РОЗБІР КОСМІЧНИХ ПОЛЬОТІВ. ВИКОНУЄ NASA

Минулого тижня Національне управління з аеронавтики й дослідження космічного простору (НАСА) оголосило про віднайдення короткої відеоплівки, записаної в кабіні космічного корабля багаторазового використання «Колумбія», який розбився 1 лютого. На плівці зафіксовано чотирьох із семи астронавтів в останні хвилини їхнього життя. Вони були зайняті рутинними обов’язками під час підготовки до посадки шаттла. Як зазначає агентство Блумберг, із перегляду цієї 13-хвилинної плівки поки що неможливо зробити висновок про аварійну ситуацію. Зйомка закінчилася через чотири хвилини після того, як «Колумбія» почала входити в щільні шари атмосфери...

Останні шість років моєї служби на космодромі Байконур я командував окремою інженерно-випробувальною частиною, бойова обслуга підготовки й пуску якої разом з офіцерами випробувального управління та представниками промисловості займалася випробуваннями, підготовкою й пуском універсальної ракетно-космічної транспортної системи «Енергія», що служила центральним ядром радянської багаторазової космічної системи. Можу дозволити собі висловити припущення: ми, військові випробувачі, бачимо те, що трапилося з американським кораблем багаторазової дії, зсередини й тому маємо свою точку зору на ту страшну трагедію. Нам, як і всім людям, щиро шкода, що загинули американські астронавти, загинув бойовий американський корабель «Колумбія», чиїм основним призначенням було все-таки виконання бойових завдань у космосі.

Корабель у металі був готовий вже 1979 року, але американські фахівці всіляко відтягували його перший випробувальний політ, усуваючи численні неполадки, виявлені під час проведення випробувань. Треба підкреслити: у реальній космонавтиці жоден із підготовлених кораблів не йде в політ у чистому вигляді, обов’язково залишаються недоробки, які не мають вирішального впливу на якість виконання основного завдання польоту. На космодромі Байконур і в самому ОКБ-1, із легкої руки заступника начальника відділу випробувань Аркадія Осташева, запровадили спеціальну систему класифікації зауважень стосовно роботи систем космічних кораблів: «т. м. б.» і «х. з.». Що позначало відповідно — так і має бути (невідповідність інструкцій схемам роботи систем) і хрін із ним (усувати його обійдеться собі дорожче, ніж дозволити політ). Третій вид зауважень належав до тих, які не повинні бути ані за інструкцією, ані за схемою роботи системи. Точнісінько так само ставляться до подібних зауважень і американські фахівці. Воно й не дивно, бо космічний корабель багаторазової дії може складатися з кількох мільйонів деталей. Для порівняння, американський супертранспортник має від двох до чотирьох тисяч деталей. Проте глибоке резервування систем дозволяє забезпечити надійну роботу систем корабля. В американській практичній космонавтиці це мало місце під час пускових операцій тієї ж таки «Колумбії» 23 липня 1999 року, коли глибоке резервування у вузлах системи управління при виході з ладу двох із трьох вузлів у результаті короткого замикання в них дозволило продовжити зліт порохових прискорювачів на перших секундах роботи двигунів орбітального ступеня. Тоді «Колумбія» завдяки чудовій підготовці астронавтів і глибокому резервуванню вирушила в політ у космічний простір і повністю виконала програму польоту, благополучно приземлившись на посадкову смугу. Є припущення, що коротке замикання в електричних мережах зовнішнього паливного бака багаторазового корабля і відомої ескадри човників («Колумбія», «Діскавері», «Челленджер»), призвело до вибуху на 73 секунді польоту 26 січня «Челленджера». Тоді на очах численних глядачів, серед яких були й родичі астронавтів, стався вибух, розкидавши величезні фрагменти корабля по всьому видимому просторі активної ділянки польоту човника. Чисто зовнішньо дуже схожа картина загибелі «Колумбії». Не можна скидати з рахунків ту обставину, що вибух міг бути зсередини корабля, приміром, дуже схожий на вибух елемента нового типу акумулятора, працюючого на водні та кисні. Скажімо, під час польоту до Місяця американського космічного корабля «Аполлон-13» 14 квітня 1970 р. екіпаж уже почав готуватися до підходу до Місяця, як о 6 годині 25 хвилин стався вибух кисневого бака в службовому відсіку корабля, коли він знаходився на відстані 328 000 км від Землі. Лише завдяки наявності власної акумуляторної батареї в місячній кабіні екіпаж залишився живий і здійснив приводнення в Тихому океані. Страшніше від вибуху всередині корабля може бути лише його розгерметизація, якщо космонавти знаходяться в цей момент без скафандрів. Тоді не більш як 22—42 секунди відокремлюють астронавта від смерті.

Зустріч на орбіті з космічним сміттям може спричинити серйозну аварію, а то й катастрофу. Американська радіолокаційна станція нещодавно перед загибеллю «Колумбії» знайшла на кругових орбітах навколо Землі близько 7500 об’єктів діаметром 10 см і більше, а також мільйони дрібніших фрагментів ракетно-космічних систем у космосі. За величезних швидкостей руху орбітою навіть дрібний шматочок металу може стати причиною загибелі космічного корабля. Американці одержали на одному з кораблів космічної ескадри удар металевого уламка в скло ілюмінатора. Тоді в склі утворилася воронка діаметром 2,4 мм. Цього удару цілком могло вистачити для виведення корабля з нормального технічного стану з непередбаченими наслідками.

Найімовірніша версія загибелі «Колумбії», на мою думку, у тому, що автоматика не забезпечила розрахункового кута входження корабля в щільні шари атмосфери. Наявні літакові форми в космічних кораблів типу російського «Бурану» чи американської «Колумбії» дозволяють кораблю бути добре керованим у всіх фазах польоту, зокрема й під час спуску з орбіти з корисним навантаженням. Приміром, знятим для ремонтування в земних умовах супутника чи супутників зв’язку. Причиною нерозрахованого входження в щільні шари атмосфери, крім помилки автоматики, може бути перевищення маси взятого у відсік корисного навантаження у вигляді платформи чи спеціального супутника військового призначення. Саме для виконання бойових завдань і була призначена американська космічна ескадра із трьох човників. Тоді ж, перед польотом «Колумбії» було створено військово-космічне командування США. Це факт, і нікуди від нього янкі не подітися. Склад екіпажу «Колумбії» (шість громадян Америки й один громадянин Ізраїлю полковник І.Рамон) дозволяв вирішувати суто військове завдання, з огляду на війську підготовку США перед їхнім гаданим вторгненням до Іраку. Найкорисніший вантаж, якщо його зняли з орбіти, а інакше американському човнику, по суті, нема чого й літати в космос, наштовхує на припущення: саме корисний вантаж міг вийти з ладу. Причому останнє могло бути пов’язане з проведенням експериментів космічного військового командування з одержанням нового різновиду зброї на нових фізичних принципах дії. Ми маємо право припускати й такий перебіг розвитку подій. Можливо, загибель «Колумбії» була викликана прозаїчнішою причиною — вибухом на висоті приблизно 64 км від поверхні Землі при входженні під нерозрахованим кутом у щільні шари атмосфери під час спуску. Корабель рухається в плазмовій хмарі, зв’язок відсутній, передачу на Землю всіх телеметричних параметрів роботи систем човника здійснити неможливо. У цьому разі передбачено запис повільно та швидко мінливих параметрів на багатоімпульсний реєстратор. Цей складний пристрій дозволяє записувати параметри роботи систем, приміром, роботу системи управління спуском, на магнітну стрічку. (Радянські фахівці закуповували таку надчуттєву магнітну стрічку у ФРН за золото. ) Магнітна стрічка з записаними параметрами перемотується в спеціальну броньовану конструкцію, що й дозволяє зберегти записану інформацію до її віднайдення. Таку броньовану касету, очевидно, і шукають фахівці НАСА, аби проаналізувати останні 32 секунди польоту «Колумбії». Показана нам по телебаченню анімаційна картина еволюцій орбітального ступеня звертає на себе увагу ось чим: автоматика намагалася розвернути корабель так, щоб зменшити вплив навантажень на район лівого крила. Але цей маневр не приніс успіху, корабель вибухнув. Вочевидь, американським спеціалістам, котрі отримали точні географічні координати місця падіння уламків «Колумбії», вдасться відтворити початок картини руйнації корпуса корабля ще до вибуху. І потім досліджувати за елементами процес руйнації, який аналітики можуть розбирати по «кісточках», вводячи в процес дослідження нові дані або варіюючи ті чи інші моменти процесу руйнації. Я не сумніваюся, що це технічно можливо. Деякі висновки можна зробити вже нині. Корпус корабля не витримав теплових навантажень — це найімовірніша, на мою думку, причина загибелі «Колумбії» разом з екіпажем. По-друге, цілком можливий вибух зсередини в районі лівого крила. «Колумбія» летіла не до міжнародної станції, а виконувала програму, як видно, суто військового призначення, і знятий з орбіти корабель або військова платформа прямо чи побічно могли стати причиною трагедії. Третій і останній висновок: американці ніколи не назвуть справжніх причин загибелі свого військового корабля, що ми побачили на прикладі загибелі «Челленджера».