ПРЕЛЮДІЯ ДО ВІЙНИ

Поділитися
Минулого понеділка в Раді Безпеки ООН почалися слухання, які можуть стати прелюдією до початку воєнного конфлікту з Іраком...

Минулого понеділка в Раді Безпеки ООН почалися слухання, які можуть стати прелюдією до початку воєнного конфлікту з Іраком. Великобританія, США й Іспанія запропонували проект резолюції, що звинувачує Багдад у небажанні роззброюватися, а Німеччина, Франція та Росія як контрзахід внесли на обговорення меморандум із закликом продовжувати інспекції.

Майже через чотири місяці після ухвалення резолюції 1441, в якій було записано, що Багдадові надається останній шанс роззброїтися мирно, США та їхні союзники пропонують Раді Безпеки визнати, що Ірак цей шанс змарнував, так і не виконавши принципових вимог ООН. Проект резолюції констатує, що тепер світове співтовариство має право вжити «всіх необхідних заходів», щоб змусити іракське керівництво підкоритися. Ніякого жорсткого терміну проект не встановлює, однак американський і британський представники в ООН дали зрозуміти, що воліють провести голосування до середини березня.

Ініціатори документа не просять у Ради санкції на проведення воєнної операції в Іраку, вважаючи, що вона й непотрібна. Зрозуміло, такий висновок дуже полегшить Вашингтонові створення антиіракської коаліції. Адже керівництво багатьох країн, які вважаються традиційними союзниками США, пов’язали свою підтримку операції зі схваленням Організації Об’єднаних Націй.

У Вашингтоні добре розуміють, що при голосуванні нової резолюції годі розраховувати на підтримку трьох постійних членів Ради Безпеки — Франції, Росії і Китаю. Водночас адміністрація сподівається, що жодна з цих країн не застосує право вето. У такому разі все залежатиме від позиції непостійних членів — резолюцію буде схвалено, якщо вона набере 9 із 15 голосів. Нині, крім країн–співавторів проекту резолюції, його підтримала тільки Болгарія. Найближчим часом США розраховують у процесі двосторонніх консультацій схилити на свою користь такі країни, як Ангола, Гвінея, Камерун, Чилі й Пакистан.

А стосовно пропозиції Франції, Німеччини та Росії про продовження інспекцій, то її зроблено не у вигляді проекту резолюції, а як меморандум, тож вона не передбачає голосування в Раді Безпеки. Зміст цього документа був цілком передбачуваним: Ірак поступово роззброюється, повна нейтралізація іракської загрози можлива шляхом багатократного збільшення кількості інспекторів та активізації інспекцій. Меморандум передбачає періодичні звіти глав інспекційних груп ООН не менше одного разу на три тижні й опублікування результатів через 120 днів. Таким чином, автори та прибічники меморандуму готові дати Саддаму Хусейну ще принаймні чотири місяці для роззброєння.

Згаданий документ, очевидно, і має стати істиною в останній інстанції в суперечці між прихильниками та противниками силового роззброєння багдадського диктатора. Як видно, в його основі лежить пропозиція Ширака продовжити військові інспекції на невизначений термін і посилити їх. А попередній план Шрьодера про встановлення в Іраку фактичного режиму протекторату ООН із посиленою присутністю «голубих касок» неначе випарувався, про нього ніхто й не згадує. Зате пильні спостерігачі відзначили інше — Німеччина вже не намагається висувати на передній план своє категоричне «ні» застосуванню сили проти Багдада. Вона максимально наблизилася до позиції Франції, яка не виключає силового роззброєння Саддама Хусейна на той випадок, якщо інспекції ООН, зрештою, виявляться безрезультатними.

Реакція на цей меморандум «войовничої фракції» Радбезу не забарилася. Американський посол в ООН Джон Негропонте заявив: його уряд ставиться до франко-російсько-німецької пропозиції скептично, вважаючи, що вона жодним чином не сприяє розв’язанню проблеми роззброєння Іраку.

Водночас у Вашингтоні готові й до вето одного з постійних членів Ради. Американські вищі посадові особи не раз заявляли, що США очолять антисаддамівську коаліцію незалежно від рішення ООН. При цьому представники адміністрації посилаються як на прецедент на воєнну операцію в Косово, яку було проведено без санкції Ради Безпеки. Проте навіть якщо хтось із постійних членів зважиться скористатися своїм правом вето, Сполучені Штати вважають за бажане заручитися в Радбезі підтримкою більшості. І на це є підстави — відповідно до останнього опитування, більше половини американців воліють, аби воєнну операцію проти Саддама було санкціоновано ООН.

Перше формальне зіткнення поглядів за зачиненими дверима Ради Безпеки завершилося явним розмежуванням між більшістю, що виступає за продовження інспекцій, і меншістю, яка стверджує, що дванадцяти років після війни в Перській затоці більш ніж досить для роззброєння.

Проте американські дипломати все ще сподіваються протягом двох найближчих тижнів домогтися підтримки своєї позиції в Організації Об’єднаних Націй, тим паче що найближчими днями в Раді Безпеки слухатимуть черговий звіт Ганса Блікса. І хоча противників війни надихнула недавня заява цього джентльмена про те, що Ірак іде назустріч інспекторам ООН, усе може зіпсувати відмова Багдада знищити ракети «Самуд-2», бойова дальність яких принаймні на 50 кілометрів перевищує 150-кілометрову межу, встановлену переможцями після війни 1991 року. Сам Саддам Хусейн заявив про свою можливу незгоду на ліквідацію цих ракет, хоча американці не виключають, що в останній момент він поступиться. До речі, із «Самуд-2» пов’язана і ключова умова франко-німецького меморандуму: Багдад повинен повністю виконати всі вимоги інспекторів ООН, почавши вже цього тижня знищення горезвісних ракет.

Попри всі зусилля прибічників мирного залагодження конфлікту, в те, що дипломатичні методи виявляться зрештою дійовими, уже мало хто вірить. І світ приречено чекає початку війни. Схоже, не вірять у це й самі іракці. За спостереженнями західних журналістів, котрі ведуть свої репортажі з Іраку, у Багдаді панує атмосфера останніх днів царства. На багатолюдних ринках іракської столиці й у напівпорожніх міністерствах усі, здається, охоплені двоїстими відчуттями. З одного боку, це готовність до опору «американській агресії» та можливій окупації країни, а з другого — страшна втома від дванадцятирічного ембарго. І на людних вулицях нерідко можна почути неголосно висловлені побажання, щоб «усе це скінчилося якнайшвидше...».

А сам іракський лідер цього тижня дав перше за понад десять років інтерв’ю американському телебаченню. Він заявив, що не має наміру залишати країну для того, щоб уникнути війни, а готовий померти в ній, «зберігши свою честь». І хоча добровільне вигнання Саддама багатьма розцінюється як одна з небагатьох можливостей мирного врегулювання нинішньої кризи, більшість спостерігачів із самого початку говорили, що цей варіант розвитку подій не можна вважати найімовірнішим. Тепер вони отримали підтвердження своїх припущень із вуст самого Хусейна.

Білий дім, схоже, з такою думкою також згоден, і своє рішення щодо «вусатого диктатора» він прийняв остаточно. Дипломатичними каналами американці вже почали розсилати своїм союзникам інформацію про швидкий початок воєнних дій проти Багдада. Але навіть якщо припустити таку гіпотетичну ситуацію, що США погодяться з франко-російсько-німецькими аргументами й вирішать відкласти початок воєнної операції в Іраку, однак не можна буде стверджувати, що Саддам Хусейн уникнув своєї сумної долі.

На думку аналітиків, у глобальній перспективі (10—15 років) американська експансія на Схід неминуча. Адже для того, щоб залишатися наддержавою, США муситиме нарощувати політичну й економічну присутність в Азії. Кінцевою метою такого «азійського походу» стане Китай із його бездонним ринком. Крім того, Америці необхідно буде покласти край фінансуванню міжнародних терористичних організацій ісламістського спрямування, що здійснюється з низки країн азіатського регіону.

А найзручнішою «точкою входу» в цей регіон для американців, хоч як крути, є Ірак. Наявність у цій країні тоталітарного режиму президента-деспота надає їм хорошу можливість діяти не тільки політичними та економічними методами, а й фактично на законних підставах ввести в регіон війська. Як відомо, сила на Сході — вирішальний аргумент. На сьогодні питання полягає лише в мірі готовності Америки до східного походу. Президент Буш упевнений, що такий час уже настав. Виступаючи в середу в Американському інституті підприємництва, Джордж Буш говорив не просто про майбутню війну в Іраку, а про широку американську кампанію, яку він називає «війною за майбутнє мусульманського світу». Фактично американський лідер підтвердив, що США хочуть не просто повалити Хусейна та ліквідувати іракську зброю масового знищення, а й створити у країні представницький прозахідний уряд, за рахунок чого фундаментально змінити ситуацію в регіоні, грунтовно зміцнивши в ньому інтереси Сполучених Штатів. План видається дуже амбіційним і зазнає серйозної критики навіть у самій Америці. Проте Білий дім вирішив іти до кінця. Наскільки це рішення правильне, ми дізнаємося дуже скоро.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі