ПРЕЗИДЕНТ РЕСПУБЛІКИ МАКЕДОНІЇ БОРИС ТРАЙКОВСЬКІ: «У ВАЖКУ ХВИЛИНУ УКРАЇНА ДОПОМОГЛА НАМ НЕ ТІЛЬКИ СЛОВОМ, А Й ДІЛОМ»

Поділитися
З президентом Македонії Борисом Трайковські ми зустрілися в літній резиденції глави Української держави...

З президентом Македонії Борисом Трайковські ми зустрілися в літній резиденції глави Української держави. Пан Трайковські спеціально прилетів сюди, щоб поздоровити Леоніда Кучму з днем народження.

Вся обстановка дуже нагадувала нашу першу зустріч два роки тому в літній резиденції македонського президента в Охриді. Тільки за терасою замість знаменитого Охридського озера хлюпотіло Чорне море. І тоді пана Трайковські щойно обрали президентом країни. Та нині ми розмовляли з людиною, яка пережила найжахливіше, що може бути в нашому житті, — війну. Йому випало управляти кризовою країною та відповідати за життя своїх співвітчизників — як президенту й головнокомандувачу армії Македонії.

Він провів свою країну по політичному «лезу ножа», лавіруючи між неоднозначними інтересами великих держав, які сплелися на Балканах у кривавий клубок. Тепер у ньому є й частина македонської крові... Та порівняно з іншими югославськими республіками — її там крапля.

Нині Македонія поступово «приходить до тями». Піднімається економіка, відбудовується інфраструктура, македонці та албанці наново вчаться мирно, без ненависті, жити поруч один із одним. І в цьому плані президенту доводиться, як лікарю, лікувати не тільки хвору країну, а й поранені війною душі співвітчизників.

— Два роки тому ви були переконані, що кровопролиття в Македонії вдасться уникнути...

— Справді. У нас були всі передумови для того, щоб уникнути війни. Македонці та албанці століттями жили разом, і наша держава завжди шанувала права нацменшин. Албанці за своїми цивільними правами нічим не відрізнялися від македонців. Більш того, лише в Македонії навіть дозволене створення партій на національній основі. Тоді албанських партій було чотири, а зараз уже сім. Міжнародне співтовариство визнало, що Македонія будує державу, яка базується не на етнічних принципах, а на загальнолюдських цінностях, і навіть ставило за приклад наші гарні міжетнічні відносини. Албанці, македонці століттями жили як сусіди, ніколи не відчували ненависті один до одного. Коли в Тетово і Куманово стався конфлікт, в інших змішаних районах на кшталт Кічево та Охріда, Струга, Дебор албанці та македонці по-сусідськи мирно пили ранкову каву. Тому переконливо констатую: причин для військового конфлікту всередині країни не було та й не буде.

Що ж до прикордонних районів, загроза існувала завжди.

Македонія грала важливу роль під час кризи в Косово, допомагаючи операціям НАТО в краї. І міжнародне співтовариство вкотре запевняло, що македонцям не варто переживати за свою безпеку. І навіть коли нас до цього неодноразово намагалися атакувати ззовні, ці «експортні атаки» закінчувалися провалом.

— І все-таки війна македонський кордон перейшла...

— Чи діє дотепер відома свого часу Рамкова угода?

— Так. Підписана вона в серпні минулого року і стосувалася всіх сторін македонсько-албанських взаємовідносин. Експертами ЄС цей договір оцінений як найуспішніше вирішення для багатонаціональної країни, де максимально захищені права людини. У конституцію Македонії внесений ряд змін. У першу чергу тих, що стосувалися статусу мови національних меншин. У районах, де компактно проживають нацменшини, що становлять понад 20% населення, у держструктурах припускається використання їх рідної мови. Крім того, було передбачене створення регіональних поліцейських македонсько-албанських миротворчих підрозділів, які б відновлювали порядок у кризових регіонах. У рамках договору передбачено і їх навчання. На підписанні договору був присутній міністр закордонних справ України Анатолій Зленко і спецпредставник ЄС, колишній генсек НАТО Хав’єр Солана.

На той момент підписання Рамкової угоди було необхідним заходом, але зараз вона вже практично вичерпалась. Що ж до політичної сторони угоди, то 95% зобов’язань уже виконано шляхом прийняття кількох важливих законів. Один із ключових документів — про уряд. Також ми прийняли кілька законів з роботи держустанов, з мови, з освітньої системи та системи охорони здоров’я. Ще одну важливу соціальну проблему вирішили після прийняття закону про паспорти та посвідчення особи. Новий етап розвитку — встановлення верховенства закону і порядку. Нині ми створюємо основний план, відповідно до якого діятимуть силові структури країни.

— У Македонії незабаром пройдуть парламентські вибори. Який на сьогоднішній день «політичний розклад» у країні?

— Вибори відбудуться 15 вересня цього року. Вони пройдуть в один тур, на пропорційній основі. Припускаю, що 7—8 партій і блоків пройдуть у парламент. Після виборів буде цікавий період, коли новообрані парламентські сили розпочнуть процес формування нового уряду.

Я звернувся до політичних партій і закликав політоб’єднання у своїх програмах і платформах акцентувати увагу на економічному процвітанні, а також на поверненні державним інститутам довіри громадян. Люди повинні знову відчути втрачений під час торішньої кризи оптимізм і мати віру в майбутнє. Нині партії, на мою думку, мають зосередитися на боротьбі з бідністю, подбати про посилення реформ в галузі оборони, про гарантії безпеки, про наші євроатлантичні надії і, що особливо важливо, про заходи для боротьби з корупцією. Політичні сили країни мають розробити чіткі програми боротьби з кримінальним світом, представити їх на суд громадськості й, лише отримавши всенародне схвалення, розпочати діяти. Як це відбувається в розвинених державах, де громадянське суспільство сформувалося вже давно.

— Як ви оцінюєте роботу нинішнього кабінету міністрів країни?

— У ньому працюють досвідчені люди. Цей уряд проводив численні болючі економічні та соціальні реформи, перетворюючи нашу економіку на ринкову, залучив дуже серйозні інвестиції. На час діяльності нинішнього кабміну випала й косовська криза. Ми зіштовхнулися з рядом проблем перехідного періоду, основною із яких було масове безробіття. Це явище небезпечне соціальним вибухом. І нинішній кабінет знайшов сили і кошти, щоб, як кажуть, «зняти питання з порядку денного»...

— Хто, по-вашому, очолить новий уряд вашої країни?

— Не беруся пророкувати. Усе залежить від результатів парламентських виборів. Та як глава держави готовий підтримати будь-який демократично обраний уряд, що зосередиться на вирішенні пріоритетних завдань: це боротьба з бідністю, реформування економічного, політичного, соціального комплексу. Крім того, майбутній уряд має приділити найпильнішу увагу як прискоренню процесу інтеграції в Європейський Союз і здійсненню реформ в галузі оборони, так і прийняттю відповідних заходів безпеки з метою відновлення миру та стабільності в країні, а також для зближення з НАТО.

В Євросоюзу і Республіки Македонії взаємні зобов’язання і цілі, направлені на установлення миру й процвітання в регіоні. Ми та Європа повинні нині працювати над інтеграційними процесами. І ситуація в цілому цьому сприяє: демократично обрані уряди орієнтовані на ринкову економіку, на поважання прав людини та захист прав нацменшин. Це означає не тільки політичні відносини, а й економічні: побудова регіональної інфраструктури, дорожніх магістралей, комунікацій та нових технологій, які будуть потрібні всім країнам у регіоні.

— Які перспективи відносин ЄС і Македонії?

— Македонія — асоційований член ЄС. Ми просто зобов’язані через економічний розвиток, зміцнення демократичних інститутів, збагачення нашого міжетнічного життя якнайшвидше інтегруватися в європейські структури й стати частиною вільної об’єднаної Європи.

У найближчому майбутньому ЄС збільшуватиме інвестиції. Та ми не хочемо повністю залежати від іноземної допомоги; замість того, щоб отримувати кредити, ми хочемо торгувати. У нас є що запропонувати. Це дуже важливо. Нині уряд Македонії розробляє цілісну програму регіонального співробітництва, відповідно до якої права регіонів значно розширяться. Крім того, поглибиться їх кооперація, і це ще один суттєвий крок до політичної стабілізації в країні. Оскільки тоді в македонців, албанців та інших етнічних груп, які живуть у Македонії, з’явиться спільний економічний інтерес.

А нині люди вчаться наново жити у світі на їх спільній землі, долаючи повоєнні труднощі. Проблем чимало. Багато хто покинув свої будинки, понад чотири тисячі біженців залишилися без даху над головою. Реальну кількість албанських біженців із Косово навіть зараз важко встановити. Ми ініціювали чимало проектів і програм з етнічного примирення людей. Надають психологічну, соціальну та економічну допомогу, впроваджують у життя ряд економічних програм. Ми вже багато чого досягли у відновленні зруйнованої інфраструктури, громадського та соціального життя в країні.

У багатьох районах «живе» ненависть, однак й там процес примирення нехай повільно, але йде, і я сподіваюся, що в недалекому майбутньому все налагодиться.

— Ви вірите, що албанці та македонці можуть жити у мирі?

— Ми жили разом десятиріччями й житимемо. Сьогодні, і завтра, і в майбутньому.

— Ви справді в це вірите, чи вірите лише через свій ранг?

— Я не тільки вірю, а працюю над тим, щоб цей час максимально наблизити. Адже іншого вибору в нас немає...

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі