Естафета Че, або Дещо про збіги

Якщо сприймати всерйоз самооцінні висловлювання Євгена Червоненка про діяльність на посаді голови Запорізької облдержадміністрації, то президентський указ про його звільнення «у зв’язку з переходом на іншу роботу», як мінімум, мав викликати в регіоні хвилю масового невдоволення. Проте до крайнощів не дійшло. І це незважаючи на те, що ще в грудні 2005 року, підбиваючи підсумки керівництва областю за перший тиждень, Євген Альфредович зауважив без удаваної скромності: «У Запоріжжі я зробив стільки, скільки раніше не міг зробити ніхто».

Відтоді кількість заслуг безперервно збільшувалася. «Те, що мені вдалося зробити за сім місяців, — це привід поважати себе: за основними показниками область перейшла з 24-го на третє місце», — самокритично звітував «ефективний менеджер», як він полюбляє себе називати. Такі висловлювання, мабуть, мали на меті спростувати думку недоброзичливців, буцімто чергове призначення є для Червоненка засланням. Інакше навіщо було стверджувати, що він «з радістю їхав у Запоріжжя»? Демонстрація смутку була недоречна, інакше надто вже безглуздою здалася б заготовлена на слушний момент фраза: «В області я зробив усе, що міг, але не все, що хотів».

Хотів він і справді багато. Наприклад, консолідувати запорізьке суспільство, яке «надто роз’єднане». А ще — створити зону високої енергетичної активності, впровадити програму екологічного контролю, яка «реально запрацює на початку 2007 року». Було бажання провести експеримент із медичного страхування в одному з міст області, відродити санітарну авіацію, побудувати за два роки мостовий перехід через Дніпро... Ось тільки з можливостями не склалося. Адже спадщина дісталася не з найкращих.

— Треба визнавати, що влада, представлена «Нашою Україною» торік, була абсолютно непрофесійною і своїми діями не завоювала найголовнішого — авторитету, — так спочатку оцінив Червоненко роботу попередників. А згодом ще й обвинуватив однопартійців у присвоєнні коштів, виділених їм особисто на проведення торішньої виборчої кампанії.

Тому не дивно, що процес гримання кухонним посудом був невід’ємною частиною стосунків Червоненка з партійними соратниками як регіонального, так і загальноукраїнського рівня.

Дуже непросто складалися відносини і з ідеологічними противниками, виходячи з початкового визначення: «Я тут важкоатлет, котрий протистоїть усій цій величезній бригаді — Партії регіонів».

Ну, важкоатлет — не важкоатлет, а після фіаско з обранням запланованої кандидатури головою облради Євгену Альфредовичу вдалося зірвати шквал оплесків сесії заявою про підтримку так званої широкої коаліції. Що згодом дало йому привід стверджувати про налагоджене ділове співробітництво між виконавчою і представницькою гілками влади в області, вважаючи це одним із головних своїх досягнень. Хоча з цього приводу були і прямо протилежні думки.

Під час опитування 15 регіональних лідерів партій, які отримали представництво в Запо­різькій облраді, проявилася характерна деталь. Лише три з них дали позитивну оцінку діяльності Є. Червоненка на посаді голови облдержадміністрації за перший рік. Причому, що особливо цікаво, похвала пролунала з вуст його політичних противників, тоді як ідейні сподвижники, у кращому разі, воліли відмовчатися. Не виключено, що таке опитування за підсумками дворічної роботи виявилося б ще більш невтішним. Адже нинішнього року з подачі комуністів на сесію облради виносилося питання висловлення недовіри Червоненку. Оскільки ж наміри були неодноразові, нашому герою не залишалося нічого іншого, як розповідати про численні поради повертатися в Київ, адже він «надто великий для Запорізької області». Характерис­тика, що й казати, втішна, та, на жаль, не підкріплена відповідною посадою.

І ось нарешті збулося. Євген Червоненко призначений головою Національного агентства з питань підготовки і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Перспектива створення цього органу виконавчої влади обговорювалася попереднім урядом ще в липні. Передбачалося, що його керівник отримає статус віце-прем’єра. Чи здійсниться цей намір на практиці, поки що невідомо, але в цілому Червоненко начебто задоволений: «Робота дуже цікава, дуже непроста». Звичайно, труднощів не уникнути. Тим більше що у футболу з автоперегонами відмінності є. Але, на думку новоспеченого керівника, «безпосередньо спорт і футбол займають у ній (роботі тобто. — Авт.) менше третини». А якщо взяти до уваги, що кошторис української частки оргзаходів чемпіонату обчислюється 25 млрд. доларів, то для розчарування і взагалі немає причини.

Логічно припустити, що звільнене крісло голови облдержадміністрації мав посісти перший заступник. Проте указом президента тимчасово виконуючим обов’язки глави Запорізької області призначено заступника голови Валерія Черкаску, що був куратором агропромислового комплексу. Про те, що саме цю кандидатуру Червоненко бачить як свого наступника, всупереч сформованій традиції, він заявляв до своєї відставки: «Черкаска — людина, яку я готував до роботи на цій посаді і рекомендував президентові». Йому ж передавалося кермо влади на час численних відряджень Червоненка за межі області. Хоча інколи це й викликало негативну реакцію Києва. Так було, наприклад, коли Черкаска замість відсутнього голови ОДА прибув зі звітом на засідання попереднього уряду.

Новому керівникові області 32 року, у нього за плечима, крім звання кандидата в майстри спорту з плавання, дві вищі освіти — інженера-економіста і менеджера-юриста.

Трудова діяльність Валерія Черкаски розпочалася ще на п’ятому курсі Харківського економічного університету. Вдалині від рідного Харкова, але дуже успішно — з посади генерального директора ТОВ «ВМК-Вiдродження» в Енергодарі Запорізької області. Що це за фірма з вигадливо-загадковою назвою і юридичною адресою у квартирі однієї з енергодарських багатоповерхівок, на жаль, невідомо. Швидше за все, це одна з посередницьких структур теплової або атомної електростанції, яких у столиці української енергетики хоч греблю гати. Скупі відомості обмежуються лише даними про те, що на початок листопада нинішнього року «ВМК-Вiдродження» є одним із найбільших боржників Фонду соц­страху. Крім того, прізвище, ім’я і по батькові керівника фірми цілком ідентичні аналогічним даним одного із заступників голови одного з обласних господарських судів. Можливо, це чиста випадковість, яких, утім, у біографії В. Черкаски безліч.

Не виключено, що молодий інженер-економіст задовольнявся б скромною посадою у провінційній комерційній структурі й досі, якби не зміни в особистому житті. Знайомство, а потім цивільний шлюб із чарівною дівчиною, батько якої обіймав посаду першого заступника голови облдержадміністрації, навряд чи перешкоджали переїздові в обласний центр і влаштуванню на роботу генеральним директором «Торгово-інвестиційного дому «Запоріжжя-Москва». Чим цей дім торгував і в що інвестував, незрозуміло досі. Хоча, може, це й не так важливо, оскільки наш герой керував ним усього рік із гаком, після чого півроку директорував у ТОВ «Укрфосфат». Зате далі його кар’єра різко пішла вгору.

З подачі тодішнього голови облдержадміністрації Євгена Карташова, 27-річний Валерій Черкаска стає начальником обласного управління сільського господарства і продовольства. Про особливі успіхи молодого управлінця на цьому терені говорити не доводиться. Його рішеннями були незадоволені кадрові аграрії. До речі, за дивним збігом обставин, приблизно тоді ж список прізвиськ запорізьких чиновників поповнився ще одним: «Валера — двісті баксів». Можливо, у тому сенсі, що 200 у.о. тоді ще вважалися більш-менш пристойною сумою.

Втім, не будемо відволікатися. Тим більше що через
10 місяців, знову ж із подачі
Є. Карташова, Черкаску призначають керівником одного з найбільших районів області — Василівського. Правда, ненадовго. Через дев’ять місяців його змінив на посаді перший заступник. Наскільки успішною була робота попередника, можна судити з виступу глави області на представленні нового керівника райдержадміністрації. Йшлося, зокрема, про те, що заборгованість із платежів у бюджети всіх рівнів у районі збільшилася на 34%, на 14% зросла недоїмка в місцевий бюджет, питома вага збиткових підприємств сягнула майже 65%, рівень розрахунків за оренду земельних паїв — незадовільний, а показник безробіття у 2,5 перевищує середньообласний.

Згодом цей скорботний перелік доповнила ще кримінальна справа за фактом масового розкрадання труб меліоративної системи і скандал у зв’язку з незаконною передачею приватній особі ринку на трасі Харків—Сім­ферополь. Але на той час В. Черкаска вже був на посаді заступника міського голови Запоріжжя, який курирував земельні питання.

Цю посаду він обіймав три роки, протягом яких навіть ледачі не гребували обвинувачувати молодого управлінця в махінаціях із міською землею. Проте трепетна опіка міського голови Є. Карташова була для Черкаски надійним захистом.

— Багато критики звучить на його адресу, — зауважив одного разу Є. Карташов. — До кожного, хто займається земельними ресурсами, можна причепитися, у кожної людини можуть бути вади, недоробки. Але в цілому Черкаска — на своєму місці.

Та тільки більшість обраних торік депутатів міськради були прямо протилежної думки. Всупереч усім старанням, спроба Карташова призначити Черкаску своїм заступником на другий термін не увінчалася успіхом. Зате це сприяло кар’єрному зростанню молодого управлінця, яким Є. Червоненко поповнив команду заступників голови облдержадміністрації і якого, як виявилося, готував у свої наступники. Причому анітрохи не бентежачись, що й на новій посаді прізвище Черкаски незмінно почало згадуватися в різних негарних історіях. Його обвинувачували у спробі захоплення земель держпідприємства «Сонячне», у тиску на сесію Бердянської райради при розгляді питання про виділення 24,5 гектара в рекреаційній зоні під будівництво приватного порту. Не обійшлося без непорозумінь і під час недавнього конкурсу на право оренди понад дев’яти тисяч гектарів землі в Кам’янка-Дніпровському районі. Скінчилося тим, що ряд керівників фермерських господарств і агрофірм вимагали порушити проти заступника голови ОДА кримінальну справу за те, що він, на їхню думку, сприяв перемозі в конкурсі конкретного учасника.

Проте подальшому кар’єр­ному зростанню нашого героя ці обставини, як і раніше, не заважають. До того ж долар останнім часом помітно зміцнює свої позиції. Такий от майже збіг...