Геометрія іракської оборудки

Ну ось чого так кричати? Стільки нервів, заяв, проплачених статей, тоді як відповідь можна було дати просто: пред'явити підписане до 9 серпня високими сторонами продовження (доповнення) контракту на поставку українських озброєнь в Ірак. Не пред'явили. А чому? Тому що звіт міністра від 9 серпня на ім'я президента про те, що питання з контрактом вирішене, є; Меморандум про умови відновлення контракту є; лист прем'єр-міністра України про те, що компанія "Прогрес", яка здійснює угоду з українського боку, у разі відновлення контракту і невиконання взятих на себе зобов'язань із постачання озброєння поверне завдаток, тепер уже є; а контракту - немає. До речі, саме тому шість десятків БТР-4Е стоять в одеському порту, а держава платить за простій корабля. Це так, до відома чиновників Міністерства оборони, яким "невідома причина", з якої машини не вирушають в Ірак.

У процес "розгону хмар над іракським контрактом" відомство Дмитра Саламатіна примудрилося втягнути посла Республіки Ірак Шорша Халіда Саїда, який, очевидно, з низки причин так розхвилювався за долю угоди, що вирішив привітати Дмитра Саламатіна з призначенням на посаду міністра оборони через півроку після указу президента і три тижні після особистої зустрічі з Дмитром Альбертовичем.

Ось не треба так переживати через статтю в попередньому DT.UA. Тим більше що є інші статті - журналістські і Кримінального кодексу, а отже, й інші приводи для переживань. Свою лепту в реалізацію українсько-іракського контракту вніс американський суд. Як стало відомо тижневику, напередодні виходу статті "Інтернаціональний борг Саламатіна" суд Сан-Антоніо (Західний Техас, США) виніс вирок із виплати техаському бізнесменові Говарду Лоурі (Howard Lowry) 61 млн. 750 тис. дол. від українсько-американських брокерів, які вирішили не виплачувати йому комісійних за участь в угоді з Іраком щодо поставок озброєнь. Висловлюючись сленгом, характерним для учасників цього проекту, - техасця просто "кинули".

Стенограма судового засідання, котру нам пощастило взяти на сайті судових рішень, - яскраве свідчення того, як пливуть до рук ділків збройового бізнесу колосальні кошти, що цілком могли б потрапити в українську скарбницю. Чи можна собі уявити, що комісійні платежі для українських, іракських та американських посередників і учасників становлять майже 120 млн. дол., тоді як загальна сума угоди - 560 млн. дол.!

Під час слухань було відзначено, що в процесі переговорів із компанією "Прогрес" іракська влада зажадала відкіт у вигляді восьми відсотків від загальної суми угоди, і за посередництва американських учасників такої домовленості з компанією було досягнуто. При цьому й українська сторона про свої інтереси не забула. Судячи з усього, вже після першого авансового платежу з боку Іраку - 112 млн. дол. - на офшорні рахунки українських учасників угоди вирушили близько 12 млн. дол. комісійних.

Аналіз стенограми та рішення американського суду свідчать про те, що, даючи показання під присягою, американські й українські учасники судового засідання надали вдосталь свідчень для того, аби українські чиновники починали "сушити сухарі". Під час процесу було повністю розкрито схему здійснення посередницьких угод із використанням великої кількості офшорних компаній. Адвокат американського позивача на суді прямо заявив, що офшори використовувалися для передачі хабарів українським чиновникам. Судячи з усього, ця інформація вже потрапила в поле зору американських спецслужб, оскільки пов'язана з відмиванням величезних сум в американській валюті. Імовірно, саме тому під час суду особи справжніх власників цих структур не називалися. У залі засідань було відзначено, що ця інформація "дуже чутлива" для української сторони.

Не можна не згадати у зв'язку з цим про рішення Верховної Ради зі списання боргів підприємств оборонно-промислового комплексу. Цілком очевидно: доки українські чиновники пасуться на ниві торгівлі зброєю, виводячи з бюджету посередницькі та комісійні платежі, підприємства оборонки сидітимуть у борговій ямі, а кошти для списання їхньої заборгованості наш уряд братиме з кишень українських платників податків.

Продовжуючи "розганяти хмари над іракським контрактом", українські збройові ділки придумали перекласти відповідальність за зрив угоди з Іраком на український уряд. Як подейкують у Міноборони, керівники "Укрспецекспорту" придумали певну подобу урядових гарантій, які створюють умови для продовження контракту на постачання бронетранспортерів до Іраку. Саме з таким листом вирушив до Багдада керівник "Укрспецекспорту" Д.Перегудов.

Лихі язики жартують: не з'явився б під час перельоту Д.Перегудова на бланку листа уряду, підписаному М.Азаровим, напис "державна гарантія", оскільки саме цю умову для початку розробки та узгодження доповнень до контракту, який завершився в березні, висувало іракське військове відомство у меморандумі про взаєморозуміння, опублікованому тижневиком на нашому сайті в попередньому числі DT.UA.

Прикметно, що в листі, підписаному очільником Кабміну, частину авансового платежу, отриманого українською стороною в ході виконання контракту, буде, коли щось складеться не так, відшкодовано компанією "Прогрес" - уповноваженим державою посередником на експорт продукції військового призначення. Мабуть, підписуючи цей документ, М.Азаров був не в курсі того, що своїм наказом №139 від 30.12.2010 г. Д.Саламатін, ще на посаді керівника "Укрспецекспорту", оголосив про ліквідацію компанії "Прогрес" (див. текст)! Можна тільки поспівчувати членам уряду та прем'єр-міністру, втягнутим у цю глобально-брехливу історію.

Дуже жаль, що М.Азаров, перш ніж підписати лист, не ознайомився з шостою статтею українсько-іракського договору, де чорним по білому написано про необхідність надання урядової гарантії. Непогано було б з'ясувати, чи була така гарантія вже видана іракській стороні. І що в ній написано. Може, наша держава вже зазнає збитків? Або нам доведеться зіштовхнутися з такими претензіями іноземних контрагентів, яких ми просто не в змозі будемо виконати.

В редакції є кілька документів з українсько-іракського контракту, інформація з яких також фігурувала у ході судового процесу в США. На деяких із них стоять підписи членів ліквідаційної комісії із саламатінського наказу.

Інакше кажучи, Дмитро Саламатін прийняв рішення про ліквідацію "Прогресу" під час реалізації багатомільйонних контрактів на поставку озброєнь у закордонні країни. Як оцінити дії Д.Саламатіна в цьому випадку? Яка мета таких управлінських рішень? Можна тільки здогадуватися. Але сьогодні вже необхідно констатувати факт: саме в цей період у наших спецекспортерів розпочалися проблеми з реалізацією зовнішньоекономічних контрактів.

А взагалі, за великим рахунком, якщо після всього, викладеного в трьох статтях, присвячених вітчизняному ОПК та експорту озброєнь "по-українському", американського суду та інформації про 62 проблемних зовнішньоекономічних контракти президент не призначить комплексну перевірку згаданих секторів, то залишиться тільки утвердитися в думці: Саламатін - лише трапеція, а вершина піраміди - Янукович.