Білоруська барикада

Яку модель відносин із Мінськом обрати? Це питання не посідає першої позиції у списку тих амбіційних зовнішньополітичних пріоритетів, які встановила для себе команда Віктора Ющенка. Проте його треба вирішувати. Адже авторитарний режим Олександра Лукашенка, який блокує у країні демократичні перетворення і приватну ініціативу, вже давно став головним болем для Європи та сусідніх із Бєларуссю країн.

Для України ситуація ускладнюється особистісним чинником: у Мінську серйозно вважають, що Ющенко прийшов до влади в результаті підступів Заходу. У білоруських політиків, які знаходяться «біля керма», існує страх перед міфічним експортом революції і можливого повторення у Бєларусі грузинських і українських подій. Тож Віктору Ющенку, який дотримується демократичних поглядів, буде важко знайти спільну мову з авторитарним Олександром Лукашенком, котрий уже не один рік перебуває у жорсткій міжнародній ізоляції. І якщо за часів Леоніда Кучми українсько-білоруські відносини просто пробуксовували, то в період президентства Віктора Ющенка на них чекає «льодовиковий період». Очевидно, що з боку Мінська температура знижуватиметься в міру наближення дати президентських виборів.

Схоже, складність ситуації сьогодні в Києві розуміють. «Бєларусь при теперішній владі серйозно ускладнює перспективу відносин», — визнав минулого тижня у Страсбурзі український Президент. Він додав, що «ми можемо бути по різні боки барикад (із Лукашенком. — Ред.), але не треба забувати, що ми сусіди». «І завдання нового міністра закордонних справ — вирішити цю непросту проблему», — сказав Віктор Ющенко.

Завдання, поставлене перед майбутнім главою українського зовнішньополітичного відомства, не з легких. Не варто забувати і про давні проблеми у відносинах Києва та Мінська. У спадок Ющенку дісталося невирішене адміністрацією Кучми питання договору про державний кордон між Україною і Бєларуссю: підписаний 1997 року документ білоруський парламент не ратифікував і донині. Офіційний Мінськ заявляє, що парламентарі схвалять його лише тоді, коли Київ погасить якийсь борг українських суб’єктів господарської діяльності перед Бєларуссю. З урахуванням того, що ця проблема «зависла» з моменту підписання договору, малоймовірно, що її буде вирішено і найближчими роками. Якщо, звісно, Київ не обере радикальний метод односторонньої демаркації кордону.

Сьогодні поки що рано говорити про нову концепцію відносин із Мінськом. Однак певні заяви Ющенка дають підставу зробити деякі припущення. Схоже, що нове українське керівництво дотримуватиметься старої позиції України: не можна допускати ізоляції ні Бєларусі, ні її лідерів. З іншого боку, з огляду на особливості особистостей Лукашенка та Ющенка, малоймовірно, щоб Київ зайняв позицію посередника в діалозі Бєларусі з Заходом. У минулому це не вдалося зробити й Леонідові Кучмі. Але, безумовно, новим і ключовим елементом української політики щодо нашого північного сусіди буде підтримка розвитку демократичних інститутів у Бєларусі. Принаймні Віктор Ющенко це обіцяє.