Справа «Башмаків»: перший ешелон

Справу «Башмаків», про яку правоохоронці багато говорили, а ЗМІ писали протягом майже трьох років, цього тижня передали до суду. Головне управління з розслідування особливо важливих справ Генпрокуратури України закінчило провадження у кримінальній справі за обвинуваченням 17 членів ОЗУ «Башмаки» у вчиненні в 90-ті роки на території Криму та Херсонської області 13 умисних убивств та інших тяжких і особливо тяжких злочинів. Верховний суд визначить підсудність цієї справи. Швидше за все, слухання проходитимуть не в Криму, а в якійсь з областей. Оперативним супроводом розгляду справи в суді, як повідомив «ДТ» перший заступник міністра внутрішніх справ, начальник ГУБОЗ Володимир Бедриковський, займатиметься спецпідрозділ боротьби з оргзлочинністю — щоб запобігти можливим спробам тиску на суд, свідків та інших учасників процесу. У принципі таку роботу УБОЗ вів і останні півтора року, супроводжуючи розслідування справи, хоча спочатку такий обов’язок покладався на департамент карного розшуку.

Імен підсудних в офіційних повідомленнях не називають. «ДТ» має у своєму розпорядженні повний список обвинувачуваних, які сядуть на лаву підсудних, але назвемо лише осіб, котрі мають ознаки публічності. Їх легко вирахувати за повідомленнями МВС протягом 2006—2008 років, коли здійснювалися затримання й арешти за старими «розстрільними» справами, а також за оголошеннями в розшук лідерів і членів ОЗУ «Башмаки» і «Сейлем». За цей час зачистка Криму від криміналітету, котрий уникнув смерті в розбірках і покарання за законом, пережила два етапи, які не випадково збіглися із приходами на пост міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. У бутність генерала Геннадія Москаля представником президента в АРК на його прохання в автономію було направлено оперативно-слідчу бригаду ГПУ та МВС для документування злочинної діяльності ряду депутатів місцевих рад і ВР Криму — організації замовних убивств та інших тяжких злочинів. Із небуття було піднято не лише старі кримінальні справи, а й трупи жертв, і арсенали зброї.

Перша осічка сталася при спробі арештувати і притягти до кримінальної відповідальності за особливо тяжкі злочини впливового кримського депутата Олександра Мельника. Затриманого депутата було звільнено — заступник генпрокурора України Р.Кузьмін не підписав подання до суду про його арешт, вирішивши, що не зібрано достатньо доказів. Перечекавши якийсь час, Мельник повернувся до сесійного залу і кабінету на шостому — «спікерському» — поверсі парламенту автономії. Відтоді вплив його тільки зростав, що, серед іншого, й викликало недавній депутатський бунт зі спробою усунути покірного Мельнику спікера Гриценка.

А екс-директору футбольного клубу «Таврія» і депутату ВР Криму Рувиму Аронову, котрий поправляв здоров’я за кордоном, — не пощастило. Його заарештували торік у березні в Києві, проте серед 17 обвинувачуваних, які постануть перед судом найближчим часом, його немає. Слідство в епізодах, які йому інкримінуються, виділено в окреме провадження. У міжнародному розшуку перебувають ще двоє кримчан, котрих правоохоронці визначають як лідерів ОЗУ. У серпні 2006 року заступник міністра МВС Євдокимов звертався до громадськості з проханням посприяти в розшуку підозрюваних у вчиненні особливо тяжких злочинів — президента Федерації боксу Криму Олександра Данильченка, президента Федерації вільної боротьби Криму Миколи Кожухаря і ще двох підозрюваних. На рахунку ОЗУ, стверджували правоохоронці, було близько 50 убивств, вісім викрадень людей у Криму, Запоріжжі, Києві, Харкові, Херсоні. У зв’язках з ОЗУ уже тоді було викрито десятьох працівників МВС. Через місяць у Севастополі затримали чотирьох підозрюваних у причетності до угрупован­ня «Башмаки», яким інкримінували організацію серії замовних убивств, замахів і вибухів, учинених у 90-х роках. Двоє з них — бізнесмен Ігор Чесноков і чемпіон Європи із дзюдо Михайло Пліс — у числі 17, котрі невдовзі перейдуть до розряду підсудних. Серед знакових кримських постатей у цьому списку ще один футбольний діяч — Віктор Карасьов.

Втім, в УБОЗу і ГПУ, що називається, із собою ще було. У тому сенсі, що арешти башмаківців і сейлемівців, яким інкримінують старі «розстрільні» справи, тривали аж до кінця минулого року. Але не всі постануть перед судом цього разу. Кілька справ виділено в окреме провадження. Серед них і замах на мера Севастополя Віктора Семенова 1996 року. Від вибуху пристрою, закладеного біля стоянки його автомобіля, крім мера, постраждали ще двоє осіб — охоронець і перехожий. Вони дістали множинні осколкові поранення й опіки. Хоча, пам’ятаємо, при затриманні «севастопольської четвірки» цей злочин інкримінувався саме тим, хто йде під суд у першому ешелоні.

Серед епізодів обвинувального висновку — замовні вбивства, замахи на вбивства із використанням вибухівки, вогнепальної та холодної зброї, завдавання тілесних ушкоджень. Переважно жертвами ставали члени інших ОЗУ. Серед епізодів привертає увагу невідомий раніше злочин із дуже рідкісною кваліфікацією — замах на диверсію. Об’єкт — Київська районна прокуратура Сімферополя. За версією слідства, лідер ОЗУ «Башмаки», котрий перебуває в розшуку, «з метою демонстрації сили свого злочинного формування» вирішив підірва­ти будинок прокуратури. Бойовики отримали з арсеналу ОЗУ гранатомет РПГ-7 і дві гранати ПГ-7ВЛ. Однак на місці виявилося, що ніхто з трьох бойовиків не вміє з нього стріляти! Урок, за даними слідства, вирішив дати Карась. Він зарядив гранату, показав, як зводиться спусковий механізм і як здійснювати постріл. Але в момент передачі гранатомета бойовик випадково зачепив спусковий гачок. У результаті граната влучила в стіну будинку № 40 на вул. Таврійській. На щастя, обійшлося тільки вибитими шибками трьох квартир. Кинувши гранатомет під сміттєвий бак, злочинці зникли з місця події, не довівши до кінця наміру банди вчинити диверсію.

У ГУБОЗі впевнені, що справа в суді не розсиплеться. «Доказів задокументовано предостатньо, і вони переконливі, — стверджує джерело. — І , знаєте, від викопаних трупів уже ніхто не відхреститься. Найближчим часом до суду буде передано ще одну кримінальну справу — стосовно другої частини цього ОЗУ».