Єврокомісія — проти «Газпрому»?

Розслідування, розпочате 27 вересня Європейською комісією відносно групи компаній Gazprom Germania, а також низки інших дочірніх і партнерських компаній «Газпрому» в Європі, не випадкове, хоча й виглядає несподіваним і безпрецедентним за своїм масштабом. Насправді це важливий проміжний етап глибокого розслідування діяльності енергетичних компаній (і не тільки «Газ­про­му») на ринку Європейського Союзу. Системні дії Єврокомісії довго й ретельно готувалися в обстановці найсуворішої таємності. Що лежить в основі того, що відбувається, і що послужило пусковим моментом?

По-перше, повз увагу ЄК не пройшов факт консолідації під дахом Gazprom Germania активів «Газпрому» в країнах ЄС починаючи з 2010 року. Як відомо, монополізація ринку починається з концентрації.

По-друге, весь час не залишалася непоміченою й стратегічна спрямованість російського монополіста на максимізацію доходів з європейського ринку шляхом ескалації цін. У принципі, в прагненні одержати максимальний прибуток нічого протизаконного немає - це сенс комерційної діяльності будь-якого суб’єкта господарювання. Але яким шляхом це досягається, які механізми застосовуються - це і є предметом розслідування.

По-третє, в останні два роки «Газпром» викликав дуже велике невдоволення своїх давніх стратегічних партнерів у Європі через негнучку цінову політику. Такі дії партнера,
своєю чергою, приводили компанії до збитків на внутрішніх ринках країн ЄС, що й підштовхувало їх звертатися до Стокгольмського арбітражу з приводу перегляду цін. Тому антигазпромівські дії ЄК - у їхніх інтересах, як додатковий чинник змусити партнера проводити більш гнучку цінову політику.

По-четверте, протягом останніх років «Газпрома» стало дуже багато в європейській, не надто прозорій енергетичній політиці. Під його прапором опинилися колишній канцлер Німеччини та прем’єр Фінлян­дії. Ба більше, російська газова монополія, використовуючи лобі, розпочала активні спроби відкоригувати в частині застосування європейське енергетичне законодавство, виступивши категорично проти Третього енергопакета ЄС. А намагаючись завадити діям уряду Литви в сфері імплементації енергопакета та поділу компанії «Летувос дуйос», де в «Газпрому» 37,06% акцій, російський монополіст перетнув «червону рису», виступивши не тільки проти законних дій уряду суверенної держави, а й проти політики ЄС. Це не могло не викликати симетричної реакції Єврокомісії.

По-п’яте, початок робіт із введення в експлуатацію «Пів­ніч­ного потоку» та пов’язаних із ним проектів OPAL у Ні­меччині і «Газель» у Чехії створює передумови для реалізації сценарію маніпулювання обсягами, напрямками і цінами газу, який поставляється на ринок Німеччини та країн Цент­ральної Європи. Це дасть можливість «Газпрому» оптимізувати газові потоки, використавши свої численні афілійовані й партнерські компанії, але, звичайно ж, не в інтересах споживачів у Європі, а в інтересах максимізації власної виручки за рахунок кишень цих самих споживачів.

По-шосте, наполегливі спроби «Газпрому» оволодіти одним із трьох провідних європейських газових хабів в австрійському Баумгартені, який у перспективі поточного десятиліття може стати №1 у Євро­пі (у разі реалізації проектів на кшталт Nabucco або «Півден­ного потоку»), хоча й були влітку цього року припинені Єврокомісією, але справили незабутнє враження, що «Газпром» хоче в такий спосіб удосконалити створювану ним багато років панєвропейську систему маніпулювання цінами на ринках країн ЄС.

По-сьоме, обнародуване 7 вересня Послання ЄК з питань зовнішньої енергетичної політики ЄС у відносинах із партнерами поза ЄС чітко акцентує позицію на проведення в рамках Євросоюзу єдиної політики в закупівлях газу. Але цьому заважає сформована система непрозорих для ЄК двосторонніх контрактів європейських компаній із «Газпромом».

Усе це в сукупності й дало кумулятивний ефект 27 вересня.

У Брюсселі звернули увагу й на поглинальну активність «Газпрому» відносно газотранспортних систем Білорусі та України. Така активність «Газпрому» теж є ознакою посилення його інфраструктурного монополізму в поставках зі Сходу при одночасному недопущенні незалежних виробників газу з Росії, середньо- і цент­ральноазіатських країн на зов­нішні ринки, що суперечить принципам конкурентної політики.

Чи матиме те, що відбувається, серйозні наслідки для «Газпрому»? Якщо вважати такими можливість штрафу в розмірі від кількох сотень мільйонів до кількох мільярдів євро у разі, звичайно, якщо зловживання буде підтверджено, то це буде відчутно та болісно як у фінансовому, так і в іміджевому сенсі.

Та, скоріш за все, наслідки можуть бути не тільки такими. У процесі розслідування, ймовірно, можуть розкрити й деякі інші факти з розряду досі невідомих. Хоча, гадаю, шанси цього невисокі. Адже всі делікатні операції російська сторона здійснює поза ЄС. Швейцарію вже давно можна називати не тільки сейфом «Газпрому», а й цитаделлю оборони та просування його інте­ресів у Європі. А Швейцарія, як відомо, не член ЄС, і представники Єврокомісії не можуть зайти в офіси швей­царських «дочок» і «онучок» «Газпрому» так, як вони це роблять у Німеччині.

До речі, один із головних активів групи Gazprom Germa­nia перебуває на території Швейцарії, в Цюріху. Це Gaz­prom Schweitz. Те, що цей актив має ключове значення, підтверджує хоча б той факт, що його наглядову раду з червня 2011 року очолив Матіас Вар­ніг. Це колишній офіцер НДРівсь­кої Штазі, друг В.Путіна та колега Г.Шредера по проекту «Північного потоку», де він також є керуючим директором. Там же, у Швей­царії, розташовані головні офіси й інших стратегічно важливих підприємств, заснованих «Газпромом»: Nord Stream AG, South Stream AG, Shtokman Development AG, RosUkrEnergo AG. (До речі, швидше за все, саме там можуть запропонувати розмістити й офіс міжнародного консорціуму з управління ГТС України, якщо такий створюватимуть.) Таким чином, у швейцарських кантонах сформувався своєрідний потенційно корупціогенний симбіоз відставних і діючих політиків, топ-менеджерів і спецслужб, присмачений газом та «кешем».

Тому «Газпром» доволі спокійно, хоча й не відразу, відреагував офіційною заявою на розпочате розслідування. У російській компанії вважають, що головні секрети надійно заховано в недоступному для ЄК місці.

Та все-таки в «Газпромі» нервуються.

Що з цього випливає? Досить імовірно, що, оскільки такі перевірки звичайно мають тривалий характер, вони затягнуться як мінімум до кінця холодного сезону весни 2012 року. Весь цей час над «Газпромом» висітиме дамоклів меч. Це стане хорошим його стримуванням від спокуси «газових атак» на сусідів.

Що корисно для України? Насамперед не слід квапитися в різні спільні форми кооперації з «Газпромом». Треба уважніше придивитися до литовського досвіду боротьби зі, здавалося б, усесильним монополістом. Маленька Литва виявилася здатною протистояти силі російського тиску, задіявши важелі впливу в Брюсселі. І це дає свої плоди.

Варто звернути увагу на те, як оперативно скористалася ситуацією навколо «Газпрому» Туреччина. Міністр енергетики цієї країни пригрозив розірвати контракт між «Боташ» і «Газпромом», якщо він «не побачить істотного зменшення ціни» від російської сторони. Гадаю, що Туреччина - не ос­тання з-поміж країн, які скорис­таються поточною ситуацією.

Україні ж потрібно посилити кооперацію з Єврокомісією у частині забезпечення прозорості транзитних газових потоків і реорганізації внутрішнього ринку газу відповідно до ухваленого торік закону і зобов’язань за договором Енергетичного співтовариства.

Співробітництво з «Газпро­мом» має відповідати правовим підходами. Для початку треба відмовитися від прогинання під «Газпром», на що традиційно налаштована владна команда. І за що отримує презирство та непоступливість Москви й недовіру скрізь - у Росії, ЄС і в своїй країні.