ПРОкрустове ложе Чехії

Чехія, одна з країн Східної Європи, на території якої мали розгорнути одну з баз американської системи ПРО, опинилася в непростій ситуації. Попередні домовленості з Вашингтоном були затьмарені внутрішньополітичним бродінням у країні на тему протиракетної оборони, та й Росія змогла внести сум’яття в позицію чеського керівництва. Проте в результаті це навряд чи змусить Прагу відмовитися від захисної парасольки над своєю територією, яка обіцяє Чехії не лише військові дивіденди.

Президент Вацлав Клаус схилився до того, щоб усе ж підготувати базу для проведення загальнонаціонального референдуму з розміщення в республіці об’єкту американської ПРО — радара, який має відслідковувати (як декларується) пуски ракет із Північної Кореї й Ірану й координувати наведення на ці небезпечні цілі проти ракет, розміщених на базі ПРО в сусідній Польщі.

Планувалося, що радар системи протиракетної оборони США, який працює в Х-діапазоні, перенесуть у Чехію з Маршаллових островів. На демонтаж радара, доставку в Чехію й складання США планували витратити 125 млн. дол. У цю суму також входить тестування радара на території країни. А загальні витрати на розміщення радара системи ПРО США оцінюються в 550 млн. дол. При цьому американці розраховували, що за згодою країни, на території якої передбачається розмістити радар, роботи з підготовки й визначення меж майданчиків для розміщення об’єк­тів ПРО почнуться вже 2007-го, а саме будівництво баз — 2008 р. При цьому об’єкти й у Чехії, й у Польщі мали здати протягом 2010—2011 р. Чисельність американського персоналу на цих базах, за попередніми оцінками, — від 200 до 400 чоловік.

Однак рішення про розміщення військових об’єктів США на території Чехії потребує ратифікації парламентом. Урядові мужі заявляли, що вони зможуть переконати в цьому політиків без залучення до процесу всього населення Чехії. Зокрема, на початку року, коли США звернулися до Чехії з пропозицією розмістити на її території радар системи ПРО, прем’єр-міністр Мірек Тополанек заявив, що уряд готовий серйозно розглянути пропозицію США й не має наміру проводити загальнонаціональний референдум, як того вимагають ліві опозиціонери: «У питаннях, що стосуються безпеки, референдумів бути не повинно». Тополанек очолює найбільшу в правлячій коаліції Громадянську демократичну партію, яка (разом із християнськими демократами й, як це не дивно, зеленими) підтримує ідею США й вважає, що питання про радар має вирішувати винятково парламент, де голоси коаліції в змозі забезпечити розгортанню ПРО «зелене світло».

Самим же парламентаріям важливі голоси виборців. Так, у січні чеське агентство STEM повідомляло, що з можливим розміщенням американської радарної бази в районах військових територій Йінца та Лібави згодні до 46% чеського населення. Пізніше ситуація щодо прихильників радара почала змінюватися на гірше. У липні з’явилися повідомлення, що проти його установки висловлюються не менш, ніж 60% чехів, а понад 70% населення виступають за референдум. Такий розклад може розширити також коло незадоволених і самим президентом. У результаті, щоб звести до мінімуму ризики, Вацлав Клаус фактично став на бік парламентської опозиції — комуністів і соціал-демократів, які підготували законопроект про референдум. При цьому, якщо в березні нинішнього року нижня палата відхилила законопроект, який дозволяє провести референдум, друга спроба опозиціонерів виявилася більш вдалою — у травні документ було ухвалено у першому читанні.

За умови проведення референдуму чеському керівництву, щоб досягти позитивного результату, треба буде знайти досить ефективну й доказову аргументацію, аби не потрапити в делікатну патову ситуацію. Де, з одного боку, — попередні обіцянки американцям про готовність розгорнути РЛС у Чехії, з іншого боку — негативне ставлення до цього проекту чеського населення. Поки ж уповноважений чеського уряду з реалізації створення РЛС Томаш Клваня заявив, що референдум навряд чи призведе до зриву вересневі чесько-американські переговори щодо розміщення радара. Нагадаю, у травні відбувся перший тур серії переговорів з американцями з питання про розміщення РЛС у Чехії, а в липні чеський уряд затвердив остаточне місце для розміщення радара — на території військового полігона Брди за 65 км від Праги.

Не виключено, що вересневі переговори — їх дату поки що точно не з’ясовано — матимуть ще один нюанс, який раніше на двосторонніх зустрічах не виникав. А саме: чехи хочуть мати повний доступ до одержуваної радаром інформації. «Радар має бути розміщено на тих самих умовах, що й у Великобританії», — заявив міністр закордонних справ Карел Шварценберг. РЛС у Британії працює з часів холодної війни й включений у контур загальної системи американської ПРО. Але, загалом, цю вимогу задовольнити просто — наприклад, допустити чеських офіцерів у склад чергових розрахунків. Більше того, така можливість обговорювалася не лише для чехів. Пригадаймо роз’яснювальний березневий візит до Києва представників американського агентства з протиракетної оборони. Тоді було заявлено, що українських й російських військовослужбовців можуть запросити до складу обслуговуючого персоналу на об’єктах ПРО в Польщі й Чехії. «Американська сторона висловила готовність, щоб у складі обслуговуючого персоналу, який працюватиме на радарі, були, за бажанням, й українські, й російські офіцери», — заявив тоді міністр оборони України Анатолій Гриценко. «Цим знімається питання, чи буде Росія визначати ці об’єкти як можливі цілі для ураження, якщо там будуть сидіти російські офіцери», — стверджував він.

Також американська сторона готова допустити на об’єкти ПРО Польщі й Чехії українських або російських військових, аби вони ознайомилися з характеристиками цих об’єктів, й, у разі потреби, певний час здійснювали верифікацію цих об’єктів. При цьому було домовлено, що, якщо американські радари фіксуватимуть пуск ракет, які можуть становити загрозу для України, Росії й Білорусі, то ці країни негайно про це попередять, і це важливо для їхньої безпеки. Щоправда, міністр оборони А.Гриценко, вирішивши пересвідчитися, що обіцянки генерала Оберінга підтримують у Вашингтоні й на політичному рівні, направив відповідний запит до Держдепу. Відповіді український міністр чекає й донині...

Американська сторона свою позицію про терміни й умови розгортання баз ПРО в Європі змінювати не має наміру. Росіяни ж переконують чехів не поспішати з матеріалізацією американських пропозицій. Цим опікувалися й Путін під час візиту до Москви чеського президента, й начальник генштабу Росії — під час зустрічей із першим заступником міністра оборони Чехії Мартіном Бартаком. Балуєвський порадив Чехії не поспішати, а дочекатися осені наступного року. Мовляв, у США відбудуться вибори, й тоді вже можна остаточно з’ясувати, куди карта ляже. Але в США з усіх претендентів на президентську посаду хіба що Барак Обама вважає: перш ніж розміщати будь-яку систему ПРО, треба переконатися, що вона працює, гарантувавши ще до розгортання її ефективність. Водночас й ця позиція теж на підтримку щита ПРО.

При цьому самі росіяни запропонували кілька відповідних ініціатив (від спільного використання станцій попередження в Габалі й Армавірі до створення системи протиракетної оборони для європейського театру з російськими комплексами ПВО-ПРО С-300 або «Фаворит»), в обговоренні деталей кожної з яких при цілеспрямованому єзуїтстві переговірників можна загрузнути до нескінченності. Це як із нашими переговорами щодо ЧФ із Росією — процес начебто є, але реальний результат відсутній.

З іншого боку, Москва лоскоче нерви європейцям, демонстративно побрязкуючи збройовими латами. Обойма проартикульованих відповідних заходів на бажання США розгорнути бази ПРО в Чехії й Польщі містить випробування балістичної ракети РС-24 із головною частиною, що поділяється, й нових ракет для комплексів «Іскандер-М» і заяви про потенційно можливе розміщення нових ОТРК у європейській частині Росії, включаючи Калінінград, мораторій на виконання Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ), поновлення після 15-річної перерви постійних польотів стратегічної авіації. І навіть на недавній виставці МАКС-2007 у підмосковному Жуковському не обійшлося без таких натяків, де вперше продемонстровано натурний зразок раніше секретної надзвукової крилатої ракети «Метеорит-А».

Цей виріб розробляли в СРСР ще в 80-ті роки минулого століття в трьох варіантах — наземному, морському й авіаційному, й однією з причин відмови від прийняття ракети «Метеорит» на озброєння самі розроблювачі називають дальність ракети до 5000 км, що суперечило зобов’язанням СРСР/Росії за Договором про ліквідацію ракет середньої й меншої дальності (РСМД). Так, Договір про РСМД ще діє, хоча керівництво РФ уже заявило, що однією з відповідей на розгортання об’єктів ПРО США в Європі може стати вихід Росії з Договору про РСМД — і тоді цьому документу буде вготована доля ДЗЗСЄ.

Ось що сказав про ідеологічне підгрунтя появи цього ракетного довгобуду один із російських військових журналістів: «Не в реанімації «Метеорита» наша біда. Ми охоче вплуталися в гонку озброєнь, віддаючи їй перевагу серед інших засобів обстоювання національних інтересів. Біда в тому, що, похваляючись радянською ракетою, так спритно витягненою з рукава під носом у НАТО, ми все більше переймаємося тією самою оборонною свідомістю, від якої, здавалося б, назавжди тікали з СРСР. Для нас цей «Метеорит» становить куди більшу загрозу, ніж для іншого світу».

А хітом можна вважати заяву російського посла в Білорусі Олександра Сурикова, яка прозвучала минулого тижня в новинах «Інтерфакса», що «у відповідь на плани Вашингтона Росія й Білорусь можуть ухвалити рішення про створення нових спільних військових об’єктів, зокрема й ядерних. Звичайно, все це станеться при певному рівні взаємодовіри й інтеграції».

Які наслідки мали ці натяки на європейців? Німеччина, наприклад, уже попросила США не поспішати з розміщенням елементів протиракетної оборони в Польщі й Чехії. А міністр оборони Австрії Норберт Дарабос навіть заявив, що намір Вашингтона розв’язує дебати часів холодної війни. Проте для Польщі й Чехії загалом не важливо, чи працюватиме ракетний щит і наскільки він ефективний. значно важливіше те, що на території їхніх країн з’являться американські бази. Європейські партнери, як зазначають у Старому Світі, неодноразово зраджували Варшаву й Прагу, й тепер Польща й Чехія схильні більше довіряти США. З усіма мінусами й плюсами своєї переваги.