КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: МАКІЯЖ ЧИ ПЛАСТИЧНА ХІРУРГІЯ?

Центр Разумкова провів спеціальне анкетування представників партій і блоків, які мають шанси пройти до складу майбутнього парламенту (див. таблицю «Організація державної влади в Україні: питання й відповіді»). Мета опитування — з’ясувати ставлення суб’єктів виборчого процесу до проблем організації державної влади в Україні та можливих шляхів її реформування.

Варто відзначити, що партії та блоки приділяють досить велику увагу цим проблемам, розглядаючи їх поряд із соціально-економічними як пріоритетні. Українських громадян питання внутрішньої політики також вельми цікавлять — дві третини опитаних (66%) заявили, що програмні позиції партій (блоків) з цих питань матимуть для них значення при голосуванні на виборах-2002.

Нижче викладено партійне бачення основних проблем організації державної влади в Україні.

Форма правління. Більшість суб’єктів виборів заявила про необхідність зміни існуючої форми правління в Україні. Виборчий блок «ДемПУ — Демократичний союз», «Блок Юлії Тимошенко», СДПУ(о) й СПУ вважають найприйнятнішою парламентсько-президентську республіку. Парламентська республіка більше до душі «зеленим», і в майбутньому тим-таки соціалістам. Залишилися вірними своїм принципам комуністи, висловившись за повернення до радянської влади. Не вважають можливим щось змінювати представники блоку «Наша Україна», «За Єдину Україну! » й «Жінки за майбутнє».

При цьому практично всі представники цих партій і блоків (від лівих до правих, від пропрезидентських до опозиційних), котрі брали участь у «круглому столі» з цих проблем, організованому Центром Разумкова, були на рідкість одностайними — уряд повинен формуватися за участю парламентської більшості, яка відповідатиме за діяльність Кабінету міністрів. Причому більшість партійних лідерів вважають необхідним внести відповідні зміни в Конституцію, а «Наша Україна» наполягає на необхідності затвердження неписаної політичної традиції.

Знаменно, що думки громадян із приводу необхідності змін у системі організації державної влади розділилися майже порівну: 39,4% переконані, що нинішню форму правління (президентсько-парламентська республіка) необхідно змінити. При цьому 14,2% із них віддають перевагу парламентсько-президентській республіці; 12% — президентській; 4,8% — парламентській; 8,4% — радянській республіці. Водночас 36,9% опитаних вважають, що форма правління в Україні змін не потребує.

Імплементація результатів Всеукраїнського референдуму 2000 р. Президент України Леонід Кучма заявив, що пов’язує можливість участі парламентської більшості в формуванні уряду з імплементацією результатів референдуму 2000 р. Але відзначимо, що багато майбутніх парламентаріїв не відносять це завдання до першочергових. Тільки «За Єдину Україну!», блок «ДемПУ — Демократичний союз» і «Жінки за майбутнє» готові йти до кінця та обстоювати втілення рішень референдуму в життя. «Наша Україна», «Блок Юлії Тимошенко», СПУ й КПУ проти такого розвитку подій. ПЗУ й СДПУ(о) готові підтримати лише окремі його питання. Зокрема «зелені» — обмеження депутатської недоторканності, а об’єднані есдеки виступають категорично проти двопалатного парламенту. Навряд чи за такого розкладу політичних сил на рішення референдуму 2000 р. чекає легка доля. Та й організаційних механізмів для імплементації більшості питань на сьогодні немає.

Система виборів у Верховну Раду України. Саме партії в усьому світі є одним з основних елементів політичної системи демократичних країн. Перефразуючи слова В.Черчілля можна сказати, що, можливо, політичні партії і не найкращим чином представляють інтереси громадян, проте нічого кращого людство не придумало.

Опитані Центром Разумкова лідери суб’єктів виборчого процесу (за винятком лідера блоку «За Єдину Україну!» Володимира Литвина) виступають за пропорційну систему виборів у Верховну Раду. «Жінки за майбутнє» відзначили, що така система виборів можлива лише після формування в Україні двопалатного парламенту.

На думку автора, зовсім не обов’язково використовувати класичну «пропорціоналку». Є також інші схеми, наприклад, регіональні партійні списки, які можуть до того ж бути відкритими (виборці самі встановлюють черговість кандидатів у списку).

Цікаво, що чисто пропорційну систему на території України було апробовано ще 1917 р., коли відбувалися вибори в Установчі збори. За виборчим законом, країну було розбито на 79 виборчих округів, а кількість списків обчислювалася десятками. Проте Установчі збори виявилися досить структурованими політично: 370 місць одержали есери, 175 — більшовики, 40 — ліві есери, 17 — кадети, 15 — меншовики, 2 — енеси (86 місць дісталися представникам національних меншин). Тож історичний досвід (крім виборів-98), хоча й вельми віддалений, уже є.

Ставлення до ухвалення окремих законів. Будемо сподіватися, що на вже всьоме «заветований» главою держави закон України «Про Кабінет міністрів України» чекає світле майбутнє. Принаймні супротивників його ухвалення поки що не спостерігається. Декотрі з лідерів партій і блоків висловилися проти законів «Про процедуру імпічменту Президента України» («За Єдину Україну! » й СДПУ(о) і «Про тимчасові спеціальні та слідчі комісії Верховної Ради України» (СДПУ(о). Будемо сподіватися, що партії та блоки виконають свої обіцянки й такі необхідні законодавчі акти майбутній парламент ухвалить.

Державно-територіальний і адміністративно-територіальний устрій України. Україна повинна залишатися унітарною державою — така одностайна думка партійних лідерів. Та й стосовно проведення адміністративно-територіальної реформи вони досить консервативні — лише блок «ДемПУ — Демократичний союз», «Блок Юлії Тимошенко» й «Жінки за майбутнє» вважають, що необхідно укрупнити області та зменшити їхню кількість. При цьому «жінки» наполягають на професіоналізації апаратів управління. Блок «Наша Україна» бачить вихід в ухваленні нового закону України «Про адміністративно-територіальний устрій», у якому передбачається змінити базовий рівень.

Ніяких істотних змін, схоже, не очікується в зміні статусу Автономної Республіки Крим (АРК). Лише «Блок Юлії Тимошенко» вважає, що повноваження АРК необхідно зменшити.

Організація державної влади на місцях. У питанні обрання глав областей представники партій і блоків пішли «стінка на стінку. Їхні думки розділилися майже порівну. Блок «ДемПУ — Демократичний союз», ПЗУ, КПУ, СДПУ(о) й СПУ за виборність обласних керівників. Решта — проти. Утім, «Наша Україна» час від часу змінює точку зору з цього приводу. Практично така сама ситуація і з главами районів, лише «зелені» змінили свою позицію і вважають, що на районному рівні обирати керівників недоцільно.

Відзначимо, що питання це досить делікатне і до нього необхідно підходити з певною обережністю. Ну, приміром, не забувати досвід 1994 р., коли подібні кроки вже робилися. З іншого боку, обрана влада завжди трішки ближча до народу та й відповідальніша перед ним, ніж влада призначена.