Фармринок: переділ «по-європейському», або Хто й навіщо формує міфи про неякісні ліки, рятівну залізну руку та низькі ціни

Поділитися
Уряд знову починає вирішувати проблеми якості. А насправді — створювати структури під потрібних людей.

За останні два роки ЗМІ оприлюднили чимало розрізненої інформації, що характеризує політику центральної влади на фармацевтичному ринку. Непрозорі тендери під дахом МОЗ, які обірвали кар’єру не одного міністра і життя не одного пацієнта; завищені ціни на імпортні та вітчизняні препарати й жорсткі спроби держави їх регулювати; засилля підробок і контрафакту на ринку ліків та масштабна боротьба уряду за якісну пігулку продовжують хвилювати уяву суспільства.

Проте точкові заяви і дії команди президента Януковича в умовах технологічно організованого інформаційного супроводу виявилися нездатними допомогти сформувати системний і незалежний погляд на стан справ у галузі. Що, однак, вкрай необхідно. Адже від того, хто, як і чим нас лікує, залежить наше здоров’я і життя. Для того ж, щоб зрозуміти, що насправді відбувається, і не потрапити при цьому в прокрустове ложе нав’язуваним кимось шаблонів, DT.UA довелося поспілкуватися з більш як двадцятьма, у буквальному сенсі, різноокопними людьми, котрі оперують на фармринку в трикутнику «пацієнт-бізнес-держава» і представляють широкий діапазон інтересів та думок. І це було варте того.

Отже, минулого тижня Микола Азаров в одній зі столичних аптек дав брифінг про результати дотримання меморандуму про зниження цін на ліки, підписаного між урядом і вітчизняними фармкомпаніями чотири місяці тому. Однак занепокоєння глави Кабміну проблемами тримільярдного ринку (а з урахуванням виробів медпризначення - близько 4 млрд. дол.) - лише ланка в ланцюжку подій, які проливають справжнє світло на процеси, що виснажують фармацевтичну галузь і систему охорони здоров’я загалом.

Нагадаю, 30 серпня своїм указом президент України Віктор Янукович ввів у дію рішення РНБО від 25 травня 2012 року «Про забезпечення населення якісними і доступними лікарськими засобами». Тим самим напередодні виборів відповідально констатувавши, що в країні:

- по-перше, склалася надзвичайна ситуація з якістю ліків на фармринку;

- по-друге, є потреба в посиленні державного контролю над створенням, виробництвом, реєстрацією та реалізацією як вітчизняних, так і імпортних ліків;

- по-третє, крім створення урядового органу, відповідального за цінову політику на ринку, виникла необхідність розглянути питання про організацію єдиного державного регулятора фармацевтичної галузі.

Однак, окрім передвиборного ефекту - вдячності електорату за турботу про його підірване неякісними й дорогими ліками здоров’я, - цей документ має ще один не менш важливий запланований ефект: потокоспрямовуючий. Так, у разі виконання указу і створення єдиного регулятора зі спеціальним статусом може бути поставлена крапка в жорсткій боротьбі за вплив на фармринок між:

- міністром охорони здоров’я Раїсою Богатирьовою. (Сьогодні МОЗ відповідає за реєстрацію, допуск на ринок ліків, а також систему фармаконагляду (безпека ліків), і, як стверджують перевірені джерела, разом із тендерами МОЗ є сферою впливу головним чином Олександра Януковича);

- головою Державної служби України з лікарських засобів Олексієм Соловйовим. (Служба формально перебуває в структурі МОЗ і відповідає за ліцензування та контроль якості лікарських засобів на етапах реалізації. Однак прийняття численних документів і постанов Кабміну, які стосуються посилення повноважень цієї служби, іде в обхід міністра охорони здоров’я. Як уточнюють також перевірені джерела - завдяки дружбі Соловйова з нинішнім кандидатом у народні депутати по мажоритарному округу Слов’янська Олексієм Азаровим);

- головою профільного парламентського комітету Тетяною Бахтєєвою (сім років очолює комітет ВР з питань охорони здоров’я. Стільки ж активно артикулює проблему якості ліків як головну в реформі охорони здоров’я. Не дивно, що віз із реформою й нині там. Доброчинствує ж Тетяна Дмитрівна у спільних проектах з Інною Демченко - нинішнім першим заступником Соловйова та його непублічним опонентом, - яка претендує на свою роль у цій історії. Без усяких джерел відомо також, що Т.Бахтєєва представляє групу Р. Ахметова).

Ще в травні - а указ доопрацьовувався майже чотири місяці - під таким єдиним органом президент нібито мав на увазі таку собі Державну медичну службу, про що як про факт неприпустимий навесні на засіданні Кабміну доповідала Р.Богатирьова (міністр намагається боротися зі своїм патроном чи випадково вийшло?). Однак уже сьогодні йдеться, що підтверджують багато наших співрозмовників, про об’єднання всіх повноважень під дахом Держлікслужби. А отже, групи М.Азарова. Таким чином, Микола Янович може з тріумфом завершити розпочатий ним ще у 2007 році процес, коли він, як перший віце-прем’єр в уряді В. Януковича, уперше поставив руба питання якості ліків та створення єдиного регулятора. До якого, очевидно, додається єдиний користувач.

Зразу зазначу, що в автора немає жодного бажання шукати відповіді на запитання: а що змінилося за ці чотири місяці? Чиї м’язи цього разу виявилися сильнішими, а ноги швидше дійшли до кабінету хазяїна Банковій? А також на запитання, чому черговий міністр охорони здоров’я аж ніяк не впливає на ситуацію. (Якщо ж міністри й намагалися впливати, надто активно претендуючи на частку, їх відразу «йшли» у відставку.) Насправді не так важливо, у чиїй кишені - Януковича, Азарова, Петрова чи Сидорова - опиниться скринька із золотим ключиком у вигляді єдиного, точніше - одноособового регулятора. Важливо, що зі створенням нового органу або закріпленням монополії за Держлікслужбою може бути ліквідована система балансу на ринку ліків, більше того - у всій медичній галузі. Коли відповідальність за виробництво, реєстрацію, ліцензування, контроль якості, ефективність і безпеку лікарських засобів, а також тендерні закупівлі (адже препарати-щасливчики не можуть оминути фільтру реєстрації), по суті, буде виведена зі сфери впливу МОЗ (органу виконавчої влади, апріорі відповідального за лікувальний процес, а отже - за те, хто, як і чому нас лікує) й зосередиться в окремій структурі, поставленій на ручник переможного сановника. Просто уявіть собі, що відбудеться на ринку, залежному від монополії, якою керує монополіст. Чи стане це перемогою прозорості, якості й дисконту?

Чи варто пояснювати, що для країни, котра перебуває на 152 місці зі 180 у рейтингу сприйнятливості до корупції, та ще й яка нібито проводить адміністративну реформу (розподіл дозвільних, інспектуючих та контрольних функцій між центральними органами виконавчої влади), така монополізація повноважень досить яскраво характеризує справжню мету її лобістів і загрожує серйозними корупційними ризиками? І в даному разі йдеться зовсім не про потреби пацієнта, як нам намагаються подати, а про чітко вибудувану схему монопольного бар’єрного бізнесу. З чергами іноземних і вітчизняних фармкомпаній по численні довідки й сертифікати, відкотами за терміновість і «правильну» експертизу, дорогими перевірками та інспекціями, у тому числі силами непрозорих державних підприємств (ДП), та іншими премудростями чиновників, котрі завжди знають, як, знявши гроші з ринку, не скривдити себе і задовольнити «смотрящого». При цьому процес (точніше - переділ) відбувається під прикриттям запровадження європейської практики і стандартів. До яких наші євроінтегратори, на жаль, ставляться так само вибірково й споживацьки, як і до правосуддя. Принцип один: беремо в Європи тільки те, що можна монетизувати.

Насправді будь-який європеєць вжахнеться від одного з висновків нашого розслідування: сьогодні в Україні ніхто щиро не стурбований тим, як навести порядок на ринку. І в цих умовах полікорупція у фармацевтичній галузі краще монокорупції. Експерти, які не один рік пропрацювали в галузі, з цього приводу кажуть досить прагматично: «доки діти і їхні батьки б’ються між собою за володіння цілим куснем, менше коштів вимивається з ринку, і в галузі залишаються хоч якісь шанси дихати й навіть розвиватися».

Отже, протистояння у владі, групи якої впродовж останніх 15 років (мінялися тільки значення змінних, їх ставлеників і дітей) вдавалися до наполегливих спроб зберегти тендерний бізнес і монополізувати фармринок, по суті, заблокувало медичну реформу. Головними в МОЗ завжди були потоки і розподіл потоків. Реформами займалися на залишках часу та інтелектуального ресурсу. Що, власне, відбувається й сьогодні. І замість того, щоб говорити з медиками про те, як і чим потрібно лікувати (у цьому суть реформи) та де взяти доступні ліки, бізнесмени від влади зміщують акценти й нав’язують вигідні міфи, моделюючи і спотворюючи реальність.

Однак, перш ніж ці міфи назвати, слід зазначити, як вони формувалися. І як фармринок разом із 46 мільйонами клієнтів опинився у такому незавидному місці, з якого зазвичай доводиться довго вибиратися. Буквально пунктиром - основні тенденції по роках.

1993-й. Реструктуризація і приватизація. Вийшло. Залишилося чотири заводи: Борщагівка, Дарниця, Київський вітамінний завод і Межирічка.

1996-й. Прийняття закону про лікарські засоби. Окремо у складі МОЗ розвиваються реєстрація лікарських препаратів, ліцензування виробництв, а також контроль якості ліків (хімічний склад і ефективність). Розподіл функцій - дозвільних, інспектуючих та контрольних - забезпечив баланс регулювання.

1998-й. Відновлено обсяги виробництва періоду до незалежності. 40% вітчизняної продукції - експорт. Імпорт іде через МОЗ (централізовані закупівлі) та Укрфармацію. Галузь почала розвиватися за класичними ринковими механізмами. Тільки тому її досі нікому не вдалося монополізувати.

Однак у цей період стався розкол у таборі вітчизняного виробника. Заводи почали не конкурувати, а боротися між собою. «Ряд українських компаній пішли шляхом європейського вибору, діючи за принципом: дайте нам прозорі правила - і я сам себе захищу (це, до речі, і в 2012 році єдине прохання національних фармкомпаній, зафіксоване у згаданому Меморандумі про зниження цін як майбутня преференція вітчизняному виробнику. Як бачите, воно актуальне й сьогодні), - розповідає один із учасників тих подій. - Але чимало виявилося й таких, хто бачить благополуччя країни тільки через призму власного виробництва. Це їм належить гасло: «Давайте зі 140 підприємств України залишимо 10!» Інших - задавити. Багатьох задавили. Конкурувати ж із іноземними компаніями, яким Україна відкрила ринок, виявилися не в змозі. Таким фірмам життєво необхідне централізоване управління. Дешевше купити головного мудрого керівника єдиного органу, ніж сотням людей платити достойну зарплату. А він своїми директивами забезпечить потреби власника. Сьогодні це рушійна сила всіх процесів на фармринку: і єдиного регулятора, і держзакупівель, які стали окремою сферою, де вже багато років паразитують одні й ті самі компанії та дистриб’ютори».

Український лікар виявився неготовим до ринку. «Дуже швидко впроваджувалися ринкові принципи просування товару, - уточнює В.Чумак. - Реклама, підкуп зубожілих лікарів. Людям почали впарювати препарати будь-яким способом. Це було банальне захоплення ринку. Нашим важко було змагатися з бюджетами іноземців на рекламу, тому тактика звелася до такого: прилаштуватися у хвіст до іноземних компаній, які розкрутять якісь препарати, а потім кричати: підтримайте нас, убийте - їх!».

«У результаті пацієнт перетворився на ходячий гаманець, - продовжує голова Ради захисту прав пацієнтів Віктор Сердюк. - Лікар і бізнес полюють за грішми пацієнта. Та ще й держава, яка хоче навару. Результат очевидний: нині в Україні лікує не лікар, а фармацевтична компанія. Вона ж і утримує лікаря! Усе це поєдналося з тим, що наших лікарів, на відміну від західних, учили лікувати людину, а не хворобу. Далі наступне лихо - самолікування. Схема в підсумку вийшла жалюгідна: пацієнт - лікар (поліпрогмазія) - недовіра пацієнта - реклама - самолікування. Відтоді маємо колосальний перекіс між захворюваністю та споживанням ліків. Цю проблему зафіксовано в численних документах урядових і зарубіжних комісій, звіті Світового банку 2005 року».

Справедливості заради віддамо належне Т. Бахтеєвої і главі держкомітету з дерегуляції М.Бродський, що ініціювали законопроект про заборону реклами лікарських засобів на телебаченні. По-перше, реклама це самолікування. По-друге, це мільйони, які в наслідок полягають в ціну, багаторазово збільшуючи її для хворого. Але законопроект не пропустило телевізійне лобі. Тому як, такий крок не тільки б різко скоротила доходи каналів, але і обсяги споживання ліків. Що, в свою чергу, позначилося б на прибутках імпортерів і їх дахів. Судіть самі.

«За даними холдингу Stada Cis, - пише міністр Р.Богатирьова у своїй доповіді, - смертність, інвалідність, поширення хвороб в Україні визначають 26 хвороб. На лікування цих 26 хвороб населення витрачає всього 20% від реалізації ліків на рік. Тобто з 20 млрд. грн. аптечних продажів на лікування основних хвороб України населення витрачає тільки 4 млрд. грн.! На лікування чого йдуть інші 16 мільярдів?!»

Нагадаємо, що та ж таки Тетяна Бахтеєва оперує цифрою 14 тис. найменувань ліків, «які заполонили ринок у процесі неякісної реєстрації». Та чи їй не знати, що оригінальний препарат (молекула) діє не більше ніж на 50% пацієнтів, решта, через специфіку організму, не реагують на запропонований препарат і вимагають змінити молекулу, а не виробника. Тобто професійного підходу лікаря, а отже, наявності вибору в аптеці. Питання не в кількості препаратів, а в тому, наскільки професійний, компетентний і чесний лікар, якого залишили сам на сам з його злиденною зарплатою, агресивною рекламою та діловими фармкомпаніями.

Однак відповідати на ці запитання, займатися лікарем, а головне - розробкою системи стандартизації медичних послуг, ні тоді - в 2000-му, ні тепер ніхто не став. Руїна, на яку перетворилася українська медицина, виявилася цікава нашим чиновникам тільки з погляду потоків: якщо є товариші, які вибивають гроші в пацієнта (фармкомпанія і лікар), завжди знайдуться інші товариші, які хотітимуть регулювати й патрати перших. Це закон природи.

Протягом наступних шести років інспекція (контроль) і служба (ліцензування) по черзі поглинали одне одного. Численні структури створювали, ліквідовували й відроджували під «своїх» людей. Окремо трималася реєстрація. Вона народжувалася в надрах Академії меднаук. Свідоцтво про реєстрацію (дозволи на медичне використання) видавало і досі видає Мінздоров’я на підставі експертизи, виконаної експертним центром Мінздоров’я.

2005-й. Прем’єр Тимошенко підписує постанову Кабміну №376, де чітко прописується процедура реєстрації, а також схема взаємодії Мінздоров’я з Державним експертним центром. Його статус як державного підприємства (ДП), що надає платні експертні послуги, стає офіційним і прозорим. У рамках Державного експертного центру починається активний процес формування фармаконагляду - контролю безпеки та ефективності лікарських засобів. «Система реєстрації формувалася в тісному контакті із зарубіжними партнерами, - каже голова науково-експертної ради Мінздоров’я Ольга Баула. - Ми прийшли до сучасної моделі, заснованої на європейських стандартах. Однак формування системи завжди хтось стопорив. Реєстрація - це важіль допуску на ринок, а отже, може бути використана для створення прибуткового бізнесу».

14 тис. лікарських препаратів - це багато чи мало для ринку 46-мільйонної країни? Питання спірне. В кожній країні по-різному. У Фінляндії, приміром, де проживає 2,5 млн. населення, на рік реєструють 900 препаратів. Головне - кількість має бути забезпечена якістю та державною системою стандартизації медичної допомоги. Корупція при реєстрації? Людського фактора ніхто не виключає. Чи призвело це до того, що Україна захлинається в неякісних ліках?

Першу серйозну спробу це довести в 2007-му зробив перший віце-прем’єр Микола Азаров. Він створює урядову комісію на чолі з ГоловКРУ. Паралельно віце-прем’єр готує постанову Кабміну про створення єдиного регулятора фармринку під дахом… правильно, Державної інспекції з контролю якості ліків в обігу. Яку на той момент очолює… от нізащо не здогадаєтеся!.. нинішній голова Держлікслужби Олексій Соловйов.

Але тоді коло не замкнулося. По-перше, висновки комісії виявилися прогнозованими для фахівців, але не для Азарова. «На сьогодні в Україні створено систему контролю за обігом ліків. …Результати роботи цих органів свідчать про певну дієвість упровадженої системи контролю. Однак діяльність фармацевтики нині спрямована переважно на отримання прибутку. При цьому основне завдання, яке має виконуватися державою в системі охорони здоров’я, - зниження смертності та рівня захворюваності громадян при вживанні лікарських засобів, залишено без уваги: не контролюється, які саме ліки приймають громадяни, який ефект від лікування й чи є взагалі позитивний вплив ліків на стан їхнього здоров’я», - констатували експерти ГоловКРУ. Як в око влучили! Тобто Азаров ще 2007 року знав про те, в якому напрямку працювати, щоб справді подбати про пацієнтів. По-друге, остаточно жирний хрест на планах Азарова створити єдиний орган під Соловйова поставив бізнес, що об’єднався. Вітчизняні виробники та імпортери, побоюючись всемогутнього ручника, підписали протокол намірів і з’явилися в кабінет іншого віце-прем’єра - Дмитра Табачника, попередивши про страйк.

2008-й. Друге пришестя Тимошенко. Однак один з нащадків президента Ющенка вже готовий витрачати свій час на турботу про дикорослий фармринок. Цього разу, вже президентську комісію патронує СБУ. Але й ця підтвердила висновки попередньої: не там, копаєте, добродії. (Такий самий висновок можна знайти у звітах та моніторингу численних європейських комісій.) На жовтень за підсумками роботи комісії призначається засідання РНБО. Але ініціативу перехоплює Тимошенко. Всіх фармацевтів оголошують негідниками. «Усю погоду тоді зробили дві людини - народний депутат, член комітету охорони здоров’я В’ячеслав Передерій і Геннадій Падалка, - розповідає учасник наради. - Це вони бігали по залу - кричали, що тут усі падлюки, що на ринку 30% крейди й фальсифікату. Падалка - син особистого лікаря Тимошенко ще по Дніпропетровську. На той час уже голова державного органу з контролю якості ліків, не менше стурбований проблемами якості ліків, ніж його попередник».

У результаті ринок переходить на жорстке регулювання в ручному режимі. Прем’єр особисто рятує країну від свинячого грипу. В галузі починається криза. 13-відсотковий спад. Усе розвалюється. Одночасно Падалка підтягує під себе повноваження з контролю за ринком. Незаконно, зате активно. Бо вирішує питання особисто з прем’єром. Паралельно в країні розкручується тема вступу в PIC/S. Однак європейські стандарти належної виробничої практики й підтвердження GMP-сертифіката стає для протеже Тимошенко всього лише приводом контролювати все і вся. Пресинг на галузь посилюється. Імпортери, вітчизняні виробники, аптеки заявляють про тиск регулятора й створення штучних бар’єрів для бізнесу. Аптекарі протестують під стінами Кабміну.

«У 2009 році почалася серйозна криза, - розповідає про ситуацію Олександра Кужель, призначена на посаду якраз у її розпал. - Головна проблема була в тому, що Падалка, який очолював лікінспекцію, хотів монополізувати регулювання ринку. Інспекція почала приписувати собі повноваження. Реєстрація, сертифікація, ліцензування, перевірки якості… Однак усі перевірки вкладаються в ціну препарату. До того ж перевірки якості проводилися коштом приватних компаній і непрозорих ДП. Ви знаєте, скільки вони там заробляють?! Я винесла питання на засідання уряду Тимошенко. Понад 3600 підприємств крутяться біля Держлікслужби. Прем’єр три місяці намагалася змусити міністра перевести всі підприємства на казначейства. Зась! Бо мета тієї і нинішньої регуляції -взяти процес в облогу своїми фірмами, які це супроводжуватимуть. Бюджет нічого не отримує, а його чиновники подорожують країнами світу, «інспектуючи виробництва». У результаті, Тимошенко послухала нас, а не Падалку. Підтримала всі закони й постанови. Ми перемогли».

Треба сказати, що серед переможців, які боролися в групі Кужель із режимом Падалки, були дві вже відомі нам людини - нинішній голова Держлікслужби Олексій Соловйов і його перший заступник Інна Демченко.

2010-й. У країні новий президент. І прем’єр. Азаров оперативно згадав свої напрацювання 2007 року. І в червні він проводить нараду, присвячену якості медичної допомоги. Гаряче обговорюється можлива майбутня модель медицини. Але й цього разу жодного пункту дорожньої карти не виконано. Чому? «Тому що на нараді встає та ж таки Тетяна Бахтеєва і заявляє: «Що ви все - на лікарів? Ось мій колега по парламенту Передерій сказав, що в нас на фармринку 30% крейди й 40% фальсифікату». Та сама пісня. І знову вона лунає від комітету ВР. Через це в нас немає перспективи в охороні здоров’я: і Бахтеєва (владна більшість), і Передерій (опозиція) - носії дезінформації», - переконаний В.Чумак.

У результаті відкіт назад. Уряд знову починає вирішувати проблеми якості. А насправді - створювати структури під потрібних людей. Усе, що Падалка робив незаконно, за Соловйова узаконюється. Знову створюється Держлікслужба й ліквідується Держінспекція з якості лікарських засобів. 2011 року вносяться зміни до закону про лікарські засоби. Реєстрація без підтвердження сертифіката GMP унеможливилася. А підтверджується це знову в Держлікслужбі! У вересні 2012-го ухвалюються зміни до 902 постанови Кабміну: з 1 січня компанії, що не підтвердили сертифікат GMP, навіть маючи реєстрацію, підуть із ринку. Черга! Нічого не маємо проти підтвердження сертифіката GMP. Однак створено пляшкове горлечко: результати змагання «хто просочиться швидше» - в руках Держлікслужби. Робоча група Мінздоров’я на чолі з міністром Богатирьовою, куди, до речі, входив і Соловйов, готувала документ із датою 1 липня.

Хто лобіював іншу дату? Г-ну Соловйову не відомо. Як, втім, і те, за чиїми законами живе Фармринок? Хто грає на руку Гослекслужби і проштовхує через Кабмін потрібні рішення? Хто, нарешті, створює міфи, які є інструментом для реалізації бізнес-проектів Соловйова в тому числі?

Отже, вже зрозуміло, що

Міф 1-й: погана якість ліків

Насправді для кожного з нас життєво важливо знати: чи правда, що нині нас і наших дітей труять підробкою, контрафактом? Однак в указі президента жодних даних узагалі не оприлюднено. Буквально цитую: «…РНБО відзначає наявність проблем із забезпеченням потреб населення, державних і комунальних закладів охорони здоров’я лікарськими засобами належної якості й у необхідному асортименті, а також відсутністю ефективного механізму протидії виробництву та обігу фальсифікованих лікарських засобів, ввезенню таких засобів в Україну.

…Зволікання протягом тривалого часу з вирішенням цих проблем створило умови для наповнення внутрішнього ринку неякісними лікарськими засобами, поширення тіньових схем їх постачання.

…Стан організації внутрішнього фармацевтичного ринку, державної реєстрації лікарських засобів, систем ціноутворення на такі засоби, контроль їхньої якості та реалізації визнати такими, що не відповідають інтересам національної безпеки України».

Ну, по-перше, про існування тіньових схем поставок і ціноутворення імпортних ліків DT.UA неодноразово писало. Ну й що?

По-друге, дивно чути про вузькість асортименту, при тому що в Україні зареєстровано 14 тис. препаратів, звільнених від сплати ПДВ при ввезенні. У більшості країн ЄС цей список все ж таки значно менший.

Але найбільше нас цікавить третій момент. Припустімо, кожен із нас може бути переконаний (або навпаки) у тому, що нас труять неякісними ліками. Завдяки власним відчуттям. Але ж РНБО не може робити висновки на рівні відчуттів. І навіть на рівні інтуїції Тетяни Бахтєєвої - не може. І нового радника голови РНБО А.Клюєва - Геннадія Падалки - теж. Для того, щоб заявляти про загрозу національній безпеці, РНБО має подати реальний відсотково виражений обсяг проблеми.

Ну або тоді ми самі. Відкриваємо сайт Держлікслужби. Сьогодні він повідомляє те саме, що й на момент виходу указу: рівень неякісних ліків на ринку 0,3-1%. Що в рази менше, ніж у тих-таки Німеччині та Італії. А також від граничної норми, що допускається ВООЗ (10%). Отже, немає приводу оголошувати воєнний стан? Запитуємо у Соловйова:

- Олексію Станіславовичу, ви згодні з думкою РНБО, що підробка і контрафакт - масове явище на фармринку України?

- Однозначно складно коментувати. Це думка РНБО. Очевидно, фахівці РНБО оцінили всебічно нашу систему і зробили свій висновок.

- Але ж оцінкою якості займається ваша служба. Два роки тому держава витратила 60 мільйонів на купівлю лабораторій. Але на вашому офіційному сайті обсяг лиха, як і раніше, коливається в межах 0,3-1%. І це ваш заступник Демченко недавно заявила, що це - правильний відсоток, решта - байки й міфи. Ви що, не поцікавилися, звідки в РНБО дані, які ставлять під сумнів вашу компетентність?

- РНБО - досить закрита організація. Як і МВС, і СБУ. Насправді ми говоримо про орган, який займається національною безпекою. Повторюю, що я впевнений: там удосталь фахівців, які об’єктивно оцінили ситуацію в країні.

- То кому довіряти? Вам чи РНБО?

- Нам довіряти! Хоча й одна пігулка фальсифікату - це проблема для одного пацієнта, яку треба негайно вирішувати.

Безперечно, і одна пігулка, і сльоза однієї дитини - це серйозно. Але ми звернулися в «закриту» організацію РНБО і запитали: «Звідки дані?» Відповідь: «Під час підготовки матеріалів до засідання РНБО було використано дані про стан якості лікарських засобів, надані Міністерством охорони здоров’я, МВС, Міністерством фінансів, Державною службою лікарських засобів…»

Версія Соловйова про його непричетність до підкилимових процесів розвалилася, як картковий будиночок. Виходить, що інших, окрім даних Держлікслужби, в Україні немає. Ні під грифом «таємно», ні в інших джерелах. Держлікслужба проводить єдину професійну експертизу хімічної якості лікарських засобів, статистика якої, що підтвердив DT.UA сам Соловйов, включає всі дані вищеназваних силових структур. Ну, це, панове, вже навіть не подвійні стандарти, це - дії з особливим цинізмом.

Можна спробувати подивитися на ситуацію під іншим кутом зору, дотримуючись логіки Бахтєєвої, яка, коментуючи свою позицію DT.UA, продовжує наполягати: «Значить, погано перевіряємо і рахуємо, якщо в нас статистика менша, ніж у Європі». О’кей, погано рахуємо. З якісною і реальною статистикою в Україні справді давно проблеми. Однак якщо неякісність статистики не доведена іншою статистикою, то вона стає живильним середовищем для неточних висновків та точних сум. Про суми - не до нас, а що стосується висновків…

Якщо тільки припустити, що президент має рацію і кількість неякісних ліків на ринку - загроза національній безпеці, то можна збожеволіти. Від масштабу злодіяння. Тільки уявіть собі на хвилиночку, скільки життів на совісті цих міністрів, голів комітетів, керівників служб, імпортерів et cetera. Це ж убивці! Причому масові. Які ретельно приховують сліди своїх злочинів. Чому ж досі у кріслах? Чому не на лаві підсудних?!

Якщо ж президент бреше, і його указ - усього лиш інструмент у руках тих, хто прагне отримати одноосібний важіль управління фармринком, то… не легше від цього! Бо вже 15 років займаючись окозамилюванням, різнойменна влада не робить головного - не займається злиденним лікарем. Який на зарплаті у фармкомпаній і замість одного препарату призначає п’ять! І теж нас не жаліє. Кого садитимемо?

Міф 2-й: жорсткий контроль

«Регулювання будь-якого ринку - це пошук паритету в трикутнику: держава - бізнес - клієнт (пацієнт), - уточнює Олександра Кужель. - Якщо відбувається перекіс у будь-чий бік, баланс порушується. Якщо у бік бізнесу - страждає пацієнт, якщо у бік пацієнта - йде бізнес. Завдання держави - знайти баланс».

У який бік відбувся перекіс сьогодні, зрозуміло. Справді важливий крок - робота України в полі стандартів належної виробничої практики (GMP) - підноситься владою як привід закрутити гайки і посилити контроль: «як у Європі». Основний удар припав на імпортерів. Усе б гаразд, якби це був не корупційний протекціонізм. Насправді та система, яку вибудовує влада на фармринку, докорінно відрізняється від тієї, що давно працює в Європі.

«Головний принцип ЄС, - коментує ситуацію Ольга Баула, - захищати права пацієнтів, але так, щоб це не заважало розвиткові бізнесу. Тобто не позбавляти цього пацієнта права вчасно отримати якісну пігулку. Простіше кажучи, Європа взяла й запаралелила процеси: головне там - ліцензія на виробництво препарату. У багатьох країнах вона безстрокова. І, перш ніж її отримати, потрібно пройти глибоку експертизу. Решта процедур - реєстрація, перереєстрація, отримання і підтвердження сертифіката GMP та будь-які інші обов’язкові норми (на які держава, що переймається якістю ліків на своєму ринку, має повне право), - відбуваються паралельно й жодним чином не впливають на присутність ліків на ринку. Тобто виробництво і реалізація не зупиняються! А в нас? Окрім того, що за кожен лікарський засіб, присутній на ринку України, і пов’язані з ними регуляторні процедури заявник/виробник зобов’язаний заплатити понад 340 (!) тис. грн.(посилання на документ) Він втрачає місяці на «отримання, підтвердження, узгодження…». Процедура бар’єрів вибудувана так, що, поки ти отримаєш один сертифікат, у тебе закінчується термін дії ліцензії, а без неї тобі не видадуть необхідної довідки для реєстрації і т.д. В арсеналі регулятора також звичка мало не щомісяця запроваджувати якісь нововведення та зміни. Відчуваєте різницю між нами та Європою? І поле для зловживань. Так, у Європі теж усе дорого. Але Європа бере гроші з бізнесу різними прозорими способами. А потім шляхом процедури реімбурсації компенсує витрати на лікування пацієнтові. В Україні ж за всі витрати з регулювання платить пацієнт. Так, ми теж лаштуємося йти в цей бік. Але, доки ми лаштуємося йти, пацієнт і бізнес уже платять».

Стосовно прозорості. Цікаво, що Держлікслужба нібито безплатно підтверджує сертифікати компаніям, виробництва яких перебувають у країнах-членах PIC/S або вже мають GMP. Однак паралельно та ж таки Держлікслужба відправляє всі серії ліків цих компаній у своє ДП - Центральну лабораторію контролю якості. 5-35 тис. грн. за серію. Нічого собі безплатно!

Більше того, з наведеної експертом суми 340 тис. грн., яку офіційно платить бізнес за регулювання, чи не половину - 150 тис. грн. - становить ціна послуг ДП «Державний навчальний центр належної виробничої практики (GMP-центр). Центр «отоварює» вітчизняні компанії, а також компанії, виробництва яких перебувають на території країн не членів PIC/S і які не мають GMP-сертифіката.

На сайті GMP-центру з інформацією великі проблеми. Ні юридичного статусу, ні розцінок, ні умов, на яких він співпрацює з державою. Не прояснив ситуації і голова Держлікслужби Соловйов, який заявив, що робота центру перебуває поза його компетенцією. Тоді як директор центру Денис Гурак повідомив, що його засновником є Держлікслужба, а сам він щотижня доповідає її голові про ситуацію і перебіг інспекцій (до речі, Гурак надав DT.UA інформацію про розцінки).

Показово й те, що, приміром, діяльність Державного експертного центру при МОЗ, що займається експертизою, регулюється постановою Кабміну, підписаною Тимошенко ще 2005 року. Тобто і де-факто, і де-юре центр працює в законному полі. А ось GMP-центр не згадується ніде, крім як мигцем у скромному наказі Держлікслужби № 177, що його автор ледве знайшла на сайті служби. У 391-му ж наказі МОЗ, де описується порядок підтвердження GMP-сертифікатів, центр не згадується. Чому процедура, яка приносить такий дохід ДП, досі не введена у правове поле?

…Отже, можна було б нескінченно довго ставити схожі запитання. Однак уже тепер зрозуміло, що навряд чи в такий підкилимний єзуїтський спосіб вирішується проблема зниження цін на ліки. Адже, щоб реально і щиро подбати про пацієнта, не потрібно створювати якісь регулятори-монстри, укладати декларативні меморандуми з виробниками. Треба, серед іншого:

- по-перше, встановити жорсткий митний контроль для того щоб виключити незаконні схеми потрапляння на ринок підробок і контрафакту. Навіть у кількості 0,3-1%. Адже перелік виробників майже весь відомий - навіть зовнішня розвідка над ним працювала;

- по-друге, оптимізувати систему регулювання ринку і зробити її по-справжньому європейською. Без штучних бар’єрів для всіх виробників. З прозорими єдиними правилами, які забезпечать безперервне і якісне постачання пацієнта потрібними ліками;

- по-третє, не на словах запровадити референтні ціни на ліки, синхронно підкріпивши їх системою реімбурсації;

- по-четверте, звернути нарешті увагу на злиденного лікаря і навести порядок там, де це справді життєво важливо, а не потоковигідно.

- по-п’яте, заборонити поставки в Україну ліків через офшорні зони, що дозволяє накручувати ціну на 100-300 відсотків.

Тематичні співрозмовники DT.UA

Офіційну позицію представили голова комітету ВР Тетяна БАХТЄЄВА, голова Державної служби з лікарських засобів Олексій СОЛОВЙОВ, а також міністр охорони здоров’я Раїса БОГАТИРЬОВА (яка,щоправда, тотально програє публічному натиску Соловйова й Азарова; міністр відмовилася від особистої зустрічі з кореспондентом DT.UA, обмежившись письмовою відповіддю на запитання, а також доповіддю, у якій ще в травні намагалася пояснити свою позицію на засіданні Кабміну), директор Державного експертного центру МОЗ Михайло НЕСТЕРЧУК.

Позицію бізнесу - Анжела КУПИЧ (європейська бізнес-асоціація), Борис ДАНЕВИЧ (Американська торговельна палата), Володимир ІГНАТОВ (Асоціація імпортерів), Віктор ЧУМАК (Об’єднання роботодавців вітчизняних виробників ліків, він же очолював Державний експертний центр у 2005-2010 рр.), експерти Європейської бізнес-асоціації, Американської торгової палати, Асоціація імпортерів, а також представники цілого ряду європейських і вітчизняних компаній.

Позицію пацієнтів - глава Ради захисту прав пацієнтів Віктор СЕРДЮК, керівник Спілки споживачів медичних послуг і лікарських засобів Владислав ОНИЩЕНКО. Як експерти виступили екс-голова комітету з дерегуляції в уряді Тимошенко Олександра КУЖЕЛЬ, колишній заступник міністра охорони здоров’я Віктор РИБЧУК, експерт ринку, колишній перший заступник голови Державного експертного центру Ольга БАУЛА, а також ряд інших компетентних осіб, які не побажали називати себе.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі