ДАВИД ТЕВЗАДЗЕ: «ЗАТРИМАННЯ ОДНОГО ТЕРОРИСТА РЕЗУЛЬТАТУ НЕ ДАСТЬ. ТРЕБА ЛІКВІДУВАТИ ІДЕОЛОГІЮ ТЕРОРИЗМУ»

Міністр оборони Грузії генерал-лейтенант Давид Тевзадзе народився 30 січня 1949 р. у м. Сухумі. Має дві освіти — цивільну й військову. 1971 р. закінчив факультет філософії Тбіліського державного університету, 1978 р. — Тбіліський інститут іноземних мов, 1983 р. — вищі курси синхронного перекладу. Того ж року одержав учений ступінь доктора філософії. Опублікував 20 наукових праць, із 1994 р. є членом академії наук Нью-Йорка.

Військову освіту здобував у Коледжі оборони НАТО в Римі (1994 р.), Центрі Дж.Маршалла, Гарміш-Пантеркіршен у Німеччині (1995 р.), Коледжі командування й генерального штабу в Канзасі, США (1996 р.).

З 28 квітня 1998 р. — міністр оборони Грузії.

Одружений, має трьох синів і трьох дочок.

— Пане міністре, днями російські міністри — оборони й закордонних справ — заявили, що вони не виключають, що бін Ладен перебуває на базі терористів у Панкіській ущелині та що Москва і Тбілісі вже ведуть переговори про ступінь і форму можливої участі Росії в антитерористичній операції на території ущелини. Як ви можете прокоментувати ці заяви?

— Про спільні операції говориться вже два-три роки. Але вони нереальні. Наші окремі структури співробітничають, але все обмежується обміном інформацією. По-перше, у нас немає ніякої законодавчої бази для спільних з іншими державами операцій на території Грузії. По-друге, це дуже голосно сказано — «бази в Панкіській ущелині», — оскільки ця ущелина трішки менша від Хрещатика. По-третє, із таким самим успіхом я можу говорити, що бін Ладен перебуває в Москві, адже його пов’язують із чеченцями, а в Москві чеченська діаспора набагато більша, ніж у самій Чечні.

А коли говорити про проблему тероризму серйозно, то навряд чи затримання одного-двох чоловік або ліквідація якоїсь структури дасть результат, поки не буде ліквідовано ідеологію тероризму. На початку XX століття тероризм підживлювався революційною ідеологією. У середині минулого століття, у період холодної війни, його підтримували держави, які в такий спосіб воліли розширити свій вплив. А сьогодні основа тероризму — не тільки фундаменталізм, а й войовничий націоналізм, сепаратизм. Подивіться, приміром, на Близький Схід, пострадянський простір.

Проте наскільки ефективно боротися з ідеологією за допомогою гвинтівки? Складностей більше, ніж деякі політики й державні діячі собі уявляють.

— Повідомлялося, що свою допомогу міністерству оборони Грузії, зокрема в створенні структури для боротьби з терористами, готові надати і Сполучені Штати. Чи збираєтеся ви її прийняти?

— Справді, розробляється програма навчання персоналу, аби надати Грузії можливість через певний час самій справлятися, скажемо так, із нестандартними ситуаціями. Ця програма зараз у стадії розробки. Ми й раніше посилали наших офіцерів на навчання. Але в цій програмі все буде дещо інакше — уже відібрані для цієї діяльності підрозділи проходитимуть навчання та тренуватимуться на місці.

— Наскільки відомо, американці виділяли гроші й на зміцнення грузинського кордону.

— Так, ця допомога використовується дуже ефективно: за весь минулий рік не було зафіксовано жодного порушення на чеченській ділянці грузинсько-російського кордону. Звісно, замість грузинів американці на нашому кордоні ніколи не стануть. Але вони можуть допомогти нам зробити свої кордони безпечнішими. До речі, і в рамках ГУУАМ у нас теж є дуже широке поле для співробітництва в прикордонних питаннях.

— Зі «спільною» операцією з росіянами все зрозуміло, ну а самостійно Грузія збирається проводити якусь операцію в Панкіській ущелині?

— Почнемо з того, що в пресі певні явища дещо перебільшені. Обстановки, яка вимагає негайного втручання там військових, слава Богу, поки що немає. Ясна річ, Грузія, як і будь-яка інша держава в такій ситуації, збирається відновити порядок у кожній із своїх частин — не тільки в Панкіській ущелині, а й в Абхазії, Південній Осетії.

— Що планує керівництво Грузії стосовно Абхазії?

— Використовувати всі можливості процесу мирних переговорів. Попри всі складності, цей шлях, вважаю, має певні перспективи.

— Наскільки нам відомо, Грузія хотіла б, щоб у врегулюванні цього конфлікту брали участь і українські миротворці.

— Миротворча діяльність у цьому регіоні Грузії відбувається під егідою Співдружності Незалежних Держав. І ми хотіли б полегшити роботу російських колег й інтернаціоналізувати цей процес.

— Ви вважаєте російську миротворчість неефективною?

— Є окремі нюанси, на яких мені не хотілося б зупинятися. Річ у тому, що початковим завданням було створення гарантій для непоновлення великомасштабних бойових дій. Що практично вже зроблено. Зараз потрібно йти далі. Тобто створювати умови для безпечного й гідного повернення біженців. А також сприяти поновленню довіри між ворогуючими сторонами. Для цього потрібні вже інакші рамки миротворчої діяльності.

— Під егідою ООН, ОБСЄ, чи, можливо, НАТО?

— Ви знаєте, ООН сьогодні не готова до розв’язання цих проблем. Дуже багато складностей, зокрема й політичних. Крім того, ми ще не використовували можливість інтернаціоналізувати процес у рамках СНД. Коли ми говоримо про Україну, то враховуємо її миротворчу діяльність у світі, починаючи від Балкан і закінчуючи Африкою. До речі, грузинські миротворці теж перебувають у Косово.

— Останні події, зокрема й в Афганістані, показали, що НАТО поступово розширює свою зону відповідальності. У цьому зв’язку, чи не плануєте ви звернутися по допомогу до альянсу для врегулювання тих чи інших проблем?

— Потрібно ставити перед собою реальні цілі. НАТО довелося б дуже довго обмірковувати цю пропозицію, погоджувати, обговорювати структуру необхідного механізму. Потім, коли всі ці проблеми буде розв’язано, альянс почне діяти досить швидко. Але, повторюю, ще не всі можливості в рамках СНД вичерпано.

— Колись президент Шеварднадзе говорив про можливість подачі Грузією заявки в НАТО. Які плани вашої країни нині?

— Президент і зараз про це говорить. Психологічно Грузія готова до такого кроку. Але в нас є проблеми в економіці, будівництві збройних сил. Адже є певні критерії, яким країна мусить відповідати, перш ніж ставати членом НАТО. Спочатку ми повинні відчути себе впевнено.

— За яким зразком ви плануєте реформувати свою армію?

— Є тільки один зразок, прийнятний для демократичної держави: коли армія абсолютно підконтрольна цивільній владі, не створює ані найменших загроз для держави. Крім того, вона повинна бути спроможна діяти разом із збройними силами тих країн, із якими намічається партнерство. Тобто мати приблизно однакове військове мислення, однакову систему планування.

— В Україні багато експертів, і політики часто розглядають Грузію як взірець, коли починається мова про виведення російських військових баз. Поділіться, будь ласка, досвідом, як вам це вдасться.

— Я не сказав би, що всі проблеми вже розв’язано. Дві бази в нас закрито, стосовно двох інших ще відбуваються переговори. Але те, що вони підлягають виведенню, під сумнів не ставиться. Дуже важливим був Стамбульський саміт ОБСЄ, де обидві сторони зафіксували в документі, що Грузію буде звільнено від іноземної військової присутності. Залишається ще багато труднощів соціального характеру — зокрема й для Росії. Вона просила про термін виведення в кілька десятків років. Зараз, правда, зменшила до 10—
15-ти. Росіяни звертають нашу увагу на проблеми, пов’язані з забезпеченням особового складу баз, коли їх виводитимуть в РФ. Крім того, у районах, де розташовано російські бази, місцеве населення практично зав’язане на них. Уся місцева економіка пов’язана з базами. Розв’язання цих проблем теж слід продумати.

Ми самі довго вивчали балтійський досвід. Іноземні військові бази існують у багатьох країнах. І коли відносини складаються цивілізовано, то сторона, що розгортає свої війська на чужій території, за це платить. Коли я був у Косово, то побачив, що половина населення Македонії практично годується з цих баз, оскільки всі послуги купуються на місці.

Суть не в тому, є іноземна база чи ні, а в тому, що ця база не повинна руйнувати державу. Ми порівняно недавно домоглися, щоб зарплату російським військовим виплачували в грузинській національній валюті. Оскільки протягом кількох років у нас була серйозна інтервенція рубля.

— Яка мета вашого нинішнього візиту в Україну?

— Ви знаєте, що президент Шеварднадзе нагородив вашого екс-міністра оборони Олександра Кузьмука Медаллю Честі. Наскільки я знаю, ця нагорода вперше залишила межі Грузії. Вважаю, що Олександр Іванович справді заслуговує на цю нагороду. Останні три роки мені випало працювати з ним як із колегою. Це був приємний досвід.

— Давиде Давидовичу, як складаються відносини з нашим новим міністром оборони?

— У дусі спадкоємності.