ПРИКОРДОННИЙ НОНСЕНС ВІД СЯБРІВ

Поділитися
Трансатлантичні суперечки навколо згубності останніх міжнародно-правових прецедентів у Києві нагадують про багаторічну історію з ратифікацією українсько-білоруського Договору по держкордону...

Трансатлантичні суперечки навколо згубності останніх міжнародно-правових прецедентів у Києві нагадують про багаторічну історію з ратифікацією українсько-білоруського Договору по держкордону. У даному разі автором юридичного нововведення виступив Мінськ: протягом шести років він погоджує ратифікацію основного прикордонного документа з фінансовими зобов’язаннями України. З точки зору міжнародного права — це нонсенс. Так само, як і факт, що головними противниками ратифікації договору є ті, хто власноручно його підписав.

Неважко здогадатися, що йдеться зовсім не про тамтешніх парламентаріїв. Це лише за офіційною версією мінських спічмейкерів у всіх бідах нератифікації винні Національні збори. Насправді ж білоруські парламентарії досі не схвалили цей документ лише тому, що їхні колеги з табору виконавчої влади просто не подали його на ратифікацію. Більше того, є інформація, що білоруські законодавці готові закрити цю тему відразу ж, щойно договір надійде в парламентський зал. За інформацією джерела «ДТ» у Мінську, комісія з міжнародних справ уже підготувала документ до ратифікації, проте серед 49 питань порядку денного розпочатої в середу весняної сесії Палати представників він не значиться. Втім, можливо, документ буде включено в неї під час сесії. Головний дипломатичний ресурс Києва зосереджено на тому, щоб підштовхнути наших північно-західних сусідів до ратифікації Договору саме в цей період. Адже ніхто не знає, що може спасти на думку бацьку Лукашенку після чергових посиденьок у російському Підмосков’ї...

Втім, поки рано говорити, що всі питання до України у білорусів зняті, а ув’язки з економічними питаннями вже не існує в природі. Погодьтеся, досить важко повірити в рішучість білоруської верхівки закрити тему ратифікації, коли ще два місяці тому Олександр Григорович експресивно пояснював білоруським журналістам, що насправді це Україна «загальмувала ратифікацію». Про позицію своєї «вотчини» бацька говорив без зайвої скромності: «Ми (мається на увазі Білорусь. — Авт.) дуже швидко й порядно, як із прибалтами, вирішили цю проблему. Але у нас був ряд питань, у тому числі й борги України Білорусі й ін. І ми домовилися в пакеті вирішувати це питання. Домовилися, затвердили цифру, знизили свої борги, із 220 мільйонів до 115 (мільйонів. — Авт.) доларів, уже знайшли методику. Але Україна потім відійшла від цих домовленостей». Тільки невідомо, хто з ким домовлявся?

В українській інтерпретації ця історія звучить трохи інакше. Договір із Білоруссю про державний кордон було підписано 12 травня 1997 року. Тоді ж було досягнуто домовленості, що обидва парламенти ратифікують цей документ одночасно (Верховна Рада впоралася із завданням у липні того ж року). По суті, саме з Білорусі Київ мав намір почати врегулювання прикордонних питань із так званими новими сусідами.

Питання української заборгованості спливло на поверхню пізніше. Попри те, що воно не мало жодного стосунку до предмета договору, Мінськ спробував використати його як один із важелів тиску на Київ у вирішенні суто економічних моментів. Нагадаємо, сама проблема боргів виникла через те, що після розпаду СРСР білоруські підприємства переказали українським гроші за випущену, але не поставлену продукцію. До останнього часу сума боргу піддавалася постійним коригуванням. Якщо в Києві вважають, що заборгували Білорусі не більш як 50 мільйонів доларів, то в Мінську наполягають на двох сотнях.

Більше того, у дипломатичних колах існує думка, що офіційно ніякий борг за Україною не зафіксовано: йдеться про сальдо взаєморозрахунків, що утворилося між суб’єктами господарської діяльності 1992 року. До того ж у Києві не просто відкидають усяку можливість переоформлення цього «боргу» у державний, а й наводять факти, що саме... білоруські підприємства заборгували українським. За деякими даними, 1992 року Україна поставила в Білорусь товарів без оплати на 9,5 млрд. карбованців більше, аніж надійшло до нас із білоруської території.

Ситуацію ускладнює й те, що будь-яка міжурядова угода про фінансові зобов’язання має бути ратифікована у Верховній Раді. Зрозуміло, що якби в такому документі йшлося про повернення Україною боргу в сто із лишком мільйонів доларів — із його схваленням могла б виникнути проблема. Тому на рівні прем’єрів (Новицького і тоді ще Кінаха) було розроблено варіант, у якому говориться про надання Україною ресурсів для розвитку торгово-економічних зв’язків і збільшення взаємного товарообігу. У Мінську сприйняли цю ідею більш аніж прохолодно. Так само як і пропозицію реструктуризувати заборгованість на 12 років на умовах, подібних реструктуризації українського боргу перед Паризьким клубом кредиторів. Зате до останнього часу Лукашенко і Ко продовжували говорити про невиконання Україною угод за борговими зобов’язаннями. Документів, яких... не існує в природі.

На перший погляд може видатися, що Київ просто шукає спосіб втекти від своїх фінансових зобов’язань. Насправді, поділився з «ДТ» головний радник МЗС України Леонід Осаволюк, «якщо Білорусь хоче розібратися з фінансовим блоком питань, то їх потрібно вирішувати в рамках діючої українсько-білоруської комісії з торгово-економічного співробітництва. Погоджувати це з ратифікацією договору про державний кордон принаймні нелогічно. Природно, що така нічим не пояснювана поведінка Мінська негативно впливає на весь комплекс українсько-білоруських взаємин». І, додамо від себе, навряд чи відповідає тому духу партнерства, що було задекларовано в Москві під час декларативного створення Єдиного проголошеного простору між Україною, Білоруссю, Росією та Казахстаном.

Складається враження, що комусь просто вигідно підкреслювати: в України маса невирішених питань щодо кордону. Тим більше це різко дисонує зі словосполученням «питання закрите», яке найчастіше вживають у зв’язку з українсько-білоруським кордоном наші дипломати, виступаючи в штаб-квартирі ЄС чи НАТО. На що, взагалі, мають повне право. Лінія кордону з Білоруссю делімітована ще шість років тому. Всі пропозиції білоруської сторони були враховані. Тож тут претензій ні у Євросоюзу, ні у Північноатлантичного альянсу — суворих охоронців прикордонного порядку в зоні своїх інтересів — бути не повинно. Тим більше, що аналогічні трюки з держкордоном Мінськ свого часу уже намагався обігравати з Польщею — у період, коли остання лише заявляла про своє бажання стати членом НАТО. Різниця полягала тільки в тому, що тоді білоруси порахували недостатньою спільну заяву Квасьнєвського і Лукашенка про визнання спадкоємності договору щодо кордону між СРСР і ПНР. Польським дипломатам нібито вдалося перевести цю проблему в русло консультацій і переговорів між прикордонними відомствами обох країн.

Є й більш свіжий приклад. Тільки зараз Держдума збирається ратифікувати Договір про державний кордон між Росією та Литвою — республікою, котра, на відміну від України, отримала офіційне запрошення вступити як у ЄС, так і в НАТО. Та й то глава комітету Держдуми у міжнародних справах Дмитро Рогозін попередив: щоб «ратифікація пройшла успішно, обом сторонам слід подбати про створення сприятливого політичного клімату».

Що ж дійсно не вдасться зробити Києву через небажання Мінська ратифікувати договір — це провести демаркацію спільного державного кордону (положення про це зафіксовано в статті третій договору). За словами Л.Осаволюка, ми б могли розпочати демаркаційні роботи самостійно, в односторонньому порядку (відповідно до правових норм така можливість не виключається), проте воліємо не робити цього. Київ налаштований розпочати цей процес, щойно договір набере чинності, себто з моменту обміну ратифікаційними грамотами. На відміну від своїх побратимів по російсько-білоруському союзу, у Мінську навіть готові приступити до демаркації. За деякою інформацією, у білоруській столиці вже створено спеціальні робочі групи. За даними українського МЗС, позначення кордону на місцевості обійдеться кожній зі сторін приблизно в мільйон-півтора мільйона доларів (у білоруській пресі ця сума завищується до 80 млн.). Причому передбачається, що гроші будуть витрачені протягом трьох років. І хоча мова не йде про такі позахмарні суми, які називаються на веб-сайтах деяких дружніх країн, у Києві вважають, що було б непогано заручитися в цьому питанні фінансовою підтримкою Євросоюзу. Свого часу Брюссель уже практикував таку допомогу стосовно наших колег по колишньому соцтабору. Тих же прибалтів. Втім, поки переговори з євросоюзівськими чиновниками із цього приводу залишають бажати кращого.

Що стосується технічного «оформлення» кордону, то вже відомо, що колючий дріт і контрольно-слідова смуга на білорусько-українському кордоні не передбачаються. При демаркації буде розчищено смугу шириною в п’ять метрів, посередині якої встановлять центрові стовпчики, а з боків на відстані 2,5 метра — прикордонні стовпи.

Інший мотив, яким керується Київ у бажанні якомога швидше поставити крапку в цій історії, пов’язаний із неможливістю налагодити належне співробітництво між прикордонними відомствами двох країн. Річ у тім, що після підписання Договору в деяких місцях лінія кордону була трохи змінена. Але якщо для українських прикордонників ці зміни вже стали законом, білоруські рівняються на той кордон, що існував до травня 1997 року. З аналогічними проблемами постійно стикаються й жителі прикордонних сіл.

Поки залишається сподіватися, що проста істина, озвучена нещодавно главою Ради Республіки Національних зборів Білорусі Олександра Войтовича — «як тепер кордон лежить, так він і буде залишатися» — буде орієнтиром і для тамтешньої адміністрації президента.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі