Спроба системного підходу

На перший погляд може здатися, що уряд Юлії Тимошенко опікується тільки проблемою виплат вкладникам Ощадбанку колишнього СРСР. І лише іноді повертається до кадрових питань та ще рідше - до інших проблем, серед яких і нафтогазова галузь. Насправді це далеко не так.

Цілком природно, що нове керівництво паливно-енергетичного комплексу України в цілому і НАК «Нафтогаз України» зокрема хоче знати, що йому дісталося чи, точніше, залишилося від попередників. Тому цілком зрозуміле створення 9 січня Міжвідомчої комісії з перевірки діяльності НАК «Нафтогаз України», яку очолив перший віце-прем’єр Олександр Турчинов.

Проте ніхто не стане чекати, допоки ми розберемося зі своїми «брязкальцями». Не стали чекати рішення міжвідомчої комісії ні в «УкрГаз-Енерго», ні в «РосУкрЕнерго», ні в «Газпромі», ні в уряді України. Кожний - через свою причину. Який вигляд все це мало минулого тижня - спробуємо коротенько описати.

«Нафтогаз»: попередні результати перевірки

Ще не зовсім відстоялися сильно закаламутнені нафтогазові води, як уже стали зрозумілі обриси рифів. Рифів, які безпосередньо загрожують як «Нафтогазу», так і енергетичній безпеці країни в цілому. Міжвідомча комісія з перевірки діяльності НАК «Нафтогаз України», очолювана Олександром Турчиновим, тільки-но приступила до комплексної перевірки НАКу, яка триватиме місяців зо два. Така глибинна ревізія потрібна, щоб виявити та проаналізувати системні проблеми «Нафтогазу». А «для тонусу» пан Турчинов уже дістав інформацію від нинішнього глави ГоловКРУ Миколи Сивульсь­кого - про результати попередніх перевірок «Нафтогазу». А вже ця інформація нікого не залишить байдужою.

У перших же рядках послання О.Турчинову сказано: «Резуль­тати перевірок, як і попередні контрольні заходи, засвідчили поглиблення економічної кризи в системі нафтогазового комплексу, невідворотність якої найближчим часом загрожує безпеці держави».

М.Сивульський зазначає, що хоча НАК «Нафтогаз України» й створювалася відповідно до указу президента (Л.Кучми) від 25 лютого 1998 року і наступної постанови Кабміну від 25 травня того самого року, на сьогоднішній день компанія «набула специфічного статусу». (Хоча, можливо, для цього її і задумували?) Уже саме того, що «Нафтогаз» «є власником майна на правах повного володіння всім майном, переданого йому Кабміном у власність» достатньо, щоб говорити про порушення і Конституції України (ст. 116, пункт 5) і Господарського кодексу України (ст. 141, частина 2).

Після вищесказаного решта - є запрограмований наслідок. Тому що створили «Нафтогаз» як державу в державі. І на кого тепер нарікати?.. Можна навести масу вже доведених порушень у діяльності «Нафтогазу», назвати багатомільйонні, скажемо так, не зовсім законні трансакції. Та й кредитна політика менеджменту компанії, про що не раз писало «ДТ», залишає бажати кращого. Як зазначає М.Сивульський, «залучення в період другого півріччя 2006 року і дев’яти місяців 2007 року 11,4 млрд. грн. коштів не тільки не дало очікуваного еко­номічного ефекту, а й зумовило критичне фінансово-економічне становище компанії. Тільки за період із липня 2006 року до вересня 2007-го за користування кредитними ресурсами сплачено 1,2 млрд. грн. Як наслідок, обсяги кредиторської заборгованості... за станом на 1 вересня 2007 року перевищили існуючу дебіторську заборгованість на 7,9 млрд. грн.».

Керівник ГоловКРУ зазначає, що замість істотного прибутку «Нафтогаз» має збитки: «Основною причиною втрати доходів компанії є реалізація товарів і послуг за цінами, нижчими за собівартість, унаслідок чого НАК «Нафтогаз України» втратив 1,7 млрд. грн.». Крім того, «протягом 2006-2007 років реалізація імпортного газу, отриманого від ЗАТ «УкрГаз-Енерго», здійснювалася... за цінами, нижчими від закупівельних, що призвело до втрат у сумі 1,5 млрд. грн.». М.Сивульський також зазначає, що, «користуючись «уседозволеністю», НАК та її дочірні компанії спрямовували фінансові потоки «на сумнівні операції, яких виявлено на суму як мінімум 500 млн. грн. Зокрема у 2005-му - першому півріччі 2006 року компанією нібито отримано на 32,8 млн. грн. юридичних послуг від ТОВ «Юридична фірма «Апріорі», яка є банкрутом...». Про сумнівність проведених ДП «Укрнафтогазкомплект» операцій на суму 321 млн. грн. свідчить відсутність не тільки належної документації, а навіть контрагентів за зазначеними юридичними та фізичними адресами.

І це мала дещиця «грішків», які вже виявили ревізори.

Залишається слабка надія, що міжвідомча комісія не обмежиться констатацією і так відомих фактів і вимогою розстрілу через повішання їхніх творців, а принаймні спробує щось і системно змінити.

Про системність підходу говорив із членами створеної міжвідомчої комісії щодо НАКу і президент В.Ющенко. З деякими - окремо. Хоча далеко не всі кандидатури в складі комісії президента влаштували. Проте президент орієнтував усіх на розбір польотів саме за 2007 рік.

Переконані, якщо в Україні хтось візьме на себе відповідальність усе-таки розібратися з власністю НАК «Нафтогаз України», багато проблем можна буде вирішити автоматично. Це стосується відносин НАКу з облгазами і дочірніми підприємствами, а також акцій, наприклад, у ВАТ «Укрнафта» і ЗАТ «Укртат­нафта» тощо. Тоді й з «Газпромом» буде простіше розмовляти. А то поки доводиться обмежуватися «ознайомчими візитами».

Візит до «Газпрому»

Перший офіційний візит нового глави «Нафтогазу України» Олега Дубини до «Газпрому» загалом можна назвати ознайомчим у тому плані, що Олег Вікторович пояснив російським колегам позицію України щодо бажання змінити уже в другому півріччі ставку транзиту на російський газ. А також згадав про бажання «Нафтогазу» перейти на пряму роботу з «Газпромом». Про можливе збільшення ставки транзиту до 9,32 дол. за 1000 кубометрів газу по 100 км газопроводу теж йшлося. Та це не найголовніша проблема в пошуку взаємовигідних відносин між «Нафтогазом» і «Газпромом».

Як повідомили джерела «ДТ», принципово важливо те, що в «Газпромі» відразу не відкинули прагнення «Нафтогазу» до прямого співробітництва - без посередників. У перспективі це влаштує і російську сторону. Та спочатку потрібна кропітка робота з вироблення системних правил гри.

Хоча, звичайно, «Газпром» не забув і про свої вже добре відомі аргументи. Мовляв, підвищите ставку на транзит російського газу, ми у відповідь підвищимо ціну на транзит азіатського газу та ціну на свій газ, який поставляється в Україну. Власне, росіяни вже продемонстрували серйозність своїх намірів, коли на початку січня поставили в Україну свій газ за ціною понад 300 дол. за 1000 кубометрів. Принаймні про це кажуть представники «РосУкрЕнерго».

До речі, «РосУкрЕнерго» (читай - «Газпром») веде одночасний наступ по всіх фронтах. До того як стало відомо про борг Ук­раїни, який раптом накопичився, виконавчий директор компанії «РосУкрЕнерго» Костянтин Чуйченко заявив Агентству газової інформації, що «у січні поточного року відбулося зниження обсягів постачання природного газу з Центральної та Середньої Азії через аномально холодну погоду. Зниження поставок щодо планових обсягів становить близько 40 млн. кубометрів на добу».

Туркменистан цю «пілюлю» проковтнути не захотів і у четвер заявив: «Такі заяви не мають жодного стосунку до поставок газу з Туркменистану до Російсь­кої Федерації. Туркменистан повністю виконує свої зобов’язання й у строгій відповід­ності з умовами, передбаченими контрактом, здійснює поставки туркмен­ського природного газу в Росію».

Нам важко зрозуміти, чому В.Ющенко вперто вірить у те, що в Україну надходить туркменський та інший центральноазіатський газ. «Газпрому» завжди було вигідно лякати Україну тим, що коли вона підвищить ставку транзиту на російський експортний газ на своїй території, «Газпром» у відповідь підвищить ставку транзиту азіатського газу в Україну. Та немає в Україні азіатського газу! Навіть коли були прямі контракти з Туркме­нистаном, газ поставлявся за так званою схемою заміщення. Ну навіщо ж даремно проганяти газ на тисячі кілометрів? Україна купує газ на російсько-українському кордоні, отже, шантаж про адекватне підвищення транзитного тарифу - казки в кращому разі.

Правда, щоб ці казки розвіяти, українська влада має на весь світ заявити: вона готова купувати газ напряму в «Газпрому» та інших постачальників за «світовою» ціною. Тобто коштувати для України той самий російський газ має стільки ж, як і для Європи, але за вирахуванням вит­рат на транспортування. Якщо, при­міром, у Європі російський газ коштує 350 дол., то, відмінусувавши витрати на транзит, на російсько-українському кордоні одержимо близько 250 дол. І тоді можна спокійно говорити про ставку транзиту для росіян у 9,32 дол.

Однак, щоб таке заявляти, має бути вища політична воля. Наразі ж українській делегації в «Газпромі» дали зрозуміти, що існують якісь вищі домовленості на рівні президентів, і що всі стратегічні газові питання вони курируватимуть особисто та з огляду саме на ці домовленості.

Знову борг? І знову «РосУкрЕнерго»?

За дивним збігом обставин, буквально напередодні візиту української делегації на чолі з головою правління НАК «Нафтогаз України» Олегом Дубиною до «Газпрому» практично монопольний оператор газу в Україні - компанія «УкрГаз-Енерго» обіцяє... погасити заборгованість перед «РосУкрЕнерго» найближчим часом.

Виконавчий директор «РосУкрЕнерго» Костянтин Чуйченко в середу заявив, що прострочена заборгованість «УкрГаз-Енерго» перед трейдером нині становить 830 млн. дол., а це, своєю чергою, призводить до формування заборгованості «РосУкрЕнерго» перед «Газпромом».

«Погашення заборгованості здійснять в максимально короткі строки за рахунок надходжень від продажу газу, який відбирається з ПСГ на умовах 100% передоплати, а також залучених кредитних коштів», - уточнює прес-секретар «УкрГаз-Енерго».

За версією «УкрГаз-Енерго», виникнення такої заборгованості зумовлене додатковою закупівлею великих обсягів газу в підземних сховищах газу (ПСГ) України в ком­панії «РосУкрЕнерго».

«УкрГаз-Енерго» також нагадує своїм контрагентам про потре­бу забезпечення належних розрахунків за споживаний природний газ. «Особливу стурбованість в «УкрГаз-Енерго» викликає те, що підприємства НАК «Нафтогаз України», починаючи з третьої декади грудня 2007 року, цілком припинили оплату за поставлений газ», - зазначає представник постачальника палива.

Як ви знаєте, «РосУкрЕнерго» є єдиним постачальником природного газу в Україну із січня 2006 року, а його єдиним імпортером у країну - «УкрГаз-Енерго», спільне підприємство НАК «Нафтогаз України» і RosUkrEnergo.

«УкрГаз-Енерго» частину придбаного газу поставляє кінцевим споживачам, переважно промисловим підприємствам, частину реалізує «Нафтогазу України» для подальшого забезпечення газом теплопостачальних підприємств і бюджетних установ.

Нагадаємо, що відповідно до заяв «УкрГаз-Енерго», ця компа­нія планувала в 2007 році імпортувати в Україну понад 53 млрд. кубометрів природного газу. Прогнозний баланс надходження і розподілу природного газу по Україні на 2008 рік перед­бачає імпорт трейдером у поточному році 55 млрд. кубометрів газу.

Це все були заяви. Офіційні. Тепер пропонуємо задуматися над тим, звідки міг виникнути борг майже в 800 млн. дол. у ЗАТ «УкрГаз-Енерго» перед «РосУкрЕнерго» буквально з кінця грудня 2007-го? Тим паче що колишнє керівництво українським ПЕК у цілому і «Нафтогазом» зокрема заявляє, що залишили компанію з прибутком. Утім, доречне запитання - «із чиїм?»...

Ще 16 жовтня 2006 року пан Бойко (екс-глава НАК «Нафтогаз» і екс-глава Мінпаливенерго України) дав розпорядження, щоб газ для нормативних потреб (так званий технічний газ, який спалюється для прокачування російсь­кого газу по українській тру­бі до Європи) «Укртрансгаз» закуповував напряму в «УкрГаз-Енерго».

Схема проста. «Укртрансгаз» - дочірнє газотранспортне підприємство НАК «Нафтогаз», і саме воно використовує технічний газ. Воно ж забезпечує транзит російського газу до Європи. Та (увага!) гроші за свої послуги (а це близько 250 млн. дол. на місяць) одержує не «Укртрансгаз» напряму - гроші від «Газпрому» одержує НАК «Нафтогаз України». За логікою, НАК має повер­тати своєму дочірньому газотранспортному підприємству заробле­ні ним же гроші (і на зар­плату, і для підтримки газотранспортної системи, і на закупівлю того самого технічного газу - 6-7 млрд. кубометрів на рік). Однак «Нафтогаз» перераховує «Укртранс­газу» дріб’язок. А технічний газ потрібний. І, як велів колись Юрій Бойко, так дотепер цей газ «закуповують» у компанії «УкрГаз-Енерго».

А точніше, беруть у борг. Отже, якщо прикинути, скільки коштує 6 млрд. кубометрів газу (потрібного «Укртрансгазу»), то приблизно близько 800 млн. дол. боргу за рік і набирається. Коли навіть вважати, що цей газ для компанії «УкрГаз-Енерго» обходиться за мінімумом - 130 дол. за 1000 кубометрів, а далеко не по 314,7 дол., як запевняє все той самий пан Чуйченко.

От і виходить, що «Укртранс­газ» не заплатив компанії «УкрГаз-Енерго» (бо нічим платити, оскільки, як сказано вище, НАК не перераховує потрібні кошти); «УкрГаз-Енерго», своєю чергою (принаймні в цьому нас переконують), своєчасно не заплатило газопостачальнику - «РосУкрЕнерго», а в результаті - за Україною вже сформували борг.

Це наша версія. Ми не претендуємо на її бездоганність. Та інформація до розмірковування в ній є.

До того ж надто часто останнім часом дані про поставки газу компанії «УкрГаз-Енерго» і «Укртрансгазу», який цей газ транспортує, розходяться. От нині Нацкомісія регулювання електроенергетики і перейнялася запитанням: а чому, власне? Цікаво, хто в «УкрГаз-Енерго» на це запитання відповідатиме?

Тут саме час згадати, що глава «УкрГаз-Енерго» і за сумісництвом (донедавна) - заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» Ігор Воронін від колишнього керівництва дістав індульгенцію - відпустку на п’ять місяців. Формально в цей період його не можна звільнити. Це крутіше за будь-яку «дипломатичну хворобу». Неформально, звичайно, у судовому порядку відпустку на 150 днів можна анулювати. Та нині йдеться не про це. А про те, що пан Воронін енд компані відвели уряду Юлії Тимошенко саме п’ять місяців (плюс-мінус 30-40 днів). І якщо до закінчення квітня - початку травня уряд Ю.Тимошенко не узгодить із зацікавленими особами в Україні не просто програму системних змін у нафтогазовому комплексі, а й не встигне на практиці перейти до її виконання, то «РосУкрЕнерго» (читай - «Газпром») ще жорсткіше стане диктувати Україні свої умови. І не лише у нафтогазовій сфері.