Селям, бояри

Цими днями в Криму відбувається подія, наслідки якої можуть відчутно вплинути на розвиток ситуації на півострові — і політичної, і економічної, і в плані стабільності. У Сімферополі проходить п’ятий курултай кримськотатарського народу — національний з’їзд, який обирає меджліс і визначає його політику. Мустафа Джемілєв, незмінний лідер меджлісу в останні 16 років, подає у відставку.

Зміна голови меджлісу відбувається на тлі небезпечного загострення відносин репатріантів і влади через тупикове для обох сторін питання самозахоплень землі. Серед самих кримських татар чутно тріск розколу в багатьох напрямах. Свого часу монолітний електорат розсипався. У мусульманському середовищі міцніють радикальні угруповання, в меджлісі дедалі більшого впливу набувають люди бізнесу, й якщо ці два вектори зійдуться, пророкувати розвиток подій буде ще складніше. Оскільки процес стане ще менш керованим, ніж нині.

Причиною відставки сам Мустафа Джемілєв називає неможливість поєднувати депутатську діяльність у ВР України й ефективне керівництво меджлісом. У приватних розмовах відверто каже й про підірване в засланні здоров’я, втім, про це відомо багатьом. Як і те, що протягом останніх років бажання піти Мустафа-бей висловлював буквально перед кожним курултаєм. Але його умовляли залишитися.

«Думаю, на цьому курултаї він заявить, що йде, там почнуться бурхливі протести, сльози по щоках, вигуки: «На кого ти нас залишаєш?», і зрештою курултай своїм рішенням обере його ще раз, — каже лідер організації «Азатлик», делегат курултаю Надир Бекиров. — Тому основний мотив такий: на тлі того, що він утрачає контроль над простими людьми, йому тепер потрібна пропагандистська хвиля, яка покаже на курултаї, що він — улюбленець публіки» («Контекст-медіа»).

Опоненти Джемілєва ствер­д­жують — це не просто політичне кокетство охочого почути: «Ти незамінний!», це ще й спосіб виявити нелояльних до себе й соратників, котрі прагнуть влади. Але цього разу ситуація все-таки інша.

Проти відставки М.Джемілєва виступають саме ті, хто найбільше міг би претендувати на його посаду. Це Рефат Чу­баров, Ільмі Умеров, глава Бахчисарайської райдержадміністрації, і Ремзі Ільясов, член президії ВР Криму. Але кожен — зі своєї причини. Чубаров, якого замість себе пропонує сам Джемілєв, до останнього дня відмовляється, й Мустафа-бей каже в інтерв’ю: «Треба, щоб делегати курултаю на нього гарненько натиснули».

Інтрига зберігається до початку з’їзду. Напередодні, у прямому вечірньому телеефірі, Рефат Чубаров так і не дає виразної відповіді, але всі посилання на харизму Джемілєва дають зрозуміти — Чубарова ще «не дотиснули». «Ми хочемо провести ці реформи (у роботі меджлісу. — Авт.) і хочемо, щоб авторитет Мустафи Джемілєва був гарантією в їх проведенні. Не секрет, що у великому політичному організмі завжди буває дуже сильна різниця думок, і не завжди всі його складові виходять із цілей, декларованих відкрито. Нерідко приватні інтереси домінують в окремих політиків, і щоб не дати окремим політикам заважати проведенню реформ, нам потрібен авторитет Мустафи Джемілєва», — заявив Рефат Чубаров у програмі «Головний редактор».

Простими словами це означає таке: якщо Мустафа піде, у меджлісі почнеться усобиця, а вплив політиків-бізнесменів досить великий, і меджліс може «приватизувати» одна з груп. Виразником її інтересів часто називають третю особу в меджлісі — Ремзі Ільясова, який залишався «на хазяйстві» у відсутність нардепів Джемілєва й Чубарова. На користь цієї версії свідчить і те, що напередодні курултаю Ільясов негласно почав формувати якусь «коаліцію», що дозволило б наполягти на переобранні М.Джемілєва й провести в меджліс своїх людей.

Мало сумнівів і в іншому. Мустафа Джемілєв, який не раз демонстрував жорстку авторитарність, який вибудував усі регламенти під своє безстрокове головування (опоненти жартують — залишилося тільки передавати владу в спадщину, чого й у кримських ханів не було, тому порівнювати доречніше з туркменбаші), навряд чи хоче відмовитися від статусу лідера народу. І разом із ним від усіх важелів впливу на меджліс, фракцію в кримському парламенті, членів уряду, делегованих меджлісом, і багатьох-багатьох представників в органах влади на місцях, а також співвітчизників-бізнесменів, які мають «татарські» коридори для вирішення питань. А от відповідальністю й важкістю роботи можна поділитися.

Джерела стверджують, що розглядалися два компромісні варіанти. Для Мустафи Джемілєва можна заснувати посаду голови курултаю, а меджліс, ним формований і йому підзвітний, очолить Рефат Чубаров. Другий варіант — відставку відкласти на рік, а тим часом «провести реформу» в міллі меджлісі й у місцевих.

У кожному разі Рефату Чуба­рову не позаздриш, хоча другий варіант для нього ліпший — мало що за рік станеться. Але треба розуміти: очоливши меджліс, цей перспективний, популярний, добре освічений, поміркований політик, якого нормально сприй­має нетатарське населення, ніколи більше не зможе претендувати на важливу дер­жавну посаду, на яку в нього є підстави претендувати. Особливо тепер, коли його місце в списку «НУ-НС» виявилося непрохідним. До цього Рефат Чубаров був депутатом ВР України двох скликань, причому вперше переміг у мажоритарному окрузі, що, погодьтеся, для Криму було майже неймовірним. Але це не той випадок і не та людина, яка буде думати про себе. Борг перед народом для Чубарова не пусті слова.

Яке рішення підтримає курултай — не гадатимемо. Це буде рішення самого Мустафи-бея. А згода Р.Чубарова — тільки справа часу, який може настати й сьогодні — питання розглядається в суботу. Звичайно, рішучість Чубарова реформувати роботу меджлісу із тим щоб бути ближче до людей («ми довго займалися великою політикою, а є насущні проблеми, особливо на місцях»), багато в чому залежатиме від свободи дій. А вона, своєю чергою, — від ступеня відходу Джемілєва і складу нового меджлісу, який сформують у неділю.

Боротьба за місце в представницькому органі кримських татар неабияка, і тут можна застосовувати всі популярні у вітчизняній політиці засоби. Делегати курултаю розповідають, що ще до реєстрації представники однієї з груп (вибори були за списками громадських організацій і об’єднань) пропонували гроші за голосування за їхніх кандидатів. Уперше спостерігається і така кількість великих кримськотатарських бізнесменів серед делегатів курултаю. Більше за інших їх у списку «Адалет», який формував Ремзі Ільясов. Тут же — і представники чиновництва. До них же примикає т.зв. група «Елім» — за назвою великої фірми. Ці делегати, за словами джерела, і становили основу «коаліції».

Це не зайві подробиці. Спів­від­ношення ідейних політиків і представників бізнесу в новому меджлісі буде визначальним для багатьох його рішень. Насамперед — щодо найвибухонебезпечної для Криму земельної проблеми.

Після подій на Ай-Петрі, коли тисячі спецназівців «забезпечували» виконання рішення суду про знесення незаконного будівництва на одній сотці, і сім репатріантів потрапили до лікарні (один із вогнепальним пораненням), більшість членів меджлісу проголосували за «мобілізацію» та створення загонів самооборони. Мустафа Джемілєв рішення ветував, оскільки вважає це відхиленням від принципів ненасилля, яких завжди дотримувався національний рух кримських татар. Рішення має ухвалити курултай. Джемілєв збирався пропонувати інші варіанти реакції на дії влади. Проте багато хто вважає загони самооборони методом адекватним: кримська влада та підприємці використовують як противагу репатріантам козачі формування, охоронні структури (часто це те саме), залучають спецназ. Водночас земельна проблема не вирішується, а сотні гектарів ідуть «інвесторам».

Мабуть, це буде найскладніша проблема, котру доведеться вирішувати Рефату Чубарову, якщо він очолить меджліс, що робити із самозахопленнями? Уже всім розсудливим має бути зрозуміло: принаймні у межах міста ніхто не узаконюватиме самовільно зайняті великі ділянки землі. І антитатарські настрої більшості депутатів місцевих рад тут ні до чого. Земля дорожчає з кожним днем. Це вже питання комерції та корупції. Це перший момент. Другий потребує чесного й тому непростого визнання існування комерційних захоплень під замовлення конкретних людей. Для подальшого продажу ділянок або будівництва на продаж. Щоб тільки потрапити до списку «учасників захоплення», люди платять від однієї до п’яти тисяч доларів. Потім ще — на охорону, «на юриста», на просування питання у відомствах тощо. Хтось скаже людям правду, що це безсовісне відбирання грошей у своїх? Куди ці обмануті люди підуть? У меджліс? Чи під кулі та кийки?

До речі, «король самозахоплень» Даніал Аметов — теж делегат курултаю, у нього був власний список і є своя група делегатів. Йому приписують контроль над п’ятьма самозахопленнями в Сімферополі та передмісті. Найвідоміший, завдяки кільком сутичкам, і останнього разу — за участю спецназу, на вулиці Балаклавській.

Однак, незалежно від рішення курултаю, ряди самооборони для захисту самозахоплень уже створено. Від камуфляжу до відповідної духовної підготовки. Аметов — активний прибічник салафії. Цей напрям у сунізмі на наших просторах більш відомий за іменем найвидатнішого проповідника — Ібн Абд-уль Ваххаба. Отже, російським журналістам тепер не треба лазити кримськими горами у пошуках татарських ваххабітів — вони на самозахопленнях. У відкритому доступі. А ще недавно з’явилися хабашити. Це, крім прибічників Хізб Ут-Тахрір, які в останні два роки сильно розширили свої лави.

І це ще одне мінне поле для нового голови меджлісу.

І не тільки для нього. Питання некерованості процесів, які відбуваються в усе ще достатньо автономному кримськотатарському середовищі, та невирішеності життєво важливих проблем більшості репатріантів мають стояти на порядку денному держави, яка справді переймається національною безпекою. Адже це готовий грунт для розгортання небезпечного сценарію, особливо, якщо драматурги та режисери пройшли хорошу спецпідготовку.

Які реформи збирається проводити Чубаров, поки чітко не сформульовано. На яку відстань від справ відійде Джемілєв — питання найважливіше, адже тільки він міг угамувати радикалів і тільки з ним рахувалася влада. Інша річ, що з кожним днем ці позиції послаблювалися. І слабшатимуть дедалі швидше, навіть якщо він не піде. Прапором народу він залишиться і без посади, але рішення прийматимуть представники бізнесу і пов’язаного з ним чиновництва, які мають усі шанси здобути більшість у меджлісі. За цієї ситуації Рефат Чубаров може утримати контроль тільки тоді, якщо дістане підтримку центральної влади. Наочно. Президент повторно подасть у парламент ветований Л.Кучмою закон про реабілітацію депортованих за національною ознакою. Уряд виконає рішення РНБО з наведення порядку в земельній сфері в Криму тощо. Ко­ротше, Київ почне опікуватися проблемами репатріантів і Криму в цілому системно і далекосяжно. Інакше дуже скоро доведеться створювати нові спецкомісії, засідання РНБО, гасити пожежу, рятувати стабільність....