Переділ на трубі

Поділитися
Те, що рано чи пізно в газорозподільчій системі країни щось добряче рвоне, знали всі. Це була просто справа часу...

Те, що рано чи пізно в газорозподільчій системі країни щось добряче рвоне, знали всі. Це була просто справа часу. Система була занадто довга, й надто вже «ощадливо» обслуговувалася. А попросту — системно недофінансовувалася.

Довжина газорозподільчих мереж в Україні перевищує 235 тис. км. Для порівняння: магістральних ліній великого діаметра — близько
36 тис. км.

Організації, які обслуговують місцеві розподільчі мережі, офіційно називаються обласними (або міськими) підприємствами з газопостачання та газифікації або просто облгазами (міськгазами).

Саме вони й здійснюють газопостачання більшості українських споживачів; через них відбувається і постачання газом населення, бюджетної сфери та промисловості.

При загальному споживанні в країні газу на рівні 75 млрд. кубометрів через облгази проходить понад 80% всього цього обсягу.

Горезвісний «Дніпрогаз» торік поставив своїм споживачам
0,6 млрд. кубів, а ще 2 млрд. пройшло через його мережі транзитом.

Сумарно через облгази щорічно проходить 58–60 млрд. кубометрів газу (приблизно вдвічі більше, ніж споживає Франція). Газ поставляється понад 70 тис. під­приємств і близько 11 млн. приватних споживачів.

Технічний стан труб коливається на рівні «задовільно», але з кожним роком натягати на трієчку дедалі важче. Галузь хронічно недофінансовується, причому на всіх рівнях.

Облгази, взагалі-то, не дуже рентабельні підприємства. Та ще й їхні власники не забувають і про свій інтерес. Так, «Нафтогаз Україна» довго і з перемінним успіхом боровся за зниження рівня так званих комерційних втрат у трубах, справедливо припускаючи, що частина з них занадто вже комерційна...

Усього в країні існує 54 газопостачальні організації, як великі, так і маленькі. Приватизація їх пройшла ще п’ятнадцять років тому.

Донедавна ситуація мала такий вигляд. У 19 облгазах НАК ще має контрольний пакет, в чотирьох його частка понад 40%, що дає змогу блокувати будь-які збори акціонерів. Ще в 17 компаніях у НАКу блокуючий пакет (понад 25%) і в 14 він може хіба що спостерігати (це, втім, не виключає варіантів блокування з іншими акціонерами).

Коли брати тільки великі компанії, то їх 41, і, за версією НАК, контрольні пакети в держави у 18 облгазах. Втім, сказати, що держава як власник відрізняється від «приватників» у кращий бік, навряд чи хтось ризикне.

Нині регіональні газопостачальники не надто жирують. За даними РНБОУ, із 45 облгазів лише 39 мають невеликий «копійчаний» прибуток. З цієї причини останніми роками багато хто з газопостачальників скоротив штати, що в Дніпропетровську і призвело до катастрофи.

Людей не вистачило навіть для запобігання цілком очевидному витоку газу, коли він годинами накопичувався, викликаючи шквал дзвінків. Зрештою через брак робітників вентелі крутило особисто керівництво компанії.

За іронією, дніпропетровська катастрофа відбулася саме в розпал чергового перерозподілу власності в цій сфері. Структури «РосУкрЕнерго», за активної підтримки «Нафтогазу України», нині активно перекуповують обл­гази в нинішніх власників. Використовуючи при цьому найрізноманітніші методи переконання — від батога до пряника.

Щастя, що в даного бізнесу є одна особливість. Нині діє мораторій на приватизацію газових мереж, як розподільчих, так і магістральних. Тому облгази не володіють розподільчими мережами, а лише управляють ними.

Мережі знаходяться на їхньому балансі, але не внесені до статутного фонду, перебуваючи в користуванні ВАТ. У кожному разі, така офіційна версія. Реально ситуація ще більш заплутана. Чинну раніше угоду між Фондом держмайна України та НАК «Нафтогаз України», яка делегувала облгазам право підписувати договори на використання, опротестовано прокуратурою.

Утім, такий механізм «відбирання» мереж поки не застосовувався, отож відібрати мережі дуже важко. Хоча «Дніпрогаз» ризикує створити прецедент.

Недавно голова ФДМУ Валентина Семенюк скаржилася, що «всі ці об’єкти державні, облгази ними користуються, але держава не отримує ні копійки за їхню оренду». За її словами, загальна сума балансової вартості газових мереж, які перебувають у користуванні облгазів, становить 9 млрд. грн. Реальна ринкова вартість як мінімум у п’ять разів вища.

Понад те, Фонду державного майна, Міністерству палива та енергетики і НАК «Нафтогаз України» рішеннями судів заборонено проводити інвентаризацію газових мереж Харкова, Одеси та Одеської області.

Тепер президент дасть доручення відпрацювати новий варіант передачі газорозподільних мереж або в концесію, або державі. На думку РНБОУ, це єдиний законний механізм, бо після набрання чинності у 2004 році Господарським та Цивільним кодексами жодної іншої форми передачі держмайна для газорозподільних мереж немає.

Юлія Тимошенко, недовго думаючи, взагалі заявила, що виступає категорично проти концесії. За її словами, найкращою формою володіння такими об’єктами була б держвласність.

Утім, поки що тривають зов­сім інші процеси. Відбувається активна зміна власників. Той-таки «Дніпрогаз» ще торік належав (разом із «Харківгазом», «Донецькміськгазом» і «Криворіж­газом») групі російських бізнесменів, лідерами якої називають Михайла Воєводіна і Олександра Бабакова. Проте влітку минулого року вони перепродали пакети структурам, підконтрольним російським підприємцям Віктору Вексельбергу та колишньому заступникові Чубайса Михайлу Абизову. За неофіційними даними, сума угоди була досить скромна — близько 35—40 млн. дол.

Цікаво, що тоді Абизов заявив, що контрольний пакет акцій належить його структурам, а у Вексельберга — блокуючий. Проте реально управляють тепер саме офшори, близькі до «КЕС-Холдингу» Вексельберга. Власне, і компенсацію платити погодився саме він...

Одночасно «Нафтогаз України» розпочав кампанію тиску на інших власників. Їх, у принципі, не дуже багато. Найвідомішим останнім часом став близький до БЮТ Олег Бахматюк (який був недовго і заступником голови «Нафтогазу»). Влітку 2006 року він викупив акції шести облгазів в Ігоря Єремєєва (група «Континіум»).

Водночас, на замовлення австрійської компанії Raiffeisen Investment AG, було проведено оцінку цих пакетів, яка становила 73,5 млн. дол.

Цікаво, але коли почалася війна між Бахматюком і «Нафтогазом», сума озвучених претензій на виведені з облгазів кошти становила 410 млн. грн. (81,2 млн. дол.)

Навесні стало відомо, що структури, близькі до О.Бахматюка, викупили 26,4% «Вінницягазу» (продавці, дружні Богданові Губському) і 22,6% «Сумигазу» (це ВАТ пов’язували з Анатолієм Шкрібляком). Сумарно він заплатив за них ще 17,5 млн. дол.

Однак, незважаючи на затяжну й досить публічну війну, в якій сторони не скупилися на «компліменти», зрештою Бахматюка змогли переконати розлучитися з газовими пакетами. За неофіційними даними, це коштувало покупцям суми, еквівалентної 75 млн. євро.

А ось перехід контролю над компанією «Газтек», яка пов’язана з екс-заступниками голови «Нафтогазу» Володимиром Якубенком і Вадимом Українським і володіє контрольним пакетам «Хмельницькоблгазу», «Жито­мир­облгазу» та великими пакетами «Миколаїв», «Рівне» і «Дніпропетровськгазу», «Запоріж­газу» й «Тисменицягазу», відбувся цілком мирно, без особливих викидів компромату. «Газтек» теж придбали близькі до Фірташа структури. Цікаво, що саме на «Дніпропетровськгаз» нині передають мережі «Дніпрогазу» (втім, контрольний пакет у нього НАКівський)

Цікава поява інформації про те, що у Вексельберга можуть вилучити мережі і в «Криворіжгазі» — передавши їх на баланс «Кіровоградгазу» (51% у НАК).
Втім, до сьогодні «КЕС-Холдинг» і його партнери особливого галасу не зчиняли, а тихо й методично оскаржували рішення в судах. І небезуспішно. Проте після катастрофи, яка сталася на мережі їхньої компанії, позиції Вексельберга різко ослабнуть.

Тим більше формальну вимогу НАК встановити «механізм контролю за використанням облгазами відрахувань на розвиток газорозподільного майна в розмірі 4% від його вартості» важко оскаржити. Особливо після вибуху.

Оскільки вартість мереж, швидше за все, істотно переглянуть, це досить сильний механізм. Тим часом, якщо міськ- чи облгаз не виконує умов цього положення, ДК «Газ України» має право в односторонньому порядку розірвати договір на експлуатацію мереж.
Отже, в «Нафтогазу» з’явиться додатковий батіг. Що, загалом, незле. Питання — хто і з якою метою ним користуватиметься. Віру в непідкупність наших чиновників дуже підриває та ж таки історія приватизації облгазів.

Що ж стосується безпеки, то радикально вирішити проблему без підвищення тарифів точно не вдасться. Проте й наведення елементарного порядку не завадить.

Акціонери, звісно ж, люблять прибуток, але нам, простим споживачам газу, важливіше інше: надійність та безпека. До речі, й те, що після вибуху акціонери мовчали тиждень і висловили співчуття тільки після нагадування президента... Бізнес — це, звичайно, добре, але гроші все-таки не варті крові.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі