Пятрас Вайтекунас: питання енергетичної безпеки стають ключовими для ЄС і НАТО

Враховуючи те, що Росія дедалі частіше використовує свої енергетичні ресурси як інструмент державної політики, для багатьох східноєвропейських держав актуальною є їхня енергетична безпека. Литва серед ряду інших країн активно шукає альтернативні джерела енергоносіїв і шляхи їхньої доставки. Як випливає з інтерв’ю міністра закордонних справ Литви Пятраса ВАЙТЕКУНАСА, є в цих планах Вільнюса місце і для України.

- Пане міністре, газова угода, на яку на початку 2006 року Україна пішла з «Газпромом», викликала в міжнародному співтоваристві критику за свою непрозорість. Під час недавніх переговорів Ющенка та Путіна було прийнято рішення відмовитися від послуг «РосУкрЕнерго» і створити нову посередницьку компанію. На ваш погляд, нинішня угода - це перехід до прозорих газових відносин між Україною та Росією? Чому нічого подібного не виникає в російсько-литовських газових відносинах? Адже Литва весь споживаний газ отримує з Росії...

- Справді, весь газ у нас із Росії, і ми дуже зацікавлені в проектах, які б збільшували енергетичну незалежність Литви й зменшували залежність від одного джерела. Адже монополія на постачання енергетичних ресурсів створює серйозні проблеми, і лише в умовах жорсткої конкуренції можна очікувати прозорості та ясності на ринку. Тому Литва вирішила серйозно розглянути можливість будівництва термінала з імпорту скрапленого газу. Це дозволило б забезпечити ринок балтійських країн природним газом з альтернативних джерел із скороченням загрози, яка спричиняється різноманітними ризиками. Наприклад технічними.

Прийняте Україною та Росією рішення мені важко коментувати: я ще не вивчив докладно нові умови. Проте сподіваюся, що вони не лише вигідні обом країнам, але й дозволять їм досягти більшої прозорості у відносинах сфери газових постачань.

- Як засвідчують події останніх років, Росія активно використовує в зовнішній політиці свою «енергетичну зброю». Серед її жертв опинилася і Литва, коли влітку 2006 року російська «Транснафта» припинила свої постачання на Мажейкяйський нафтотермінал. На вільнюському енергетичному саміті конгресмен МакКейн пропонував створити «енергетичне НАТО». Вільнюс підтримує цю ідею? Із чим Литва приїде на київський енергетичний саміт?

- Справді, з літа 2006 року Литва не отримує сировини по нафтопроводу «Дружба». Трохи заіржавіла наша «Дружба» з Росією... Тепер нафту ми отримуємо по морю, але за вищою ціною.

«Енергетичне НАТО» - це метафора. Але питання енергетичної безпеки стають ключовими для ЄС і НАТО. Я вважаю, що разом - Європейський Союз і Росія - ми знайдемо рішення, яке враховувало б і прозорість відносин, і безпеку Європи. Адже одностороння залежність завжди погано, звідки б вона не походила - з Росії чи з Норвегії.

Київський енергетичний саміт важливий для нас. Тому ми серйозно обговорюємо можливість представництва Литви на вищому рівні. Сподіваємося, що в Києві буде зроблено ще один крок на шляху формування каспійсько-чорноморсько-балтійського нафтотранспортного коридору; і вже в травні буде розглянуто дослідження, яке вивчає можливість проекту нафтопроводу Одеса-Броди-Плоцьк.

- Литва ввійшла до «Сарматіа», яка працює над розвитком проекту Одеса-Броди в напрямку Плоцька. Які перспективи цього проекту бачить Литва?

- Литва дуже зацікавлена в реалізації проекту нафтопроводу Одеса-Броди-Плоцьк-Гданськ, тобто прямого нафтотранспортного коридору з Каспійського регіону до Центральної Європи. У випадку з’єднання нафтопроводу Одеса-Броди з Плоцьком і його роботи в європейському напрямку, він міг би стати для Литви альтернативним джерелом забезпечення нафтою.

Але щоб проект був успішним, дуже важливо забезпечити його нафтою. Тому ми раді активній участі в цьому Азербайджану. Особливого значення ми надаємо також участі Казахстану, присутньому в проекті на правах спостерігача, розраховуємо, що найближчим часом він також стане частиною «Сарматіа».

- Який нині стан справ із проектом Amber - будівництвом по території Литви газопроводу з Росії до Німеччини? Які ви бачите складнощі в реалізації цього проекту в зв’язку з активним просуванням «Газпромом» проекту Nord stream?

- Литва визнає право країн на реалізацію проектів, спрямованих на задоволення дедалі більших потреб Європи в енергоносіях. Проте Nord stream викликає в нас велике занепокоєння, оскільки будівництво газопроводу спричинить велику загрозу екологічній системі всього Балтійського моря через можливе забруднення води в разі ушкодження місць поховання хімічної зброї, затопленої після Другої світової війни. Крім того, Nord stream буде негативно впливати на аквакультуру, рибну промисловість і туристичний сектор Балтійського моря.

Проте проект Amber, включений до пріоритетів Транс’євро­пейських енергетичних мереж Євросоюзу (TEN-E), крім того, що економічно вигідніший, дозволив би уникнути негативних наслідків для навколишнього середовища. Звичайно, для реалізації проекту Amber вирішальне значення матимуть позиції РФ та ЄС. Але ми поки від цього проекту не відмовилися.

- Литва, так само як і Польща, послідовно підтримує Київ на шляху євроатлантичної інте­грації і виступає за надання Україні можливості виконувати План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). На ваш погляд, чи є шанси на те, що Україна приєднається до ПДЧ на Бухарестському саміті альянсу?

- Ми вітаємо підписання керівниками України клопотання про приєднання до ПДЧ на Бухарестському саміті НАТО. Литва твердо підтримує це прагнення Києва. На наш погляд, приєднання України до Плану відповідає інтересам як вашої країни, так і всього євроатлантичного співтовариства. Думаю, ми досягнемо всередині НАТО консенсусу щодо цього питання. Але приєднання до ПДЧ зовсім не буде означати, що пізніше Україна автоматично стане членом альянсу. Це буде початком складного шляху, який вимагатиме від української влади великої політичної волі та відповідальної праці в багатьох сферах. Виходячи з досвіду вступу Литви до альянсу, можу сказати, що ПДЧ - це потужний інструмент трансформування і модернізації держави.

Що ж стосується шансів України приєднатися до ПДЧ у Бухаресті, то вони не зникли, вони реальні.

- Що перешкоджає приєднанню України до ПДЧ у Бухаресті?

- Існує комплекс внутріукраїнських і зовнішніх причин. Але поки вони переборні.

- Очікується, що 17 лютого Косово оголосить свою незалежність. Чи готова Литва визнати незалежність цього краю? Як поява незалежного Косово відіб’ється на таких невизнаних республіках, як Абхазія, Придністров’я, Нагірний Карабах, Південна Осетія, Турецька Республіка Північного Кіпру?

- Литва не бачить проблеми з визнанням незалежності Косова. Я переконаний: косовське питання вирішиться швидко. Що, в свою чергу, надасть можливість для інтеграції всього регіону до євроатлантичного простору, а також буде сприяти проведенню внутрішніх реформ.

Косово - унікальний випадок, який не створює прецедентів вирішення заморожених конфліктів у Придністров’ї та інших невизнаних республіках. Ця позиція спирається на об’єктивні факти та аргументи міжнародного права: такої критичної ситуації і ступеня залучення міжнародного співтовариства не було на території колишнього СРСР. Нинішній «інтернаціоналізований» статус провінції Косово протилежний статусу існуючих на території Молдови та Грузії сепаратистських утворень, не визнаних міжнародним співтовариством.

Литва вважає, що ці штучним чином заморожені конфлікти не мають нічого спільного з випадком Косово. Тому Європейський Союз разом з іншими міжнародними партнерами докладає всіх зусиль для вирішення цих суперечок і таким чином забезпечує безпеку не лише Молдови та Грузії, але й усієї Європи.

- Вільнюс претендує на свою активну участь у розробці «східного виміру» зовнішньої політики Європейського Союзу. В останнє десятиліття проблема Білорусі стала викликом для всього європейського співтовариства. Як Литва - сусід Білорусі - бачить шлях розв’язання цієї проблеми?

- Те, що відбувається в Білорусі, - це відповідальність білорусів: це їхня країна. Ми нині приймаємо сигнали білоруської сторони змінити відносини з Європою, Європейським Союзом: звільняються політв’язні, змінюється візовий режим між Білоруссю та країнами Євро­союзу. Це переконує нас у тому, що Мінськ прагне якісно інших відносин із ЄС. Але перші кроки, насамперед, має зробити сама Білорусь. Тільки в білорусів ключі від їхнього майбутнього. Ми ж можемо лише сприяти тим змінам, яких хоче Білорусь і білоруський народ.

- В Києві завершилося засідання міністрів закордонних справ країн Європейського Союзу та Чорноморського регіону. На ваш погляд, які основні перешкоди для кооперації в сфері безпеки, транспорту, енергетики між ЄС і країнами регіону?

- Я радий, що Литва брала участь у цій важливій міжрегіональній нараді. Ми вважаємо, що для вирішення регіональних проблем необхідно ефективне співробітництво всіх країн. А для східноєвропейських країн, які беруть участь у Європейській політиці сусідства (ЄПС), необхідний ефективно дієвий формат багатостороннього регіонального співробітництва, який стимулював би не лише відносини Євросоюзу та цих дер­жав, але й співробітництво між собою самих східних сусідів.

Що ж стосується ефективності співробітництва, то для неї необхідно не лише спрощувати візовий режим, але й створювати зони вільної торгівлі, не обмежуючись країнами Євросоюзу, а включати і країни регіону. І, звісно ж, потрібна політична воля під час реалізації проектів у сфері безпеки, транспорту, енергетики, співробітництва в галузі науки і техніки.