й належать до однієї групи. Але ці властивості нехай вивчають представники правоохоронних органів. Роботи дуже багато! Сама тільки схема орбіт В.Бартківа у сфері надання послуг із харчування може напевно претендувати на патентне закріплення.

Отже, дискредитують Збройні сили не газети та журнали, а нечисті на руку функціонери, які не бажають повернутися до армії обличчям.

І останнє. Вчорашнє звільнення Верховною Радою Юрія Єханурова з посади міністра оборони не викликає щенячого захоплення від настання справедливості. Оскільки БЮТ і ПР зняли його не за діло, а з політичних міркувань. Плювати їм на порушення і зловживання, якби трапилася нагода пред’явити аналогічні претензії ЇХНІМ людям. Так само лукавить і нунсівець В’ячеслав Кириленко, який насправді чудово розуміє, що ніякої «самостійної оборонної політики» при непрофесіоналові Єханурові в МО не було й бути не могло. Проте політичні користь і лицедійство, — можливо, надто тонка матерія для солдатів та офіцерів, які прагнуть служити Батьківщині, а не розкрадати її. І ось вони отримали позитивний сигнал. Заради цього варто було боротися.