Електоральні очікування і «норми» партбудівництва

Поділитися
Українська політична еліта, яка ще не встигла оговтатись від пореволюційних «розбірок», починає активно готуватися до парламентських виборів...

Українська політична еліта, яка ще не встигла оговтатись від пореволюційних «розбірок», починає активно готуватися до парламентських виборів. У таборі помаранчевих гасять спалахи конфліктів, «розгублені» соціал-демократи і Партія регіонів намагаються визначити свою стратегію, а решта понад сто двадцять партій активно групуються у коаліції. Розібратися в нинішньому політичному розмаїтті не беруться навіть самі політики, проте фахівці прогнозують, що формування нового складу Верховної Ради відбудеться за двома найімовірнішими сценаріями.

За чотири місяці, які минули після революції, помаранчеві перекваліфікувалися у партію влади, після чого їхній «єдиний» табір почали стрясати локальні конфлікти. Невтомно декларуючи міцність уз, що пов’язують її з Віктором Ющенком, Юлія Тимошенко намагається все-таки дистанціюватися від президентської команди й позиціювати себе як носія незатьмарених ідеалів Майдану — на противагу «бюрократичному угрупованню» в особі Петра Порошенка, першого помічника президента Олександра Третьякова та міністра транспорту і зв’язку Євгена Червоненка. Тією чи іншою мірою вони вже намагалися домогтися відставки прем’єра. Але Тимошенко прагне створити політичну ситуацію, яка виключала б її звільнення до парламентських виборів у березні 2006 року.

Цілком імовірно, що, за задумом прем’єра, формування проурядової більшості у Верховній Раді унеможливить її відставку (Ющенко просто не зможе звільнити прем’єра, котрий спирається на підтримку парламенту). Проте цей план уже почав давати збої: «інтуїтивне» управління економікою, постійні посилання на помилки попереднього кабінету міністрів і напружені відносини з парламентаріями посилюють позиції Порошенка&Co, і політикам, які ще не визначилися, доведеться серйозно подумати, перш ніж об’єднуватися навколо суперечливої у плані політичних перспектив постаті прем’єра. Блок Тимошенко залишиться ключовим гравцем на виборах, але люди, котрі співчували «оранжистам», зіштовхнувшись із нестачею бензину та стихійною ціновою політикою уряду, можуть перейти в електоральне болото.

З конфлікту, що намітився між представниками нової влади, вже поривається отримати зиск опозиція. Партія регіонів Януковича та об’єднані соціал-демократи активно привертають увагу до помилок уряду і розраховують на «політичний реванш». Але катастрофічне зниження рейтингу й відсутність виразної стратегії на виборах (поки що опозиціонери обмежуються лише протиставленням себе офіційному Києву) залишає їм дуже мало шансів на успіх. Тому головну загрозу помаранчевим, швидше за все, становитимуть партії політичного компромісу, які, не йдучи на відкритий конфлікт із владою, запропонують власний сценарій виходу з кризи, що намітилася.

Багато експертів сходяться на тому, що формування нового складу Верховної Ради відбуватиметься за двома найімовірнішими сценаріями. Якщо Ющенку й Тимошенко вдасться зберегти бодай видимість команди, вони досить спокійно забезпечать собі парламентську більшість, але зберегти ідеали Майдану їм уже не вдасться. Після виборів політичний клімат зміниться з пореволюційного на застійний — незалежно від бажання лідерів революції будувати демократичну державу. Опозиція і компромісні сили будуть відрізані від політичного й економічного ресурсу, і Рада перетвориться на аналог російської Державної думи (структури, далекої від демократичних принципів). Не виключено, що партійне будівництво в Україні теж відбуватиметься за російською схемою.

Якщо ж зв’язка Ющенко — Тимошенко розірветься, авангард революції розколеться, і якась його частина почне дрейфувати у бік поміркованих політиків, місця в парламенті поділять кілька великих блоків: окремі частини помаранчевих, опозиція повністю і блок, до якого увійдуть так звані нормальні партії. Які розраховують не на харизму лідерів чи політичну кон’юнктуру, а на загальноприйняті норми партбудівництва (не передвиборні загравання перед виборцем, а орієнтація на виборця у період між виборами). На відміну від політично заангажованих об’єднань, ці партії орієнтуватимуться на професіоналів, які працюють за будь-якого режиму й апелюють не до емоцій виборця стосовно революції, а до прагматичного підходу: що може дати мені ця партія?

Найімовірнішим вважається розвиток «серединного» сценарію, при якому помаранчевим удасться зберегти свій електорат і здобути конституційну більшість. Опозиціонери посядуть нішу непримиренного критика влади, а нормальні партії стануть механізмом, що забезпечуватиме професійну роботу українського парламенту. Противага на рівні законодавчих ініціатив буде покликана стримувати країну від скочування у застій і надасть динаміки політичному розвитку. Для України як країни, що орієнтується на західні зразки політичного устрою, саме така конкурентоспроможна система може стати основою сталого розвитку та соціально орієнтованої економіки.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі