СОЮЗ РУШНИЙ

Поділитися
Розлучення по-українському — процес малоестетичний. І вітчизняна політика неодноразово була джерелом ілюстрацій цього твердження...

Розлучення по-українському — процес малоестетичний. І вітчизняна політика неодноразово була джерелом ілюстрацій цього твердження. Вчорашні соратники, союзники й навіть однопартійці по розлученні влаштовували такі з’ясування стосунків, які за концентрацією негативу, що його вони вихлюпували одне на одного, істотно переважали розбірки між ворогами. Комуністи ніколи не укладали союзів і не створювали коаліцій із «Нашою Україною». Принаймні офіційних, закріплених документально. Проте «виробнича потреба» у вигляді спільного ворога спонукала ці політичні сили до співробітництва, примушуючи їх певний час плисти в одному човні. Нині ж, коли на обрії з’явилася земля, і земля ця називається вибори-2004, подальше перебування у спільному плавзасобі стало неможливим.

Вододілом у відносинах КПУ і «НУ» має бути, вочевидь, голосування комуністів за Геннадія Васильєва, висунутого Президентом на здобуття звання генерального прокурора України. Ющенківці стверджують, що гіршого генпрокурора вони й уявити не можуть. Комуністи без вагань вирішили підтримати Васильєва, отримавши міцні гарантії, що його місце праворуч спікера в парламентській президії посяде їхній товариш Адам Мартинюк. Така ж однозначна їхня позиція й щодо участі в конституційній реформі, у проведенні якої «НУ» не вбачає сенсу напередодні президентських виборів.

Судячи з почастішання контактів Петра Миколайовича з Президентом і керівництвом його адміністрації, чутки про деякі домовленості, досягнуті між сторонами, здаються правдоподібними. Так, за деякими даними, комуністам обіцяно, що в трьох із уподобаних ними чотирьох областей (Запорізькій, Луганській, Херсонській та Сумській) губернаторами буде призначено їхніх людей. Які не обов’язково мають партквиток КПУ, але готові у певних рамках забезпечувати успіх представника вірних ленінців на виборах. Хоча сам Симоненко в інтерв’ю «ДТ» це спростовує. Що, втім, не заважає припустити: комуністи, які дуже зацікавлені у виході свого кандидата в другий тур, уже сьогодні роблять усе для того, щоб візаві Петра Симоненка в другому турі не став Віктор Ющенко. І в цьому їхні прагнення збігаються з планами влади.

— Петре Миколайовичу, за словами Віктора Ющенка, він розмовляв із вами після подій у Сумах, і ви заявили, що участь комуністів в антиющенківських акціях — особиста ініціатива сумського міськкому. Чи відповідає ця інформація дійсності і наскільки ініціатива сумських комуністів може вплинути на взаємини усередині опозиційної четвірки?

— По-перше, Ющенко зі мною не розмовляв, і дзвінків від нього не було. По-друге, комуністи не брали участі в антиющенківських акціях. А по-третє, якщо говорити про події, котрі відбулися в сумському міському комітеті партії, то це найгрубіше порушення прав людини: коли прибулі туди без запрошення члени «Нашої України» ввірвалися в приміщення і намагалися диктувати умови, які не мають жодного стосунку до позиції комуністів із приводу акцій, проведених ющенківцями.

— Ви упевнені, що знаєте про всі деталі пригоди? Наскільки можна судити з відеозапису, продемонстрованого нашоукраїнцями, на стільцях у тому приміщенні міськкому, у якому відбулася незапланована зустріч комуністів і представників «НУ», були розкладені плакати антиющенківського змісту.

— Комуністи не проводили ніяких акцій у той період, коли проходили заходи «Нашої України» у Сумах. Сумські комуністи, як і вся Компартія України, готуються до серйозної акції, присвяченої захисту прав громадян України в ситуації зростання цін на продукти...

— Як ви прокоментували б недавню заяву члена президії ЦК КПУ Олександра Голуба про те, що Віктор Ющенко — «політик із націонал-фашистським душком»? Ви поділяєте думку свого колеги по партії?

— Я згоден із думкою мого товариша по партії, котрого я дуже поважаю, оскільки він відчув усе це, як то кажуть, на власній шкурі. Аж до пролиття крові в мирний час в українському П’ємонті, котрий перетворили, по суті, на Палермо. Саме там із 1991 року знущалися з комуністів, організовували «чорні сотні» і «бойові дружини» спеціально проти комуністів. І вся громадськість мовчала. Громадськість же заплющувала очі на те, як били наших славних ветеранів Великої Вітчизняної війни. Щороку фракція комуністів закликала з парламентської трибуни: «Зупиніть злочини! Ви ж виховуєте майбутнє покоління». Будь ласка! Хто стріляв у минуле, отримав від майбутнього.

І хіба ми не маємо права про це сказати? Хто б’є ветеранів? Фашисти чи фашиствуючі молодчики. Де з’явилися перші есесівські символи? На штандартах, які носили у Львові. Це ж усе показували по телебаченню. І не комуністи створювали блоки, до яких входять організації — правонаступниці тих, хто 30 червня 1941 року з хлібом-сіллю зустрічав фашистів у Львові.

— Слід гадати, запитувати вас про перспективи співробітництва в рамках опозиційної «четвірки» уже не має ніякого сенсу?

— По-перше, «четвірки» ніколи не було. І я не хотів би, щоб знову, ставлячи таким чином запитання, ви з цього приводу сіяли сумніви. Хіба «Наша Україна» підписувала політичну заяву? Ні, не підписувала.

— Яку заяву?

— Політичну заяву, яка була основою наших подальших узгоджених спільних дій. Хіба «Наша Україна» брала участь в акціях протесту 16 вересня, якщо не вважати того, що 200 молодих людей із прапорами вийшли з підворіття і виконали отриману команду розосередитися в нашій масі, щоб задекларувати участь «НУ» в акціях? Інша річ, що слід розібратися, у чому причина їхньої обережності. Згадати, як торік вони намагалися домовитися з владою про те, щоб парламентська більшість створювалася на їхній базі. Вони ж відмовилися від тієї програми, із якою йшли на вибори, обіцяючи захищати інтереси виборців. Вони відразу ж після виборів прийшли в адміністрацію Президента і запропонували своє співробітництво.

— Зрозуміло, у ваших взаєминах із «Нашою Україною», можна вважати, мости спалено. А наскільки відповідають дійсності відомості про переговори між КПУ і СПУ, у ході яких обговорювалася можливість підтримки соціалістами вашої кандидатури на президентських виборах і можливість формування єдиного списку на виборах-2006?

— Я вважаю, що це природний процес. Ми близькі за програмними цілями і ідеологічними засадами. І було б дуже правильно, якби в результаті наші устремління були реалізовані в конкретному співробітництві в період президентської кампанії і, можливо, у єдиному кандидаті на виборах.

— Ви про це кажете як про гіпотетичні процеси чи все ж переговори ведуться?

— Настане час, ми, звісно ж, про все це розповімо. Хочу зауважити, що наші контакти в рамках «трійки» (комуністи, соціалісти і Блок Юлії Тимошенко) тривають. І ці контакти дозволяють нам займати більш скоординовану позицію у Верховній Раді. Це видно за багатьма голосуваннями. Що стосується «Нашої України», то вона із самісінького початку поставила себе в становище над процесом, вважаючи, що багато питань зможе вирішити самостійно. Це їхнє право, ми їм не заважаємо його реалізовувати.

— Якщо в другий тур виборів вийде кандидат від влади і Віктор Ющенко, кого підтримуватимуть комуністи?

— Я і зараз ще не відмовився від своєї думки про те, що ми спостерігаємо погоджені дії президентської адміністрації та блоку «Наша Україна» щодо проведення Ющенка в президенти. Коли судити з того, що відбувалося в Донецьку й у Сумах, стає очевидним: і ті, й інші працюють на те, аби підвищувати імідж одного з кандидатів. Тому питання про підтримку комуністами хоч би кого в другому турі — це питання з питань. Як ми будемо відповідати на нього? Зберемося на пленум ЦК, на з’їзд партії — і вирішимо.

— Днями ви заявили про те, що справу Гонгадзе практично розкрито і подробиці відомі Євгену Марчуку? Звідки у вас така інформація і до чого тут Марчук?

— Я заявив про це ще 16 вересня ц.р., виступаючи на столичному Майдані Незалежності. Я упевнений у тому, що Марчук знайомий із ходом розслідування з усіма його подробицями і знає, природно, про те, що Генеральною прокуратурою ця справа практично завершена. Сьогодні потрібна політична воля для того, щоб оголосити про результати розслідування. У даному разі вона зосереджена в адміністрації Президента. Але при цьому ми повинні також з’ясувати, що собою представляють люди, котрі носять на погонах генеральські зірки. І якщо вони сьогодні бережуть мовчання з приводу того, що їм відомо про найбільші злочини, хто вони тоді насправді?

— А звідки це відомо вам?

— Я за законом захищений і можу не говорити, звідки мені це відомо.

— Отже, вся надія на нового генерального прокурора? Після того як комуністи прийняли рішення голосувати за кандидатуру Геннадія Васильєва, можна вже казати, що фракція КПУ традиційно підтримує запропонованих Президентом кандидатів у генпрокурори. Ви задоволені діяльністю на цьому посту Потебенька, Піскуна?

— З приводу традицій я із вами не погодився б. Ми розглядаємо ту чи іншу кандидатуру в кожній конкретній ситуації. Але я хотів би звернути вашу увагу: ті, хто після голосування нашої фракції за Піскуна, патякав, критикуючи Компартію, зараз захищають Піскуна. Це говорить про те, що ми, розглядаючи кандидатуру, змушені це робити в контексті того, що відбувається. Звісно ж, нашу кандидатуру ніхто не вноситиме. Це по-перше. По-друге, зрозуміло, що сьогодні відсутність генерального прокурора дестабілізує ситуацію в Генеральній прокуратурі і передає функції нагляду за дотриманням законів на місцях. А на місцях, з урахуванням того, що олігархи поділили вже Україну на клаптики, посилюється тенденція до формування прокурорської вертикалі «своїми» людьми, починаючи з обласного і закінчуючи районним прокурором.

Крім того, у той час, коли в одних політичних руках зосереджені такі посади, як міністр оборони, міністр внутрішніх справ і глава Служби безпеки, не можна залишати без контролю Генеральну прокуратуру.

— А хіба не в ті ж політичні руки потрапить вона після затвердження Васильєва?

— Я кажу про контроль із боку Верховної Ради. Не можна також залишити поза відповідальністю перед законом законодавчий орган, у якому перебувають представники пропрезидентської більшості. Оскільки лише за поданням генерального прокурора розглядається питання про зняття депутатської недоторканності. Ось на цій підставі ми прийняли рішення про підтримку кандидатури Васильєва. Хоча при цьому чудово розуміємо, що Генеральна прокуратура не може перебувати поза системою. А система у нас прогнила, корумпована і продажна. Давайте тоді не зосереджуватися на персоні Васильєва, а говорити про нашу систему влади.

— Та все ж давайте хоч трохи зосередимося. Скажіть, вас не бентежить той факт, що бувши в останні роки не ким іншим, як державним службовцем, і маючи податкову декларацію, що зафіксувала 42 тисячі гривень його річного доходу, пан Васильєв носить костюм від Бріоні (вартістю в кілька тисяч доларів), годинник «Вашерон Константин» (вартістю близько 20 тисяч доларів), а недавно він придбав квартиру на Рейтарській, як кажуть депутати, ринковою вартістю близько мільйона доларів?

— Я поділяю ваше розуміння того, що кожен із нас мусить відповідати за те, звідки у нього беруться ті чи інші блага: чи це хабарі, чи результати інших діянь. Але в даному разі, щоб кожен із нас був рівний перед законом, давайте спочатку доведемо, що це було придбано незаконно. Є у вас інформація, що в нього квартира вартістю в мільйон? Я буду першим, хто разом із вами з’ясовуватиме, звідки вона. Вочевидь, своїм запитанням ви хочете дорікнути нам у тому, що ми не цілком розібралися в людині, котру вирішили підтримувати. То я вам кажу: ми готові висунути свою кандидатуру на пост генпрокурора. Але чи підтримають її? Ось чому ми повинні рахуватися з реаліями.

— Ні для кого вже не секрет, що місце Васильєва, у разі його переходу в генпрокурори, намагатиметься зайняти Адам Мартинюк. Чи не побоюються комуністи, що частина відповідальності за ту ланцюгову реакцію, яку може викликати ця заміна і яка може втягти парламент у новий процес перерозподілу керівних посад, ляже на фракцію КПУ?

— Чому ми вирішили у разі обрання Васильєва генпрокурором вносити кандидатуру Мартинюка на пост першого віце-спікера? Бо ми саме цим і хочемо уберегти Верховну Раду від тієї ланцюгової реакції, про яку ви говорите. Передусім ми виходили з цього. Нам дуже важливо, щоб Верховна Рада працювала. Крім того, ми маємо моральне право обіймати цю посаду. Немає інших партій у парламенті, які здобули б на останніх виборах 20 відсотків підтримки. «Наша Україна» — це блок, а не партія.

— Однак вже збираються підписи під відставкою віце-спікера Олександра Зінченка.

— Я, хоча б з етичних міркувань, не розумію тих, хто сьогодні порушує питання про його відставку. Я категорично заявив, що комуністи в цьому участі не братимуть. Сказав про це всім, у тому числі й Шуфричу.

— За вашими прогнозами, чи вдасться заміна Зінченка на Шуфрича?

— Не вдасться.

— На етапі відставки Зінченка чи на етапі голосування за Шуфрича?

— Думаю, уже на першому етапі.

— У продовження теми про відставки. Останнім часом вартість хліба і хлібобулочних виробів зросла на 25—30%. За прогнозами Держкомстату, у грудні приблизно на стільки ж збільшаться ціни на м’ясо. Водночас у підготовленому урядом проекті бюджету на наступний рік збільшення мінімальної заробітної плати не передбачене. Більше того, її розмір зменшено з 237 до 205 гривень. Чи порушуватимуть комуністи у зв’язку з цим питання про відставку уряду?

— Це дає мені привід зайвий раз стверджувати, що комуністи ніколи не займалися здриганням повітря, дуже чітко прогнозували розвиток ситуації і пропонували конкретні кроки, за допомогою яких можна було уникнути подібних негативних наслідків. Я торік попереджав, що необхідно прийняти рішення на рівні уряду про заборону вивезення хліба з території України, поки не будуть вирішені питання із забезпеченням продовольчим зерном і з балансом продовольчого, фуражного та насіннєвого зерна. Тоді не прислухалися до мого прогнозу про те, що коли цей рік буде неврожайним, обов’язково станеться зростання цін на хліб. З однієї простої причини: торік за злочинну приписку по врожаях поотримували ордени, заробили на цьому дивіденди, а нинішнього року за це народ України розплачується своїм убогим життєвим рівнем.

Сьогодні потрібно негайно ввести мораторій на зростання цін на хліб, молоко, м’ясо та м’ясну продукцію. І я вніс відповідний проект у парламент. Після цього можна буде вже займатися розрахунками щодо підтримки агропромислового комплексу, шляхом якого можна буде забезпечити підтримку кожного громадянина з точки зору видаткової та дохідної частини сім’ї. Мінімальна заробітна плата в 237 гривень — це убозтво. Оскільки прожитковий мінімум планується в розмірі 364 гривень. Ось чому в проекті мораторію на ціни я записав, що він мусить діяти доти, доки мінімальна заробітна плата не зрівняється з прожитковим мінімумом.

Ми за цей уряд не голосували. І висловили своє негативне ставлення до його програми. Якщо сьогодні говорити про те, довіряти уряду чи ні, то потрібно відповісти на запитання: а кому довіряти?

— Та все ж, чи ініціюватимуть комуністи питання про недовіру уряду?

— Говорити про довіру чи недовіру, мені здається, занадто поверхневий підхід. Я мушу ще відповісти, чи довіряємо ми тій політиці, що проводиться державою?

— Конституційний суд уже схвалив два законопроекти про зміни в Основний Закон. Чи залишається в силі домовленість КПУ, СПУ, БЮТ і «НУ» про те, що вони не братимуть участі в обговоренні політичної реформи, поки не буде прийнятий і підписаний Президентом закон про пропорційні вибори?

— Я запропонував провести зустріч ініціаторів і одного, й іншого законопроекту і подивитися, де юридично точніше формулювання однієї й тієї ж статті, де передбачене глибше реформування системи влади. Тобто почати вибирати формулювання з одного й іншого проекту, погоджувати їх і готувати проект для голосування. І скласти графік проведення реформи. Можна було б піти на такий варіант: на момент голосування в 300 голосів має бути підписано ухвалений парламентом закон про вибори на пропорційній основі. Тобто почати обговорювати і голосувати 226 голосами вже нині, а десь у лютому, перед остаточним прийняттям змін до Конституції, зробити це лише за наявності підписаної «пропорціоналки».

— Оскільки комуністи поставили свої підписи під законопроектом, схваленим у цілому Конституційним судом минулої середи, ви за обрання Президента парламентом?

— Так. Але тільки 2006 року. Після того як Верховна Рада буде обрана на пропорційній основі. Це, до речі, європейський досвід, і тут немає ніякого обмеження прав виборців.

— Отже, ви згодні і зі збільшенням терміна повноважень парламенту до п’яти років?

— Не зараз. А з 2006 року.

— І останнє. Чи правда, що у ваших бесідах із керівництвом президентської адміністрації обговорювалася можливість призначення представників КПУ главами державних адміністрацій у Запорізькій і Луганській областях?

— Ні. Це чутки. Я пропонував після виборів: от ми перемогли в 11 регіонах, давайте губернаторами там призначимо комуністів. Тоді не погодилися. А тепер хтось навмисно розпускає чутки для того, щоб дискредитувати Компартію.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі