Польща: вибори безкомпромісні й жорсткі

21 жовтня в Польщі відбудуться дострокові вибори. Президентові Леху Качинському вже довелося відправити у відставку свого брата-близнюка — прем’єр-міністра країни Ярослава Качинського. Раніше, 7 вересня, польський сейм із великою наснагою (377 голосами з 450) розпустив сам себе, давши можливість главі держави визначити дату голосування. Така разюча відмінність ставлення поляків до дострокових виборів від українців пояснюється тим, що вже з початку серпня правляча коаліція партії «Право й справедливість», а також «Самооборони» і «Ліги польських сімей» перестала існувати. Очевидно також, що у жовтні багато в чому унікальний для сучасної Європи експеримент з управління країни родичами- близнюками завершиться або, навпаки, набуде нової якості. Голосування в Польщі, та й у Європі, очікують із надією на те, що ситуація в країні, яка живе в стані постійної напруги ось уже два роки, стане більш спокійною й стабільною.

Правда, у кожному разі президент Лех Качинський і далі впливатиме на всі процеси в дер­жаві, а от політичне майбутнє його брата викликає певні сумніви. Його партія «Право і справедливість» за два роки перебування при владі розгубила частину свого електорату, й, на думку багатьох спостерігачів, її шанси на перемогу під час майбутнього голосування неоднозначні. Поки ж рейтинги вказують на приблизно рівну кількість прихильників у «Права і справедливості» й найбільшої опозиційної партії «Цивільна платформа», якою керує Дональд Туск. Нагадаємо, два роки тому ліберали Туска здобули хороший результат, але не змогли сформувати свій уряд, відмовляючись блокуватися і з Качинськими, і з лівими соціал-демократами. Нині за найкращого розкладу «Громадській платформі» пророкують 226 депутатських мандатів у сеймі. Якщо ці розрахунки правильні, брати Качинські — ні президент, ні нинішній прем’єр — не зможуть ігнорувати політичних опонентів. Більш того, всі дані свідчать про те, що дві малі партії, які складали правлячу коаліцію цього разу («Самооборона» і «Ліга польських сімей»), узагалі не пройдуть у парламент. Заповітний п’ятипроцентний бар’єр, можливо, переборють лише ліві демократи, й їхній альянс із «Громадською платформою» проти «ПіС» нині знову може стати на порядок денний. Саме такого розкладу спробують уникнути Качинські, котрим у цій ситуації потрібна тільки однозначна перемога над Туском принаймні на кілька відсотків, адже в новому сеймі доведеться сподіватися тільки на себе, оскільки шансів на створення великої коаліції Качинський — Туск практично немає. Хоча й такий варіант не виключають після виборів, з огляду на небез­проблемний, але загалом вдалий досвід роботи широкої коаліції в Німеччині. (Україна, правда, у цьому сенсі менш вдалий приклад.)

За словами Ярослава Качинського, перемога потрібна для одержання мандата на продовження безкомпромісної антикорупційної боротьби. Проте саме корупція призвела до падіння уряду, тому що обвинувачення в ній почали переслідувати членів нинішнього кабінету з перших місяців роботи. Але поляки вже втомилися від постійних скандалів і голосних справ.

Фінальними епізодами цієї драми стала ще одна сенсація — арешт наприкінці серпня колишнього міністра внутрішніх справ Януша Качмарика і Конрада Корнатовського, у минулому шефа польської поліції, а також впливового бізнесмена Яромира Нетзеля, власника страхової компанії PZU. Перших двох обвинувачують у корупції, третій нібито перешкоджав роботі слідства. Проте істинною причиною арешту стало розголошення ними інформації про те, що за завданням прем’єра міністерство юстиції й спеціально створена нова спецслужба — антикорупційне агентство — ведуть стеження за опозиційними політиками й журналістами. Зокрема прослуховуються телефони колишнього президента країни Александра Квасьнєвського й сина лідера «Солідарності» Леха Валенси Ярослава, який є нині депутатом сейму. Всю інформацію віддали колишні чиновники в парламент, що мало ефект вибуху бомби. Проте за останні місяці таких «бомб» у Польщі розірвалося стільки, що ще одна сенсація жодним чином не вплинула на позиції братів. Нагадаємо: ще у серпні з’явилася інформація про те, що близнюки влаштували несанкціоноване стеження за Анджеєм Леппером, керівником «Самооборони», партія якого входила до правлячої коаліції. І саме ці факти призвели до розколу в уряді. Пізніше антикорупційне агентство почало розслідування «корупційних дій» Леппера на посаді міністра сільського господарства. І незрозуміло, чим може завершитися це розслідування, хоча в сучасній Польщі ніхто не може почуватися в цілковитій безпеці.

Так Качинські намагаються убезпечити себе від можливих нападок з боку не тільки опонентів, але й колишніх соратників, які відмовилися виявити той ступінь лояльності, якого очікували брати. Після приходу Качинських до керівництва у вищих ешелонах влади панує атмосфера підозрілості й недовіри, зазначають польські й зарубіжні спостерігачі. Брати Качинські, які довго перебували поза активним політичним життям (від них відвернулися навіть колишні соратники зі старої «Солідарності», яку вони будували разом із Валенсою), повірили, що номенклатура Народної Польщі дуже швидко знайшла спільну мову з новою владою й зберегла свій вплив у демократичній Польщі. От чому одним із головних зав­дань брати довго вважали потребу виявити «шпигунів» і «агентів» старого режиму в сучасних структурах влади. На нинішніх виборах актуальні гасла: розірвати угоди 1989 року між урядом Ярузельського й «Солідарністю» Валенси, щоб розпочати люстрацію, вивчення архівів спецслужб і перевірку на благонадійність усіх. Раніше Качинські призначали на керівні посади людей, відданих їм особисто, й дуже переживали, коли серед них раптом знаходилися такі (як, наприклад, арештовані екс-міністри), котрі не виправдали високої довіри.

Опозиція повною мірою використовує ці чинники, і вже розгорнула в Польщі передвиборну кампанію під гаслом «Дворічне правління Качинських — ганьба для всіх поляків». Пояснюючи такий безжалісний і безкомпромісний підхід до ведення кампанії, один із депутатів сейму від «Громадської платформи» Богдан Здроєвський сказав: «Ми просто не можемо стримати емоцій, ці два роки були втрачені даремно, і не провина опозиції в цьому, а саме уряду». Він сказав, що, з огляду на ситуацію в країні, майбутня кампанія буде дуже запеклою й жорсткою.

Прихильники братів кажуть, що Качинським удалося повернути поляків до споконвічних національних цінностей, підняти престиж церкви й домогтися певних економічних успіхів: зростання ВВП перевищило 5%, а рівень безробіття тепер не найвищий у Європі. А всі жорсткі дисциплінарні заходи були лише покликані перетворити уряд на моноліт. Проте, за іронією, саме ця недовіра братів Качинських до всіх, хто їх оточує — партнерів і супротивників, — зрештою зруйнувала коаліцію і може мати негативні наслідки для результатів виборів. Самі близнюки кажуть, що два роки їм весь час доводилося відбиватися від нападок і підступів недоброзичливців.

Прем’єр Ярослав Качинський вважає, всі ці жорсткі заходи, зокрема й останні арешти, — адекватні в боротьбі з прихованою загрозою. На думку братів, таємна мережа, в яку втягнуті політики, значні бізнесмени й мафія, править Польщею. Проте вийти на цю «сіру мережу» досі ніяк не вдається. Ця, на думку багатьох, параноїдальна віра в теорію змови стала головною причиною втрати колишньої довіри до «ПіС» і її лідерів, уплинула на імідж Польщі у світі й зовнішній політиці країни. Польща на останньому саміті ЄС у червні фактично протиставила себе всім іншим 26 членам Євросоюзу, блокуючи ухвалення договору про реформу ЄС. Тепер дострокові вибори в Польщі можуть створити додаткові труднощі для Брюсселя в просуванні реформи, з огляду на те, що тема відносин Польщі з європейськими партнерами може стати однією з ключових під час майбутньої перед­виборної кампанії.

Річ у тім, що Польща виступає проти перерозподілу місць в Європарламенті за новою системою, коли на перше місце буде покладено принцип кількості населення. Так, Німеччина з населенням, яке перевищує 80 мільйонів, одержить додаткові мандати, збільшиться представництво Іспанії на чотири місця, а Польща одержить тільки один додатковий голос. Не зумівши блокувати реформу, Качинські домоглися від Брюсселя відстрочки переходу на нову систему в 2014 році, хоча канцлер Німеччини Ангела Меркель наполягає, що нова система розподілу мандатів має запрацювати під час наступних виборів до Європарламенту влітку 2009 року. Тепер Качинські кажуть, що до питання про реформи ЄС варто повернутися знову на саміті в Лісабоні, який відбудеться лише за три дні до польських виборів. Там брати можуть знову попсувати нерви європейцям. Так, у європейській пресі вже з’явилися гнівні памфлети. Зміст одного з них зводиться до того, що Брюссель довго придумував правила, як прийняти в Союз нових членів, доведеться, напевно, подумати над процедурою, як можна виключити країну. Втім, більше політиків ЄС закликають поляків до солідарності й відповідальності за всі ухвалені в ЄС рішення і критикують за те, що Варшава дедалі частіше дратує своїх партнерів.

Качинським, проте, схоже, байдуже, що кажуть про Польщу за кордоном. Свідченням нового курсу можна вважати недавнє рішення кабінету не форсувати перехід на євро, а також останні (явно популістські й передви­борні) заходи кабінету зі збільшення бюджетних витрат на соціальні потреби, що не узгоджується з курсом, який Варшаві рекомендує проводити Брюссель. Крім того, загалом діяльність польської дипломатії критикували навіть члени «ПіС». Так, у сеймі звернули увагу на те, що чверть із 100 польських посольств у світі не мають послів, а ті зовнішньополітичні перемоги, які Качинські називають своїм тріумфом, можуть у віддаленій перспективі мати дуже негативні наслідки для зв’язків Варшави з найближчими соратниками. Цілком «деградували» відносини з Німеччиною через те, що саме Качинські витягли на світло тему боргу Берліна за всі нещастя поляків у минулому сторіччі. Загалом же, на глибоке переконання близнюків, так чи інакше перед поляками винна вся Європа. Навіть у Вашингтоні, для якого Польща тривалий час була основним союзником у регіоні, кажуть, що початок перед­виборної кампанії ускладнить і затягне в післявиборний час переговори з Варшавою щодо розміщення елементів американської ПРО.

Водночас ідеологи «ПіС» вважають, що після майбутньої передвиборної кампанії партія вийде ще більш сильною з новим кредитом довіри. Після виборів у Качинських є ще одне дуже важливе завдання, кажуть експерти, — знайти ідею, яка об’єднає країну. Кажуть, що, крім боротьби з корупцією, євроскептицизму й переслідування комуністів, які не стали об’єднавчими для більшості громадян країни, Качинські спробують використати з цією метою більш мирні приводи. Один із них, наприклад, підготовка до Євро-2012, яку Польща проводить разом з Україною. Як кажуть у Варшаві, справа варта заходу, коли зважити, що цього разу навіть у футболі — грі мільйонів — у Качинських будуть певні політичні інтереси. Правда, вгадати результат, як у футболі, так і на виборах, завжди важко.