«СПРАВА КОРЧИСТОГО» — ПЕРЕДВИБОРНИЙ ХІД ГОЛОВИ ВИЩОЇ РАДИ ЮСТИЦІЇ ВВАЖАЄ ВІТАЛІЙ БОЙКО

Відомо, що ніколи так не прагнуть слави певні категорії діячів, як напередодні виборів. А де її шукати, якщо не в променях гучної справи? І немає нічого кращого від цих цілей, ніж упіймати на гарячому суддю. Нехай навіть судді ледь не поголовно цим займаються, про що всім відомо. Йдеться не про хабарі — про порушення процесуальних термінів розгляду справ. Провина більш ніж поширена, притому через причини, які від служителів Феміди не залежать. Отже, тут дуже важливо, як це все громадськості подати. Та головне, щоб самі судді усвідомили, що вони зобов’язані орієнтуватися на резонансність справи й призначати її до розгляду позачергово. Щоб зрозуміли, що немає в них турботи важливішої, ніж відстежувати й проштовхувати справи, які потім покажуть у новинах. Щоб засвоїли, нарешті: запорука спокійного життя і фахового росту — у розумінні ситуації, тонкому політичному чутті та наявності придворної інтуїції.

16 січня Вища рада юстиції (ВРЮ) відкрила дисциплінарне провадження в зв’язку з порушенням присяги суддею апеляційного суду Донецької області Іваном Корчистим, який усупереч закону призначив розгляд гучної справи про вбивство І.Александрова на вересень замість січня. Процесуальні терміни були порушені через об’єктивні причини: довгу чергу з кримінальних справ. Проте під тиском громадськості суд раптом прозрів і знайшов, як було заявлено, «вікно» у січні. Всім, напевно, зрозуміло: заради цього відсунуті й не на один день десятки не таких гучних справ.

Звичайно, добре, що справа про вбивство Ігоря Александрова розглядатиметься вчасно, як належить за законом. Шкода лише, що по тисячах інших нерезонансних справ підозрювані, чия провина ще не встановлена судом і які взагалі можуть бути визнані невинними, як і колись, місяцями перебуватимуть за гратами. А інші, які втратили близьких, будуть нескінченно довго чекати на справедливу відплату.

Взагалі, не хотілося б розчаровувати компетентних осіб із Вищої ради юстиції, але порушення закону, допущене суддею Корчистим, зовсім не є чимось особливим. Про це з року в рік свідчить сумна судова статистика. Та, певне, членам ВРЮ це раніше було невідомо. До речі, не пригадаю, щоб так розхвилювалася та сама Вища рада юстиції, коли на одному з пленумів Верховного суду було відверто заявлено: у нашій державі продаються суддівські посади. Певне, це менш серйозне порушення закону. Взагалі, не зрозуміло — чи то не торгують цими посадами, чи то вирішено було серйозним людям бізнес не ламати.

Якби головною турботою було не отримання політичних дивідендів, а розгляд справи, яка схвилювала громадськість, у найкоротші терміни, то, можу припустити, події розгорталися б інакше. Ну зателефонував би судді хтось такий, кому важко відмовити, попросив би: «Мовляв, Ваню, сам розумієш, треба». Пояснив би ситуацію, як звичайно це робиться і як між людьми віддавна заведено. Так ні ж, взяли й знеславили суддю на всю країну, притому — нізащо.

Резонанс

Цікаво, що попри свою штучність, а може, саме завдяки їй, «справа Корчистого» надала можливість усім зацікавленим особам проявити себе. І цей шанс був використаний «учасниками процесу» на всі сто відсотків.

У середу в Києві відбулося спільне засідання президій Верховного суду і Ради суддів. Було вивчено стан справ в апеляційному суді Донецької області й зроблені оргвисновки, про які йтиметься нижче. Втім, стосувалися вони не лише судів. Вирішено проінформувати Президента про неподобства, які кояться, про те, що його укази й закони, які регулюють забезпечення судової діяльності, не виконуються належним чином. Звичайно, таке рішення зовсім не свідчить, що хтось наївно думає, ніби цей секрет від Президента приховали. Просто такі звернення — практично єдина форма протесту, яку можуть дозволити собі законослухняного судді.

Голова Верховного суду України Віталій Бойко: «Я був категорично проти рішення, прийнятого Вищою радою юстиції. Вважаю, що ВРЮ властива вибірковість. Потрібно звільнити Замковенка (колишній голова Печерського райсуду столиці звільнений з посади «за порушення присяги судді» на підставі подання ВРЮ. — Авт.) — звільнили миттєво. Може, він і заслуговував звільнення, однак у порядку, передбаченому законом. Набула громадського резонансу справа, пов’язана з убивством Александрова, ВРЮ — тут як тут, притягти до відповідальності за порушення процесуальних термінів. Не повинно бути такої вибірковості. Тому що виникають питання, приміром, на скільки днів має бути порушений термін, щоб ця справа стала об’єктом розгляду ВРЮ? Тут більше політики, ніж турботи про нормальне функціонування судової гілки влади...

Не думаю, що є підстави для порушення дисциплінарного провадження і притягнення І.Корчистого до відповідальності з урахуванням уже відомих обставин у донецькому суді». Глава ВС також заявив, що цей крок ВРЮ має певне політичне забарвлення як передвиборний хід його голови — Сергія Ківалова. Водночас, В.Бойко вважає, що в суду була можливість призначити розгляд даної справи на більш ранній термін, з огляду на увагу громадськості. Проте, на його думку, І.Корчистий «по своєму правий у тому, що перед судом усі однакові, і справи призначаються в порядку черги».

В.Бойко: «Якщо суддя порушив закон, призначив розгляд справи з порушенням процесуальних термінів, то ставиться питання про його звільнення з роботи. Якщо державні мужі не фінансують судову систему, то ми лише збираємо інформацію і хочемо розглянути її на колегії. Хтось конкретно має відповідати за те, що людина перебуває в ув’язненні в чеканні правосуддя і тривалий час не може його дочекатися. Потрібно шукати в державі конкретну офіційна особу й притягати її, може, не лише до дисциплінарної, а до кримінальної відповідальності за халатне виконання своїх посадових обов’язків».

Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Юрій Кармазін: «Над головою судді згустилося чимало хмар. Сьогодні 13 суб’єктів можуть ініціювати дисциплінарне провадження стосовно судді. Починаючи від пересічного громадянина й закінчуючи головою Верховного суду, міністром юстиції, керівником міліції, прокурором, керівниками державних органів, їх заступниками і т.ін. і т.п. У такій обстановці в судді зв’язані руки. Він часом просто не може приймати рішення, яке необхідно приймати, виходячи з закону. Внесення останнім часом змін у закон, відповідно до яких ініціює дисциплінарне провадження пересічний громадянин, призвело до того, що майже по кожній справі є скарга до кваліфікаційної комісії про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Повноваження Вищої ради юстиції чітко виписані у відповідному законі. До них не відноситься право порушувати дисциплінарне провадження стосовно судді апеляційного чи місцевого суду. Винятків тут немає. Така практика Вищої ради юстиції, коли вибірково порушується дисциплінарне провадження стосовно окремих суддів, є сумнівною. Тому що сьогодні так із наших рядів можна вихопити кого завгодно й виставити перед усією державою. Це образливо для судді. Тим паче, що ця практика не лише суперечить вимогам Конституції і Закону «Про Вищу раду юстиції», а й європейським документам, які передбачають, що у випадку невиконання своїх обов’язків суддя може підлягати санкції лише на підставі рішення за пропозицією, рекомендацією чи згодою комітету чи органу як мінімум половина складу якого — судді. На жаль, структура Вищої ради юстиції сьогодні не відповідає цим вимогам даного документа, про що в червні нам нагадували експерти Ради Європи».

З послання Президенту Л.Кучмі за підписом голови ВС В.Бойка й голови Ради суддів України В.Кривенка, датоване травнем минулого року: «25 квітня 2001 року відбулося спільне засідання президій Верховного суду України та Ради суддів України, на якому розглянуто питання про стан здійснення Донецьким обласним судом судочинства в кримінальних справах.

Приводом для невідкладного розгляду цього питання стало грубе порушення Державою встановлених Конституцією України та Європейською конвенцією з прав людини прав 320 притягнутих до кримінальної відповідальності й утримуваних під вартою громадян на справедливий і відкритий розгляд їх справ протягом розумного терміну незалежним і неупередженим судом, тому що 288 із них чекають розгляду кримінальних справ близько року, а 32 особи — понад рік.

Така кризова ситуація з розглядом кримінальних справ склалася внаслідок того, що приміщення обласного суду, побудоване 1952 року, за своїм обсягом не дозволяє розглядати більше ніж чотири кримінальні справи одночасно. Оскільки у провадженні перебуває близько 200 кримінальних справ, суд змушений планувати їх розгляд не лише в приміщенні суду, а й у виїзних судових засіданнях. Така практика організації роботи суду дозволяла забезпечувати здійснення судочинства в терміни, визначені законом.

Водночас протягом останніх років Міністерство фінансів України та Міністерство юстиції України визначають обсяги фінансування діяльності судів у розмірах, які фактично виключають можливість організації виїзних судових засідань.

Халатне ставлення посадових осіб Мін’юсту та Мінфіну до своїх посадових обов’язків є неприпустимим і вимагає невідкладного реагування, оскільки призводить до масового порушення прав людини і завдає шкоду державним інтересам».

Проте у довідці, яка свідчить про стан справ у регіоні за станом на початок нинішнього року, констатується не менш обтяжуюча ситуація: «Внаслідок незадовільного фінансування апеляційного суду Мін’юстом, а також через відсутність нормальних умов для здійснення правосуддя… систематично порушуються терміни розгляду кримінальних справ за першою інстанцією. На початок 2002 року залишилися нерозглянутими 190 справ.

За Апеляційним судом Донецької області за станом на 16.01.2002 року значиться в слідчих ізоляторах 353 підсудних, які очікують черги розгляду своїх справ, із них:

— до 3-х місяців — 62;

— від 3 до 6 місяців — 74;

— від 6 місяців до 1 року — 132;

— понад рік — 85».

Так у чому ж винний суддя Корчистий?

Перспективи

Віталій Бойко: «Кримінальні справи не можна розглядати без фіксації цього процесу технічними засобами. Та спробуйте знайти суд, крім Верховного, де це положення дотримувалося б на практиці. Справу не можна розглядати без прокурора. Днями я був у Ніжині. Там суддя не може розглянути справу, тому що прокурор зайнятий в іншому процесі. Люди приїхали з Луганської області, змушені чекати. Той, хто перебуває під вартою, наполягає, щоб йому надали адвоката. Грошей на це немає, у такий спосіб порушується право на захист. Справу не можна розглядати без свідків. Однак вони не хочуть виконувати свій громадянський обов’язок, тому що їм не повернуть гроші, витрачені на дорогу.

У жовтні я побував у Кіровському місцевому суді Донецької області. Зайшов до кабінету судді, запитую, де ви розглядаєте справи? Суддя відповідає, що в цьому самому кабінеті. А де перебуває заарештований? Суддя відчиняє шафу, а там, за дверцятами, клітка вмонтована. І в конвойної служби претензій немає, оскільки охорона заарештованого забезпечена. Прийшов — відчинив шафу, підсудного туди, і розглядається справа. Це принизливо, а іншого виходу немає.

Загалом, причина проблем судової влади — нерозуміння її значення. Поза всяким сумнівом, ми потрапимо під вогонь критики з боку європейських структур, Європейського суду з прав людини, якщо вони приймуть у провадження заяви громадян, права яких порушуються не судом, а державою. Отже, на нас чекає вибух ще серйозніший і небезпечний, ніж призначення розгляду з порушенням установлених законом термінів у справі Александрова».