Сирія в Асаді

Поділитися
Падіння сирійського режиму може призвести до важко прогнозованих наслідків.

Уперше за довгі місяці президент Сирії Башар Асад публічно з’явився перед своїми прибічниками, виступивши в Дамаському університеті. Обвинувативши «зов­нішні сили» у спробах дестабілізувати ситуацію в країні, він пообіцяв, що в березні відбудеться референдум стосовно нової конститу­ції, а в травні пройдуть загальні вибори. Але ці заходи, як і інші політичні та економічні реформи, схо­же, уже не в змозі врятувати режим: попри всі зусилля взяти ситуацію в країні під контроль, Ба­ша­ру Асаду це жодним чином не вдається.

І не тому, що він не має підтримки власного народу. Хоча за сорок років жорсткого правління клан Асада встиг набриднути багатьом, сирійському президенту не бракує прибічників серед сирійців - сунітів, шиїтів, християн, курдів. Та й правляча еліта підтримує його, оскільки йдеться про її виживання. На жаль, в Асада занадто мало союзників у світі. Зате понад міру тих, хто зацікавлений у падінні режиму, - це монархії Перської затоки (насамперед Катар і Саудівсь­ка Аравія), Туреччина, Сполучені Штати. У їхніх очах головна вина Башара Асада не тільки в тому, що він жорстоко переслідує опозицію й танками розганяє демонстрантів. Асад повинен піти, бо Сирія - єдиний союзник Ірану у Близькосхідному регіоні.

Але падіння сирійського режиму може призвести до важко прогнозованих наслідків. Нині аналітики схиляються до того, що після Асада владу в Сирії візь­муть ісламісти. Принаймні так сталося в країнах, у яких в результаті «арабської весни» впали багатолітні правителі. У кращому разі, це будуть помірковані ісламісти. Однак значно більше шансів захопити владу мають радикали: вони краще організовані і мають сильні позиції в Сирії. Безперечно, на країну очікують непрості часи - затяжна громадянська війна, яку підживлюватимуть міжетнічні й міжрелігійні суперечності. При цьому велика ймовірність, що почнеться переслідування алавітів - секти в шиїзмі, до якої належать президент Сирії і вся правляча верхівка. Передбачаючи гірше, Ізраїль уже почав розробляти плани з надання притулку алавітам, якщо режим Асада впаде.

Ще один можливий сценарій - розпад Сирії на низку автономних утворень. А це не може не турбувати Туреччину, Ірак, Іран, на чиїх територіях мешкає багато курдів, котрі прагнуть створити незалежну державу Курдистан. Однак така ситуація, що виникне вслід за падінням клану Асада, найменше турбує істеблішмент держав Перської затоки. Для них значно більшу загрозу становить шиїтський Іран, який претендує на роль лідера в ісламському світі й підтримує збройну боротьбу різних ісламських організацій з арабськими «нафтовими» монархіями. Тому нині Саудівська Аравія та Катар грішми і зброєю підтримують сирійську опозицію, вважаючи, що повалення нинішнього режиму не просто послабить вплив Ірану в регіоні, а посилить ізоляцію цієї теократичної держави.

Втім, Туреччина, яка претендує на роль лідера в регіоні, населеному переважно арабами, також не сидить склавши руки. Попри перспективу появи на території Сирії незалежного курдського державного утворення і загрозу зриву співпраці з Тегераном у боротьбі з партизанами з Робітничої партії Курди­стану, Анкара надала свою територію для бойовиків із «Сирійсь­кої вільної армії» та Національної ради Сирії. Днями прем’єр-мі­ністр Туреччини Реджеп Ердоган заявив, що його країна візьме на себе провідну роль в урегулюванні сирійського конфлікту, який загрожує і турецьким інтересам. Очевидно, в Анкарі вже не розглядають Башара Асада як партнера, з яким можна продовжувати вести діалог, щоб забезпечити турецькі інтереси в Сирії у майбутньому. Так само Париж свого часу дійшов висновку, що з лідером Джамахирії Муаммаром Каддафі у французів немає жодних перспектив, і тому вирішив підтримати лівійську опозицію.

У ситуації практично повної міжнародної ізоляції Дамаск може спертися лише на Росію, Китай, Ірак та Іран. Завдяки Москві і Пекіну блокується прий­няття Радою Безпеки ООН резолюцій, здатних створити передумови для військового втручання. І, хоча опозиціонери дуже б хотіли, аби події в Сирії розвивалися за лівійським сценарієм, збройне втручання не в інтересах Заходу. Там віддають перевагу економічним та фінансовим санкціям проти режиму, намагаю­чись таким чином посилити невдоволення населення і внести розкол у правлячу еліту.

Ну а поки що Башар Асад зволікає для зміцнення своїх позицій у країні, щосили намагаючись використати ефект присутності в Сирії місії спостерігачів від Ліги арабських держав (ЛАД): моніторинг ситуації - частина плану цієї організації, спрямованого на припинення кровопролиття в Сирії та створення умов для початку діалогу між протиборчими сторонами. Робота місії вже викликала нарікання з боку сирійської опозиції: на думку її представників, спостерігачі «грають на руку злочинному режиму». Своєї мети опоненти досягли: ЛАД призупинила діяльність місії. А Сирія зробила ще один крок до громадянської війни.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі