КАСКИ НАГОЛО!

Уперше розмови про те, що на допомогу Кабінету міністрів має прибути підкріплення з історичної батьківщини нинішнього прем’єр-міністра, зашурхотіли ще кілька тижнів тому. Хтось (переважно в Києві) називав їх провокаційними й такими, на які не варто звертати увагу. Хтось (переважно в Донецьку) в цей самий час сушив голову над тим, як виконати поставлене завдання й організувати збір вірних уряду 1500 «бійців», аби їхній візит у столицю виглядав статечно, серйозно й найголовніше — законно. І тут до них на виручку, якнайдоречніше, прийшов передовий загін робітничого класу — шахтарі, котрі всі як один почали переживати за долю бюджету на 2004 рік. Переживання їхні досягли свого апогею 25 листопада, у день, коли вся країна дізналася про те, що близько трьох тисяч гірників приїдуть у Київ і пікетуватимуть ВР із вимогою — своєчасно ухвалити державний бюджет. Озвучив цифру «приїжджих» заступник голови центрального комітету профспілки працівників вугільної промисловості Валерій Мамченко, котрий додав, що запропонований урядом бюджет вугільної галузі в розмірі 4,25 мрд. грн. — це менше, ніж 5,7 млрд., необхідних 2004 року гірникам, проте це «значно більше», ніж у році нинішньому. Тому як компроміс вугільники згодні на бюджет уряду й відстоюватимуть його перед депутатами.

Чи треба було шахтарям здійснювати вояж до столиці? Як знайомство з культурною спадщиною українського народу — так. Як реальний вплив на стан справ у вугільній промисловості — навряд чи. Оскільки той доданий 1 млрд. грн., присутність якого в держбюджеті вони так заповзято вирішили відстояти, навряд чи кардинально їм допоможе. Одна справа закласти за ці гроші кілька нових лав, які у недалекому майбутньому будуть здатні збільшити загальний обсяг вуглевидобутку. І зовсім інше — фінансувати з державного бюджету компанії, котрі виробляють техніку для шахтарів і продають її їм за такою ціною, яку дуже багато керівників вугільних підприємств вважають, м’яко кажучи, завищеною. Приміром, той же «Укрвуглемаш», створений свого часу Євгеном Щербанем, досить довго перебував у сфері впливу фірми «АРС», але потім плавно перейшов під контроль «SCM» (контрольованої Рінатом Ахметовим)...

Як використовуватимуться отримані в такий спосіб гроші: на покупку нових футбольних зірок чи на фінансування можливої президентської кампанії, покаже час.