Поні бігають по колу

На п’ятничній урядовій нараді президент України Віктор Ющенко посів місце головуючого. Цього разу прем’єр, котрий не побажав рік тому перед аналогічною зустріччю поступитися головним місцем президентові (чим і зірвав її), вирішив посунутися. Втім, Янукович сам іронізує з приводу своєї підкресленої публічної лояльності стосовно президента: ще в середу кабмінівський спіч з багаторазовим повторенням фраз на кшталт «рішення глави держави повинні виконуватися» Янукович закінчив передвиборним гаслом Ющенка: «Закон — один для всіх» і... ні, не просльозився, а розсміявся... Проте помаранчева частина президентської команди переконана, що «Регіони» м’яко стелять для того, щоб потім згори спати, як це вже було після підписання торішнього Універсалу. Сіра ж частина президентської команди переконана, що у разі провалу демократичної коаліції милостиві стосунки між президентом і регіоналами збережуться надовго. Такій переконаності сприяє не лише зміцнення бізнес-зв’язків між окремими видними діячами нібито опонуючих політверхівок, але й запевняння впливових донеччан на кшталт: «Нє-нє-нє! З президентом ми більше сваритися не будемо! Такої помилки ми вже не повторимо», а також небажання бачити Тимошенко на посаді прем’єр-міністра, яке згуртовує. Ми не можемо сказати, наскільки щирим був Віктор Янукович, виступаючи перед партактивом у четвер, проте, за свідченням очевидців, він, окреслюючи лінію поведінки Партії регіонів у майбутньому парламенті, зробив дві принципові заяви: по-перше, про те, що у разі переходу ПР в опозицію робота фракції буде конструктивною, без блокування трибуни і з активним використанням можливості керівництва у ключових комітетах, які віддадуть опозиції; а по-друге, про те, що у разі, якщо буде створена коаліція ПР, «НУ–НС» і Блоку Литвина і в інтересах партії Януковичу доведеться залишити посаду прем’єра, то він це зробить.

Отже, рівень води піднімається, тепла ванна наповнюється, пре­зидент розслаблюється. Сьогодні багато хто публічну і кулуарну лінію поведінки Віктора Балоги сприймає як однозначну реалізацію установок Віктора Ющенка. Чи це так? Чесно на це запитання сьогодні можуть відповісти тільки дві людини — Табачник і Медведчук. Стверджувати, що Балога веде цілком самостійну гру було б нерозумно, але водночас так само нерозумно не визнавати, що в нього самого достатньо людських та інших ресурсів для того, щоб зіграти її під час прем’єрського голосування в парламенті. Ну а тим, кому спокійніше сприймати Балогу як «раба лампи», варто трохи почекати і подивитися на дві речі: по-перше, чи зустрінеться Віктор Андрійович із фракцією «НУ-НС» особисто і чи поставить ясне і чітке завдання стосовно забезпечення стовідсоткового голосування щодо всіх кадрових рішень у рамках бютонунсівської коаліції; по-друге, скільки голосів набере кандидатура спікера — якщо цих голосів під час «таємного» голосування виявиться більше, ніж 228, отже, ставки в букмекерських конторах на пре­м’єрство Тимошенко мають обвалитися… Без цих двох лакмусів дати чітку відповідь на запитання: «президент не хоче створення демократичної коаліції?» або «президент перешкоджає створенню помаранчевої коаліції?» — не можна.

На сьогоднішній день 69 кандидатів у депутати від «НУ-НС» підтримали Угоду про створення демкоалції. Усі, крім Ігоря Кріля, Василя Петьовки й Івана Плюща, уже поставили свої підписи під трьома пунктами, чим узяли на себе зобов’язання: а) увійти до складу парламентської фракції «Наша Україна» — «Народна самооборона»; б) сприяти створенню коаліції демократичних сил у складі «НУ–НС» і БЮТ; в) підтримати коаліційну угоду, яку буде складено. У принципі, це бюрократична заготовка, що прискорює процедуру реєстрації фракції у ВР. Не більш того. Але уповільнений процес підписання перетворив шахматку з депутатськими автографами на жупел.

Якщо Іван Степанович є непередбачуваним аксакалом, то дві людини Балоги, швидше за все, підпис під цим невинним документом поставлять. Проте пауза, яку вони витримали, виявилася дуже красномовною. «Ого!» — сказав Колесніков. «Ага...» — сказала Тимошенко. Втім, обидва активісти броунівського переговорного процесу на людях не дуже багатослівні. Але Юлія Володимирівна вже зовсім затаїлася. І її можна зрозуміти. Тому що вона побоюється спересердя вимовленим словом зруйнувати крихку надію на стовідсоткове консолідоване голосування двох фракцій у Раді. Крім того, Юлія Володимирівна розуміє, що «кожне сказане вами слово може бути...» і далі за текстом. Саме тому вона мовчки спостерігає за тим, як президент із Януковичем, а не з нею, розставляє губернаторів; за млявою реакцією Ющенка на хаотичне підписання нунсівського фракційно-коаліційного документа; не реагує на фарсову заяву президента з приводу можливості підписання нового Універсалу... Проте обітниця мовчання не означає обітниця бездіяльності. Юлія Володимирівна не залишає спроб утягнути Литвина в демократичну коаліцію. Остання зустріч відбулася тиждень тому. З обіцяних за альянс гір, навіть онуки членів фракції екс-спікера до кінця свого життя не встигнуть з’їхати. Але Володимир Михайлович не поспішає. Можливо, щось у досвіді Мороза підказує йому, що роздріб може бути набагато вигіднішим від продажу оптом. Хоча можна припустити, що, у разі банкрутства ідеї демократичної коаліції і при створенні іншої, у Литвина залишиться не так багато місця для маневру... Деякі джерела також стверджують, що лідер БЮТ не втрачає надії домовитися з комуністами, всілякі інтереси яких виявилися защемленими Партією регіонів. І тут не обходиться без контактів. Проте головний контактер у частині розробки руху більшовицьким шляхом — Костянтин Григоришин — відбув на океанічну риболовлю. Чекають.

Нинішнє ж затишшя у коаліційному процесі використовується різними силами з різною метою. Юлія Володимирівна шукає підстрахувальні голоси і, водночас, намагається захистити від замаху деяких членів своєї майбутньої фракції, яких спокушають опоненти; лідери «НУ—НС» воюють одне з одним і з секретаріатом; президент де-факто підрізає собі шматочки від пирога повноважень і міркує, чиїми руками — «Регіонів» чи Віктора Балоги — вирішити проблему Тимошенко, а «Регіони» розробляють стратегії дій власної політичної сили на всі можливі випадки. І на випадок роботи в парламентській опозиції, і на випадок роботи в коаліції, до якої в опозиції буде БЮТ. І на випадок, якщо спікер і керівництво ВР будуть обрані, а голосування за прем’єра не виявиться результативним. І тоді уряд Януковича залишиться в статусі «в.о.» на невизначений час, оскільки, з одного боку, Ющенко дістане право, якщо парламентська коаліція створена не буде, Верховну Раду розпустити, але, з другого боку, за Конституцією, достроково обраний парламент рік є недоторканним. А там, дивись, і референдум стосовно Конституції зі зміною цілого ряду норм, включно з цією. А за референдумом — дострокові вибори. Дуплетом.

От, власне, й усі основні новини про коаліційний процес. Якщо комусь ще цікаво.