Без антимонопольного режиму Україна залишиться вмираючою економікою із зубожілим населенням – Atlantic Council

Сполучені Штати придумали багато речей, але антимонопольне законодавство і політика в області конкуренції були, мабуть, самими глибокими. Ці закони встановлюють справедливі правила для ринку, і саме тому країна стала найбагатшою і наймогутнішою на планеті. Без цього Сполучені Штати були б схожі на Росію чи Україну: зубожіле населення, вмираюча економіка і політична система, якою володіють декілька десятків олігархів, пише Діана Френсіс - старший науковий співробітник Центру Євразії Атлантичної Ради.

Френсіс зазначає, що найбільш драматичний приклад мудрості цих законів стався в 1904 році, коли нафтовий гігант Рокфеллера Standard Oil контролював 91 відсоток видобутку нафти і 85 відсотків кінцевих продажів у Сполучених Штатах. Його домінування дозволило йому все частіше знущатися над працівниками, конкурентами, постачальниками і споживачами. Але в 1911 році Міністерство юстиції США подало до суду на групи у відповідності з федеральним антимонопольним законодавством для сприяння конкуренції на ринку і розпорядився про реструктуризацію 34 компаній для продажу незалежним організаціям.

Цей драконівський захід не була зроблений незалежно від політичної помсти. Це було в ім'я справедливості, і це врятувало Сполучені Штати. Без антиконкурентних обмежень економіка схожа на хокейні гри без суддів, тому гуни контролюють лід, перемагають у всіх іграх, і не дають грати маленьким більш швидким і розумним гравцям. Шалена концентрація влади руйнує будь-яку економіку, підприємства та можливості.

Ось чому новий президент України Володимир Зеленський і парламент повинні негайно створити антимонопольний режим. Це не ракетобудування. Є шаблони і експерти, які можуть допомогти українським зусиллям остаточно вирвати залізну хватку олігархів з їх економіки, щоб надати можливості для кращих, розумних і швидких. Антимонопольний режим повинен бути встановлений до того, як уряд проведе масову приватизацію неефективних і корумпованих державних підприємств, щоб олігархи або їх союзники не могли розкупити і стати ще більш могутніми.

Та в тандемі повинні бути обмеження, встановлені для іноземної власності, інакше економіка України буде контролюватися німцями, американцями чи китайцями. Прямі іноземні інвестиції бажані й необхідні, але повинні бути обмежені тими, хто залучає капітал для створення нових активів і послуг, а не тими, які просто захоплюють антиконкурентні, олігархічні або державні імперії.

Без цих реформ нічого не зміниться, тому що концентрація економічної могутності України вже не в чартах. Згідно звіту Deloitte Central Europe Top 500, опитування найбільших компаній Центральної та Східної Європи, до 64 відсотків українських фірм контролюються місцевим приватним капіталом (читай - олігархами). В жодній іншій країні регіону місцевий приватний капітал не є таким сильним, як в Україні.

Для порівняння, місцевий приватний капітал контролює лише 29,4 відсотка найбільших компаній у Польщі, 23,2 відсотка в Чехії та 3 відсотки в Угорщині. У той же час частка іноземного капіталу в структурі власності українських компаній є найнижчою серед країн Центральної і Східної Європи, всього 12 відсотків (порівняно з 18,1 відсотка в Хорватії, 54,4 відсотка в Польщі і 83,2 відсотка в Угорщині).

Рівень сукупної концентрації влади повинен бути обмежений (наприклад, ніхто не повинен володіти більш ніж 20 відсотками в секторі або галузі), та строго дотримуватися. Монополії мають бути зруйновані і має бути запобіжник створенню нових - такі, як ті, які існують в Україні в областях добрив, металургії та розподілу енергії. Приватизація сільськогосподарських угідь повинна також накласти обмеження на сукупну власність і концентрацію влади на ринках (наприклад, у засобах масової інформації).

Відразу після 1990 року Польща, Чеська Республіка, Словаччина і Угорщина прийняли ефективні антимонопольні й антимонопольні закони й перетворили свої соціалістичні системи в процвітаючі ринкові системи. Це швидко підняло рівень життя, підкреслює автор.

Цим країни визнали, що невдачі їх раніше неконкурентної економіки були пов'язані з державною власністю, але зрозуміли, що приватизація опиниться в руках політично пов'язаних олігархів, як це сталося в Росії та Україні. Вони також зрозуміли, що їм потрібні обмеження на володіння іноземним капіталом приватизованими активами або щось ще, як один чеський експерт сказав в 1991 році: "Німці або американці можуть виписати чек на всю нашу економіку".

Їх антимонопольні органи відіграють вирішальну роль у нагляді за ринком, зусиллях щодо демонополізації, лібералізації імпорту, реструктуризації природних монополій та контроль за злиттями, зазначає автор. Наприклад, їх закони публікують вичерпний перелік дій, які заборонені, якщо тільки вони не "необхідні для ведення економічної діяльності" і не викликають "значного" обмеження конкуренції.

Заборонені дії включають в себе хижацьке ціноутворення, фіксацію цін, фальсифікацію ставок (шляхом придушення ставок, ротації), нав'язування обтяжливих умов контракту, пов'язані продажу (ви повинні купити це, якщо хочете купити це), придбання акцій і активів, які зменшують або усувають конкуренцію, взаємопов'язані управління, фіксація цін, шахрайство з розподілом ринку, обмеження доступу до ринку, обмеження виробництва, продажу або закупівель, а також угоди між конкурентами про встановлення умов контрактів, укладених з третіми сторонами.

Подібно чеському та словацькому законами, угорське законодавство містить приклади заборонених антиконкурентних угод, включаючи угоди про встановлення цін, розподіл ринку, бойкоти, дискримінації стосовно покупців або продавців, обмеження виробництва або розподілу і обмеження доступу до ринку.

Ось чому одним з перших дій, яке має зробити новий реформований уряд в Україні, є створення жорстких і незалежних суддів, які гарантують наявність справедливих економічних правил, що регулюють ведення бізнесу, приватизацію, дії щодо демонополізації, примусові продажу та входження нових місцевих і іноземних гравців у свою економіку.

Антимонопольні режими будуть представляти собою верховенство закону і обходити криву судову систему України. Підприємці і працьовиті українці і споживачі заслуговують справедливої системи вільного підприємництва. Без цього їхні олігархи будуть продовжувати контролювати країну, зарплати українців будуть залишатися на низькому рівні, також залишаться високі ціни і неможливість почати бізнес або можливість конкурувати, резюмує автор.