Рiзновекторнiсть рук

Підрахунок результатів виборів на завжди дисциплінованій Хмельниччині цього разу непристойно затягнувся. Станом на четвер, перше листопада, загальну картину оперативно підбитих на шести округах підсумків уперто псував лише один невстигаючий - 189-й виборчий округ з центром у місті Красилів.

У ньому, згідно з даними протоколів з усіх дільниць із мокрими печатками, свободівець Ігор Сабій переміг регіонала Віталія Олуйка, отримавши на 429 голосів більше. Однак окружна виборча комісія, що зранку в понеділок, 29 жовтня, не заперечувала цих даних, під вечір почала уникати прямих відповідей на запитання про переможця. Підрахунки застопорилися на цифрі 92,83% опрацьованих протоколів, і наступні дні стали свідомим затягуванням часу, щоб регіонали спробували віддати перемогу своєму кандидатові шляхом перерахунку голосів на 25 дільницях. Що, власне, не дивує тих, хто в курсі: голова ОВК №189 Оксана Лукіянчук, призначена за квотою Народної партії, - ставлениця колишнього литвинівця Ігоря Шарова, який наразі пройшов до парламенту за списком Партії регіонів.

Влада взялася за свою звичну справу - будь-якою ціною вирвати перемогу на виборах. Цим вона займалася весь передвиборний період, починаючи з прийняття закону про вибори, який знову повернув мажоритарку, та «нарізки» округів, що руйнували традиційні електоральні поля в розрахунку на перемогу певного кандидата. На Хмельниччині завжди вирізнялося своєю опозиційністю до влади місто атомників Нетішин. Воно традиційно входило до Славутського округу, бо розміщене поряд із Славутою. Проте цього разу його вилучили зі 190-го округу і приторочили до Красилівського. Певно, аби вибір нетішинців не нашкодив самовисуванцеві від славутців, київському банкіру Сергію Буряку. Відтак співвласник «Брок-бізнес банку» С.Буряк тріумфально обрався нардепом на знайомому здавна «своєму» окрузі, зібравши в ньому понад 40% електорального врожаю. А Нетішин укотре сказав владі своє «фе», проголосувавши за Сабія (п’ять тисяч голосів проти 1,8 тисячі за Олуйка). Тож тепер його підправляють, перераховуючи голоси.

Що й казати, перемога кандидата від «Свободи» на мажоритарному окрузі - ляпас обласній регіональній владі. По-перше, тому, що «Свобода» - єдина політична сила на Хмельниччині, котра з часу обрання президентом Віктора Януковича була реальним опонентом Партії регіонів у краї: проводила мітинги, пікети, демонстрації, очолювала або брала участь у всіх протестних заходах усіх груп населення - молоді, підприємців, селян, працівників комунальної сфери. По-друге, тому, що голова обласної організації «Свободи» Ігор Сабій постійно опонував голові обласної державної адміністрації Василю Ядусі на сесіях обласної ради. По-третє, тому, що народний депутат Сабій точно не буде лояльним до чинних очільників Хмельниччини - на відміну від, скажімо, переможця на мажоритарних виборах у хмельницькому окрузі №187, єдиного кандидата від Об’єднаної опозиції Олега Лукашука, який перед виборами мусив пояснювати виборцям свої зв’язки з місцевою владою необхідністю вирішувати проблеми округу.

Одне слово, 189-й округ псує не лише післявиборну статистику на Хмельниччині, а й настрій обласній владі. Без нього вона могла б задоволено потирати руки, тішачись результатами на мажоритарних округах. Бо в п’яти з семи перемогли ті, на кого влада й робила ставку, - самовисуванці-бізнесмени Сергій Лабазюк, Сергій Буряк, Віктор Бондар, Олександр Герега та Володимир Мельниченко. Причому якщо Буряк, Бондар (міністр транспорту і очільник Дніпропетровщини за Ющенка) та власник «Епіцентру» Герега - заїжджі позапартійні багатії, котрі раптом згадали про своє родове коріння (Бондар під час виборів навіть прописався в селі Дашківці Віньковецького району) і вели передвиборну кампанію довго й щедро, то Лабазюк і Мельниченко - члени фракції Партії регіонів в обласній раді, що заради нардепівського мандата скромно мовчали про свою партійність. Хоча той-таки Мельниченко - ще й голова Кам’янець-Подільської міської організації Партії регіонів. Тепер він має можливість реабілітуватися перед партією, створивши з дружиною, Інною Богословською, надійний сімейно-партійний парламентський союз у фракції Партії регіонів. До якої напевно ж приєднаються й решта хмельницьких самовисуванців-мажоритарників.

Таким чином, хмельницькі виборці внесли свою лепту в майбутню провладну парламентську більшість. Таке враження, що за мажоритарників вони голосували однією рукою, тоді як другою - котра голосувала за партійні списки - водили зовсім інші симпатії, а саме - до опозиційних сил. Особливо в містах. Показовий щодо цього хмельницький виборчий округ №187, де Об’єднана опозиція здобула близько 37% голосів, «Свобода» - 20%, «Удар» - 19%, а Партії регіонів довелося втішатися 12%. Правда, ще понад 6% набрали комуністи, які давно не пробивалися у Хмельницькому до влади.

Причому не можна категорично стверджувати, що це наслідок балансу сил у Хмельницькому, бо в міській раді представлена переважно партія «Батьківщина», до якої належить і міський голова Сергій Мельник, а областю керують члени Партії регіонів. Міська влада практично самоусунулася від виборчої кампанії, а перевага провладних сил - під будь-якими партійними назвами - в усіх виборчих комісіях була абсолютною.

Результат виборів - це прояв протестних настроїв електорату. Об’єднана опозиція здобула очевидну перемогу в усіх семи виборчих округах області, взявши, за попередніми даними, 37,62% підтримки. Разом із 16,39% «УДАРу» та 11,72% «Свободи» це становить 65,73%, або голоси двох третин виборців, які прийшли цього дня до виборчих урн.

Однак голова Хмельницької обласної державної адміністрації Василь Ядуха стверджує, що вибори стали перемогою Партії регіонів: мовляв, вона на другому місці із 18,77% підтримки (ще 8,81% проголосували за комуністів).

Лукавить голова облдержадміністрації, видаючи бажане за дійсне: адже ще два роки тому, під час місцевих виборів, Партія регіонів самотужки, без решток Народної партії та «Сильної України», здобула 21,6% голосів виборців Хмельниччини. Виборців, які тоді ще покладали на неї надію. Тепер же, після примусової мобілізації до партії влади майже всіх бюджетників, залякування та адміністративного тиску, нескінченних переможних звітів (напередодні і в день виборів зокрема) у комунальних ЗМІ про грандіозні здобутки влади в області, менше 20% підтримки - більш ніж промовиста оцінка подолянами діяльності Партії регіонів.

Чи будуть після цього кадрові зміни? Як не дивно, вони почалися з обласного центру. Одразу після виборів подав у відставку секретар міської ради Валерій Лесков, який, власне, ще з літа звільнений із цієї посади судом - начебто за те, що суміщав її з обов’язками голови міської партійної організації «Батьківщина». Ходять чутки про можливі зміни в керівництві обласної ради. Адже її голова Микола Дерикот програв виборчу кампанію. Та й Василь Ядуха робить добру міну при поганій грі.

Втім, якщо й будуть після виборів якісь оргвисновки, то нинішніх обласних очільників навряд чи пошлють далеко. Найімовірніше, просто нарешті дочекається господаря кабінет першого заступника голови обласної ради, що стоїть пусткою ось уже третій рік.

P.S. 2 листопада, коли матеріал був готовий до друку, надійшло повідомлення від прес-служби кандидата в народні депутати Віталія Олуйка про те, що він визнає результати виборів, відкликає свої заяви про перерахунок і не оскаржуватиме результати виборів (варто сказати, що напередодні окружна комісія відхилила його заяви про перерахунок голосів на деяких дільницях. - С.К.). Ця новина була сприйнята учасниками мітингів, що відбувалися цього дня у Красилові і Нетішині, як визнання перемоги Ігоря Сабія.