Сергій Куніцин: «Севастополь може стати чорноморським економічним тигром»

Поділитися
Наприкінці минулого року президент України підписав указ «Про додаткові заходи щодо соціально-економічного розвитку міста Севастополя», який набув чинності вже нинішнього року — після опублікування...

Наприкінці минулого року президент України підписав указ «Про додаткові заходи щодо соціально-економічного розвитку міста Севастополя», який набув чинності вже нинішнього року — після опублікування. У країні інтерес до цього документа виявився млявим — позначився збіг у часі з газовою кризою. А ось у Москві відреагували миттєво і досить жорстко. Перший заступник міністра закордонних справ РФ Андрій Денисов заявив, що видання указу — «це лінія психологічного тиску на РФ, яка простежується протягом усього 2008 року, лінія видавлювання нашого Чорноморського флоту з Севастополя».

Що ж викликало таку нервову реакцію російського МЗС? Документ із безневинною назвою містить доручення створюваній робочій групі у двомісячний термін розробити законопроекти про транскордонне співробітництво у Причорноморському регіоні (зокрема — з реалізації екологічних проектів), залучення інвестицій для розвитку в Севастополі енергетичного машинобудування, суднобудування, транспортного комплексу, харчової промисловості та житлового будівництва. У зв’язку з цим ставиться завдання підготувати пропозиції щодо використання після 2017 року інфраструктури Севастопольської бухти в невоєнних цілях, перепрофілювання та модернізації портової інфраструктури.

Сам собою указ, звісно ж, мало що означає у розв’язанні клубка проблем під кодовою назвою «проблема 2017». Однак це перший крок, або перша спроба влади України розпочати її вирішення, доки смажений півень не клюне. І йдеться не просто про напрацювання рекомендацій, а про розробку законопроекту, який дозволить створити в Севастополі особливий економічний режим для вирішення нестандартних соціально-економічних завдань у специфічних політичних умовах із присутністю військового чинника. Непідйомно? Голова Севастопольської міської держадміністрації Сергій Куніцин вважає, що все якраз реально.

— Сергію Володимировичу, я розумію, що проекту ще немає — ні закону, ні, власне, того, що в місті пропонується створити. Я бачила концепцію. Вона гарна й захоплює, особливо вірою в те, що в корумпованій, зокрема і в політичній площині, Україні, в умовах небажання Росії залишати Севастополь, можливе створення такого острова економічної свободи. Ви вже можете сказати, яка модель буде у цього проекту?

— Над проектом працює та ж сама команда, яка розробляла проект ВЕЗ «Сиваш». У нас є досвід і тверда впевненість у тому, що нам належить робити. І є тверде розуміння, що, з огляду на економічну кризу та інші складнощі, грошей у держави на розв’язання проблеми Севастополя немає, і просити їх не слід. Тому ми просимо права. Чому ми не звузилися до рівня ВЕЗ? Бо знаємо, що там усе не так просто. До того ж, заганяючи себе в рамки ВЕЗ, ми звужуємо поле для маневру. Для Севастополя потрібен нестандартний хід. Я не можу розмірковувати за принципом — піде Чорноморський флот 2017 року чи ні, а що коли так, а коли інакше. За великим рахунком — не мені це вирішувати. Але я, як голова міста, вже сьогодні повинен бачити тенденцію: відбувається скорочення військового контингенту, скорочення людей, на вулицю викидаються професійно підготовлені і досвідчені фахівці, залишаються без зар­плат родини. І якщо тепер не вжити неординарних заходів, Севастополь, із його конфліктогенними складовими, через кілька років може перетворитися на місто хуліганів і биндюжників, які до того ж уміють воювати. І це при тому, що всі козирні карти для успішного розвитку міста є. Це порти й аеропорти, незамерзаючі бухти, багата історія, туристичні центри тощо.

Перед Україною, яка знайшла формулу вирішення проблеми статусу автономії, Ради представників кримськотатарського народу, сьогодні стоїть завдання так само знайти і формулу вирішення севастопольської проблеми.

— Що на сьогодні прораховано, які проекти вже бачаться реальними, які визначено пріоритети? Севастополь — це промислово-торговий порт, туристичний центр, торгове перехрестя?

— Після публікації указу президента створено робочу групу Куніцин—Турчинов, уже є персональний склад. До неї ввійшли 15 заступників міністрів, запрошено народних депутатів, є наукова група на чолі з Андрієм Клименком. Іде серйозне напрацювання концепції проекту, його техніко-економічного обгрунтування, триває робота над законопроектом. Робиться аналіз десятків інвестиційних проектів, налагоджено співпрацю з інститутами, вузами, директорами підприємств, ведуться переговори з потенційними інвесторами.

Суть ось у чому — держава повинна делегувати для цього проекту спеціальні економповноваження, у тому числі — через надання пільг для бізнесу під створення нових робочих місць, створення нових підприємств і підйом уже наявних.

Слід розуміти, чим сьогодні є місто Севастополь. Це давно вже не промислове місто. У нас на 400 тисяч населення близько 100 тисяч — пенсіонери, і третина їх — військові. При цьому найбільше підприємство — за чисельністю працівників — водоканал. Так, уявіть собі. Там працюють 1776 осіб. А 50 відсотків севастопольців працюють у торгівлі та сфері послуг. У промисловості — всього 12, у бюджетній сфері — 15 відсотків. Бюджет не самодостатній, 200 мільйонів ми отримуємо як компенсацію за базування флоту.

Ми не знаємо, як називатиметься проект. І сьогодні я б не квапився з визначенням моделі. Це буде спеціальна економічна зона чи технопарк, чи міжнародний економічний проект. Прин­ципово на сьогодні одне: знайти правильну формулу, щоб усунути соціальні й політичні загрози і вивести місто у стадію сталого розвитку. В ідеалі, якщо хочете, зробити із Севастополя чорноморського економічного тигра.

— Як закріплюватиметься проект законодавчо? У Севастополя є статус, але немає закону про місто з особливим статусом. І це вже питання політичних ігор та баталій у парламенті.

— Вважаю, що через закон «Про статус Севастополя» цього питання вирішувати не слід — зламаємо зуби, і не тільки. Попередні закони, ухвалені парламентом, тричі ветував президент Кучма і двічі — президент Ющенко. І перспектив ухвалення такого закону сьогодні немає. Проте, за великим рахунком, зараз і потреби не бачу. Так, структура влади в місті не вибудувана, але вона працює. І держава через адміністрацію може здійснювати свій контроль.

Для реалізації проекту необхідна керуюча компанія. Вона може бути державною, як це було в «Сиваші», може бути з часткою приватного капіталу. Це вже як визначать президент, парламент і Кабінет міністрів.

Я схиляюся до того, що під час ухвалення спеціального закону треба паралельно вийти на те, аби був міжнародний проект. Якщо хочете — на основі міждержавного договору. З участю України, Росії, США, причорноморських держав — усіх, хто побачить у цьому інтерес. Свій і загальний. Таким чином, окрім дер­жавних гарантій, були б ще й міжнародні зобов’язання. Тоді б ні в кого не виникло спокуси, як це сталося із зоною «Сиваш», дати на рік податкові пільги, а потім — забрати, а потім — знову повернути.

— Чи є прецеденти реалізації таких міжнародних проектів у світі?

Аналогів я не знаю. Але, повторюю, неординарна ситуація в Севастополі потребує таких самих неординарних рішень. Мені особисто подобається приклад Сінгапура. Там, після того як з країни почали відходити британці, склалася непроста ситуація. Доводилося імпортувати навіть воду, і міжнаціональні відносини були загострені. Проте уряд Лі Куан Ю вигадав своєрідні ВЕЗ, зробивши ставку на залучення іноземних інвесторів, транснаціональні корпорації, і дуже швидко ця країна третього світу зробила крок у перший. І тепер Сінгапур є квітучою державою, де толерантність є вагомим складником державної політики і де із вдячністю згадують британську присутність.

— Так, напевно, рівень корупції півстоліття тому там був приблизно такий самий, як у нас сьогодні. З її жорсткого викорінювання і почали. До речі, смертна кара за тяжкі злочини в них досі збереглася. Але чи намагалися ви просувати ідею міжнародного проекту, припустимо, на рівні дипломатів іноземних держав?

— У мене було достатньо кон­тактів. Після подій на Кавказі до нас приїжджали багато послів: близько 20 дипломатів, посли країн ЄС, аналітики, у тому числі з Фонду Маршалла. Севастополь, як усі побоюються, є наступним у плані виникнення гарячої точки. Усі сприйняли нашу ідею що називається «на ура». Кажуть, нічого подібного дотепер в Україні не чули. Були вже реальні пропозиції про співробітництво. Як було сказано, фонд, приміром, готовий надати свої майданчики в Брюсселі, Берліні для просування цієї суперідеї. Вважаю, сьогодні весь світ має бути зацікавлений у тому, щоб Севастополь не став гарячою точкою. Особливо, коли після Кавказу запалало на Близькому Сході…

— Західним дипломатам ідея сподобалася. А що кажуть росіяни? У вас є давні зв’язки і партнери. Наприклад, губернатор Громов, котрого ладять у посли в Україні…

— …Розумні люди все розуміють правильно. Про нерозумних не варто й говорити. Місяць тому в нас був голова Московської думи Платонов, і я поділився своїми міркуваннями. Як мені здалося, він сприйняв їх з інтересом. Але сьогодні ще важливо, щоб люди підтримали ідею. Ми провели опитування в місті, і 70 відсотків севастопольців її підтримали...

— Однак ваші опоненти теж провели опитування і заявили, що 43 відсотки севастопольців не підтримують указу, а інші або не визначилися, або нічого про нього не чули.

— Тут приходили нас пікетувати вітренківці і комуністи, протестуючи проти того, що Ющенко і Куніцин Чорноморський флот із Севастополя «виштовхують», вимагали скасувати указ. Потім з’ясувалося, що ніхто з них його не читав. Невдовзі прийшли і кажуть — дайте почитати. Звичайно, треба говорити з людьми, треба пояснювати. Сьогодні, в умовах кризи і початку звільнень, людям здається, що хвіртка одна — у хаос. А ми хочемо показати, що є й інший шлях.

— Що кажуть інвестори? Не забудовники-девелопери, націлені на шматочки прибережних територій, а системний бізнес, який вкладатиме у виробництво, у великі проекти.

— Ми ставимо перед собою два завдання. Перше: задіяти працюючі підприємства — порти, виноробство тощо, і друге: підтягти насамперед вітчизняний та іноземний бізнес для реалізації інноваційних проектів. Приміром, зараз, особливо на тлі газових війн, актуальними стають пошуки альтернативних джерел енергії. І таким може стати сірководень, якого, як ви знаєте, у Чорному морі більш ніж достатньо. Є в нас і такий проект, але я сьогодні не хотів би світити всі ідеї.

Я розмовляв із представниками великого українського бізнесу. Всім цікаво. Але всі чекають, у якому вигляді буде ухвалено закон. Як проекти пройдуть через парламент.

— Але ж усі ці представники у нас дуже відчутно впливають на те, що ухвалює парламент.

— Звісно, тому ми й розраховуємо на збіг інтересів держави і бізнесу в цьому проекті. І політичні протиріччя мають відійти на задній план. Знаєте, для мене було знаковим, коли вже через два дні після указу президента віце-прем’єр О.Турчинов надіслав у секретаріат пропозиції про включення до робочої групи 15 заступників міністрів. Тобто конкретні люди отримали конкретні доручення для розробки проектів. Втім, мало хто знає, що зону «Сиваш» ми вигадали разом із Турчиновим…

— Тобто?!

— Так, «Сиваш» вигадали четверо людей — Куніцин, Клименко, Неруш і Турчинов. Він тоді був директором інституту і радником Валерія Пустовойтенка, але потім наші шляхи розійшлися. А тепер життя он як знову повернулося. Проте я хочу, щоб усі знали: ми відкриті для пропозицій і спільної роботи. Можливо, зараз для еліти України найцікавіший момент — севастопольський проект. Це можливість для реалізації найсміливіших проектів і ідей.

Треба сказати, що ідея створення спеціальної або вільної економічної зони «вариться» у Севастополі з 1992 року. Тому не дивно, що її прихильників у місті чимало. Навіть серед політичних опонентів. Народний депутат України, лідер севастопольських регіоналів Вадим Колесніченко повідомив «ДТ», що пристав на пропозицію увійти до складу робочої групи з розробки проекту. Але з двома умовами: «Це повинно докорінно відрізнятися від точкової моделі ВЕЗ «Сиваш», і проект має працювати на всій території Севастополя. І на законодавчому рівні прийматися не через закон «Про статус Севастополя». У них цілком різні завдання».

В ідеолога «Севастопольського проекту» Андрія Клименка погляд на концепцію економічної зони набагато ширший: «Після кавказької війни ситуація навколо Севастополя ускладнилася. Пішов потік катастрофічних прогнозів і сценаріїв. І якщо не змінити цього тренда, ми будемо приречені замість роботи на користь розвитку міста переконувати інвесторів у тому, що в нас не все так страшно, як пишуть ЗМІ». А. Клименко пропонує, по суті, інтернаціоналізувати проблему. І саме місто. Воно має змінити імідж військового форпосту і стати гуманітарним та науковим центром Чорномор’я з представництвом міжнародних організацій. Місто відкритої економіки як альтернатива потенційній «гарячій точці» має залучити до участі у проектах і країн-сусідів, і бізнес, і носіїв нестандартних ідей, насамперед — із вітчизняного третього сектору.

Проте розробники проекту і їхні політичні куратори мусять пам’ятати, що ідею не буде втілено, якщо не вдасться забезпечити високого рівня довіри — як із боку інвесторів, так і з боку севастопольців. Для цього необхідні повна прозорість і відсутність можливості будувати корупційні схеми. І має рацію Вадим Колесніченко — це має докорінно відрізнятися від сумного досвіду українських ВЕЗ і ТПР. Інакше під парасолькою вирішення проблеми національної безпеки розквітне офшорка для обраних. У такому разі, звісно, міжнародний проект став би гарантією від спроб «приватизації» проекту окремо взятими діячами країни, котрі дають «добро» на захід у Севастопольську бухту.

Другий момент. Війна не на життя, а на політичну смерть між держадміністрацією і міською Радою має бути припинена. На сьогодні позиції ворогуючих зблизилися до відстані близького бою. У міськраді дозрів розкол у лавах регіоналів, і в цьому керівництво міськради звинувачує голову адміністрації. Його опонентам удалося домогтися створення Тимчасової слідчої комісії ВР України, за звітом якої ВР України рекомендувала президенту виконати рішення Севастопольської міськради про висловлення недовіри голові СМДА С.Куніцину. За це рішення проголосували 374 народних депутати! І нікого не збентежило, що рішення міськради, на якому рекомендація базується, скасоване судом. Але не тільки тому, напевно, президент залишить рекомендацію поза увагою. Одне слово, саме час зупинитися.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі