Граблі, на які не слід наступати

Виборчий процес в Україні завжди був шкідливим для здоров’я, але парламентські вибори 2012 року ввійдуть в історію як один з найпам’ятніших забігів по граблях із бар’єрами. Автор статті брав безпосередню участь у виборчій кампанії в одному з мажоритарних округів. І, просидівши з вечора 28 жовтня безвилазно майже чотири доби в крихітному задушливому приміщенні однієї з окружних виборчих комісій в очікуванні підсумкового протоколу, вирішив підсумувати основні проблеми організації виборів. Йдеться про технологічні та правові проблеми, які істотно вплинули на результати волевиявлення громадян. Головним результатом виборів мають стати не тільки емоції, а й робота над помилками, які проявилися в повному масштабі. Насамперед ці помилки повинна виправити Центральна виборча комісія. Головною рисою підрахунку голосів стало відкрите свавілля на багатьох округах. Але це свавілля було б неможливе, якби законодавці і Центрвиборчком не створили для цього всі умови.

Відеоспостереження

У тому вигляді, в якому здійснювалося відеоспостереження, воно давало змогу отримати лише загальне уявлення про активність громадян на виборчій дільниці. Сумнівні досягнення за один мільярд бюджетних гривень, чи не так? Реально контролювати процес голосування через відеокамеру було неможливо. По-перше, ЦВК дала вельми нечітку інструкцію, як і де повинні бути встановлені камери. На одних дільницях вони розміщувалися над скриньками для голосування, на інших - над столами для видачі бюлетенів. По-друге, якість картинки досить низька, і як засіб контролю та фіксації можливих порушень камери себе не виправдали. По-третє, сумно, що, розгортаючи в XXI столітті таку потужну систему контролю, розробники не спромоглися обладнати її оптикою нормальної роздільної здатності та функціями розпізнавання облич. Не були витримані обов’язкові вимоги до рівня освітленості приміщень.

Мабуть, основним стратегічним завданням, яке може виконувати відеосистема, - контроль явки громадян, які проголосували. Дійсно, цікаво, скільки саме людей опустило бюлетень у скриньку для голосування. Це найважливіший доказ для фіксації вкидання бюлетенів, голосування за «мертві душі». За підсумками виборів очевидно, що на виборчих дільницях, які розташовані на одній вулиці, різниця в явці виборців в окремих випадках становила до 30%! Якщо відеокамера розміщена так, що контролюються всі скриньки для голосування, то сучасні технології дозволяють з допомогою камери здійснювати автоматичний підрахунок кількості громадян, які кидають бюлетень у скриньку. Цифра може автоматично виводитися на екран у кожній виборчій дільниці в режимі он-лайн. Ця інформація буде корисною і важливою для всіх суб’єктів виборчого процесу. Тільки в такому випадку система відеоспостереження стане справді засобом контролю, а не декоративною піар-акцією та формою заробітку, якою вона стала на виборах-2012…

Двійники та бюлетені без порядкового номера

Важливою віхою виборів-2012 стала вакханалія кандидатів-двійників - однофамільців з лідерами виборчої кампанії. Центрвиборчком не просто заплющив на це очі, а й усіляко сприяв реалізації цієї чорної технології у виборчих списках у мажоритарних округах. Багато політиків вважають, що деякі члени ЦВК сприяли цьому абсолютно свідомо, а зняття двійників стало досить вигідним бізнесом…

Нікому не відомі однофамільці відомих кандидатів, як правило, не відкривали навіть розрахункового рахунка для свого виборчого фонду і навіть не з’являлися у своєму окрузі. У деяких випадках ЦВК у реєстрації таким кандидатам відмовляла, але здебільшого випадків відмов не було. Ну Бог з нею, з реєстрацією, але чому ЦВК не знімала з виборів кандидатів, які дійсно не вели ніякої діяльності під час кампанії, а тільки торгували іменем? Центрвиборчком зробив усе, щоб двійники завдали справжнім кандидатам якнайсерйозніших втрат - у бюлетені кандидати йшли без вказівки порядкового номера. Для дуже багатьох літніх людей стало великою проблемою розібратися в тому, за кого голосувати, незважаючи на всі заходи із роз’яснення ситуації з двійниками. Якщо подивитися статистику використання двійників у Києві та Центральній Україні, то вони забрали в лідерів близько 3% голосів, що становило не менш як 10% від кількості голосів, відданих загалом за кандидата, що став «жертвою». Крім того, невраховані бюлетені ставали зіпсованими - коли громадяни, поставивши «галочку» за двійника, потім нарешті усвідомлювали помилку, викреслювали його і ставили позначку в «правильному» місці.

«Технічні» партії і кандидати

У виборах взяла участь безпрецедентна кількість «технічних» партій і «технічних» кандидатів. Їхнім основним завданням було комплектування виборчих комісій. У той час як УДАР і «Свобода» представництва не отримали зовсім, усякі анархісти, трудові спілки, моряки та інші структури, в яких з усього партійного майна була лише печатка, отримували тисячі місць для наповнення своїми «прибічниками» виборчих комісій. Згідно з даними ЦВК, «технічні» партії в ході виборів провели повну 100-відсоткову заміну своїх представників у комісіях. По суті, ЦВК надала можливість аферистам вибити собі квоти на представництво в комісіях, а потім вигідно торгувати своїми місцями, роблячи заміни на тих, хто їх, скажімо так, добре мотивував. Такою самою була ситуація і з багатьма «технічними» кандидатами в мажоритарних округах. За неофіційними даними, Партія регіонів на виборах використовувала «послуги» загалом 48 «технічних» партій. На якій підставі ЦВК надає партіям-пустушкам однакові права з реальними політичними силами? Безумовно, на наступних виборах право комплектувати виборчі комісії слід надати тільки парламентським партіям. Цей крок сприятиме й зміцненню партійної системи на місцях.

Приймання та уточнення протоколів

Черга на здавання протоколів і бюлетенів стала ознакою дня голосування в усіх без винятку окружних виборчих комісіях у Центральній і Західній Україні. У той час як ОВК на Сході та Півдні країни показали високий професійний рівень і дуже швидко завели 100-відсотковий результат голосування у комп’ютерну систему Центрвиборчкому, окружні комісії в областях, де більшість громадян голосувала проти влади, явили просто надзвичайну тупість і вводили дані в центральний сервер страшно повільно і з великою кількістю помилок.

Дуже грубою помилкою стала відсутність регламенту приймання протоколів дільничних комісій. Протокол не вважається зданим, поки його не введено у комп’ютерну базу! Тобто замість прийняти протокол ДВК - сам по собі документ суворої звітності, прийняти під охорону бюлетені і потім самостійно вносити їх у базу, виправляючи неточності й помилки та роблячи уточнення в ході процесу, ЦВК дала можливість окружним комісіям розтягувати дійство нескінченно. Відповідальність за протокол ДВК та встановлення результатів, по суті, перекладено на окружну комісію! Ключовою фігурою виборів став
сисадмін окружної комісії. Тільки він має у своєму розпорядженні ключі доступу до сервера ЦВК. Сисадмін став ідеальним «стрілочником» - це маленька людина, яка не є членом ОВК, його не шкода підставити й повісити на нього провину за будь-які неподобства. Як заявив DT.UA один з розробників інформаційно-аналітичної системи «Вибори»: «Введення у базу даних ЦВК протоколів з окружної комісії забирає щонайбільше п’ять-сім хвилин, ну, припустімо, десять, якщо користувач зовсім недосвідчений. Тому, коли ми чуємо виправдання деяких ОВК про погану роботу сервера Центрвиборчкому, це викликає тільки сумну посмішку. У ЦВК працює гаряча лінія технічної підтримки ІАС «Вибори». Так от, за час виборів на цю лінію не надійшло жодної, підкреслюю, жодної скарги з окружних комісій на погану роботу системи передавання даних Центрвиборчкому».

Чому інформація з багатьох ОВК не відображалася на сервері ЦВК навіть після введення протоколів? Тому, що недостатньо внести протокол у базу, треба щоб сисадмін ще й підтвердив, що цей протокол може бути врахований. Ситуацію погіршили тим, що на кожну ОВК був тільки один комп’ютер для передавання даних у ЦВК. Отже, Центрвиборчком створив усі передумови для того, щоб сисадміни окружних комісій на законних підставах гальмували не тільки внесення даних у сервер, а й сам процес приймання протоколів дільничних комісій! Часто це призводило до створення штучних черг на здавання бюлетенів дільничними комісіями. За цей час усі виборчі штаби отримували дані щодо протоколів з «мокрими печатками» та результати голосування. Однак створення черги давало змогу на законних підставах затримати здавання протоколу на тих дільницях, де керівництво ДВК погоджувалося його сфальсифікувати.

Очевидно, що для виправлення цієї ситуації слід вжити таких заходів: по-перше, забезпечити максимально швидке приймання протоколів ДВК та бюлетенів під охорону в окружній комісії. Протоколи, які потребують уточнення, окремі ДВК повинні доопрацьовувати наступного дня публічно, гласно і в присутності спостерігачів. На фальсифікацію протоколів потрібен час. Цього часу у фальсифікаторів бути не повинно.

По-друге, технічна система передавання даних у ЦВК шляхом побудови захищених каналів зв’язку з одного спеціального комп’ютера у XXI столітті видається цілковитим анахронізмом і свідчить про відсутність елементарних знань в IТ-сфері в керівництва Центрвиборчкому.

Пані і панове, для внесення захищених даних не треба витрачати сотні мільйонів на закупівлю та встановлення дорогого «заліза»! Цілком достатньо створити в ЦВК електронний документообіг, а кожного члена окружної комісії забезпечити електронним цифровим підписом вартістю 100 гривень на рік, із прописаним регламентом роботи та рівнями доступу. Це дасть змогу використовувати в роботі будь-якої ОВК необмежену кількість звичайних комп’ютерів і звичайних ліній зв’язку. Ну це ж повний абсурд - витратити на створення електронної системи ЦВК понад 100 млн. грн. і по кілька діб не вводити туди протоколи з надуманих причин.

По-третє, категорично треба заборонити після приймання протоколу дільничної комісії будь-які уточнення, які стосуються кількості голосів, поданих за того чи іншого кандидата, за відсутності спостерігачів і представників усіх кандидатів на засіданні конкретної ДВК.

По-четверте, на прийом протоколів та бюлетенів з дільничних комісій в окружній комісії необхідно встановити чіткий часовий регламент. Приймання та реєстрацію протоколів і бюлетенів можуть проводити всі члени комісії. Навіть якщо на окрузі 200 дільниць, 20 членів ОВК здатні оформити і прийняти їхню документацію протягом максимум двох годин - і без якихось напружень і черг.

Правила поведінки співробітників ОВК

Співробітники окружної виборчої комісії під час приймання протоколів нагадують бізнесменів. Вони постійно розмовляють по телефону на позаслужбові теми і зовсім не квапляться. Регулярно виходять у своїх справах за межі ОВК, тоді як члени дільничних комісій у нелюдських умовах паряться в задушливих і необладнаних приміщеннях. У багатьох комісіях члени ОВК оголошували перерви в роботі - якщо не формально, то фактично, - ішли на відпочинок. Нагадаємо, згідно із законом про вибори, будь-які перерви у роботі ОВК заборонені до підбиття підсумків голосування. Розумію, що це викличе безліч заперечень, але вважаю абсолютно необхідним посилити регламент роботи ОВК у день виборів. Цілковита заборона мобільних телефонів на території ОВК. Заборона залишати ОВК будь-кому з її членів під будь-якими приводами, за винятком пологових переймів і госпіталізації.

Підготовка та забезпечення діяльності виборчих комісій

Рівень підготовки членів ДВК, особливо в селах і малих містах, вкрай низький. Як і раніше, поширена практика видачі бюлетенів без пред’явлення паспорта - для «своїх». Протоколи ДВК оформляються із численними помилками. Це робить практично неминучим уточнення деяких даних у протоколах, причому для істотних виправлень потрібні збори ДВК. Необхідно підвищити якість підготовки та рівень оплати членів виборчих комісій, оскільки ті кадри, які залучаються в ДВК зараз, далеко не завжди інтелектуально відповідають цій роботі.

На виборах-2012 Центрвиборчком допустив разючу неорганізованість у питанні забезпечення діяльності виборчих комісій. Бракувало елементарних видаткових матеріалів, паперу, ручок, навіть скотчу обмотувати коробки для перевезення бюлетенів. Комісії не були належним чином забезпечені технікою, не було організовано харчування, багато комісій працювали в геть непристосованих приміщеннях.

Словом, парламентські вибори пройшли на вкрай низькому, навіть за українськими стандартами, рівні. Помилки та порушення були неминучими в результаті дій та бездіяльності Центрвиборчкому і мали системний характер. Якщо роботи над помилками не буде проведено, то на наступних виборах обов’язковим атрибутом виборчого процесу стане не закон, а майдани і барикади…