Мирний план для нової війни

План спеціального представника ООН Марті Ахтісаарі щодо політичного статусу Косово був представлений в Белграді і Пріштіні. Як і очікувалося, документ викликав бурю емоцій на Балканах.

Сербську реакцію передбачити було неважко. І це щось середнє між шоком і люттю, оскільки серби отримали те, чого, мабуть, боялися найбільше: нехай навіть без слів про «незалежність Косово» пропозиції фінського дипломата — це чітка дорожня карта з розколу країни. Реакція самого Ахтісаарі на непривітний прийом у Белграді (а з ним відмовилися зустрічатися всі, окрім президента Бориса Тадича) була стриманою. Так, він переконував і доводив, але складалося враження, що його місія практично виконана, і його план — це те найкраще, що міжнародна дипломатія може створити і запропонувати в даному конкретному разі. А албанці раділи, коли їм дали зрозуміти, що план Ахтісаарі в майбутньому, можливо, приведе до незалежності краю. У зв’язку з вищесказаним, позиції Євросоюзу, Сполучених Штатів і Росії потребували термінового коригування, що і призвело до активних консультацій із цього питання в минулі дні.

Повний текст плану про визначення політичного статусу Косово в його англійській версії, який «ДТ» має у розпорядженні, це документ на 58 сторінках, перший десяток яких є «загальними принципами», а далі йдуть 12 доповнень із ключових питань майбутнього «державного» будівництва. Саме державного. Оскільки вже з перших рядків документа стає зрозуміло: Косово не буде (також ніде не вказується, що де-юре Косово досі залишається) частиною території Республіки Сербія. Більше того, Косово й Сербія, як де-факто окремі суб’єкти, мають спільно працювати над утіленням даного плану. Косово, хоча і прямо не названо державою, та пункт 1,8 «загальних принципів» цілком чітко вказує: Косово «не повинно шукати ніяких об’єднань з іншими державами чи частинами інших країн». Також зазначено, що Косово матиме власний герб, прапор, гімн і печатку, які не повинні, як нині, повторювати албанські державні атрибути, «а відбивати поліетнічний характер» краю. Сербам гарантоване право на національну автономію, а біженцям — право зажадати назад свою власність. Водночас в іншому пункті вся держвласність колишньої Югославії і нинішньої Сербії на території краю явочним порядком стає косовською. Виняток робиться лише для сербської православної церкви, яка отримує у своє повне й одноосібне володіння всі православні храми краю, їхній захист також буде гарантований новою владою. У Косово не буде однієї офіційної релігії.

Але далі більше: щойно цей план урегулювання набирає чинності, Косово дістає право на створення власної конституції та законодавчої бази, а також на скликання власного парламенту й уряду. Через дев’ять місяців після прийняття плану в Косово мають відбутися перші вибори — загальні та муніципальні. Косовська асамблея складатиметься зі 120 депутатів, причому 10 місць будуть закріплені за сербською нацменшиною. Передбачено пост президента, а в уряді з 12 міністрів мінімум двоє не повинні бути албанцями. У краю буде своя фінансова і монетарна система. Передбачено самоврядування для компактних неалбанських громад. Так, серби з Косово у питаннях самоврядування в межах своїх округів і в деяких господарчих сферах (отримання субсидій і додаткових фінансів) набудуть право безпосередньо зв’язуватися з держорганами Сербії, однак тільки з дозволу Пріштіни.

На етапі втілення плану запроваджуються дві виборні посади — «міжнародного цивільного представника» у Косово, який обирається «міжнародною керуючою групою» (до неї увійдуть представники країн «контактної групи» — Франції, Німеччини, Італії, Росії, Великобританії, США, ЄС, Єврокомісії та НАТО), а також «спецпредставника» від Євросоюзу. Перший матиме вагомі повноваження з правом останнього слова з усіх питань, що стосуються імплементації плану. Саме «міжнародна керуюча група» визначає, коли план вважати остаточно виконаним.

Ахтісаарі також передбачив 120-денний перехідний період, який почнеться з дня затвердження плану новою резолюцією Радбезу ООН. Стаття 14.2 документа особлива. Саме тут Ахтісаарі викладає, яким чином відбудеться підміна нинішніх актів із міжнародного управління Косово (зокрема резолюції Радбезу ООН №1244, що визнає Косово частиною Сербії під тимчасовим управлінням Об’єднаних націй) на нові правила, де де-факто чільними стають, по-перше, конституція вже де-юре незалежного Косово (адже ніхто не сумнівається, що в новому основному законі краю не буде згадок про якісь правові відносини з метрополією), а по-друге, розпорядження «міжнародного цивільного представника» і «керуючої групи».

Питаннями безпеки в краї відатиме «іноземна військова присутність», формат якої визначить НАТО. Водночас саме Косово дістане право сформувати «сили безпеки» чисельністю 2500 чоловік, а також службу розвідки, які, однак, перебуватимуть під жорстким контролем цивільної адміністрації. За сербами, які залишаються в краї, передбачене право вступу до лав сил безпеки на загальних підставах.

Навіть із цього короткого викладу видно, що новий план далекий від того, щоб стати основою певного компромісу, і більше відповідає сподіванням албанської сторони. У Пріштіні прем’єр-міністр Агім Чеку прямо сказав Ахтісаарі: «Влада Косово упевнена, що переговори завершаться тим, що бажання косоварів мати свою незалежну і суверенну державу буде прийняте». У плані йому особисто не сподобалася лише велика кількість «зон», у яких серби дістануть право на самоврядування та захист. Однак лідери всіх сербських партій у Косово відкинули план, а жителі Мітровіци навіть пригрозили акціями протесту у разі, якщо план буде ухвалено в такому вигляді.

У Сербії переважає думка, що Ахтісаарі істотно перевищив свої повноваження і написав документ, який виходить далеко за рамки мандата, визначеного генсеком ООН. Уже 7 лютого прем’єр Сербії Воїслав Коштуніца, попри присутність у Белграді «трійки» ЄС, сказав безпосередньо верховному представнику ЄС Хав’єру Солані і главі німецького МЗС Франку-Вальтеру Штайнмаєру: «Ахтісаарі не задумався над жодним із питань, які були в рамках його мандата, маючи на увазі, що він повинен був визначати майбутнє краю Косово і Метохії, дотримуючись статуту ООН і резолюції Радбезу ООН №1244». На його думку, це не план визначення політичного статусу Косово, а «статусу Сербії без Косово» і додав, що на території Сербії створюється друга албанська держава. Представники Євросоюзу, проте, підкреслили, що план Ахтісаарі — гарна основа для продовження переговорів про статус Косово. Перебуваючи в Москві у складі «трійки» ЄС, Солана дав зрозуміти: у разі, якщо серби і косовські албанці не знайдуть компромісу, план Ахтісаарі може бути здійснений і без урахування думки Белграда та Пріштіни, а виключно на основі рішення Радбезу ООН. Росія поки такої думки не поділяє, і чітко визначила свою позицію, запропонувавши сторонам не відмовлятися від положень резолюції РБ ООН №1244 і шукати компроміс у рамках існуючого правового поля.

Як стало відомо, після переговорів у Белграді та Пріштіні 2 лютого Марті Ахтісаарі запропонував переговорним групам із Белграда та Пріштіни розпочати обговорення його плану вже 13 лютого у Відні. Однак у Белграді такий поспіх вважали надмірним і попросили десятиденну відстрочку початку переговорів, оскільки новообраний сербський парламент ще не приступив до роботи. А нинішній уряд Коштуніци тільки «технічно» допрацьовує свій строк до формування нового кабінету і не має права вирішувати питання Косово. За всієї поваги до Ахтісаарі серби кажуть, що не можуть піти на порушення своєї конституції і перейти до вирішення найважливіших міжнародних питань, не виконавши всіх належних внутрішніх процедур. Окрім того, нагадав чиновник, у новій конституції Сербії, ухваленій лише торік, чітко зазначено, що територія Сербії є єдиною і неподільною. Цю тезу, за словами Симича, поділяють більшість країн, у тому числі члени Радбезу ООН Росія і Китай, без згоди яких нової резолюції в Радбезі ООН не буде.

Є також думка, що Белград може попросити самого Ахтісаарі ще раз допрацювати свої ініціативи для того, щоб вони більш відповідали нинішньому стану міжнародної правової бази і позиціям делегацій Белграда і Пріштіни.