Експерт називає обмеження, які стримують Кремль від агресії в Україні

Те, що головний ворог України сидить у Кремлі, - незаперечний факт. Він незмірно сильніший військовою потугою (особливо це стосується ядерної зброї й авіації), але, на наше щастя, пов'язаний низкою обмежень, завдяки яким нам поки що вдається стримувати агресію. По-перше, це реакція зовнішнього світу, особливо Заходу. По-друге, це небажання дражнити власних підданих "вантажем 200", - втім, Росії до цього не звикати; на додачу, сучасна війна для того, хто повністю панує в повітрі, закінчується швидко і з мінімальними втратами - як, наприклад, іракська кампанія 2003 р. Правда, по-третє, як засвідчила та ж кампанія, окупувати країну і змінити уряд - ще далеко не означає підкорити її: для цього треба, як мінімум, щоб окупантів зустрічали квітами. А це, своєю чергою, буває тільки тоді, коли вони приходять визволителями від справді страшної диктатури або ж на зміну хаосу та "війні всіх проти всіх".

Про це в своїй статті для DT.UA пише Володимир Дубровський, старший економіст CASE Україна, член Несторівської групи. Таким чином, за його словами, для того, щоб вирішити стратегічне завдання бодай часткового повернення "блудної доньки" в лоно імперії, Кремлю мало запустити альтернативний транзит газу в Європу та розмістити війська в Білорусі. Йому треба добитися, аби бодай частина України, а краще - більша частина (гаразд, без тих земель, які ніколи до складу імперії не входили) сприйняла інтервенцію як вирятування, а в очах Заходу її можна було виправдати гуманітарною катастрофою, громадянською війною чи фашистською диктатурою.

"Якщо ж цього досягти не вдасться, то імперці всіляко шкодитимуть нашому успіху, де тільки зможуть, але навряд чи наважаться на повномасштабну агресію", -підкреслює експерт.

Детальніше про вплив Кремля на українську політику читайте в статті Володимира Дубровського "Для тих, хто" в танку "-2: між Сциллою і Харибдою" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".