Краплі ріки

Якщо і є сьогодні політично фригідні краї в Україні, то Хмельниччина до них явно не належить. Хоча, на перший погляд, і особливо бурхливих подій тут наразі немає: центральний Майдан Незалежності в обласному центрі, що, як вир, зазвичай стягує до себе всі протестні акції, нинішньої весни був не надто активний. Дисонували з довколишньою ліпотою хіба що намети, де, солідаризуючись із Юлією Тимошенко, тривалий час голодували активісти «Батьківщини», та пікети перед приміщенням обласної ради і обласної адміністрації, які час від часу виставляла «Свобода», підтримуючи громадянські протести. Правда, 17 травня, перед черговою сесією обласної ради, ґанок під радою побілів від молочної повені: то селяни, протестуючи проти наднизьких закупівельних цін на молоко (в області на той час вони подекуди не перевищували півтори гривні за літр), вилили на поріг адмінбудівлі понад 100 літрів молока. Реакція влади була цілком у дусі сучасної української дійсності: за участь в акції міліція затримала п’ятьох «свободівців», а недавно призначений на ще одну посаду заступника голови облдержадміністрації, уведену в штатний розпис як свічка за упокій «Сильної України», М.Катеринчук зіграв цього разу роль заступника селян, оголосивши на сесії звернення до вищих органів влади щодо формування ціни за молоко, яке здає населення (так, наче про це виконавчій владі стало щойно відомо).

Та головні політичні процеси в області поки що відбуваються не на центральному майдані.

У кожній області є свій Обухів

Як Мукачеве перед президентськими виборами 2004 року було символом грядущих всеукраїнських виборчих баталій, так перед парламентськими виборами 2012 року взірцем зі знаком мінус для всієї країни став пристоличний Обухів. Вибори його міського голови показали, що брутального тиску мельників від влади не зупинить ніщо, якщо опозиція не матиме що цьому натиску протиставити.

Але Україна - здавна аграрний край, і граблів на її землях розкидано видимо-невидимо. Однак замість того, щоб використовувати цей сільськогосподарський інвентар за призначенням, і влада, і опозиція невтомно топчуться по них, до непритомності набиваючи собі ґулі.

На Хмельниччині теж не обійшлося без обов’язкової програми - сучасного народного політичного танцю на граблях. Відбувся він 6 травня у Теофіпольському виборчому окрузі, де обирали депутата обласної ради. Попередній, що відійшов за межу, належав до фракції «Батьківщини».

Здавалося б, справа за малим: об’єднати під крилом «Батьківщини» всі опозиційні сили і перемогти. Тим паче об’єднанню мав би сприяти вибір владою свого кандидата. Ним став голова одного з найуспішніших місцевих господарств Василь Мастій, добре відомий у районі керівник, який уже обирався депутатом обласної ради - від різних, але завжди провладних політичних сил: цього разу вже як новонавернений член Партії регіонів.

Однак опозиція була, як завжди, у своєму репертуарі. «Свобода» засумнівалась у виборі «Батьківщини», яка поставила на найбільш прохідного, на її думку, кандидата - авторитетного в районі лікаря: адже він навіть не член партії - то де ж гарантія, що після виборів влада не перетворить його в «тушку», як перетворила дуже багатьох його колег, уразливих уже через те, що працюють у бюджетній сфері?! І, справді, де гарантія? Тож і «Свобода», і «Удар» виставили своїх кандидатів. Не прогаяли нагоду «засвітити» свого кандидата й комуністи.

Виграв вибори Мастій, набравши 2896 (47,85%) голосів із 6061, що взяли участь у голосуванні. На перший погляд, навіть коли арифметично підсумувати результати опозиційних кандидатів («Батьківщина» - 1777 (27,77%) голосів, «Свобода» - 581 (9,6%), «Удар» - 507 (8,37%); комуністи мусили вдовольнитися 3,42% (це 207 голосів)), то і з єдиним кандидатом вона не перемогла б. Та це лише на перший погляд. Бо, по-перше, різниця між реальним результатом переможця і ймовірним - об’єднаної опозиції критично мала: всього лише 31 голос. А по-друге, навіть поверховий аналіз свідчить: переможець зібрав свій урожай лише на п’ятьох дільницях, тобто в трьох селах свого господарства і в двох - свого друга. На решті одинадцяти дільницях переміг кандидат від «Батьківщини». Проте на вибори прийшли тільки 50,97% виборців: навіть у селах переможця виборців звозили до виборчих дільниць. Решта 49,03% вибори проігнорували. І хто зна, скільки з них не пішли на вибори тільки через те, що опозиція так і не об’єдналася?

Звісно, сторони можуть тішитися локальними здобутками: «Свобода», порівняно з виборами 2010 року, поліпшила свій результат на цій дільниці з 35 до 581 голосу, «Удар» набрав півтисячі голосів узагалі на порожньому місці (власне, суто на авторитеті кандидата - до речі, колишнього члена «Батьківщини», який за попередньої влади був заступником Кравчука спершу в районній адміністрації, а потім - і в районній раді). Та це мала втіха. Загальний підсумок - черговий програш опозиційних сил у цілком виграшній ситуації.

Біля парламентського під’їзду

Та, може, на майбутніх парламентських виборах проголошене на найвищому рівні об’єднання «Батьківщини» і «Фронту змін», а також узгодження кандидатів із членом КОДу - «Свободою» - таки зіграють свою переможну роль? Не факт.

Основні кандидати і від влади, і від опозиції були відомі обласному політикуму ще до освячення ЦВК меж виборчих округів, і найдосвідченіші уже з півроку працюють у них на свою перемогу - переважно через створення своїх та використання місцевих ЗМІ і дрібні подачки у вигляді вітань та подарунків до свят, підтримку релігійних громад, освітніх і медичних закладів, а також незаможних громадян. Рішення ЦВК тільки трохи конкретизувало територію прикладання зусиль, - хоча, чесно кажучи, логіку вищої інстанції у процесі переформатування (точніше - перешматування) усталених і апробованих округів зрозуміти можна хіба тоді, коли вважати логічним принцип: «Як хочу, так і кручу». Округів на Хмельниччині сім, як і раніше. Запитання викликає хіба що несподівана конфігурація деяких із них. Скажімо, через дивно змінену виборчу географію округу №191 дільничні виборчі комісії чотирьох районів везтимуть протоколи в місто Старокостянтинів через обласний центр, частина сіл Новоушицького району - до Кам’янця-Подільського через Дунаївці - центр іншого округу, а атомний Нетішин, найпівнічніше місто краю, замість звичного досі центру свого округу й району - сусідньої Славути, - доправлятиме протоколи аж за 130 кілометрів, у Красилів. Тож якими шляхами петлятимуть протоколи і на яких заїжджих дворах мінятимуть їм коней - хто зна: ночі в жовтні довгі, темні, а дороги на Хмельниччині такі, що й зі святого витрясуть душу.

До того ж на деяких округах переможців-мажоритарників можна назвати вже сьогодні. У кожному разі, однозначним фаворитом на 190-му окрузі з центром у Шепетівці вважається власник «Брокбізнес-банку» Сергій Буряк. Він напевно ж буде самовисуванцем - але підтримка його кандидатури владою ні для кого не таємниця. Округ - його рідний: у період мажоритарної системи виборів Буряк був тут нардепом і зберіг не лише всі ділові зв’язки, а й непогану пам’ять про себе у виборців. Правда, центром округу традиційно була Славута. Довелося перенести, - либонь, тому, що тепер в окрузі кандидуватиме від опозиції славутський міський голова Василь Сидор. Реальну конкуренцію Буряку міг би скласти очільник «помаранчевої» обласної ради Іван Гладуняк, що переміг у цьому окрузі на останніх виборах до обласної ради і не розгубив тут авторитету й до сьогодні. Та до керівництва областю Іван Васильович дуже довго був міським головою Нетішина - коли Нетішин входив до Славутського виборчого округу, який у Верховній Раді у ті роки представляв Сергій Буряк…

Тож Гладуняк тепер буде опозиційним кандидатом в обласному центрі. Правду кажучи, чинна обласна влада категорично не хоче віддати Хмельницький найдосвідченішому функціонерові минулої обласної влади. Тому довго шукала потужного суперника для Гладуняка. І знайшла - Олександра Слободяна. Земляка, власника двох підприємств «Оболоні» на Хмельниччині, а головне - людину з іміджем націонал-демократа. Дарма що керівник одного з його підприємств, теж патріот і демократ, ставши депутатом обласної ради, негайно увійшов до провладної більшості. Бізнес є бізнес.

Хоча, знову ж таки, Слободян - член УНП, а не Партії регіонів. І те, що влада за нього горою, - напевно ж підлі ворожі брехні: просто влада теж любить пиво, ось і все.

В Дунаєвецькому окрузі начебто планує обиратися теж відомий земляк, наймолодший «ющенківський» міністр Віктор Бондар. Він, звісно, хотів би поближче до домівки, що в Дашківцях Віньковецького району. Але, як на зло, з цього ж села ще один іменитий земляк, багатолітній соратник Литвина Василь Шпак: Бондар - молодший, довелося поступитись. Однак, позбувшись одного конкурента, Шпак ніяк не може позбутися іншого: на «його» округ давно накинув оком чинний голова обласної ради Микола Дерикот, що впродовж своєї на диво вдалої кар’єри в обласній владі як за «помаранчевих», так і за «біло-синіх» не забуває про рідну Старокостянтинівщину: як на те, і центр округу там зберігся. Це на руку кандидатові від «Батьківщини» бізнесмену Валерію Мурзі. Хоча влада навряд чи допустить суперництво серед своїх.

Така ж ситуація вимальовується і в 188-му окрузі, де, кажуть, хоче до Верховної Ради ще один такий же унікально успішний за обох ідеологічно протилежних влад бізнесмен Віктор Коліщак - наразі голова Хмельницької райдержадміністрації і голова обласного осередку партії «Єдиний центр». Але ж і йому в конкуренти пророчать ще одного крутого земляка - власника мережі будівельних гіпермаркетів «Епіцентр» Олександра Герегу.

У черзі нібито й екс-міністр транспорту Йосип Вінський - теж подолянин, що покинув колись рідний край як нардеп від соціалістів. Та й комуністи, певна річ, націлені на самовіддану боротьбу проти відданих нинішніх союзників по парламентській коаліції.

Де не видно конкуренції - то це в Кам’янець-Подільському виборчому окрузі. Там влада висуває голову міської організації Партії регіонів, депутата обласної ради, підприємця Володимира Мельниченка. Лихі язики саме з цим іменем пов’язують ніжну прив’язаність останнім часом до старовинного Кам’янця однієї з vip-представниць партії влади - Інни Богословської. Це, зрозуміло, наклеп: заздрять вродливій жінці. А ось із яких причин лихословлять, що й опозиція не виставляє в цьому окрузі реального кандидата?

Гібрид вужа з їжаком

Кам’янець-Подільський округ, за розподіленою в Києві квотою, нібито належить «Фронту змін». Власне, у нього - три з семи округів Хмельниччини. Та якщо кандидати від «Батьківщини» вже відомі, то «Фронт змін» не дуже й озвучує імена своїх бійців. Утім, коли б і озвучив, то вони навряд чи щось сказали б пересічному виборцю, та й непересічному теж. Бо в даному випадку партія і лідер - близнюки-брати. «Фронт змін» на Хмельниччині, як, вочевидь, у будь-якому іншому регіоні України, асоціюється виключно з прізвищем Арсенія Яценюка, ну й ще з «кислотним» кольором партійних знамен. Правда, маленькі депутатські фракції «Фронту змін» є і в Хмельницькій обласній, і в Хмельницькій міській радах. Легально зареєстровані, але наче в підпіллі. Жодного виступу, пропозиції й навіть позиції вони не демонстрували протягом усього часу діяльності цих рад останнього скликання. Хіба зрідка на опозиційних мітингах на Майдані Незалежності зеленіли партійні прапори.

Зате передвиборний обласний штаб опозиції, як стверджують інформовані джерела, очолить голова обласної організації «Фронту змін» Олександр Ксенжук. Якщо це так, то, може, опозиції краще заощадити кошти, запропонувавши цю посаду голові обласної організації Партії регіонів, голові обласної державної адміністрації Василю Ядусі? Адже очільник «фронтовиків» ніколи не приховував їхніх добрих стосунків. Як і голова обласної ради М.Дерикот не приховував в одному з інтерв’ю: «Вони (члени депутатської фракції «Фронту змін». - Авт.) усі пройшли через мій кабінет і дуже жалкували, що не голосували за мене на виборах голови ради». Отже, таки були зразки публічної опозиційної діяльності, згодом тихо спростовані у владних кабінетах. Чого ж іншого чекати від імовірних «фронтових» переможців виборних парламентських перегонів?

Утім, опозиція чекає, що остаточне рішення з’явиться після приїзду в область найближчим часом Арсенія Яценюка. Від цього, схоже, залежить і доля мажоритарника від «Свободи». Бо в якому саме окрузі він балотуватиметься, досі достеменно невідомо. Невідомо й хто балотуватиметься.

Подейкують, опозиція планувала висловити недовіру голові обласної державної адміністрації. Але їй закрили рот - як завжди.

Чи вдасться це зробити з виборцями?