ДІАГНОЗ: ВИБОРОБОЯЗНЬ ЯК ДВА ДЕПУТАТСЬКИХ ОКРУГИ У ВІННИЦІ ЗАЛИШИЛИСЯ «СИРОТАМИ» НА ДВА РОКИ

Поділитися
Вибори у нас, як завжди, особлива тема. Із хвилюванням причетних, прораховуванням варіантів та рейтингів...

Вибори у нас, як завжди, особлива тема. Із хвилюванням причетних, прораховуванням варіантів та рейтингів. І навіщо, питається? Адже можна просто призначити вибори, скажімо, президента, не вказуючи дату їх проведення. Тобто створити своєрідну виборчу «мертву зону». А щойно зірки (борги із зарплат, настрій Євросоюзу, погода — кожен може підставити своє) розмістяться як слід, відразу хутенько й оголосити масовий вихід із бюлетенями до виборчих урн.

І ні тобі багатоденного агітпробігу, який лише дратує голови й нерви виборців, ні, відповідно, обвинувачень у використанні на виборах «брудних» технологій, від яких пересмикує Європу. І поки безнадійно відсталі від паровоза надриватимуться у спробах заскочити на підніжку останнього вагона, серйозні хлопці вже завершать розподіл виборчого врожаю.

Марення? Мені донедавна теж так здавалося. Аж доки Вінниця мало не створила схожий прецедент. Втім, і той, що породила, — теж непоганий.

Річ у тім, що в обласному центрі відразу ж після торішніх виборів «безгоспними» залишилися два округи. Обраний депутатом міськради в першому Сергій Воронін став заступником мера, другий залишився без депутата Віктора Кишека, який загинув від кулі кілера в липні
2002 р. Відповідно до закону «Про вибори депутатів...», сесія міськради мала призначити дату нових виборів протягом місяця після вибуття депутата: тобто ще у травні по 14-му округу і не пізніше серпня по 15-му. Однак три (!) міські сесії поспіль «завалювали» питання довиборів, що скидалося вже на відвертий саботаж. Інакше й не назвеш те, що відбувається, коли мер і секретар міськради голосують «за», а групи та фракції, які їх підтримують, — «проти» або утримуються.

Результатом гри і стало прийняття «унікального» рішення про проведення виборів без зазначення їх дати, хоча перше апріорі мало передбачати друге. Немає дати, отже не можна висувати кандидатів, проводити агітацію, формувати комісії — тобто все, що визначається саме залежно від дати.

У принципі, бог із ними, з цими довиборами. Найчастіше — що є депутат, що його немає... Не президент же. Однак важливість одних виборів і нікчемність у масштабі країни інших не визначені у нас законодавчо, а для багатьох людей на місцях їхня значущість і зовсім має протилежні акценти. Зокрема тому, що близько 15 тисяч вінничан позбавлені таким чином тієї ж матеріальної допомоги з депутатського фонду своїх обранців.

Тим часом загадка такої виборобоязні — секрет полішинеля. Багато хто просто побоюється обрання до міськради відомого бізнесмена Володимира Продивуса, президента корпорації «Прем’єр-фінанс». Це загрожує створенням нової більшості в міськраді і, відповідно, бізнес-струсом та іншими лихами для попередньої. На інший округ так само наполегливо «сватають» екс-мера — губернатора — нардепа Дмитра Дворкіса, який був головним суперником чинного мера на останніх виборах. Цей варіант «назад у майбутнє» влаштовує теж не всіх. Ось тому результати цих довиборів так серйозно й хвилюють найбільші політичні сили обласного центру, які чудово усвідомлюють апріорну хибність думки, буцімто два новообраних депутати в раді погоди не зроблять.

Мер Вінниці Олександр Домбровський із цього приводу зазначив «ДТ», що депутатам уже має бути соромно дивитися в очі людям.

— Моя позиція однозначна — вибори треба проводити. І гадаю, це розуміють усі депутати. Річ тут у внутрішніх амбіціях і внутрішніх образах між певними депутатськими групами, в основі яких лежать певні бізнес-формування. І коли ті, які ратують за вибори «чим швидше, тим краще», впевнено заявляють, що зуміють умовити всіх депутатів голосувати так, як треба, — це викликає в решти відповідну реакцію. Тож усе це носить не так політичний характер позиції міськради, як чийсь емоційно-амбіційний. А визначатися справді треба.

І депутати визначалися, тричі поспіль голосуючи за проведення виборів без дати. А то й узагалі пропонували скасувати спірні округи чи передати повноваження їхніх представників у раді депутатам-сусідам. Забули, напевно, природу своїх взаємин із городянами. А ось ті — ні.

Бо зрештою в одного із жителів «безгоспного» округу увірвався терпець, і він звернувся в суд зі скаргою. Мовляв, своєю бездіяльністю міськрада нехтує його конституційними правами. Зокрема правом обирати і бути обраним, правом брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників... У чому, зазначу, цілком має рацію, оскільки в Україні право голосу мають навіть ув’язнені.

І Феміда з ним погодилася, попри заперечення представника мерії, що суд нібито не уповноважений зобов’язувати міськраду призначати вибори. Ще й як уповноважений. Просто наші держслужбовці, які хоч і складають нібито іспити на знання основ державного права, схоже, знають його теж нібито. У т.ч. Конституцію, в ч. 2 ст. 124 якої зазначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини. І що кожному громадянинові, відповідно до ст. 55 Конституції, гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів влади і посадових осіб.

Таким чином, уже третя влада в особі Ленінського райсуду Вінниці напередодні чергової сесії зобов’язала депутатів негайно призначити дату виборів. І депутати провладних фракцій, які становлять більшість у міськраді, рішення суду виконали. Але в повній відповідності до народної мудрості: обіцянка цяцянка. Оскільки призначили цю злощасну дату на 24 жовтня... 2004 року, день президентських виборів. Не києм, то палицею. Чим більша машина, тим головніша дорога, якою вона їде... Причому не прозвучало навіть якогось чіткого обгрунтування дворічної відстрочки. Просто надійшла пропозиція. Решті залишилося дочекатися, поки міськраду почнуть закидати листами трудящі: мовляв, чим менше депутатів, тим краще, що вінничанам від цього лише користь. Досвід такий є. І чинним депутатам тоді хочеш не хочеш — доведеться піти назустріч проханню населення. Адже вони передусім слуги народу, а потім уже — все інше.

Дивує навіть не це. Чомусь думалося, що нинішні депутати — не «нові українці» з анекдотів. Не можуть же вони за поняттям знати зі «свого» закону лише «свій» розділ. І не відати з простоти сердечної, що окружні комісії з виборів президента можуть одночасно виконувати функції комісій із референдуму, але аж ніяк не комісій із виборів у місцеві ради. Отже, вищезгаданим рішенням просто відтягують час, балансуючи на межі закону.

Втім, знехтувавши термінами ухвалення рішення про проведення повторних виборів, міськрада вже грубо порушила закон, вважає один із її депутатів, Андрій Рева. А йому, як одному з ініціаторів процесу, по якому Конституційний суд нещодавно прийняв рішення про скасування стягування оплати за користування підручниками в школах, у знанні законодавства не відмовиш.

— Недосконалість нашого законодавства саме й породжує такі правові і політичні колізії, — вважає пан Рева.

Є речі, які просто не можуть бути предметом політичного торгу. Не можна надавати право приймати юридичні рішення політичному органові. Адже хто призначає вибори, якщо вибув депутат Верховної Ради? Центральна виборча комісія. Чому ж таку норму не закладено в «Закон про вибори депутатів місцевих Рад»?

З іншого боку, недосконалість законодавчої бази виявилося і в тому, що є мінімальний термін від дня оголошення виборів до дня їх проведення, але не встановлено максимального терміну, тобто тієї розумної межі, у рамках якої мають відбутися вибори.

Загалом же, ситуацію погіршує те, що вінницька міськрада не має стабільної більшості. А ситуативна більшість чудово розуміє: після довиборів втратить свій статус більшості. І ось окремі люди, забувши про виборців, роблять на цьому політичну кар’єру, плекаючи свій інтерес.

З цього приводу дозволю собі зразок усної народної творчості.

«Околиця українського містечка. У лісопосадці сидять два куми. Відпочивають із горілкою та закускою. Сальце, цибулька...

Поблизу над полем літає кукурузник. Туди-сюди... Обпилення.

Під час розвороту кукурузник починає вихляти, втрачає висоту і з тріском врізається в крайню від поля «хрущобу», збиває два балкони і падає в палісадник.

Один із кумів дивиться на другого, не змінюючи виразу обличчя:

— Бачив?

Другий так само спокійно:

— Бачив.

— Ну?

— Шо ну? Яка держава — такий і теракт...»

Продовжуючи ряд — така демократія, такі вибори... Пригадую, 1994 року в результаті довиборів у Верховну Раду було дообрано Володимира Гриньова. А потенційні колеги взяли та й не затвердили його. Відтоді питаннями парламентських довиборів і визнанням легітимності повноважень народного депутата займається виключно Центрвиборчком. Ось вам ще одна лазівка в заграві грядущих боїв-2004. А що, «пра-а-вільноє рєшеніє»...

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі