Хто в домі господар?

Якщо у Кабмін, секретаріат або парламент політики ходять на роботу, то в Києві, як відомо, вони живуть. З одного боку — спільний дах, звісно, об’єднує, з іншого — забезпечує перманентний конфлікт між претендентами на чільне місце за столом. Отже, запитання «Хто в домі господар?», як і раніше, актуальне для столиці.

Цього разу Черновецькому влаштували темну. І не факт, що заява Юлії Володимирівни, яка взялася в боки посеред столичної кухні, про те, що вже у жовтні БЮТ дасть столиці нового мера, — найсильніший інструмент приборкання норовливого градоначальника. На тлі методів «Регіонів» і «Нашої України» бути успішною важко. Так, перші жорстко й конкретно затиснули дверими пальці партнера: шість депутатів Київради написали заяви про перехід шести осіб у фракцію ПР. Другі, здається, вирішили ситно нагодувати Леоніда Михайловича. Та так, щоб той, очевидно, надалі не зміг їм відмовити: Ющенко скасував свій указ про обмеження забудови в центрі столиці. Проте кому в результаті ламати хліб за столичним столом, досі ще під великим запитанням. Удома різне трапляється…

Кухня «Регіонів»

Розсадити за спільним столом якомога більше «своїх» — головний тактичний хід регіоналів у столиці. Спочатку фракція у складі десяти осіб навряд чи могла претендувати на відчутний вплив. Однак, як стверджує народна мудрість, не можеш перемогти ворога — обніми його. Так і зробили. І, хоч би що хто казав, саме регіонали всі півтора року каденції Леоніда Михайловича були цементуючим розчином промерської більшості. Їхня мала кількість підкріплювалася великою лояльністю до політики мера, а також всевидющим оком прем’єра, яке відпускає гріхи. Черновецький уже тоді сів на гачок, мистецьки закинутий партією Януковича. Відтак за цей час регіоналам удалося не лише допомогти Черновецькому поставити на потік у Київраді бізнес його команди, а й самим обрости власними не менш серйозними проектами. Вони закріпилися на ринку землі і будівництва, відхопили низку об’єктів комунальної власності, розширили мережу медичних підприємств.

Однак таке тісне сусідство з одіозним мером (а ЗМІ рясніють розслідуваннями земельних скандалів і описами портретів молодих циніків із команди столичної влади, котрі влаштовують із сесій Київради банальні бізнес-раути), виявилося «Регіонам» не зовсім на руку. Можливість дострокових виборів у парламент, яка замаячіла навесні, дала місцевій партійній верхівці чіткий сигнал про необхідність оперативного дистанціювання від команди Черновецького. Проте вся складність ситуації виявилася в тому, що це треба було зробити, не залишаючи команди влади. Адже необхідності розсаджувати за столом «своїх» також ніхто не скасовував.

У результаті на зміну першій скромній критиці на адресу Леоніда Михайловича, яка прозвучала на початку літа, прийшла широкомасштабна кампанія війни з мером «за дотримання регламенту і порядку у стінах Київради». Її провісником став демонстративний демарш регіоналів з останньої сесії Київради, що відбулася 22 серпня: на ній фракція вирішила не підтримувати ряд земельних голосувань. Не залишилися непоміченими й недавні заяви місцевого партійного лідера Василя Горбаля з приводу рішень, які стосуються землі Жукового острова, а також озвучена ним на адресу Черновецького вимога звіту про диференціацію тарифів на послуги ЖКГ. Соратники Януковича стурбовані також і арештом голови Дніпровської райадміністрації Сотникова. Правда, не у плані висунутих проти нього обвинувачень, а в плані організації виборів у столичному районі, де з тієї ж причини відсторонені від справ два його заступники. Слід зауважити, що регіонали таки вміють грамотно запаралелити процеси, поєднавши передвиборний піар із реальною політикою. Цього не заперечують, до речі, і їхні політичні опоненти.

Але, на думку самих представників «Регіонів», вирішальним аргументом, який спонукав Черновецького перенести на жовтень сесію Київради, призначену на 13 вересня, стали заяви шести депутатів про перехід у столичну фракцію ПР. Серед них не лише майже вся колишня «Пора», крім Рудика, а й і Салій та Зимін, знакові для мера фігури вже тим, що є його заступниками. Тож знервованість Леоніда Михайловича цілком пояснима. Чужих серед своїх стає дедалі більше. «Регіони», як спрут, захоплюють кабінети київської влади. У найближчих планах — подальше розширення фракції. На порядку денному — ще три потенційних охочих вступити у фракцію, в якій «слова не розходяться з ділом».

До речі, саме цим, а не «якимось підкупом» самі регіонали пояснюють процес розширення своїх лав. «Люди хочуть твердої і чіткої позиції, а не метань, як це відбувається в тій-таки «Нашій Україні», — зауважив у приватній розмові один із відомих київських бізнесменів, які допомагають ПР матеріально. Дозволимо собі продовжити цю справедливу думку всього лише з деякими ремарками.

По-перше, «Регіони» справді послідовні та дисципліновані у підтримці антинародної політики столичного мера. Незважаючи на сьогоднішній піар партії та дистанціювання від його команди, пов’язані з виборами й необхідністю набирати голоси в столиці. Безумовно, це розуміє і сам Черновецький. При цьому не може він не розуміти й іншого. Така послідовність партнерів, із врахуванням розсаджування «своїх» за його столом, може породити гострі ускладнення. З кожним новим прибічником «Регіонів» у столичній владі волосінь гачка, який встиг заковтнути Леонід Михайлович, натягується. І щоб партнери її послабили, йому доведеться погоджуватися на все нові й нові додаткові умови. І так доти, доки «Регіонам» буде зручно тримати його при собі. Доки вони не піднімуть рейтинг у столиці і не викохають власного місцевого лідера, здатного конкурувати на виборах мера із помаранчевими. Однак чи дадуть їм таку можливість опоненти?

Нині ж на місцевому рівні партійний осередок «Регіонів» неоднорідний. Тут боляче штовхаються ліктями за посади й розходяться в поглядах на апетити своїх же колег. Яскравим тому підтвердженням стало знакове неголосування фракції за питання щодо виділення 240 га фірмі «Лісове містечко» в Кончі-Заспі, яке кілька сесій підряд лобіював регіонал Богатирьов. Закріпити ж свої позиції нинішньому голові столичної організації регіоналів Горбалю, котрого давно хотіли б підсидіти суперники, схоже, вдасться лише у разі хороших результатів ПР у столиці (Горбаль очолює також передвиборний штаб), а також подальшого успішного просування стратегії з масштабного приборкування Черновецького.

По-друге, через вищеописані обставини навряд чи варто очікувати від «Регіонів» якоїсь активної позиції щодо дострокових перевиборів столичного градоначальника. Це не їхня гра. В будь-якому разі, якщо за результатами парламентської виборчої кампанії коаліцію формуватиме партія Януковича, питання дострокової зміни влади в столиці буде поховано. Притому, можливо, навіть незалежно від того, з ким цю коаліцію ПР буде формувати. І от чому.

Диван для гаранта

Схоже, наш президент досить затишно почувається на м’якому шкіряному дивані у вітальні спільного столичного будинку. За своєю звичкою він на ньому спить. Проте в рідкісні хвилини пробудження все ж додає свою ложку дьогтю до страви, яку так технологічно готують регіонали з Черновецького. Взагалі, щоб зрозуміти позицію Віктора Андрійовича стосовно Києва, треба звернути увагу насамперед на те, що Ющенко вже рік як є ідейним натхненником двох «Наших Україн» — на національному рівні та столичному. Президент теж запаралелив процеси?

Так, зверху Ющенко черговий раз привселюдно розділяє бізнес і владу, бореться з корупцією, а насподі банально допомагає бізнесу у владі, не звертаючи уваги на корупцію. Треба сказати, Київ майстерно здирає фарби політичного глянцю. От взяти хоча б історію з президентською ініціативою про обмеження забудови в історичній частині Києва. Навесні, коли цей довгожданий месідж набув форми президентського указу, місто полегшено зітхнуло: «Ну, нарешті гарант звернув увагу на те, що відбувається в столиці!». Запрацювала прокуратура, гучно заговорили опозиційні спікери... І суть не в тому, що Черновецький плювати хотів на будь-які обмеження, особливо в ситуації, коли якихось дієвих і системних механізмів контролю гарант запропонувати не зміг. Суть у векторі, який вказав президент. У меті, до якої прагне його політична сила...

Проте вже 20 серпня на сайті ВР з’явився новий указ Ющенка, яким він скасував попередній. Мотиви? В указах про них звичайно не пишуть. Тому народ сам здогадується. Так, бютівець Олександр Бригинець переконаний у тому, що тим самим президент засвідчив публіці момент політичного торгу з паном Черновецьким. «Для президента Київ важливий, так само як і для Януковича, — каже Бригинець. — Але якщо регіонали використовують сьогодні метод батога та відкритого тиску на свого партнера, то Ющенко запропонував мерові переговорного пряника. Цей указ — пряма поступка Черновецькому. Запитання: навіщо це знадобилося президенту саме зараз? Можливо, це його відповідь на збільшення фракції «Регіонів» у Київраді в контексті розуміння, наскільки серйозно «Регіони» посилюються в столиці. З одного боку. З іншого боку — якщо аналізувати голосування «НУ» в Київраді, то фракція президента вже давно підтримує мера, одночасно вирішуючи свої земельні питання. Ну, подивіться самі на об’єкти, за які голосувала «НУ», — там чітко простежуються системні інтереси місцевої партійної верхівки».

Серед об’єктів, які входять до зони «системних інтересів» команди Ющенка в Києві, люди називають урочища Бичок, Покал, Жуків острів, фабрику «Київ»... Що ж стосується президентського указу про обмеження забудови в центрі столиці, то його скасування, справді, відкриває найширші перспективи для девелопментського бізнесу в центрі столиці. В усіх його потворних виявах.

«Це значний удар по інтересах городян, — коментує дії президента екс-лідер столичної фракції «НУ» Дмитро Андрієвський. — Відсутність жодних обмежень на забудову в центрі свідчить про розвиток глобального потенціалу реалізації будівельних проектів у центрі столиці. А на сьогодні — це основне джерело збагачення місцевих чиновників і компаній, наближених до них. Треба сказати: те, що відбувається в цій сфері, пригнічує. До всіх проектів у влади винятково примітивне й споживче ставлення. Люди прораховують якісь мільярди прибутків, поспіхом оформляють ділянки, потім їх перепродують, зовсім не думаючи, що в майбутньому це призведе до маси запитань. Я чув, що нині окремі будівельні об’єкти в центрі реалізуються відразу разом із компаніями, під які виділялися земельні ділянки. Все це може призвести до скасування будівництв, скандалів... Для того ж, щоб ретельно підготувати будь-який інвестиційний проект, зокрема й будівельний, треба витратити чимало часу й сил. Однак влада нині воліє витрачати сили на трохи інші речі».

Зауважимо, що як тільки широкій громадськості стало відомо про скасування президентом свого ж указу, в секретаріаті розпочався броунівський рух. По-перше, документ вивісили на сайті президента, чого раніше чомусь не зробили. По-друге, ви сміятиметеся, але коли тільки ЗМІ поцікавилися мотивами, якими керувався президент, ухвалюючи своє рішення, ми дізналися, що його команда готує новий указ, який скасує попередній, що скасував попередній... Заплуталися? А от деякі політики, що собаку з’їли на розшифровці логіки дій Банкової, досить банально все пояснюють.

Якщо на національному рівні Ющенко більш-менш визначився, віддавши свою долю в руки сильного менеджера Балоги, то на столичному такого сильного менеджера не виявилося. От і доводиться Вікторові Андрійовичу дрейфувати між «принциповими позиціями» столичних груп і течій у його партії. Куди остаточно хитне президента, залишається лише здогадуватися. Проте саме ця обставина визначить не тільки долю репутації «НУ» в Києві, а вибори це підтвердять, а й можливість подальшого перебування при владі пана Черновецького.

Якщо Ющенко по закінченні передвиборної кампанії все ж продовжить розбудовувати Україну з «Регіонами», то трон столичного «простачка» стане одним із предметів торгу й має шанс зміцнитися. Щоправда, у цьому разі не зовсім зрозуміла доля нібито вже існуючих домовленостей між ПР і «НУ—НС» про те, що однією з умов можливого партнерства буде заміна Черновецького на якусь компромісну постать, яка влаштує всіх.

Якщо ж коаліція здобуде статус демократичної, як і обіцяють нинішні союзники, то свою стратегію в Києві спробує реалізовувати БЮТ.

БЮТ під щитовою

Як би не «варили» у своєму казані Черновецького «Регіони» й куди б не хитало нашого президента, основний електоральний запас у Києві залишається за БЮТ. За повної відсутності адекватних і яскравих спікерів блоку на місцевому рівні, його позиція чітка й зрозуміла. БЮТ в опозиції. БЮТ бойкотує всі сесії Київради, тому що не згоден із політикою, яку проводить мер. БЮТ — лідер рейтингів у столиці. Щоправда, для забезпечення собі такої розкоші соратникам Тимошенко довелося не лише технологічно відслідковувати всі процеси в Києві й вчасно представляти публіці персону лідера, який захищає городян то від непомірних тарифів, то від земельних захватів. БЮТ формально довелося позбавитися доступу навіть у коридори столичної квартири влади, не кажучи вже про кухню, де розподіляють ресурс. Правда, в кулуарах тієї ж Київради неодноразово доводилося чути інформацію, що бютівські відступники, які свого часу розкололи найчисельнішу фракцію і пішли під крило Черновецького, досить ефективно продовжують співробітничати з материнською партією. Тоді як опозиціонери бережуть реноме, «осколки» у потрібні моменти лобіюють інтереси пані Тимошенко в залі столичного парламенту… Справа варта заходу. Все або нічого. І це стиль Юлії Володимирівни, яка досить грамотно відбудувала публічну позицію своєї партії на столичному електоральному полі.

Вона, як завжди, під щитовою і готова будь-якої миті вирубати світло в спільному будинку. Щоправда, кого вона очікує там побачити у разі відходу команди Черновецького, є запитанням. На цей рахунок існує достатньо домислів. Хтось із регіоналів, упевнених у своїй нищівній перемозі на парламентських виборах, їй самій пророкує посаду столичного мера. Мовляв, Юлії Володимирівні доведеться угамувати свій запал, і заради трибуни, комунальних ЗМІ й ресурсу підготуватися до старту перед виборами президента саме в статусі столичного керманича.

Самі ж бютівці, почувши такі аргументи, поспішають нагадати своїм політичним опонентам, що якщо демократична коаліція ще раз провалиться, то таким же мідним тазиком накриється й ідея перевиборів Черновецького. Що ж до інших кандидатур, якими БЮТ може розродитися в ейфорії перемоги демократичної коаліції, то серед них, попри гіперактивність у ЗМІ Миколи Томенка, все частіше звучить прізвище Кличка.

Члени його однойменного блоку в Київраді, який складається з представників ПРП, як відомо, майже в повному складі увійшли до списку БЮТ. Що зовсім недвозначно натякає на можливість переговорів відомого спортсмена з лідером блоку. Чим вони в результаті можуть закінчитися — ще одне велике запитання. Хоча багато політиків, притому з протилежних таборів, кажуть, що успіх Кличка залежатиме лише від нього самого. Його дистанціювання від політичної вакханалії нагорі й відмова увійти до списку «НУ—НС» додало йому очок до вже здобутого в боротьбі з Черновецьким у рамках опозиційного об’єднання «Демократичний Київ». Але чи вистачить у Кличка, м’яко кажучи, досвіду й політичної мудрості поводитися так, щоб не лише знайти підтримку в лідера рейтингової політичної сили, а й не потрапити під його авторитарну чарівність. Хто формуватиме команду Кличка? Що за люди туди увійдуть? Чи поведе він у Київраду свій блок? І чи дадуть на це згоду його можливі партнери? Якщо ні, то в Кличка є всі шанси стати маріонеткою дами серця. Чи будь-якого іншого політичного гіганта, який претендує на хазяйське місце за столичним столом.