Політреформа навпаки. Як киргизький президент перехитрив парламент

Поділитися
Президент Киргизстану здійснив те, чого не вдалося зробити українському президентові. Він зумів «обіграти» парламент у протистоянні, спровокованому втіленням політреформи...

Президент Киргизстану здійснив те, чого не вдалося зробити українському президентові. Він зумів «обіграти» парламент у протистоянні, спровокованому втіленням політреформи. При цьому Курманбек Бакієв не лише повернув свої повноваження, тимчасово відібрані першими конституційними поправками, а й зміцнив їх, запропонувавши парламенту нові зміни до основного закону.

Грузію, Україну, Киргизстан дуже часто зв’язували в один синонімічний «букет». Три пострадянські країни по черзі домоглися зміни свого керівництва в результаті революційних подій. Трояндова, помаранчева і тюльпанова революції значною мірою різнилися за своєю суттю, а тому й призвели до різних сценаріїв розвитку ситуації в трьох державах. Лише дві країни вирішили йти шляхом конституційного реформування — Киргизія й Україна. Чим обернулася політреформа в нашій країні для президента — не секрет: радикальною втратою повноважень і впливу президентом. Киргизькі політики і дипломати ніколи не приховували свого інтересу до досвіду українців у впровадженні політреформи. Можливо, детальний аналіз подій у Києві дозволив Бішкеку уникнути розвитку українського сценарію. Президент Киргизії Курманбек Бакієв, навпаки, зумів посилити свої позиції. Деякі спостерігачі навіть припускають, що з новими повноваженнями революційний лідер може виявитися значно впливовішим за поваленого два роки тому Аскара Акаєва.

Для Киргизстану минулий тиждень став знаковим. Країна нарешті розв’язала внутрішньополітичний конфлікт, обравши нового прем’єра. Призначення компромісного глави уряду примирило президента і депутатів Жогорку Кенешу, відносини між якими були підірвані з’ясовуванням взаємин навколо реалізації політреформи. У березні нинішнього року країна відзначатиме другу річницю революції тюльпанів — безсумнівно, Бакієв може почуватися на святкуванні тріумфатором.

Яка передісторія політичних ускладнень у Киргизії? Після революції політична еліта країни взяла на себе зобов’язання змінити конституцію держави, віддавши перевагу парламентсько-президентському устрою. Згодом виявилося, що президент зовсім не є завзятим шанувальником політреформи, тому постійно відтягував момент подачі проекту нової конституції на розгляд парламенту. Політичним опонентам Бакієва вдалося домогтися свого лише вуличними протестами, що відбулися в листопаді минулого року (демонстрації дістали жартівливу назву «революції юрт»). Фактично під тиском президенту довелося погодитися з поправками до конституції, які істотно обмежували його повноваження. Далі події набрали досить несподіваного для опонентів президента обороту. Харизматичний прем’єр Фелікс Кулов подав у відставку: мовляв, його уряд було створено не у відповідності з новою конституцією. Видозмінений основний закон передбачав, що склад уряду визначає парламентська сила, яка має у своєму розпорядженні більшість мандатів. При цьому прибічники президента висунули вимогу щодо проведення нових парламентських виборів: адже парламент також обирали за старою конституцією... В першій конституції не було вказано механізму затвердження нового уряду в перехідний період, коли конституція нова, а парламент старий і не має повноважень формувати кабінет міністрів, оскільки обраний за одномандатною системою. Природно, що парламентаріїв не міг не злякати такий поворот подій. Шантаж виборами в Бішкеку спрацював: Бакієв запропонував депутатам ухвалити нові поправки до конституції. Вони фактично відновляють президентські повноваження. Розіграна «багатоходівка» дозволила Бакієву уникнути долі свого українського колеги. На совісті президента залишається, щоправда, один політичний «гріх». За твердженням спостерігачів, Бакієв обіцяв Феліксу Кулову прем’єрське крісло після успішної реалізації сценарію. Президент справді двічі робив подання до парламенту на свого революційного соратника, проте депутати відхилили його кандидатуру. Політичний тандем Бакієв — Кулов, який став символом киргизької революції 2005 року, остаточно розпався.

Бакієв запропонував на посаду глави уряду 45-річного Азіма Ісабекова, котрий донедавна виконував обов’язки міністра сільського господарства. Його кандидатуру схвалила більшість депутатів (57 проти всього чотирьох). Висування на прем’єрську посаду Ісабекова має, з одного боку, примирливий характер: таким чином президент прагнув досягти компромісу з парламентом. З другого — він відсував на другий план популярного Фелікса Кулова із владної верхівки, із котрим Бакієву було не зовсім комфортно працювати в одній зв’язці. Ісабеков навряд чи буде здатний стати самостійною політичною постаттю. Статус технічного прем’єра, який йому одностайно приписали політичні аналітики, вочевидь, супроводжуватиме Ісабекова весь строк перебування на посаді. Виступаючи після свого обрання в парламенті, Азім Ісабеков заявив, що на посаді прем’єра він не має наміру займатися політикою і планує зосередитися на вирішенні економічних завдань. Утім, нинішня перемога президента може виявитися лише тимчасовою, оскільки про повну стабільність у країні казати зарано. Поки невідомо, яку роль на політичній сцені обере для себе Фелікс Кулов. Відмовившись від співробітництва з популярним прем’єром-соратником, президент може отримати сильного лідера опозиційного руху.

Навіщо Бакієв пішов на такий ризик? Певне, він більше не вважав за доцільне збереження тандему президент—прем’єр для стабільності в країні (таким чином продовжував би існувати політичний альянс впливових лідерів півночі та півдня країни). Кулов, можливо, переоцінює свої сили, а либонь йому нині буде геть важче знайти спільну мову з парламентом. На його боці більше може не виявитися такого громовідводу, яким донедавна був Кулов. Опоненти влади не приховували свого бажання посварити двох сильних лідерів: на тлі їхньої боротьби на знищення набагато легше заробити симпатії електорату політикам другого ешелону.

Опозиція в Киргизстані хоч і слабко організована, однак її позиції можуть посилитися, якщо її лави поповнить Кулов (що було б цілком логічно). Президент, вочевидь, побоюється такого розвитку подій, тому пообіцяв запропонувати «залізному Феліксові» будь-яку державну посаду, непідзвітну парламенту. Кажуть, Кулов може стати новим послом Киргизстану в Росії. Але навряд чи такий впливовий політик пристане на пропозицію, яка радше скидатиметься на почесне заслання. Не виключено, що популярність Кулова ще більше зростатиме, з огляду на любов виборця до політиків, які потрапили в немилість до влади. Різношерстій киргизькій опозиції саме бракувало лідера, котрий міг би її згуртувати. Прем’єрська робота певною мірою зв’язувала руки Кулову, оскільки він все одно був змушений працювати як представник президентської команди. Нині ж лави його прибічників можуть поповнитися громадянами, критично налаштованими до влади. За такого розкладу здається абсолютно малоймовірним, що Кулов погодиться працювати як член команди президента. Тут може спрацювати більше людський чинник, оскільки Бакієв не виконав своїх обіцянок, які, вочевидь, було дано впливовому політику.

«Розлучення» Кулова і Бакієва може спровокувати чимало труднощів на політичній арені Киргизстану. Компромісна постать прем’єр-міністра ще не гарантує повного спокою. Відповідно до недавнього соцопитування, проведеного The Gullup Organization, 70 відсотків респондентів вважають санкціоновані мітинги і демонстрації прийнятною формою соціального протесту. Цим цілком можуть скористатися опозиційні політики, які раніше обіцяли з настанням весни організувати нові масові акції протесту. На тлі політичних непорозумінь на владній верхівці паралельно можуть розвиватися непрогнозовані конфліктні процеси на регіональному рівні. У доволі непростій ситуації опинився новий прем’єр-міністр, якому доведеться служити буфером між парламентом і президентом. На його плечі лягла дуже складна соціально-економічна ситуація, і навряд чи Ісабекову буде під силу поліпшити стан справ. 2006 року зростання ВВП у країні становив всього 2,7% замість планованих 8%. Статус «технічного прем’єра», втім, і не передбачає надмірних зусиль у роботі. Повну відповідальність за все те, що відбувається в країні, однаково доведеться нести президенту країни.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі