Без космосу, але з граблями

Суперечка між МНС і українськими зеленими з приводу того, як, де й чим боротися з мазутом, що розлився після аварії російського танкера в Керченській протоці, за великим рахунком, підводить до невтішного висновку: країна не готова до таких викликів. І досвід ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, на жаль, нічого не навчив саме нас, жертв найбільшої техногенної аварії. Перелік «невивчених уроків» можна навести розлогий, зупинимося тільки на найголовніших — тих, котрі стосуються безпеки людей.

Урок перший — із розряду «поки грім не загримить»...

Через шість днів після аварій суден, які забрали життя чотирьох чоловік (ще 19 зникли безвісти) й завдали шкоди екології всього регіону, Україна і Росія нарешті тимчасово погодили положення про порядок проходження суден у Керченській протоці. Нагадаємо, що досі відповідний документ, а також угоди про охорону довкілля й рибальство, залишаються політичними заручниками. Вони в пакеті з договором про делімітацію морського кордону по Чорному й Азовсь­кому морях і Керченській протоці кочують від раунду до раунду україно-російських переговорів, кінця-краю яким не видно й після трагедії 11 листопада. Цього четверга, після 28-го раунду переговорів у Києві, посли з особливих доручень МЗС РФ Валерій Кеняйкін і Олександр Толкач знову заявили, що російська сторона не вважає за доцільне проведення державного кордону між Україною і Росією в Керченській протоці. Більше того, О.Толкач підкреслив, що питання делімітації кордону у Чорному й Азовському морях значною мірою залежить від вирішення питання Керченської протоки. Нам нагадали про так званий Керченський договір, підписаний Л.Кучмою і В.Путіним після тузлинської епопеї у грудні 2003 року, в якому йшлося про створення спільної структури з використання акваторії Керчен­ської протоки. Отож далі буде.

Тепер вчитаємося в пункти Тимчасового положення про порядок судноплавства. Це важливо, аби зрозуміти, як усе існувало без цього порядку.

Як повідомило Міністерство транспорту і зв’язку України, положенням регламентовано, що принаймні двічі на добу — о 9.00 і 21.00 — сторони обмінюватимуться даними щодо прогнозів погоди і штормових попереджень для інформування суден, а отримавши штормове попередження — прийматимуть спільне рішення про переведення суден у безпечніше місце. Контроль і нагляд капітани портів «Крим» та «Кавказ» проводитимуть у зонах своєї відповідальності.

У Керченській протоці запроваджується єдина система забезпечення безпечного проходження судів. Щодня до 18.00 центр «Керч» готує проект плану проходження суден на наступну добу.

Заходять, виходять і стають на якірні стоянки судна з дозволу центру «Керч». При цьому пріоритетність у проходженні перед транзитними суднами мають танкери й судна з небезпечними вантажами, які очікують розвантаження на якірних стоянках. І всі ці судна курсують лише Керч-Єнікальським каналом.

Останнє особливо істотне: раніше, щоб не платити українському порту канальний збір, російські судна йшли не каналом, а по фарватеру. Всі затонулі судна з небезпечним вантажем, скажімо, йшли до якірної стоянки по 52-му фарватеру.

Урок другий: поінформований — означає озброєний

Достовірної інформації про реальну загрозу екології та економіці регіону на сьогодні українська громадськість не має. Тільки-но українські ліквідатори відрапортували, що зібрали практично весь розлитий мазут, як полізло з усіх щілин. Цікаво, що цього тижня з’явилася нова цифра кількості мазуту, який потрапив у воду з танкера «Волгонефть-139». Раніше офіційні особи називали 1200—1300 тонн. Тепер у повідомленнях російських інформагентств уже фігурують близько 2000 тонн мазуту.

27 листопада Росгідромет повідомляє, що в Керченській протоці зберігаються підвищені концентрації нафтопродуктів, а в окремих місцях спостерігається повторне забруднення раніше очищених ділянок берегової смуги.

А за три дні до того в Сімферополі вчені й лідери Партії зелених України заявили, що є реальна загроза дрейфування нафтових плям усім кримським узбережжям і зриву курортних сезонів у найближчі три—п’ять років. У штабі з ліквідації наслідків, кажуть екологи, не беруть до уваги, що, крім напрямку вітру, є ще підводні течії. Як вони діють — демонструє яскравий приклад. «У серпні 1986 року розлилося 120 тонн пічного палива на феодосійському заводі «Море». Через вісім—десять днів нафтову пляму ловили вже біля ялтинських берегів, вона допливла до Фороса», — каже Віктор Мусіяненко, один із лідерів асоціації «Екологія і світ». Зелені стверджують, що знімки з космосу свідчать про поширення плями узбережжям Чорного й Азовського морів.

Головком МНС у Криму заяви екологів спростовує: «Станом на 28 листопада 2007 року забруднення нафтопродуктами в акваторії ПБК не зафіксоване». У главку також «скрупульозно вивчили супутникові дані, розміщені на інтернет-порталі Google Earth, які лягли в основу висловлювань деяких шановних учених-екологів. …у результаті ретельного аналізу вдалося встановити, що ці знімки було зроблено орієнтовно в березні—квітні 2007 року, тобто вони жодним чином не відбивають картини реального часу».

Темні плями на цих знімках, заявляє МНС, «не що інше як весняні паводкові води з гірських річок, характерні для Криму й усіх країн Чорноморського басейну».

Суперечка безглузда і несерйозна. Де гарантія, що вчені й МНС «скрупульозно вивчали» ті ж таки знімки? Це смішно — сперечатися на такому рівні, беручи до уваги державну важливість питання. Це по-перше.

По-друге, хочеться нагадати, що ми живемо в космічну еру у країні, яка називає себе космічною. Скільки в нас на орбітах супутників? У скількох міжнародних проектах ми беремо участь? У скількох компаній світу, якщо вже не здатні отримувати таку інформацію самостійно, — можемо її купити? Щоб знати реальну картину наслідків забруднення в розвитку щодня. Щоб діяти адекватно й оперативно.

Далеко ходити не треба. Представники неурядових організацій Росії — «Грінпіс», Всесвітнього фонду дикої природи, інформаційно-технологічного центру «СканЕкс» і нафтового проекту некомерційного партнерства «Прозорий світ» — представили онлайн-проект, що дозволяє з допомогою радарних знімків із супутників відстежувати інформацію про нафторозливи. Компанія «СканЕкс» провела моніторинг за даними космічних знімків із супутника Radarsat-1, зроблених 15 і 16 листопада. Знімки вкладено на сайті у відкритому доступі. На них добре видно розташування плям нафти на поверхні води в акваторії Керченської протоки і південної частини Азовського моря. 23 листопада «СканЕкс» отримала й опрацювала нову серію знімків місця аварії.

Одне принципове уточнення — дані обстановки на ПБК «СканЕкс» не наводить. Але якщо є побоювання у вчених, підтверджені іншим джерелом, якщо є конкретний негативний досвід 1986 року, — може, варто поцікавитися? Щоб потім не наздоганяти нафтову пляму і не виловлювати на ялтинських пляжах стрічки забруднених водоростей. Помічник начальника кримського главку МНС Володимир Іванов повідомив «ДТ», що знімки «СканЕкс» у штабі справді вивчали, і, на його думку, вони більш реалістичні, ніж ті, якими оперували екологи. Понад те, відразу після появи першої серії знімків міністр Н.Шуфрич та начальник главку МНС А.Мазилін вертольотом облетіли район аварії. «Облетіли всю косу Тузла і спочатку були шоковані, побачивши чорні плями в морі. Подумали, що це реальний мазут. Проте при наближенні виявилося, що це піднята штормом і течією з дна суміш піску та мулу. Мазут, як ми бачили і з вертольота, і з катерів, коли виходили в море, не гуляє такими плямами, як показують на знімках. Він гуляє фрагментами, плямами такими, метр, два, три площею. Ці фрагменти перемішуються з водоростями, і їх викидає на узбережжя, десь вони на глибині один метр, десь — чотири, десь — на дні. А ходить на знімках, і ми чітко це з вертольота бачили, піднятий штормом намул. Його межа чітко простежується на знімках», — стверджує Володимир Іванов.

Урок третій: із чим це їдять?

Друга тема гучних суперечок між екологами та ліквідаторами виникла навколо біосорбенту, з допомогою якого пропонується нейтралізувати мазут на поверхні води й на суші. Новий біосорбент «Еколан», який виробляють у Києві, активно просувають «зелені». Із пробною партією сорбенту вони прибули в Крим, але не змогли домовитися ні з владою, ні з МНС. Зрештою, ефективність дії препарату демонстрували пресі у маленькому акваріумі, забрудненому нафтою.

Дія проста й зрозуміла школяреві: штами бактерій, які живляться нафтопродуктами, взаємодіють із нафтою, в вона досить швидко (протягом 72 годин) розпадається на вуглекислий газ і воду, а також нерозчинний осад, що падає на дно. «Еколан» пропонують розпорошувати над наф­товими плямами з допомогою нескладних установок, які можна помістити на катери або вертольоти. Головне — робити це оперативно, доки ще не все викинуто на берег, оскільки мазут із галькового узбережжя прибрати можна тільки разом із самою галькою. За словами одного з авторів сорбенту О.Рощина, штами бактерій отримали токсикологічні паспорти Інституту мікробіології ім. Д.Заболотного НАН України, які підтверджують, що ці бактерії абсолютно нешкідливі, не становлять жодної загрози ні людям, ні для морському біоценозу. Крім того, сорбент не потребує утилізації, на що є спеціальний висновок головного санітарного лікаря України. Олексій Рощин також стверджує, що «Російська Федерація вже звернулася минулого тижня до нас із пропозицією про закупівлю сорбенту, а українська сторона — ні». Конкретно заявка, за словами екологів, надійшла від спецпідрозділу МНС Росії «Антистихія».

Розробник установки для розпилення біосорбенту, професор і експерт НАН України Володимир Захматов, каже, що «Еколан» утричі дешевший найближчих аналогів: його вартість становить $8 за кілограм. При цьому 1 кг сорбенту дозволяє знешкоджувати до 10 кг нафто­продуктів. За його словами, у МНС ученим заявили, що
наслідки розливу мазуту в Керченській протоці практично ліквідовані, і проведених робіт достатньо для очищення акваторії.

Співрозмовники з МНС висловлюють припущення, що гучна кампанія зелених із просування «Еколану» з прогнозами про забруднення ПБК та зрив курортного сезону дуже скидається на рекламну. «Чому розробці вже кілька років, а заговорили про неї тільки тепер, коли й перевірити ефективність ніколи? До того ж, наскільки відомо з переговорів, грошей на виробництво цього сорбенту компанія не має, а йдеться про мільйони доларів. Отож тепер саме час їх отримати», — каже співробітник.

Помічник начальника кримського главку В.Іванов запевняє, що проблеми з забезпеченістю сорбентом у ліквідаторів немає. А якщо й виникне — можна купити: «Еконадин» українське МНС використовує вже близько десяти років. Наскільки ефективніший новий сорбент — ніхто не знає. Але фахівці дуже сумніваються, що нафта може розпастися за 72 години, як стверджують розробники».

Здавалося б, що простіше: взяли б та й перевірили, тоді всі підозри й спекуляції і відпали б. Але тут починаються дивні ігри. Вчені на прес-конференції стверджують, що не отримали на свій лист в МНС жодної офіційної відповіді. А міністерство поширило заяву, що, хоча це питання й перебуває в компетенції Міністерства транспорту і Міністерства екології, МНС негайно відреагувало на звернення вчених «і надіслало листи з проханням терміново надати інформацію про можливість використання «особливого сорбенту» для знищення мазуту в районі надзвичайної ситуації в умовах осінньо-зимового періоду. Але жодної конкретної інформації щодо практичної реалізації пропозиції не отримано». Одне слово, знову пошта винна...

Ліквідація наслідків триває. Просякнуті мазутом і збиті піском водорості знову збирають на Тузлі. Підраховують збитки. Українські міністерства вже пропонують включати в них можливі втрати від невдалого курортного сезону. Поки що одного.