ПОСОЛ ПАР В УКРАЇНІ ДЕЛАРІ ВАН ТОНДЕР: «КУПЛЕНИЙ У ВАШІЙ КРАЇНІ КРИГОЛАМ УЖЕ ВВІЙШОВ В ІСТОРІЮ»

Обвинувачення в нелегальній торгівлі зброєю болюче вдарили по іміджу України. При тому, що жодне з них не лише не було доведеним, а й не носило офіційного характеру. Одними з головних одержувачів спецпродукції з нашої країни мас-медіа називають африканські країни. Тому читачам «ДТ», напевно, було б цікаво познайомитися з точкою зору на «українське збройове питання» Деларі ван Тондера, Надзвичайного і Повноважного Посла Південно-Африканської Республіки. Тим більше, що ПАР по праву вважається державою-лідером у цьому регіоні.

Дуже примітно, що, попри нотки занепокоєності, що прослизають у словах дипломата, він не приховує свого оптимізму з приводу розвитку взаємин між нашими країнами. У тому числі й у так званих чутливих сферах, якими є виробництво озброєнь із застосуванням нових технологій та освоєння космосу.

— Пане посол, як можна оцінити нинішній рівень політичного й економічного співробітництва між Україною і ПАР? Чи є якісь чинники, що гальмують розвиток співробітництва?

— Цього року ми відзначаємо десятиліття дипломатичних відносин. Політичні взаємини можна назвати рівними — у них присутні регулярні консультації між нашими державами на високому рівні. Свідченням такого рівня є офіційний візит заступника президента Південної Африки Джейкоба Зуми до Києва у вересні 2000 р. і робочий візит заступника держсекретаря Міністерства закордонних справ України Володимира Єльченка в ПАР два місяці тому. Ми також сподіваємося прийняти главу Української держави під час Всесвітнього саміту з питань стабільного розвитку, що пройде в Південній Африці у вересні цього року.

Що стосується торгівлі й економічних взаємин, то ми повинні багато зробити, аби повернути їхній великий потенціал у русло реальності. Річний торговий оборот двох держав зараз нижчий 15 млн. дол., але ця цифра не враховує південноафриканський експорт, який потрапляє в Україну через треті країни.

Південна Африка може розглядатися як стратегічні ворота ринку Співдружності південноафриканського розвитку (СЮАР), що включає 14 держав із населенням у майже 190 млн. чоловік. Виняткова можливість для українських підприємств полягає в участі в традиційній щорічній міжнародній виставці SAITEX, що відбудеться в жовтні 2002 р. у Йоганнесбурзі. SAITEX організується самими торговими фірмами як найбільш дієве місце зустрічі для держав із усього світу, які демонструють свою продукцію, послуги і технології покупцям, дистриб’юторам, агентам на Африканському континенті.

Обидві наші держави стикаються з неосяжними можливостями при реалізації економічних реформ: сьогодні конкурентоспроможність на світовому ринку вже не визначається такими традиційними перевагами, як експортні поставки сировини, — її дедалі більше відбиває здатність держави поставляти наукомістку продукцію і послуги з високими показниками додаткової вартості.

— Як можна оцінити рівень військово-технічного співробітництва двох країн? Чи дійсно протягом 2000—01 рр. намітилися певні зрушення в цій сфері і були підписані контракти?

— Двостороння угода про військово-технічне співробітництво між нашими державами забезпечує можливості проведення спільних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у цій сфері, навчання і перепідготовку персоналу, надання послуг спеціального характеру, проведення ремонту, модернізації зброї та матеріалів військового призначення. Є тут можливості для виходу на ринки третіх країн із пропозиціями про поставки військового устаткування.

У рамках цієї угоди в 1993 р. ПАР за 12 млн. дол. закупила на Херсонському кораблебудівному заводі повністю побудований криголам тоннажністю 21 тис. тонн. Це судно уже ввійшло в історію, оскільки саме на ньому (у присутності Нельсона Мандели як миротворчої персони) було підписано мирні угоди між лідером Демократичної Республіки Конго Кабілою та представниками конголезької опозиції. Нині корабель, що входить до складу військово-морських сил ПАР, вважається ефективним допоміжним судном, здатним виконувати всі вимоги оперативності і маневрування, вирішувати проблеми тилового забезпечення. Однак Південна Африка зіткнулася зі складностями в одержанні запасних частин і обслуговуванням судна, що досить негативно позначилося на укладанні наступних контрактів. До сказаного можна додати, що ПАР надає велике значення можливостям держави-експортера подовжувати ресурс експлуатації військової техніки.

Україна не брала участі у жодному з проектів поставок військової техніки ПАР 1998—99 р., спрямованих на задоволення оборонних потреб Південної Африки в модернізації своїх збройних сил, і загальна сума яких складає 5 млрд. дол. Відтоді було дано суттєвий поштовх для розширення взаємин у військовій і військово-технічній сфері. Досить багатообіцяючим у цьому відношенні є Меморандум про співробітництво між південноафриканською компанією Denel і українським АНТК ім. Антонова. Існує й певний потенціал для розвитку тристоронніх проектів — південноафрикансько-українсько-російських. Наприклад, використання українських ракетоносіїв у комерційних запусках і виведенні на орбіту супутників із південноафриканського космодрому Оверберг.

Іншою унікальною можливістю для українських компаній є запланована програма обгрунтованого відновлення національних збройних сил Південної Африки. Ця програма, крім іншого, передбачає створення значних бізнес-можливостей для іноземних компаній, чия продукція військового призначення може вироблятися в Південній Африці — на рівні компонентів і агрегатів або у вигляді створення спільного виробництва. Для українських підприємств украй важливо проаналізувати вимоги південноафриканської сторони, що включають технічні особливості, питання довгострокового обслуговування і ремонту, а також критерії зустрічних закупок і взаємних інвестицій.

Ще однією пріоритетною галуззю є використання ПАР військових технологій для гуманітарних цілей і вирішення проблеми підтримання миру в регіоні. Українські підприємства можуть стати важливим чинником у цьому процесі, спрямованому на розвиток регіону.

— Останнім часом в Україні створено кілька нових видів озброєнь і військової техніки, і в тому числі подвійного призначення. Чи не виявляла ПАР бажання закупити якусь українську техніку?

— Гадаю, ПАР буде дуже зацікавлена обговорити можливості закупок української техніки. Це може мати місце в рамках засідань Спільної військово-технічної комісії наших держав. Є надія, що засідання цього органу відбудеться нинішнього року в Києві. В основі засідання буде огляд і оцінка військово-технічного співробітництва між Південною Африкою та Україною, а також визначення напрямів спільної роботи для того, щоб мати свою нішу на міжнародному ринку озброєнь. До цього я хотів би додати, що дуже бажаною була б участь української сторони, і зокрема презентація її технологій подвійного призначення, на виставці озброєнь DEXSA-2002, що пройде у вересні в Південній Африці. Наскільки я знаю, українська сторона не заявила про свою участь у цьому збройовому форумі.

— Схоже, що на ряді ринків військової техніки, наприклад, на малайзійському чи індійському, Україна і ПАР виступають конкурентами. Яким є ваше бачення такої ситуації — чи немає у південноафриканських розробників озброєнь і військової техніки бажання вийти на ринок зі спільною продукцією? Наприклад, ПАР запропонувала Індії створити спільні підприємства з виробництва 155-мм гаубиць й інтегрованих балістичних систем для своїх збройних сил і продажу в треті країни. Водночас в Україні є завод, що випускає «КрАЗи», котрі можуть бути використані як шасі і вже продавалися Індії.

— Спостерігачі неодноразово вказували на той факт, що традиційні зв’язки Південної Африки з європейськими постачальниками, а також технічні і технологічні міркування підштовхуватимуть ПАР до орієнтації на західні стандарти і розвиток зв’язків із Заходом і надалі. У зв’язку з цим виникає питання, чи не призведе диверсифікація закупок до занадто обтяжливих проблем з експлуатації, обслуговування та ремонту озброєнь і військової техніки, з огляду на наміри ПАР підтримувати технічну взаємосумісність озброєнь із західними зразками.

Однак ці спостереження не є абсолютною догмою. Сучасні тенденції в галузі створення озброєнь і військової техніки передбачають технологічне зближення з двома основними блоками — американським і європейським. Південноафриканський і український оборонно-промислові комплекси мають певний досвід, і в тому числі в питаннях пропозицій зі створення спільних підприємств на ринках країн, що розвиваються. Власне кажучи, умови ринку підштовхують український ОПК до освоєння західних стандартів технічного і тилового забезпечення. Подібні технологічні підходи до розвитку озброєнь і військової техніки повинні допомогти подолати негативне сприйняття логістики і питань надійності техніки. У цьому контексті можна констатувати наявність в Україні високого рівня технічної винахідливості і конструкторської майстерності, а також наявність потужної виробничої бази. Тому ПАР і Україна повинні шукати можливості такого співробітництва. Такі існують особливо в галузі відновлення авіаційної техніки, що нині експлуатується на Африканському континенті. Є можливості закупок літаків для гуманітарних цілей, у тому числі для миротворчих, перекидань гуманітарної допомоги і боротьби з наслідками природних катастроф. Упевнений, що є великий потенціал співробітництва та кооперації у виробництві оборонної продукції.

— Під час нашої зустрічі майже три роки тому ви сказали, що ПАР могла б стати торговими воротами африканського регіону для України. Чи можна стверджувати, як Україна скористалася такими можливостями? І крім того, на початку поточного року країни—члени Співдружності південноафриканського розвитку проводили спільні навчання з підвищення оперативності, маневреності і дієвості армій країн півдня Африки у вирішенні регіональних криз і надзвичайних ситуацій. Україна має чималий досвід у цій сфері. У зв’язку з цим, чи немає планів розвивати взаємини в цій галузі.

— З огляду на цілі нової Програми партнерства та розвитку Африки (NEPAD. — Авт.), спрямованої на відновлення Африки, ПАР розглядає Україну як важливого гравця в підвищенні безпеки та стабільності на Африканському континенті. У цьому контексті слід пригадати, що Україна своїми миротворчими зусиллями уже зробила важливий внесок у розв’язання конфліктів на Африканському континенті. На додаток до сказаного українці під час «холодної війни» відігравали найконструктивнішу роль у розвитку інфраструктури в Африці. Як африканці, ми очікуємо конструктивної участі України й у процесі стабільного розвитку Африки. ПАР і Україна, можливо, мають потребу у розвитку більш тісного співробітництва в боротьбі з транснаціональною злочинністю, і особливо в місцях відмивання грошей, контрабанди зброї, активності найманців — усе, що негативно впливає на безпеку і стабільність в Африканському регіоні.

— Українські літаки використовуються багатьма державами для перевезень різноманітних військових і цивільних вантажів. Як ставиться ПАР до можливості використання української авіатехніки?

— Ряд літаків фірми Антонова є багатофункціональними, що вкрай важливо в умовах Африки. Їх зручно використовувати для гуманітарних цілей, у надзвичайних ситуаціях, для проведення рятувальних і медичних робіт. У цьому контексті хочу згадати, що ВПС Південної Африки мають потребу у повітряних машинах подібного типу, у тому числі в морських патрульних літаках і середніх транспортних літаках. Ан-74, Ан-140 і Ан-70 могли б скласти серйозну конкуренцію на тендерах, особливо беручи до уваги технічні характеристики, функціональні можливості, поставки запасних частин і здійснення ремонту, і найголовніше, зустрічні інвестиції як обов’язковий компонент можливих угод.

— 2001—2002 рр. різко збільшилася кількість обвинувачень України в нелегальній торгівлі зброєю. Як ставляться до цього в ПАР?

— Засоби масової інформації стали досить вагомим чинником у формуванні міжнародного іміджу будь-якої країни. Постійні обвинувачення якоїсь держави в порушеннях міжнародних норм і угод, справедливі або хибні, призводять до ситуації «винного за асоціацією» і втрати довіри та міжнародного авторитету. Недавня постанова Кабінету міністрів, що дозволяє безкоштовну передачу військової техніки й устаткування партнерам України на міжнародному ринку озброєнь, також може бути витлумачена недоброзичливцями і конкурентами на світовому ринку озброєнь для підриву іміджу України як держави, що сприяє зміцненню міжнародної стабільності, що є однією з цілей української зовнішньої політики.

У галузі контролю за озброєннями ПАР сповідає принцип прозорості. При здійсненні операцій на міжнародному ринку озброєнь, окрім стандартних процедур, у ПАР існує ще незалежна інспекція, яка робить періодичні доповіді для парламентського комітету з питань оборони. А офіційна південноафриканська структура, відповідальна за експорт-імпорт озброєнь і військової техніки, — Armament Corporation of South Africa — щомісяця публікує звіти — «Бюлетень контрактів», який включає всі запити і пропозиції, а також висвітлює участь у поточних тендерах. Цей бюлетень в електронному вигляді обновляється щодня і він доступний для користувачів через комп’ютерну мережу.

— Якими є ваші прогнози розвитку співробітництва з Україною в майбутньому?

— Багато можна було б говорити про великий потенціал економічних взаємин і розширення двосторонньої торгівлі між ПАР і Україною. Ми, можливо, повинні вийти за рамки застарілого підходу «ви заощаджуєте гроші — ми отримуємо досвід». Наша торгово-економічна дипломатія має потребу в знаходженні такої парадигми, коли ми представляємо наші можливості в державах, де маємо інтереси. Наш досвід учить нас становленню як експортерів, і з іншого боку, важливо створити сприятливий інвестиційний клімат. Тому потрібно використовувати момент для оптимізації взаємодії існуючого дійсно колосального людського і ресурсного потенціалу наших держав.