Пакетна упаковка

Поділитися
Віднедавна в Києві набула популярності концепція пакетних угод із Москвою. Після харківських домовленостей в українській столиці носяться з ідеєю нового розміну...

Віднедавна в Києві набула популярності концепція пакетних угод із Москвою. Після харківських домовленостей в українській столиці носяться з ідеєю нового розміну. Цього разу йдеться про те, щоб в обмін на згоду Кремля на делімітацію Керченської протоки піти на поступки росіянам у питанні експлуатації об’єктів навігаційно-гідрографічного забезпечення (НГЗ) і переоснащення російського Чорноморського флоту, базованого в Україні. Адже у цих ключових питаннях позиції двох країн радикально протилежні. Москва не хоче визнавати кордон у Керченській протоці, який існував там із радянських часів, і наполягає на такому розмежуванні, при якому український Керч-Єнікальський канал був би підконтрольний Росії. Не влаштовують її й запропоновані українською стороною гарантії свободи судноплавства для російських кораблів. Своєю чергою, Київ, ще з часів президента Леоніда Кучми, виступав проти модернізації базованого у Криму Чорноморського флоту РФ.

Відповідно до базових угод щодо ЧФ Росії, наша країна повинна давати добро на його переоснащення і модернізацію. Проте, дотримуючись принципу «клас на клас, тип на тип», Україна створювала умови, завдяки яким Чорноморський флот перетворювався на флотилію іржавих кораблів. А це не тільки знижувало військове значення російської військово-морської бази в Севастополі, а й примушувало росіян розвивати базу в Новоросійську. Фактично, проводилася політика м’якого витіснення російського ЧФ із території України. Та й маяки в часи адміністрацій Леоніда Кучми і Віктора Ющенка Київ не мав наміру віддавати в оренду росіянам: українська влада довгі роки намагалася повернути під свій контроль об’єкти НГЗ, утримувані російськими військовими всупереч базовим українсько-російським угодам щодо флоту і міжнародному праву. Ця позиція України неодноразово ставала приводом до сплеску конфронтації між двома країнами.

Але з перемогою на президентських виборах Віктора Януковича змінилася й політика Києва стосовно російської військово-морської бази, що є, як запевняють росіяни, важливим елементом загальноєвропейської безпеки. Продовживши перебування російського ЧФ в Україні до 2043 року, розробники нинішнього політичного курсу у відносинах із Росією вирішили, що після сказаного «А» слід вимовити «Б» — і піти назустріч побажанням Кремля створити максимально сприятливу обстановку для повноцінного функціонування військово-морської бази Чорноморського флоту. Але не просто так, а заради принципового для Києва питання, яким в українському МЗС вважають остаточне вирішення договірно-правового оформлення україно-російського кордону.

Очевидно, що делімітація і демаркація кордону, створення прикордонних і митних контрольно-пропускних пунктів дозволить не просто чітко позначити кордон на карті та місцевості, визначивши межі поширення державного суверенітету. В українському зовнішньополітичному відомстві вважають, що завершення процесу договірно-правового оформлення кордонів нашої країни стане серйозним етапом на шляху євроінтеграції. Сьогодні врегулювання прикордонного питання з Росією безпосереднім чином впливає на набуття Україною безвізового режиму з Європейським Союзом: у Брюсселі вважають, що україно-російський кордон — свого роду решето, крізь яке нелегальні мігранти проникатимуть до країн ЄС. І доки українська та російська сторони не врегулюють питання, Києву не світить прогрес на переговорах із Брюсселем щодо безвізового режиму для наших громадян.

Але якщо угоду про демаркацію сухопутної ділянки українсько-російського кордону вже ратифіковано і для її проведення створюється спільна робоча група, якщо про делімітацію Чорного та Азовського морів дипломати вже практично домовилися, — то розбіжності сьогодні викликає доля Керченської протоки. І хоча кожна сторона залишається при своєму, не бажаючи йти на принципові поступки, українська дипломатія не втрачає надії проштовхнути компромісний варіант, відповідно до якого морський кордон пройде на схід від острова Коса Тузла: у травні К.Грищенко під час своєї зустрічі із С.Лавровим передав новий проект угоди про розмежування Керченської протоки, в якому було відображено українську позицію. Кілька місяців тому заради проведення кордону в Керченській протоці відповідно до українських побажань нинішня українська влада була згодна піти на створення спільної корпорації з експлуатації Керч-Єнікальського каналу. Тепер Київ готовий пожертвувати «рештками» попередньої позиції щодо Чорноморського флоту.

Українська влада вже закинула пробну кулю, відповідним чином готуючи громадську думку в Україні і зондуючи позицію російської сторони: напередодні українсько-російських консультацій на рівні заступників міністрів, що відбулися минулого тижня, на офіційному сайті Партії регіонів було опубліковано заяву заступника голови парламентського комітету із закордонних справ Леоніда Кожари. Він закликав Росію поступитися в питанні делімітації Керченської протоки в обмін на поступки України щодо переоснащення флоту, оскільки «загальна атмосфера відносин сьогодні значно поліпшена». Це ж питання українська сторона має намір порушувати і на найближчих переговорах із росіянами. За інформацією «ДТ», свої пропозиції щодо підписання нового пакета угод Київ запланував обговорити 15 вересня у рамках засідання підкомітету з міжнародного співробітництва, очолюваного Костянтином Грищенком та Сергієм Лавровим, а також під час зустрічі Віктора Януковича і Дмитра Медведєва в листопаді в рамках засідання українсько-російської міждержавної комісії.

Та тільки навіщо такий обмін росіянам, які не збираються зривати достиглий плід, вважаючи, що той сам упаде їм у рот? Для російських політиків це невигідний обмін. Можливо, тому, що для росіян військово-морська база в Криму — це вже проданий товар. У Москві перестали розглядати питання перебування Чорноморського флоту в Україні як дражливий чинник у двосторонніх відносинах. А якщо майбутнє військово-морської бази в Криму відносно безхмарне, то немає сенсу йти на подібний нерівноцінний обмін.

Тим більше що в Москві сьогодні зростає впевненість: рано чи пізно, але Київ і так підпише угоди, в яких зацікавлені росіяни. А це, за інформацією «ДТ», документи про узгодження пересування підрозділів ЧФ РФ поза місцями їхньої дислокації; про порядок пропускання через український кордон військових ЧФ РФ; про пільговий митний режим при ввезенні матеріально-технічних засобів для російського флоту; про механізм заміни озброєнь; про інфраструктуру флоту; про спільне використання НГЗ; про взаєморозрахунки, пов’язані з перебуванням ЧФ РФ із 28 травня 2017 року. І навіть про порядок застосування зброї військового Чорноморського флоту поза місцями базування! Серед тих 13 документів, які, за словами російського заступника міністра закордонних справ Григорія Карасіна, готують Україна і Росія, є не тільки згадані вище російські пропозиції, а й українські — угоди про запобігання надзвичайним ситуаціям у місцях дислокації ЧФ РФ; про дії сторін у разі виникнення кризової ситуації, пов’язаної з використанням ЧФ РФ; про питання юрисдикції та надання правової допомоги у кримінальних справах. Їх підписання українська сторона домагається вже не один рік. Адже ще півтора року тому деякі українські дипломати казали авторові цих рядків, що вони готові розглядати питання про переозброєння ЧФ РФ лише за умови виконання двох умов: Київ і Москва повинні підписати додаткову угоду про базування ЧФ та його дії у кризових ситуаціях, а також спеціальну угоду про заміну озброєнь.

Певна річ, Москва схильна вирішувати тільки вигідні їй питання. І в середовищі російських дипломатів є думка: якщо заради підписання деяких угод стосовно функціонування Чорноморського флоту можна піти на пакет, який містить українські та російські пропозиції щодо умов перебування російського ЧФ, то інші документи, які стосуються діяльності військово-морської бази та життя моряків-чорноморців, Київ ухвалить сам. Бодай заради збереження «атмосфери взаємної довіри» і «нового етапу продуктивних відносин». Треба сказати, що росіяни мають підстави вважати, що українці саме так і зроблять.

Директор департаменту інформаційної політики українського МЗС Олег Волошин уже заявив, що готується комплексна угода, яка врегулює питання пересування військових ЧФ Росії територією України: цей документ внесе зміни до відповідних указів президента, підписаних Віктором Ющенком. Нагадаємо, що в серпні 2008 року, у розпал грузинсько-російського збройного конфлікту, український президент своїми указами скасував повідомний порядок перетину українського кордону військовими, кораблями та літаками ЧФ Росії, замінивши його на дозвільний. Тоді ці нововведення викликали в росіян роздратування. Цей режим діє і донині: російська сторона за 72 години повідомляє Генштаб ВР України про намір перетнути український кордон, після чого Київ дає дозвіл на переміщення.

А поки що українські дипломати дедалі гостріше відчувають на переговорах зміни в атмосфері двосторонніх відносин. Як розповідали наші поінформовані співрозмовники, недавні українсько-російські консультації показали, що тон розмови з боку російських дипломатів став жорсткішим, а тактика ведення переговорів — більш напористою. А оскільки геополітичний апетит зростає у міру слабшання партнера, то російські дипломати на переговорах порушують питання не тільки про встановлення на стіні Київського національного оперного театру меморіальної дошки на згадку про скоєний у цій будівлі у 1911 році замах на главу уряду царської Росії Петра Столипіна. Цей політик запам’ятався не лише економічними реформами, а й своїми шовіністичнимим поглядами. Нині російські дипломати, подякувавши Києву за перегляд ним політики щодо СНД, відкинули дипломатичні натяки і прямо висловлюють зацікавленість у тому, щоб наша країна озвучила свою позицію стосовно Митного союзу та реанімації ідеї Єдиного економічного простору (ЄЕП).

До сказаного додамо, що, попри запевнення адміністрації Віктора Януковича, росіяни, як і раніше, не довіряють Києву, підозрюючи, що політика нинішньої української влади — тільки гра, і українці готові в будь-яку хвилину «кинути» Москву. Справа дійшла до того, що, за інформацією «ДТ», російський президент навіть доручив дипломатам, розвідникам, експертам відстежувати, як наша країна, будучи позаблоковою державою, розвиває свої відносини з НАТО. Кремль хоче переконатися в незворотності української політики на російському напрямку. Зокрема й через те, що статус позаблоковості має невизначений міжнародно-правовий зміст, а наша країна і далі виконує Річні національні програми співробітництва з Північноатлантичним альянсом.

Нагадаємо читачам, що стаття 11 закону «Про основи внутрішньої і зовнішньої політики» констатує, що наша країна є «європейською позаблоковою державою». Як пояснює закон, дотримання цієї політики означає «неучасть України у військово-політичних союзах, пріоритетність участі у вдосконаленні та розвитку європейської системи колективної безпеки, продовження конструктивного партнерства з Організацією Північноатлантичного договору (виділено В.К.) та іншими військово-політичними блоками в усіх питаннях, що становлять взаємний інтерес». Як бачимо, відносини з альянсом навіть закріплені в українському законодавстві, і влада повинна дотримуватися написаного нею самою закону. Але для Москви будь-які контакти країн пострадянського простору з НАТО виглядають підозріло, а тим більше у випадку з Україною, державою, яка ще недавно декларувала курс на вступ до цієї трансатлантичної організації. Щоправда, ревнощі стосовно співробітництва Києва з альянсом не завадили самій Москві плідно розвивати контакти з Організацією Північноатлантичного договору.

У такій обстановці «взаємної довіри» і відбувається розвиток відносин двох «рівноправних стратегічних партнерів» — України і Росії. А тим часом Київ іще хоче підписати з Москвою Декларацію про стратегічне партнерство, яка мала стати «дорожньою картою взаємодії двох країн». Уперше ця ідея виникла в 2004-му. Сторони навіть устигли погодити проект декларації. Але після помаранчевої революції росіяни не були налаштовані підписувати підготовлений текст документа. Пізніше Київ знову повернувся до ідеї ухвалення декларації. Але Москва поставилася до цієї пропозиції без ентузіазму: Кремль не хотів демонструвати Україні Віктора Ющенка особливі знаки уваги. Сьогодні шанси підписати цей документ значно вищі. Київ уже підготував і передав росіянам для ознайомлення свій проект документа: на Банковій хотіли б, щоб декларація була підписана українським і російським президентами другого листопада в рамках засідання українсько-російської міждержавної комісії. Правда, росіяни поки що не поспішають підписувати черговий документ до цієї дати. А можливо, просто чекають, коли Київ піде на чергові поступки. Адже в традиції російської дипломатії — створювати проблеми, щоб потім їх вирішувати на українському полі. І цілком може так статися, що в майбутньому вже Київ погоджуватиме з Москвою заходження в Севастополь іноземних військових кораблів.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі