Пропіонеритися захотілося?

Кому це треба?

Нікому не треба!

Кому це потрібно?

Нікому не потрібно!

Із якоїсь пісні

Слово «меморандум» відоме передусім як позначення дипломатичного документа, який вручають представникові іншої країни, із викладом поглядів уряду на певне питання. Крім міжнародних відносин, цей термін використовується в сфері комерції та фінансів. А віднедавна, завдяки старанням голови Запорізької ОДА Юрія Артеменка, ще й у журналістиці.

Просто дивуєшся, як же досі газетярі, радійники й телевізійники могли працювати без «керівних і направляючих» положень «Меморандуму про співробітництво засобів масової інформації Запорізької області та Запорізької облдержадміністрації». Зате тепер вони «дійшли згоди, що відносини між ЗМІ та владою в сучасній Україні мають відповідати вимогам чинного законодавства», а «вичерпна й чесна інформація з будь-яких проблем — це інформація, що на рівних умовах висвітлює дві точки зору». Ось воно як, виявляється. Щоправда, не зовсім зрозуміло, як бути в тому випадку, коли точок зору буде більш як дві. Хоча, можливо, у сучасних умовах ця проблема вже неактуальна. Адже сказано: є дві думки — моя й дурна.

Можливо, над відповіддю на це запитання передусім варто замислитися керівникам редакційних колективів, котрі підписали меморандум «від імені ЗМІ Запорізької області». Таких набралося 15 із кількох сотень, працюючих у регіоні.

Така скромна питома вага підписантів зумовлена низкою причин. Ну, приміром, складно уявити серед них головного редактора тижневика з екзотичною назвою «Істеблішмент». Із цим виданням у голови ОДА правовий конфлікт. А все через те, що газета довела до відома читачів думку секретаря обкому Соцпартії Сергія Кузьменка про те, що виборча кампанія Артеменка 2002 року фінансувалася російським бізнесменом Костянтином Григоришиним. Правду кажучи, ця заява в Запоріжжі навряд чи когось здивувала, за винятком хіба що самого «винуватця торжества». Розсердившись на «відомості, що не відповідають дійсності», Юрій Анатолійович подав позов до суду. До речі, в історії відносин влади та ЗМІ в Запоріжжі це безпрецедентний випадок, оскільки ніхто з попередників Артеменка не вдавався до таких заходів. Напевно, тому що не приділяли належної уваги правовим аспектам. Зате нинішнього регіонального керівника, зважаючи на все, сумніви з цього приводу не гризуть. Так буває, коли відповідно до творчих здібностей виявити вибіркове ставлення до закону. Це, зокрема, дає змогу знехтувати вимогу скласти повноваження народного депутата, поєднуючи роботу в парламенті й органі виконавчої влади. А що робити, коли, кажуть, у 77-му виборчому окрузі народ стогне від думки про те, що Артеменко перестане бути їхнім депутатом?

Проте повернімося до тексту меморандуму, тим паче що є привід порадіти, наскільки він розширив межі свободи слова. Міркуйте самі: «обласна влада не займатиметься політикою дезінформації й неповної інформації». І головне: «держадміністрація гарантує надання журналістам вичерпної та прозорої інформації з будь-яких питань». Це ж як розуміти? Невже від 12 травня (дата ухвалення меморандуму) поняття «державна таємниця» на території Запорізької області не існує? Чесно кажучи, таке твердження і я не від того, аби скріпити власним підписом, щоправда, не на посаді голови ОДА.

Із іншого боку, запорізьким журналістам, котрі намагаються вгадати, через який переляк обласна влада вирішила публічно заявити про прихильність до принципів демократії, мабуть, не варто особливо тішитися. Оскільки в початковому варіанті меморандум, поданий як резолюція (слово також іноземне, означає в перекладі з латини «дозвіл»), містив дуже цікаве формулювання. «У разі подання в ЗМІ односторонньої чи недостовірної інформації про ту чи іншу подію стосовно діяльності влади або її представників, облдержадміністрація має право висловлювати власну точку зору на подію. А ЗМІ, у свою чергу, зобов’язуються надати газетну площу або час в ефірі для висловлення цієї точки зору». Зрозуміло, таку умову сприйняли як неприйнятну для себе навіть підписанти. І, за великим рахунком, річ не в тому, що ця теза не ввійшла в остаточний текст документа. Принципово важливо інше: таке бажання у влади в особі голови ОДА, котрий наразі залишається в парламентському комітеті з питань свободи слова й інформації, було.

Утім, судячи з того, з якою легкістю застрільники меморандуму погодилися на вилучення такого одіозного положення з остаточного тексту документа, цілком припустимо, що сенс ініціативи зводиться до банального марнославства. Цитую за текстом: «задекларовані Президентом України Віктором Ющенком і підтверджені головою облдержадміністрації... принципи створення вільної преси». Хоча, звісно, не зайве було б звернути увагу на абсурдність заяви, яка засвідчує: без підтвердження місцевого чиновника на довіреній йому території заява Президента — не указ...