Європейська «абсорбція» і українські перспективи

Поділитися
Засідання Європейської ради на рівні міністрів закордонних справ країн ЄС, яке відбулося минулого тижня, було ознаменоване соломоновим рішенням відкласти суперечки на тему європейської конституції до кращих часів...

Засідання Європейської ради на рівні міністрів закордонних справ країн ЄС, яке відбулося минулого тижня, було ознаменоване соломоновим рішенням відкласти суперечки на тему європейської конституції до кращих часів. Сторони повернуться до вирішення фундаментальних питань конституційного устрою ЄС не раніше ніж через рік. За цей час у неформальних дискусіях буде визначено спосіб вирішення спірних питань, до яких належить не лише текст документа, але й механізми його введення в дію. Європейські лідери налаштовані не повторити помилок проваленого конституційного процесу 2003—2005 років, де-факто перерваного негативними результатами референдумів у Франції і Нідерландах, проте поки що не знають, як цього досягти. Не виключено, що, не знайшовши ефективного ключа до фундаментального вирішення питання, європейці обмежаться прийняттям тимчасових доповнень до вже існуючої системи європейських договорів. З тим, щоб як мінімум розблокувати процес прийняття нових членів до ЄС. Формула, яка діє сьогодні (Ніццький договір), розрахована на прийняття до ЄС Румунії і Болгарії, проте вже для прийняття Хорватії, не кажучи про Туреччину, необхідне нове договірно-правове рішення щодо представництва цих країн в інститутах ЄС.

Громадськість деяких «старих» країн ЄС хоча й схильна цінувати багато очевидних плодів європейської інтеграції, але водночас зберігає скепсис із приводу нових мегапроектів, подібних Конституційному договору. Без надання проекту свіжої енергії єврократам навряд чи вдасться зробити цей проект безумовно привабливим для скептично налаштованих громадян.

Минула Європейська рада обговорювала не стільки конституційний процес сам по собі, скільки проблему подальшого розширення ЄС. Прийнято вважати, що криза довіри до конституційного процесу в деяких країнах західної Європи безпосередньо пов’язана з негативним ставленням громадян до розширення ЄС. Проте даних, які однозначно підтверджують цю тезу, немає. Прямої кореляції між ставленням до розширення ЄС і оцінкою Конституційного договору не існує.

Було б справедливо визнати, що криза довіри до інститутів ЄС значною мірою відображає невисоку якість комунікації між правлячими елітами і громадянами, природно схильними в кожному гарному проекті бачити ясний зміст, логіку і власний інтерес. Громадяни в демократичному світі в принципі без ентузіазму ставляться до грандіозних проектів еліт, якщо ці еліти не готові в межах своєї компетенції розв’язувати проблеми меншого масштабу: безробіття, імміграції, соціального захисту. Після бунтів на паризьких околицях можна особливо чітко зрозуміти настрої французького обивателя і причини його недовіри та байдужості до «великих проектів» єдиної Європи. Займаючись континентальними і глобальними справами, влада уникає розв’язання нагальних проблем реальних платників податків — так вважають багато західноєвропейців і голосують проти. Їхнє ставлення до прийому в ЄС конкретної Болгарії і навіть України відіграє тут вочевидь другорядну роль. Відповідно до опублікованих кілька місяців тому опитувань громадської думки «Євробарометра», в усіх країнах ЄС середній рівень підтримки перспективи членства України — 43%. Це немало, з огляду на те, що Туреччину підтримують на 11% менше, а в самій Україні рівень підтримки ідеї членства в ЄС цілком порівнянний із тим, як нас бажають бачити у своєму домі європейці, — 40—45%.

Однак, у «старих» європейських столицях люблять підкреслити тезу про те, що без мандата громадян ЄС продовжувати політику активного розширення ЄС було б нерозумно. Водночас ніхто не скасовував статтю 49 договору про Європейський Союз, що надає будь-якій європейській країні право претендувати на членство в ЄС. Справді, це так, підтвердив недавно канцлер Австрії Вольфганг Шюссель, але уточнив при цьому: право на вступ не означає зобов’язання країни вступити і, що важливіше, не передбачає, що ЄС зобов’язаний таку країну неодмінно прийняти. Це, утім, схоже на софістику і маніпулювання правом, на що справедливо звернуло увагу українське МЗС.

А тим часом європейська бюрократія шукає рішення, яке б, не спростовуючи чинне європейське право, запровадило б додаткові параметри, що дозволяють ЄС приймати будь-які політичні рішення, виходячи вже не лише з оцінювання відповідності тієї чи іншої країни копенгагенським критеріям членства, але й з внутрішньої готовності ЄС до подальшого розширення. Ця готовність дістала назву «абсорбційна спроможність» (absorption capacity), тобто спроможність ЄС приймати і «перетравлювати» нових членів. Цей термін використовується давно, проте ніхто не знає, чи можуть за ним стояти якісь об’єктивні критерії. Аж донині цим поняттям визначається швидше суб’єктивний компонент процесу, а саме наявність загальної політичної волі країн—членів ЄС прийняти до своїх лав того чи іншого нового члена. Хто, наприклад, зміг би всерйоз довести, що ЄС може «перетравити» Албанію і при цьому об’єктивно не спроможний зробити те саме із Молдовою? Мабуть, ніхто. Туреччину — так, можливо, а Україну — ні? Проте Туреччина і навіть Албанія мають перспективу членства, а Україна і Молдова поки що задовольняються політикою сусідства.

Чи можна визначити абсорбційну спроможність як більш-менш об’єктивну категорію? Наприклад, у термінах бюджетної політики, інституціональної спроможності, інфраструктури і т.ін.? Чи є ця спроможність постійною або змінною величиною? Поки відповідь невідома, але вперше саміт ЄС офіційно доручив Єврокомісії розробити аналітичний документ, покликаний визначити зміст цього дуже популярного в політичних колах, але мало кому зрозумілого терміна. Наступного року єврократи виконають доручення країн-членів і пояснять, чи можна неупереджено підрахувати те, що досі визначалося сукупністю суб’єктивних трактувань. Утім, розробити якісний документ на таку слизьку тему — не менш важке завдання, ніж написати привабливу для французів конституцію ЄС.

А що ж Україна? У міру того, як ЄС намагається впоратися з конституційними проблемами, у вітчизняному інформаційному просторі посилюються євроскептичні настрої. Відсутність перспектив швидкого просування до членства в ЄС не додає ентузіазму: непросто всерйоз мобілізувати суспільство довгостроковими ідеями, розрахованими на 15 і більше років. Епоха стройового кроку у світле майбутнє залишилася у минулому. Проте спроба під шумок європейських проблем відмовитися від амбіцій здобути членство в ЄС — теж лукавство. Інтеграція без членства для України — це формула, комфортна для консервативних кіл європейської бюрократії і, можливо, частини великого вітчизняного бізнесу, проте абсолютно не спроможна мобілізувати правлячий клас в Україні на проведення реальних і послідовних європейських реформ в інтересах усього суспільства. Відмова України від намірів стати повноправним членом ЄС трактуватиметься в Європі безумовно як, з одного боку, порятунок від зайвого клопоту, з другого боку, як свідчення несерйозності України як держави, що кон’юнктурно маніпулює стратегічними цілями.

Криза конституційного процесу, як і досить спекулятивні дискусії про «абсорбційну спроможність» ЄС, можуть загальмувати процес розширення, проте навряд чи здатні його зупинити. Відсутність конституції сьогодні є більшою проблемою для таких країн-кандидатів, як Хорватія, що перебувають на порозі до ЄС і яким ця проблема може коштувати двох-трьох років затримки зі вступом, та зовсім не для України. Цей висновок може здаватися парадоксальним, але Україна, з її нинішнім невисоким рівнем відповідності критеріям членства у ЄС, навіть зацікавлена у певному гальмуванні процесу розширення ЄС. Це дозволить виграти час, необхідний для більш якісної і тривалої підготовки до вступу у Європейський Союз.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі