Навіщо нам, журналістам, угода з власниками?

— Всі аргументи можна розділити на дві частини: аргументи на користь ефективності управління і виконання завдань та аргументи на користь професійних стандартів.

1. Управління та виконання.

Абсолютно точно, що без правильно поставленого завдання неможливо очікувати і гарного результату, хіба що виконавці мають телепатичні здібності. Саме тому встановлення прописаних засад редакційної політики дає обом сторонам трудових відносин чіткі правила гри. Визначення редакційної політики є вигідним і власникам, і журналістам.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до статті 26 Закону України «Про друковані ЗМІ (пресу) України» журналіст зобов’язаний дотримуватись програми діяльності друкованого ЗМІ. В законі передбачено, що програма має подаватись засновниками під час реєстрації ЗМІ. Але чіткого зобов’язання закон не дає, бо власник може замість програми в реєстраційних документах зазначити тематику ЗМІ. Саме так і відбувається зараз. Також в законі не визначено чітко, що таке «програма діяльності ЗМІ». Тим не менш, порушення такої програми журналістом є порушенням і цього закону.

З нашої точки зору, підписання засад редакційної політики знімає ці ризики стосунків між власниками і журналістами на рівні галузевої саморегуляції. Тому це набагато ефективніше і для галузі в цілому, і для журналістів, ніж внесення чергових змін до законодавства про ЗМІ. Також ці угоди більш чітко визначають виробничі умови праці журналістів, для яких крім звичайних речей з організацією робочого місця велике значення має і творча частина роботи.

Для власників такі угоди є гарантією, що і їх некомерційний інтерес також буде захищений. Бо кожен з них крім бажання заробляти гроші має ще й певну власну місію заснованого ним бізнесу. Наприклад, що газета чи телеканал мають підтримувати демократичні цінності. Угода дає можливість захистити цей інтерес не втручаючись щодня в роботу редакції. Знімається проблема появи «темників» від власників.

2. Професійні стандарти.

З нашої, профспілкової точки зору, це не менш важливо, ніж юридичні аспекти взаємостосунків з власником. Ми всі прагнемо працювати з відповідною винагородою. В тому числі і нематеріальною, до якої можна віднести і оцінку нашої роботи за професійними стандартами.

Введення засад редакційної політики фактично дає можливість кожній редакції встановити певну планку професійності, до якої вони прагнуть. Або професійності, яку очікує від журналістів власник. Якщо угода працює, а не є даниною моді, то всі сторони у виграші. Журналісти працюють за професійними стандартами, постійно підвищуючи рівень власної кваліфікації, а власники мають гарну репутацію як серед споживачів, так і серед рекламодавців. Саме так працюють ринкові відносини в Європі.

Прописані, а не усні стандарти, є ще й певною домовленістю з власником про етичні цінності. Є та межа, яку переходити не можна навіть заради прибутків чи встановлення демократії. І ця межа має бути чітко визначена. Інакше самі власники будуть втрачати на тому, що журналісти торгуватимуть репутацією ЗМІ на власний розсуд. А для журналістів це гарантія, що одного дня власник не продасть їх оптом заради своїх інтересів.

Зусібіч це гарантії для обох сторін. Гарантії, які можуть змінити ставлення суспільства в цілому як до власників, так і до журналістів. Довіра до ЗМІ від цього тільки зросте.