КОНСТИТУЦІЯ КРИМУ КОНСТИТУЦІЙНА. МАЙЖЕ...

Ця важковимовна тавтологія — не що інше як ухвалене недавно рішення Конституційного суду України з приводу відповідності положень Конституції Криму положенням Конституції України (отака часом юридична мова!). Воно викликало в Криму не тільки задоволення від розставлених крапок над «і», а й, як завжди у Криму, бурю емоцій. Подія варта осмислення...

«Жирна крапка зі знаком оклику...»

Палітра думок, викликаних рішенням, була дуже широка: від «Справедливість восторжествувала!» — як сказав постійний представник Президента України у Криму Олександр Діденко, до сумнівів і неприйняття з боку деяких політичних сил, про що мовитиметься нижче. У кожному разі, думка Олександра Діденка про те, що «Конституційний суд припинив суперечки окремих політиків щодо статусу Автономної Республіки Крим і однозначно підтвердив повноваження Криму, визнавши адміністративно-територіальну цілісність республіки, її економічне право щодо зарахування податків і зборів, стягуваних на території автономії, проведення експериментів у сфері оподаткування, а також право мати свої символи: герб, прапор і гімн», — відповідає істині тільки почасти. Підтвердити він, ясна річ, підтвердив, але суперечки не припинив. «Конституційний суд поставив крапку надовго, підтвердивши, що в Україні є автономія зі своїми конституційними правами, яка є невід’ємною частиною держави Україна», — сказав журналістам на спеціальній прес-конференції в Сімферополі глава кримського парламенту Борис Дейч. Він не приховував задоволення, і його можна зрозуміти: адже раніше «владі автономії «було неприємно дізнатися», що народні депутати (50 чоловік!) звернулися в Конституційний суд, сумніваючись у законності багатьох положень Конституції Криму. «А сьогодні я як голова Верховної Ради навіть радий цьому», — додав він. Тепер, на думку Бориса Дейча, багато передбачених Конституцією АРК декларативних повноважень автономії, які раніше не виконувалися, почнуть працювати. Рішення Конституційного суду дасть кримській владі «право не вмовляти і просити, а вимагати». І це — правильно.

Глава кримського уряду Сергій Куніцин також був задоволений тим, що Конституційний суд підтвердив економічні повноваження автономії в бюджетній сфері. «Найприємніше, що Конституційний суд підтвердив економічні повноваження республіки в рамках законодавства України, оскільки завжди точилися суперечки навколо цього питання», — заявив він в інтерв’ю журналістам після оголошення рішення Конституційного суду. «Очевидно, народні депутати сподівалися, що суд зменшить повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, проте ми раді, що цього не сталося», — заявив кримський прем’єр. Сергій Куніцин також висловив задоволення рішенням Конституційного суду в частині подання, що стосується території та символів Криму, відзначивши, що «в цій політичній і соціально-економічній ситуації, напевно, правильно не чіпати цієї теми, оскільки сьогодні сумнівів у територіальній цілісності України й належності до неї Автономної Республіки Крим немає. А бюджетні повноваження — чим більше їх для регіонів, тим краще для країни», — додав кримський прем’єр...

Проте найбільше не приховував своєї радості народний депутат Леонід Грач, який у великому посланні всіляко підкреслював свою причетність до ухвалення обговорюваної конституції. Він стверджує, що «рішення КС поставило жирну крапку зі знаком оклику на політичних спекуляціях тих, кому ненависний правовий конституційний розвиток автономії. Вони залишилися ні з чим...» Можливо, й так, адже рішення КС має силу закону і його треба виконувати. Проте як його виконати? Розглянемо для цього суть питання.

Завдання КС, його виконання й реалії життя

Будемо справедливі до Конституційного суду, але не станемо кривити душею, — не все настільки райдужно. Зрозуміло, перед Конституційним судом не стояло завдання владнати всі правові колізії навколо статусу автономії. Просто 50 депутатів, які ще 1998 року адресували в КС своє подання, також не намагалися зробити це, а поставили тільки кілька корінних запитань, на які суд і дав свою відповідь. Більше претензій до суду немає і бути не може. Але річ у тому, що Кримська автономія живе не лише рішенням КС. Життя її багатогранне, і вона як спотикалася на правових проблемах, так спотикається на них і після рішення КС. По-перше, досі не розв’язано головної конституційної колізії, яка полягає в тому, що Україна — держава унітарна, але має у своєму складі автономію. Тобто, хоч як крути, — інше державне утворення. Певна річ, це питання теоретичне, але об нього Україна може дуже боляче перечепитися в майбутньому, оскільки занадто багато впевнених у тому, що нинішній статус Криму (навіть за умови, що крапка дуже жирна й поставлена надовго!) не остаточний. Дехто, приміром, стверджує, що Крим сьогодні — це російська за характером автономія у складі України (за переписом: росіян — 58,5 відсотка, українців — 24,4, кримських татар — 12,1, вважають рідною російську мову — 77 відсотків, кримськотатарську — 11,4, українську — 10,4 відсотка). Кілька російських організацій Криму нещодавно публічно вимагали «перетворення його на Російську автономну республіку «Таврида». Кримські татари стверджують, що Крим треба трансформувати в кримськотатарську національно-територіальну автономію у складі України. Нинішнім статусом автономії не задоволена й українська громада Криму, яка у своїй державі живе на правах діаспори й має лише кілька українських шкіл та лише одну газету, яка час від часу заявляє, що ось-ось закриється через брак фінансування з Києва. Але, приміром, американські аналітики вважають, що основні випробування впадуть на Крим у майбутньому, у період з 2010 по 2020 рік. Усім зрозуміло, що коли щось станеться, то найважливіше буде мати тверду й непорушну правову базу для подальших рішень. Але її немає зараз, і дуже сумнівно, що її буде створено на той час...

Проте подивімося, що ж вирішив Конституційний суд. Заслухавши суддю-доповідача у справі Павла Євграфова, пояснення представників сторін і вивчивши матеріали справи, Конституційний суд вирішив: «1. Визнати такими, що відповідають Конституції України (конституційними), положення Конституції АРК, затвердженої Законом України «Про затвердження Конституції АРК» від 28.12.98 р.; про те, що 1.1. «територія Автономної Республіки Крим визначається кордонами, які існували на 20.01.91 р. — день проведення референдуму, і на день набрання чинності законом України про відновлення автономної республіки (абзац перший пункту 1 статті 7); 1.2. територія АРК може бути змінена з урахуванням рішення республіканського (місцевого) референдуму та рішення Верховної Ради АРК відповідно до Конституції України (пункт 2 статті 7); 1.3. «АРК має свої символи: Герб, Прапор і Гімн. Музика й текст Гімну, описи Герба та Прапора Автономної Республіки Крим, а також порядок їх використання встановлюються нормативно-правовими актами Верховної Ради АРК (пункт 1 статті 8); 1.4. «зарахування, відповідно до Конституції і законів України, в бюджет АРК податків і зборів, стягуваних на території Автономної Республіки Крим, за винятком місцевих, із подальшою передачею в Державний бюджет України коштів на загальнодержавні витрати» (абзац другий підпункту 13 пункту 1 статті 18); 1.5. «відповідно до законодавства України... проведення експериментів у сфері оподаткування».

Тим часом Конституційний суд України вважає некоректним використання в Конституції автономії словосполучення «столиця Автономної Республіки Крим щодо Сімферополя». КС підкреслює, що, відповідно до законодавства України, Сімферополь за статусом є адміністративним центром адміністративно-територіальної одиниці. Водночас, у контексті положень статті 20 Конституції України, поняття столиці України, якою є Київ, символізує єдиний загальнонаціональний і адміністративно-політичний центр України як унітарної, суверенної і незалежної держави...

Тепер розберемося. Автономія, поза сумнівом, має свою територію, але яку? Найперший пункт наведеного тут рішення КС поставив кримських юристів у складне становище. І справді, день референдуму і день набрання чинності Законом Української РСР «Про відновлення Кримської АРСР» — різні дні не тільки в календарному, а й у правовому плані. Кримські юристи стверджують, що на день референдуму 20 січня 1991 року Севастополь НЕ ВХОДИВ до складу Кримської області, оскільки є купа документів про те, що це місто республіканського (тобто українського!) підпорядкування. І це справді так, оскільки міськраду Севастополя було підпорядковано безпосередньо Києву. І якщо відлік автономії починати з цього дня, то Севастополь не входить до складу автономії. Але на той момент севастопольська організація КП України, як було заведено, підпорядковувалася Кримському обкому партії. Тому комуністи, які й були справжніми батьками автономії, добряче з ним наплутали: референдум проводився чомусь і в Севастополі також, хоча при існуванні Кримської АРСР, яку, за ідеєю, і відтворювали, у складі РРФСР він також підпорядковувався Москві, а не Сімферополю. Звідси виникає дві недоладності: по-перше, не ясно: якщо Севастополь тоді не входив у Кримську область, то чи передано його Україні 1954 року; по-друге, якщо керуватися референдумом, то автономію треба відтворювати без Севастополя Але тут Верховна Рада УРСР (і тепер КС посилається на це рішення нарівні з референдумом!) приймає інше рішення — відтворює Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку та її Верховну Раду, включивши в неї депутатів Кримської обласної ради і... депутатів від Севастополя. Далі проводяться вибори Верховної Ради і президента КримАРСР — і на території Севастополя також! Отже, формально Верховна Рада України скасувала рішення про підпорядкування Севастополя Києву й підпорядкувала його Сімферополю?!. Але що тоді має на увазі Конституційний суд, коли заявляє, що нинішня територія автономії — це територія і на момент референдуму, і на момент набрання чинності законом про відтворення автономії? Нехай уже щось одне!

Що думають про це в Севастополі? У міській раді і міській держадміністрації відмовилися коментувати журналістам можливі наслідки такого рішення Конституційного суду, посилаючись на те, що в Севастополь цей документ ще не надійшов. А ось голова міської «Просвіти», офіцер українського флоту Микола Гук вважає це рішення КС політичним, яке «вписується в загальне посилення проросійського вектора офіційного Києва: проросійська політика, яку веде кримський парламент, по-перше, почне сильніше тиснути на українство Севастополя. Бентежить те, що хоча Крим нічим не відрізняється від Львівської, Тернопільської чи Луганської областей, але йому дається дедалі більше повноважень як вістрю проросійської політики в Україні, і ця політика підтримується, хоч як дивно, українською владою в Києві».

З усього видно, що ні в Сімферополі, ні в Севастополі поки що не готові до подальших кроків у реалізації цього пункту рішення Конституційного суду. Відомий сімферопольський юрист Арсеній Османов тим часом підкреслює, що в Києві просто щось перемудрували: «Щоб уникнути неправильного тлумачення рішення Конституційного суду України, він сам, як мені здається, повинен дати власні тлумачення щодо деяких пунктів свого рішення, зокрема пункту, що стосується території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», — вважає юрист.

Тим часом голова кримської організації Української народної партії Олег Фомушкін назвав рішення Конституційного суду більше політичним, ніж правовим, і також висловив побоювання, що воно стимулюватиме сепаратистські настрої в регіоні. На його думку, це рішення просто свідчить «про слабку правову аргументацію суду». Пан Фомушкін назвав це «правовим нонсенсом». Оскільки рішення Конституційного суду оскарженню не підлягає, то тепер, виходить, необхідно Основний Закон України привести у відповідність до кримської Конституції, внести в нього зміни про статус Севастополя й передати його автономії?!.

Одне слово, логічний ряд «держава — автономія» та його атрибути так і залишилися непроясненими остаточно. І якщо це рішення — «жирна крапка та ще й зі знаком оклику», то більше за формою — як рішення вищого в країні Суду, але не за змістом, оскільки воно потребує або подальших коментарів, або уточнень.