Джефф Хун: «Перспектива членства в ЄС повинна бути відкрита для країн Південно-Східної та Східної Європи, включно з Україною»

Наступного тижня до Києва з візитом прибуває міністр Великої Британії у справах Європи Джефф Хун. Наша цікавість до цього британського політика нової генерації викликана тим, що він — не просто симпатик України, а ще й член британського парламенту та уряду. Отож його позиція стосовно нашої країни — не тільки персональна точка зору людини, а й впливає на формування української політики Великої Британії. Сподіваємося, оптимістичні, на наш погляд, відповіді пана Хуна на запитання «ДТ» трохи зменшать скептицизм вітчизняних європесимістів стосовно європейського майбутнього України.

— Пане міністре, наскільки нам відомо, під час дискусії про мандат Єврокомісії на переговори з Україною щодо нової посиленої угоди британська сторона підтримала пропозицію Швеції, Польщі та деяких інших країн стосовно надання Україні так званої європейської перспективи. Чому Британія зайняла саме таку позицію? Які були ваші аргументи?

— Розширення Європейського Союзу було однією з найбільш успішних стратегій ЄС. Розширення ЄС змінило континент, примирило старі розбіжності, допомогло країнам-членам побудувати нові енергійні демократії та збільшило добробут усіх жителів Європи. Але ця трансформація ще не закінчена. Якщо ми хочемо заохотити країни продовжувати рухатися шляхом реформ, ми не можемо виключати для них кінцевої мети. Наша позиція полягає в тому, щоб перспектива членства в ЄС була відкрита для тих країн Європи, які й тепер перебувають у цьому перехідному процесі, — для країн Південно-Східної та Східної Європи, включно з Україною.

— Оскільки назва майбутньої угоди між ЄС та Україною може бути визначена наприкінці переговорів — залежно від змісту самого документа, чи може Київ, на вашу думку, все ж таки розраховувати на те, що це буде угода про асоціацію європейського типу? Чому? Чи можливий інший варіант — угода про асоціацію, аналогічна тим, які ЄС має, наприклад, з Алжиром чи Перу?

— Я думаю, що ми відкриті до пропозицій, як назвати нову посилену угоду між Україною та ЄС. Наш головний інтерес — у її змісті. Це буде далекосяжна угода, що включатиме Угоду про зону вільної торгівлі, через яку Україна зможе прийняти приблизно 40000 із 60000 сторінок законодавчих директив ЄС (acquis). Також в інших сферах — у сферах демократії, верховенства права, соціальної реформи — ця нова угода стане потужним механізмом європейської інтеграції України.

— Британія завжди підкреслювала, що політика розширення ЄС — дуже успішна і є великим досягненням Євросоюзу. Чому в такому разі Україну так наполегливо намагаються втримати в рамках Європейської політики сусідства (ЄПС), яка, по-перше, викликає досить багато критичних зауважень у самому ЄС (зокрема і в Британії), а по-друге, не відповідає далекосяжним інтересам та цілям України? Чому ЄС погодився будувати відносини з Росією поза межами ЄПС, а Україна такої можливості позбавлена?

— Я не бачу, щоб Україну втримували в рамках Європейської політики сусідства. Подивімося чітко на те, чим саме є Європейська політика сусідства. Європейський Союз підтвердив, що ця політика не має упередження щодо розширення ЄС. Тому це не є перешкодою для України на шляху до Європейського Союзу. Але це, безперечно, допоможе Україні наблизитися до ЄС. Політика сусідства вже включає допомогу Україні більш ніж на мільярд доларів. Ця політика розроблена таким чином, що країни, які можуть продемонструвати найбільший прогрес у демократизації та управлінні, отримають більшість фондів. Україна справді має здобути з цього вигоду. Вона має багато чого отримати і нічого не втратити. Дозвольте мені повторити: Політика сусідства не обмежує відносини ЄС із Україною. Якщо Україна продемонструє, що може досягти значного прогресу в тому, щоб задовольнити Копенгагенським критеріям, тоді, гадаю, ЄС відреагує відповідно.

— Що, на ваш погляд, може кардинально переломити ситуацію і змінити думку інших впливових держав ЄС на користь України та її можливого членства в Євросоюзі в майбутньому?

— Я не думаю, що нам потрібно мислити категоріями кардинальних змін. Навіть найбільші прихильники України всередині ЄС визнають: потрібен інтеграційний процес, який приведе до членства. І ніхто не заперечує, що Україна є європейською дер­жавою. Тому Україна повинна продовжувати курс демократичного розвитку та європейської інтеграції. Вона повинна чітко продемонструвати своє європейське покликання, здійснюючи реформи, які зміцнять верховенство права, вирішать проблему корупції та консолідують досягнення помаранчевої революції — вільні вибори і вільні медіа. Це є викликом для уряду та президента України, а також для народу. І я впевнений, що, коли Україна витримає цей виклик, вона отримає відповідь від ЄС.

— В Україні думки розділилися: одні політики та експерти кажуть, що членство нашої країни в НАТО допоможе їй швидше вступити до ЄС, інші стверджують, що це, навпаки, зашкодить нашій європейській інтеграції. А як вважаєте ви?

— Процеси вступу до ЄС та НАТО — незалежні один від одного. Однак ці дві організації поділяють низку цінностей, які базуються на демократії та верховенстві права. Процеси приєднання до обох організацій вимагають здійснення реформ, які б демонстрували прихильність до цих цінностей. Тому, демонструючи прихильність до НАТО та цінностей, на які спирається НАТО, ви також демонструєте прихильність до ЄС і його цінностей. Ми вітаємо прагнення України рухатися до більшої євроатлантичної інтеграції.

— Британія явно симпатизує Україні, Україна вважає Британію одним із найважливіших своїх партнерів. Коли ж наші добрі відносини можуть бути інституалізовані? Чи можливе в недалекому майбутньому створення міждержавної або міжурядової комісії (комітетів), аналогічних тим, які Україна має, наприклад, зі США, Росією, Німеччиною, а Британія — з Китаєм або Індією?

— Я згоден, що відносини між Україною і Великою Британією постійно покращуються, хоча я не впевнений, що справді потрібні нові інституції. Це природний процес. Як сказав Тоні Блер, перебуваючи з візитом у Києві, в нас тепер є інфраструктура спільних цінностей, яка підтримує наші відносини. Це набагато важливіше, ніж будь-які формальні дипломатичні заходи. Завдяки тому, що українці чітко продемонстрували свою прихильність до демократії та відкритої економіки, на Україну у світі тепер дивляться по-іншому. І це, безумовно, є причиною того, чому ми побачили дійсну інтенсифікацію відносин та контактів між нашими лідерами, нашими урядами, нашими парламентаріями, а також, що теж дуже важливо, — між громадянами Великої Британії та України. Значно зросла кількість британців, які відвідують Україну, та українців, які подорожують до Великої Британії. Також зростає торгівля. Таким чином, щороку наші дві країни стають ближчими одна до одної, і Україна повертає собі своє законне місце у серці Європи.

— Мюнхенські заяви президента Путіна шокували або розчарували багатьох світових політиків. А як їх сприйняли у Британії? Як, на вашу думку, новий сплеск напруження між США і Росією вплине на відносини ЄС із Росією та на відносини між державами в самому Євросоюзі?

— Ми продовжуємо вірити, що найкраще досягти безпеки для всіх можна, дотримуючись глобальних цінностей свободи, демократії, толерантності та справедливості. Річ у тому, що існує тривале й тісне співробітництво між Росією, США та ЄС у багатьох напрямах. Росія дуже тісно співпрацювала з іншими членами Ради Безпеки ООН над вирішенням проблем навколо Іранської ядерної програми. Росія також бере участь у низці спільних операцій з НАТО, у тому числі в операції «Активні зусилля». Росія, ЄС і США — важливі торговельні партнери. Вони зіштовхуються зі спільними загрозами — поширенням ядерної зброї, зміною клімату та тероризмом. Важливо, щоб вони продовжували працювати спільно. Виступ президента Путіна не відверне необхідності продовжувати це співробітництво. Існує сильний імператив на ефективну багатосторонність у міжнародних відносинах, який дедалі більше усвідомлюють як у Європі, так і в США. Україна для нас — важливий партнер у цьому контексті завдяки тій провідній ролі, яку вона відіграє в регіоні, а також через її активну участь у міжнародних операціях та організаціях, її внесок у безпеку у світі.