Олів’є Адам: Наша мета — сприяти процесу реформ в Україні заради благополуччя людей

Поділитися
Одна з основних проблем — налаштувати систему так, щоб сучасний закон реалізовувався органами влади, наділеними чіткими повноваженнями.

Систему ООН представлено в Україні 13 агентствами, які тісно співробітничають з органами влади та неурядовими організаціями. Однак нерідко в цих взаємовигідних відносинах відбуваються збої. Про причини цього й розповів в інтерв’ю DT.UA координатор системи ООН в Україні Олів’є АДАМ.

- Наскільки ефективна ООН в Україні? Ви вже три роки працюєте в нашій країні як координатор системи цієї структури і вже можете підбити певні підсумки. Тож що вдалося зробити за цей час і що залишилося невиконаним?

- Ми тут перебуваємо на прохання уряду України, і всі плани, робота погоджені з ним. Наша мета - сприяти процесу реформ у країні заради благополуччя людей. У нас є агентства ООН, які у своїй діяльності в Україні більшою мірою залежать від домовленостей з урядом. Ідеться, наприклад, про МВФ. Але є й агентства ООН, які ґрунтують свою роботу на міжнародно-правових інструментах і певною мірою є більш «незалежними». Як-от офіс верховного комісара ООН у справах біженців або Дитячий фонд ООН.

Коли я 2009 року приїхав в Україну, то через протистояння представників виконавчої влади спостерігався певний параліч співробітництва з ключових питань. Зараз справи йдуть трохи інакше: узгодженість і злагодженість державних органів підвищилася (хоча проблеми залишаються). Як результат, за ці три роки ми досягли багато чого. Передусім ідеться про створення законодавчої бази відповідно до міжнародних стандартів у сферах, де працюють агентства ООН. Зокрема законодавства, яке регулює трудові відносини, надання соціальних послуг. У цьому ж контексті хочу згадати й пенсійну реформу.

Важливо те, що багато законів, у формулюванні яких було задіяно систему ООН, відповідали Угоді про асоціацію ЄС з Україною, і всі без винятку - міжнародно-правовим зобов’язанням вашої країни. Адже є дуже багато сфер, де українське законодавство не узгоджується з міжнародними стандартами. Наприклад, є багато проблем щодо біженців та отримання ними притулку.

- Але хоч би яким гарним і сучасним був закон, залишається проблема його імплементації…

- Так, до реалізації законів якраз дуже багато запитань. Одна з основних проблем - налаштувати систему так, щоб сучасний закон реалізовувався органами влади, наділеними чіткими повноваженнями. Наприклад, права інвалідів повною мірою відображено в українському законодавстві. Це хороший закон. Але інституціонально в його реалізації задіяно дуже багато органів державної влади, чим ускладнюється координація.

- Крім галузей, де інститути ООН і України ефективно взаємодіють, є й сфери, де співробітництво «провисає»…

- До таких можна віднести деякі зобов’язання, взяті Україною в рамках Цілей розвитку тисячоліття. Зокрема в питаннях, що стосуються забезпечення гендерної рівності й пов’язані з обмеженням поширення ВІЛ/СНІД та туберкульозу.

Хочу зазначити, що Україна серйозно поставилася до Цілей розвитку тисячоліття. Наприклад, у боротьбі з бідністю зафіксовано прогрес: кількість абсолютно бідних в Україні зменшилася з 9 до 5%. Але більшою проблемою залишається відносна бідність, у якій живе чверть населення. Тому, проводячи реформу у сфері соціальних послуг, необхідно, щоб вона була сфокусована виключно на людях, які їх потребують: багатодітних сім’ях у сільській місцевості, безробітних та ін.

Експертне співтовариство вказує на три Цілі розвитку тисячоліття, які не будуть досягнуті Україною до 2015 року. По-перше, це стосується гендерної рівності. Зважаючи на те, що українські жінки соціально активні й живуть довше за чоловіків, дуже важливо, аби вони були більше представлені в органах влади, бізнесі. Я, наприклад, був здивований малою кількістю жінок у партійних списках, опублікованих напередодні парламентських виборів.

По-друге, складно буде до 2015-го істотно обмежити поширення ВІЛ/СНІД. Відразу хочу застерегти: ситуація змінюється в кращий бік і змінюватиметься в майбутньому, враховуючи ресурси, які виділили український уряд і Глобальний фонд боротьби зі СНІД, туберкульозом і малярією. Тож якщо найближчими роками й не буде серйозного прогресу в боротьбі з поширенням ВІЛ/СНІД, то водночас не буде й регресу. По-третє, серйозною залишається проблема забезпечення розвитку довкілля. Так, попри заходи, вжиті для зменшення залежності від природного газу, для досягнення цієї мети все одно потрібен дуже тривалий час. Хоча її можна досягти шляхом прямих закордонних інвестицій.

Також бажано, щоб процес адміністративної реформи відбувався набагато швидше. Коли в період адміністративної реформи старі структури перетворювалися на нові, ми відчули якийсь вакуум. Особливо при реалізації ключових питань, які стосуються гендерної рівності, дітей, біженців.

- У яких сферах співробітництва з органами державної влади важко дійти згоди й чому?

- На наш погляд, часто органам державної влади бракує людських і фінансових ресурсів, немає чіткого розмежування повноважень тих чи інших органів, відсутня прозора система витрат бюджетних коштів, що у свою чергу ускладнює співробітництво в деяких сферах.

Проте не в ресурсах річ. Приміром, дивно, що в країні, де проживають дві з половиною тисячі біженців, немає ідеальної системи надання притулку! Щоб це зробити, непотрібно багато ресурсів. Потрібен лише один орган, який працює на основі міжнародного права та відповідно до загальноприйнятих стандартів. З мінімальними ресурсами легко досягти результатів у ювенальній юстиції та превентивній системі запобігання катуванню, в обмеженні поширення туберкульозу та імунізації населення.

Іноді різне бачення спричиняється тим, що центральні органи концентрують у своїх руках великі повноваження, внаслідок чого регіональні відділення не мають достатньо влади для реалізації поставлених цілей. Як спостерігаємо це у випадку з міграційними службами. Нарешті, часто реальне фінансування набагато менше за суму, записану в бюджеті, а тендери, як зазначають експерти, проходять непрозоро.

- Представники ООН, і ви в тому числі, активно виступають за імунізацію населення. Більшість лікарів також є прибічниками вакцинації. Але для багатьох українців тема щеплень сьогодні є дискусійною. На ваш погляд, чому в українського суспільства настільки насторожене ставлення до щеплень, а імунізація не стала загальною?

- Дуже важливі чітка політика уряду та прозорі тендери із закупівлі вакцини. Безперечно, імунізація необхідна. У такій країні, як ваша, імунізація повинна працювати як годинник. І в багатьох країнах, розвинених значно менше за Україну, це працює дуже чітко.

Але тут скепсис стосовно щеплень такий сильний через те, що смерть деяких дітей була пов’язана з вакцинацією. Тому необхідно зробити так, щоб усі батьки розуміли: імунізація важлива, вона зміцнює здоров’я дитини. Але в Україні також є проблема якості вакцини та її доступності. Є питання тендерних закупівель: існують певні приватні інтереси, внаслідок чого вакцина необхідної якості недоступна. Крім того, дуже багатьох вакцин у країні немає, і цим також зумовлений низький рівень імунізації населення.

- У діяльності ООН сьогодні велика увага приділяється боротьбі з туберкульозом, протидії поширенню ВІЛ/СНІД. Але що заважає ефективному розв’язанню цих проблем в Україні?

- Держава вклала чимало бюджетних коштів як у боротьбу з туберкульозом, так і в протидію поширенню ВІЛ/СНІД. Також багато грошей виділили уряди Сполучених Штатів, Європейського Союзу та Глобальний фонд для боротьби зі СНІД, туберкульозом і малярією. Активізувалися неурядові організації. За моїми оцінками, ситуація нині значно краща, ніж кілька років тому: істотно побільшало людей з туберкульозом і ВІЛ/СНІД, які отримують лікування.

Проте однією з основних проблем залишається питання прав меншин.

Наприклад, що стосується ВІЛ/СНІД, то найбільшої дискримінації зазнають наркозалежні, чоловіки, які ведуть статеве життя з іншими чоловіками, а також представники сексіндустрії. Так, з боку органів правопорядку були спроби контролювати розподіл препаратів замісної терапії, запровадити кримінальну відповідальність за вживання цих препаратів. Але в цьому разі наркозалежні підуть у тінь, і ми не зможемо отримати до них доступу. Адже людей, яким потрібна замісна терапія, дуже багато.

Такі ж проблеми й щодо двох інших груп. Ми були, наприклад, дуже стурбовані поданими у Верховну Раду трьома законопроектами про заборону пропаганди гомосексуалізму, бо вважаємо, що це порушує права людини. Якщо ми не зможемо запобігти використанню цієї «системи запобігання» для цих трьох груп, то ми - ООН, неурядові організації, приватний сектор та органи державної влади - зазнаємо поразки в боротьбі з туберкульозом і протидії поширенню ВІЛ/СНІД.

- ООН активно задіяна в урегулюванні кризи в Сирії. Однак зусилля Організації, зокрема її спецпредставників і постійно діючих органів, не приносять результату. Чому? Це ознака неефективності діалогу країн у рамках системи ООН? Чи це демонстрація її обмежених можливостей через неузгодженість позицій постійних членів Ради Безпеки ООН?

- Як зазначив генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, у Сирії спостерігається гуманітарна криза: у країні продовольча криза, а з огляду на бойові дії немає можливості надати кваліфіковану медичну допомогу всім, хто її потребує. Країну залишає величезна кількість біженців. Тому ООН активно задіяна у вирішенні гуманітарного аспекту сирійської кризи на рівні Всесвітньої продовольчої програми ООН, Верховного комісаріату ООН у справах біженців та інших спеціалізованих агентств.

Але що стосується врегулювання самого внутрішнього конфлікту, то необхідно діяти відповідно до міжнародного права. Адже Сирія - суверенна країна, і втручання в її внутрішні справи може відбуватися тільки на основі статуту Організації. А для цього нам потрібна чітка резолюція Ради Безпеки ООН.

Ми зараз у ситуації, коли країни ще не ухвалили рішення, як діяти далі: йти шляхом інтервенції чи використовувати інші жорсткі заходи, здатні припинити те, що характеризують як громадянську війну. Одні хочуть прямої інтервенції в країну, інші - ні. А до плану колишнього спецпредставника ООН сторони, задіяні в кризі в Сирії, поставилися зневажливо, що в результаті призвело до відставки Кофі Аннана. ООН як організація не має повноважень на самостійне ухвалення рішень або застосування важелів впливу. Всі рішення ухвалюють її країни-члени. І тому на даному етапі роль Організації обмежена тільки гуманітарними питаннями кризи в Сирії.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі