Чому тапчан ліпший за крісло

Кримськотатарська тема минулого тижня набрала нових відтінків, які, здається, нині більше зрозумілі іноземним дипмісіям і міжнародним організаціям, ніж жителям Криму, включаючи самих репатріантів. І парламентська кампанія тут не просто тло, яке допомагає окреслити контури ситуації, а власне мізансцена дійства, де ще не всі актори знайшли своє місце. На сцені й у житті.

А йтиметься про те, як об’єднана опозиція і Меджліс кримськотатарського народу не поділили Крим і конкурують, розпорошуючи голоси на радість опонентам. У той час як турецький прем’єр Реджеп Ердоган будував міст між Віктором Януковичем і Меджлісом, давши добро Україні на проходження Босфором десяти танкерів зі скрапленим газом і пообіцявши допомогу в облаштуванні кримських татар, український уряд, по суті, бойкотував другу щорічну зустріч керівництва Меджлісу кримськотатарського народу із главами дипломатичних місій та міжнародних організацій, акредитованих в Україні. У ній узяли участь понад 20 посольств, а от українські МЗС і Мінсоцполітики були представлені на рівні фахівців, де найсановитішим виявився постійний представник президента в АРК Віктор Плакіда. (Про бойкот міжнародного форуму з питань відновлення прав кримськотатарського народу напередодні головування України в ОБСЄ, мабуть, варто сказати окремо.)

Є кілька міфів про кримських виборців, що виникають через стереотипні уявлення про те, чого хочуть найбільші етнічні групи (приєднання до Росії, Туреччини, незалежності від усіх), через дрімучу необізнаність із релігійним устроєм громад, а також ретельно сформовані політиками й технологами прив’язки національності до політичних переконань. Типу всі росіяни підтримують проросійських політиків і Росію. І навпаки. Приміром, технологія дроблення кримських татар для ослаблення підтримки Меджлісу, яку вперто розроблює вже яке покоління кримської влади. Для цього надається підтримка всіляким маргінальним групам і окремим опозиційно налаштованим особам - від фінансової та медійної під час виборів до працевлаштування на «татарські» посади в місцевих адміністраціях і урядових структурах. Усі маневри, звісно, розраховані на вплив не тільки на електорат, а й на сам Меджліс. З виховною метою, так би мовити. Перед самим стартом нинішньої кампанії, не проводячи, як це було раніше, консультацій із Меджлісом, змінили голову Республіканського комітету з питань національних відносин. Керувати структурою - ключовою у процесі облаштування та інтеграції репатріантів, - яка володіє солідним ресурсом, призначили виключеного 2004 року з членів Меджлісу Рефата Кенжалієва, полковника міліції, багаторічного заступника начальника головкому МВС. З іншого боку батога - «упаковування» багатьох опозиційно налаштованих до керівництва Меджлісу в партійні лави технічних спаринг-партнерів партії влади, що заодно виконують усю брудну роботу. Одне з таких пристановищ для незадоволених Джемілєвим і його близьким колом - «Партія лівих і селян», яку технологи вивели на вулиці задовго до офіційного старту. Причому намети забезпечили зброєю масового ураження - брудні листівки були проти всіх кандидатів і партій, опозиційних до регіоналів.

Однак, схоже, більшої шкоди політичній стійкості Меджлісу не завдав ніхто, крім нього самого. Принаймні в очах традиційних і потенційних союзників у демократичному таборі та власного електорату. Перші знаходять у цій кампанії підтвердження своїм підозрам про подвійну гру, другі з кожним роком дедалі більше позбуваються відчуттів резервації, яких вони зазнавали, потрапивши в агресивне або недружнє середовище при поверненні. Молоде покоління бачить себе людьми вільними. Власне, те саме відбулося й із дітьми кримських росіян, які стояли на площах за президента Мєшкова та Блок «Росія», - у них є переконання, але немає агресії й несамовитості. І ними важко управляти.

Однак Меджліс, як видається, вперто не хоче визнавати, що його існування у форматі політбюро вже неефективне ні для кримських татар, ні для нього самого. Зберігати підтримку людей і бути справді національним парламентом Меджліс зможе тільки тоді, коли він буде надпартійною структурою, яка представляє інтереси людей різної партійної належності чи політичних симпатій, але таких, що мають одну національну ідею (у кримських татар вона якраз є). І доти, доки Меджліс поєднуватиме функції, притаманні жорсткій партійній структурі, а не представницькому органу, він, а разом із ним і кримські татари, які покладають на Меджліс свої надії в обстоюванні прав і збереженні себе як етносу, втрачатимуть. А хтось знаходитиме, зважаючи на закони природи.

З іншого боку, втрачатимуть і політичні сили, які ведуть переговори із представницьким органом кримських татар як із партією, бо гарантій бути не може за визначенням.

27 липня Об’єднана опозиція ВО «Батьківщина» і Меджліс кримськотатарського народу підписали спільну заяву про участь у парламентських виборах 2012 року. Мустафа Джемілєв отримав як ніколи високий рядок у списку - 12-те місце. Рефат Чубаров, всупереч очікуванням, - на початку другої сотні. «Батьківщина» затвердила кандидатів на мажоритарні округи. Двоє з десяти - кримські татари. Але не узгоджені з Меджлісом, а від «Батьківщини». І Меджліс на двох округах виставляє своїх кандидатів самовисуванцями, головними конкурентами яких тепер будуть бютівка Абіба Сидорова та кримський депутат, член фракції Рух-курултай Леонід Пілунський.

Крім того, по округу №3 у Джанкої, яким опозиція поступилася ВО «Свобода», зареєстрована місцевий громадський діяч Еміне Багатирли. Але «татарські» голоси вона відбере не у свободівця-євпаторійця Болтяна, а в колишнього нардепа й екс-керівника «Нашої України» у Криму Володимира Шкляра - реального конкурента кандидата від влади. Та обставина, що Еміне балотується від партії УДАР і на противагу лінії «партії», тобто Меджлісу, багатьом здається трохи театральною. Річ у тому, що Е.Багатирли - дочка члена місцевого Меджлісу, а, крім того, заступник дружини Мустафи Джемілєва - всесильної Сафінар-ханум у Лізі кримськотатарських жінок. Якщо ж підозра неправильна, то тоді Меджлісу слід визнати, що він справді не контролює ситуацію навіть у такому близькому колі.

Опитування кандидатів і місцевих журналістів у різних мажоритарних округах засвідчило, що місцеві меджліси поки що, судячи з усього, команди працювати на спільний результат із Об’єднаною опозицією не отримували, а деякі з них - відверто підігрують владі. Організації зустрічей із виборцями-репатріантами не сприяють, кандидатур у комісії не подавали - одне слово, тихий бойкот.

Що ж відбувається? Ще наприкінці травня Мустафа Джемілєв в ефірі «5 каналу», по суті, виклав тактику Меджлісу про готовність укласти союз із однією з національно-демократичних сил. Ішлося про два місця у прохідній частині списку, не отримавши яких, казав Джемілєв, «кримські татари можуть взагалі ігнорувати вибори, бо для нас це дуже важливо». При цьому від висування своїх кандидатів у мажоритарних округах Меджліс відмовлявся, посилаючись на те, що в кримських татар немає жодних шансів пройти в парламент, бо вони розселені по всій території Криму.

«Швидше за все, НУНС, БЮТ, не виключається Кличко. Національно-демократичні сили, - називав Джемілєв потенційних союзників. - Та політична сила, з якою ми укладемо угоду, на наш погляд, повинна в прохідній частині виділити нам два місця. Без прізвищ. Хто буде, це визначатиме національний з’їзд. А в мажоритарних округах ми підтримаємо тих кандидатів, котрих висуне та політична сила, з якою ми підемо в спілку».

Власне, з цих позицій Меджліс і вів переговори з Об’єднаною опозицією. При цьому, як випливає зі слів обох сторін, переговори проходили на двох рівнях - місцевому й центральному, оскільки кримський штаб, природно, вести консультації щодо місць у списку повноважень не мав. При цьому на кримському рівні, кажуть у штабі «Батьківщини», Меджлісу пропонувалося висунути своїх кандидатів у трьох округах, де мешкає досить багато кримських татар: у Сімферопольському, Бахчисарайському, Білогірському районах (округи №№ 10, 8) і ще одному - будь-якому на вибір.

У середині липня переговори переходять у публічну площину, але вже скидаються на перестрілку з окопів. Сенченко в інтерв’ю своїй газеті «События» нарікає, що Меджліс не відповів на пропозицію висунути своїх кандидатів в округах, але при цьому закликає Меджліс визначитися з позицією в цілому й застерігає, що коли Меджліс піде на співпрацю з Партією регіонів, це підірве довіру до нього народу: «У межах своїх повноважень керівника Кримського виборчого штабу я неодноразово зустрічався з керівництвом Меджлісу, ми пропонували їм кілька мажоритарних округів, але, на жаль, не отримали чіткої відповіді. І громадяни, і опозиція хочуть почути публічну заяву Меджлісу - в опозиції вони до чинної влади чи ні».

У відповідь Мустафа Джемілєв зі шпальт своєї газети «Авдет», по суті, знову повідомляє: «Оскільки в жодному з десяти округів у Криму кримськотатарські виборці не становлять навіть чверті всіх виборців, то шансів на обрання в кримськотатарських кандидатів практично немає». Стосовно підтримки кандидатів від опозиції в округах з’являється нова умова: «Але якщо та політична сила, з котрою ми укладемо передвиборну спілку, висуне по округах своїх більш-менш популярних серед російськомовного населення кандидатів, - кримські татари, підтримавши ці кандидатури, можуть кардинально змінити співвідношення голосів і допомогти їм здобути перемогу».

Колишнього популярного радіожурналіста й лідера кримських рухівців Леоніда Пілунського, звісно, важко назвати популярним у російськомовному середовищі. Проте голоси кримських татар могли б, в умовах злагодженої грамотної роботи, допомогти перемогти голову правління «Крименерго» Г.Грубу, який, кажуть, завдяки Р.Ахметову отримав путівку від регіоналів, але не має підтримки в населення, особливо сільської передгірної місцевості, де часті відключення світла - майже норма. Однак Міллі Меджліс виставляє на округ Ахтема Чийгоза, керівника місцевого Меджлісу. І тут би я про підтримку його російськомовними промовчала.

«Нам надзвичайно жаль, що наші партнери, і насамперед кримський штаб «Батьківщини», визначилися з кандидатурами по мажоритарних округах, не провівши з Меджлісом кримськотатарського народу жодної консультації, жодного узгодження», - сказав Рефат Чубаров. За його словами, після того, як в округах було висунуто відверто слабкі кандидатури від «Батьківщини» і виникла «пряма загроза втрати підтримки списку Об’єднаної опозиції, було запропоновано кандидатури, котрі сприятимуть консолідації голосів і в одномандатних округах, і за партійним списком».

«Ми намагалися знайти консенсус упродовж восьми місяців, обговорюючи різні варіанти й переконуючи Меджліс дати пропозиції щодо своїх кандидатів в округах, однак вони не надійшли, - сказав Андрій Сенченко. - Та головне ось у чому. Ключове питання: ми як об’єднання опозиційних сил добиваємо зміни влади в країні. Тому не може бути ситуації, коли тут граємо, а тут - не граємо. Нам однаково важливо, щоб і за списком, і в округах пройшли люди, котрі в парламенті займатимуть принципову позицію. Наші кандидати затверджені з’їздом. Меджліс підписав угоду і повинен її дотримуватися».

Між двох цих стін, звісно, ще є рух: у понеділок розрулювати ситуацію приїде Борис Тарасюк. Однак для рішення про зняття будь-якої кандидатури потрібна єдність мети, крім того, хвиля протистояння від політиків уже пішла до людей. Часу до виборів залишилося дуже мало…

Момент, про який не думають у кримському штабі і в якому звинувачують Меджліс, - відсутність чітко заявленої опозиційності владі. Мовляв, хочуть бути хорошими і тут, і там, керуючись власними інтересами. Знявши з цієї теми жирний шар приватного й корпоративного інтересу, який усе-таки є, слід визнати, що проблеми кримських татар вирішуватимуться тільки тоді, коли при владі будуть «свої». Однак уже були. І ще раз зазначимо: такого роду претензії були б коректні до формування партійного, а не до представницького. То, може, час перестати грати в цю гру - з усіх боків?