Зі скальпелем у руках і янголом за плечима - Персоналії - dt.ua

Зі скальпелем у руках і янголом за плечима

18 серпня, 2017, 17:07 Роздрукувати Випуск №30-31, 19 серпня-1 вересня

У Києві вшанували кращих лікарів України  та вперше провели всеукраїнську молитву за медиків у соборі Святої Софії

Хубертус фон Фосс, Мирослава Савчак, Сергій Слєсаренко

Хто має право бути лікарем? Той, хто обрав цю професію за покликанням, для кого допомагати хворим і стражденним — це норма життя; чи той, хто розглядає медицину передусім як перспективний різновид бізнесу, завдяки якому можна завести потрібні зв'язки й отримувати високі доходи? Ця дискусія триває не одне десятиліття. І що складніша економічна ситуація в країні, то важче в системі охорони здоров'я тримати баланс між професійністю й гуманністю та матеріальною вигодою. 

Однак події останніх трьох років показали, як багато в нас справжніх медиків — високопрофесійних, гуманних, готових до самопожертви, таких, якими може пишатися не лише професійна спільнота, а вся країна. Знайти таких, ушанувати й оприлюднити їхні імена — сьогодні вкрай важливо як для самих медиків, так і для тих, кому вони рятують здоров'я і життя. Саме задля цього й було свого часу запроваджено Відзнаку за професіоналізм і милосердя "Орден Святого Пантелеймона", яку ще називають українським "медичним Оскаром". 

"Наша медицина має право пишатися професіоналами, які залюблені в свою професію, зберігають її престиж, дотримуються правил гуманізму й милосердя. Це — зірки української медицини, — переконаний голова Поважної ради Відзнаки професор Василь Князевич. —Орден Святого Пантелеймона — це громадська відзнака, яка має професійно-фахову спрямованість і присуджується за самовіддану гуманістичну діяльність, новаторство, благодійність у галузі охорони здоров'я. Відзнака була погоджена й отримала благословення предстоятелів трьох найбільших християнських церков України. Урочиста церемонія нагородження щорічно проходитиме 9 серпня, в День Святого великомученика і цілителя Пантелеймона". 

321
Орден Святого Пантелеймона

Нинішнього року відзнаку присуджували в п'яти номінаціях: "Кращий лікар"; "Кращий медик"; "Новатор охорони здоров'я"; "Міжнародне співробітництво у галузі охорони здоров'я"; "Служіння суспільству". Забігаючи наперед, зазначу, що результати таємного голосування членів Поважної ради для багатьох стали цілковитою несподіванкою. 

Кращий лікар

У кожній області медичні колективи й громадські організації готували матеріали на підтримку своїх кандидатів. Експерти регіональних рад прочитали сотні сторінок досьє, рекомендацій, відгуків, відібрали кращих із кращих і відправили документи в Київ. Національна експертна комісія розглянула всі кандидатури і з них відібрала п'ять. Та, мабуть, найскладнішу місію довелося виконати Поважній раді — таємним голосуванням обрати кращого лікаря України. Його шукали повсюди, а знайшли в Одесі. Михайло Каштальян — військовий хірург, професор, завідувач кафедри загальної хірургії та військової медицини Одеського національного медуніверситету, тривалий час працював головним хірургом Військово-медичного клінічного центру Південного регіону.

каштальян
surgery.od.ua
Михайло Каштальян

Колеги стверджують, що його пацієнтів можна зустріти не лише в Одеській області, а й далеко за її межами — на консультації та лікування до нього їдуть чи не з усієї України. І це не дивно, адже Михайло Каштальян щороку виконує понад 1000 операцій. З них майже 90% — найвищої категорії складності. 

Військовий хірург працює в особливих умовах, тому змушений опановувати різні напрями хірургії — абдомінальну, торакальну, урологічну, судинну, а також травматологію і навіть онкологію. Кажуть, військова хірургія — це той напрям, де все давно затверджено і чітко розписано, там немає місця для експериментальних пошуків. Однак це не заважає Михайлові Каштальяну вивчати й упроваджувати ті новинки медицини, які роблять процес лікування ефективнішим, дозволяють пришвидшити одужання пацієнтів. Він одним із перших узявся виконувати малоінвазивні операції, опанував методи ендовідеохірургії. 

М.Каштальян є керівником хірургічної частини університетської клініки Одеського медуніверситету. Створив власну школу — виховує нову генерацію хірургів-науковців, багато працює зі студентами. І не лише в аудиторіях. 

Коли почалися військові дії в Донбасі, Михайло Каштальян опікувався розгортанням військових шпиталів, постійно пильнував, аби в операційних було все необхідне для роботи, виконував найскладніші операції. Ритм був шалений! Під час Іловайського котла доводилося приймати до 80 поранених за добу.

Найважче тоді було першому медичному десанту — бракувало рук, обладнання, та й досвіду такого раніше ніхто не мав. Під час ротації збільшили штат, відправили ультразвукову апаратуру, лапароскопічну стійку, інструменти тощо. 

Михайло Каштальян першим використав лапароскопічне обладнання і стовбурові клітини при проведенні операцій у польових умовах у зоні бойових дій. Він зробив сотні складних операцій бійцям, які мали важкі поранення органів черевної порожнини, політравми тощо.

Попри те, що сам провів багато часу в операційній у польових умовах, професор проти, щоб у зону АТО їхали його студенти — майбутні хірурги. На його думку, там усе ж таки потрібні досвідчені кадри, які не лише вміють рятувати поранених під обстрілами, а й розуміють, як уникнути небезпечних ситуацій. Його учням вистачає роботи й в Одесі — багато з них працюють волонтерами в госпіталі, де мають змогу не лише вчитися професії, а й засвоювати уроки гуманізму і милосердя. 

Кращий медик

У цій номінації були представлені фельдшери, професійна робота й громадська діяльність яких викликають повагу і вдячність. Попри те що їхня спеціальність, на думку реформаторів з МОЗ, застаріла і не має жодних перспектив. Програма реформування первинної медицини стосується сімейних лікарів та медичних сестер. Для фельдшерів роботи не знайшли — вони ніяк не вписуються в інфографіку чиновників. А в реальне повсякденне життя — ще й як уписуються! 

Мирослава Савчак — багата людина. Вона має дружну сім'ю — чоловіка, разом з яким стояла на Майдані, і четверо дітей. А ще — чимале господарство, просторий будинок, квітники під вікнами й мільйон щоденних клопотів, як і кожна сільська жінка, мама, дружина. Та крім цього пані Мирослава — медик із 26-річним стажем, відповідає за здоров'я мешканців двох десятків сіл Пустомитівського району Львівської області, бо працює фельдшером пункту екстреної медичної допомоги "Чижиків".

Мирослава Савчак
“Український інтерес”-Олександр Бобровський
Мирослава Савчак

Уявляєте, що значить бути медиком у селі? Коли викликають і вдень, і посеред ночі, просять допомогти старенькій з гіпертонічним кризом або врятувати мале дитя, в якого третій день температура не спадає. А ще бувають травми і харчові отруєння, інфаркти і кровотечі, передчасні пологи і ще багато різних ситуацій, де без медика ніяк не обійтися. Сусіди знають — пані Мирослава ніколи не відмовить. Така вже в неї вдача — і вислухає, і заспокоїть, і допоможе.

Коли земляки дізналися, що фельдшерка під час відпустки поїде в АТО, то стривожилися, мабуть, більше, ніж її родина: "А хто ж нас лікуватиме?!"

"Мій чоловік, як волонтер, часто їздив у зону АТО. Ми всі цим переймалися, — розповідає Мирослава Савчак. — Залишитися там не міг через стан здоров'я — був поранений на Майдані. Я знала, що медиків в АТО не вистачає, тому й поїхала. Спочатку лише на час відпустки. А пізніше — на півтора року. Роботи було дуже багато, але ніхто не скаржився, намагалися зробити все, щоб допомогти пораненим бійцям. Під час обстрілів загинуло двоє наших колег. Звісно, ми про це своїм рідним не казали. Коли телефонували, завжди намагалися переконати, що в нас усе спокійно, все гаразд". 

Але вдома не дуже вірили тим словам — дивилися новини і переживали за маму. Малих доньок іноді душила дитяча образа: "Чому мама так надовго нас покинула?" Мамина перемога в номінації "Кращий медик" і нагородження орденом Святого Пантелеймона — радість не лише для родини, а й для мешканців двох десятків сіл, де її добре знають і шанують. 

Новатор охорони здоров'я

Більшість присутніх на урочистій церемонії була переконана, що в цій номінації переможе представник столичної науки. Де ж іще, окрім клінік Академії медичних наук, розробляються й упроваджуються новітні методики? Йдеться не про фаховий рівень — просто у столичних медиків значно більше можливостей знайти фінансову підтримку для своїх ідей та проектів. Грошей на науку катастрофічно не вистачає, однак якось таки вдається оснащувати операційні й реанімації сучасним обладнанням. Бо хіба можна чогось домогтися, використовуючи апаратуру десяти- і навіть двадцятирічної давності? 

А як бути, коли привозять тяжкого пацієнта в операційну, а там іще довоєнне обладнання? Мова не про АТО, а про Другу світову! 

Орден Святого Пантелеймона за новаторство в охороні здоров'я отримав професор, член-кореспондент Національної академії медичних наук Сергій Слєсаренко, який багато років очолює Дніпропетровський центр термічної медицини і пластичної хірургії. 

Сергей Слесаренко
Сергій Слєсаренко

Всі давно знають, коли в Дніпро з зони АТО привозять поранених бійців із тяжкими опіками, ними займається професор Слєсаренко зі своєю командою. За три роки вдалося врятувати життя і здоров'я понад 350 поранених. Волонтери стверджують, що медики примудрялися виконувати найскладніші операції, маючи під рукою "унікальне" обладнання, яке німецькі окупанти залишили, відступаючи з міста восени 1943 року. Можливо, це й змушує постійно вдосконалювати свою майстерність, шукати вихід навіть в абсолютно безвихідних ситуаціях. 

Професор Слєсаренко активно співпрацює з волонтерами. Важко сказати, як би рятували тяжких пацієнтів, коли б не їхня допомога. Завдяки їхнім зусиллям було започатковано спільний проект із Швецією, що дало змогу придбати сучасне хірургічне обладнання для опікового відділення.

Колеги кажуть, що Слєсаренко — хірург від Бога. Виконує унікальні операції, які допомагають відновити функції рук і ніг після тяжких опіків. Хто таке пережив, той розуміє, який це болісний, складний і тривалий процес. Серед пацієнтів професора є бійці, яких він урятував від інвалідності: завдяки новаторським підходам і методикам вдалося уникнути ампутації ноги чи руки. Загалом Сергій Володимирович неговіркий, зосереджений на роботі, завжди заклопотаний. Однак пацієнти знають: для кожного з них він знайде час, щоб пояснити, заспокоїти, підтримати. Адже лікар, на його думку, лікує не лише скальпелем, а й щирим словом. 

Міжнародне співробітництво
у галузі охорони здоров'я

Переможцем у цій номінації став баварець Хубертус фон Фосс — доктор медицини, доктор філософії, почесний професор Національної медичної академії післядипломної освіти ім. Шупика. Завдяки його двадцятирічній співпраці з медичною спільнотою, в Україні впроваджуються основні засади соціальної педіатрії.

Хубертус фон Фосс
vossvonhubertus.de
Хубертус фон Фосс

Хубертус фон Фосс докладав багато зусиль, щоб в Україні було створено Український медичний центр реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи МОЗ України. Професор керував підготовкою і стажуванням українських фахівців — лікарів, психологів, спеціальних педагогів у Мюнхенському кіндерцентрі. Багато зробив для того, щоб сучасні ефективні методики реабілітації дітей поширювалися в усіх регіонах — за роки незалежності в Україні було відкрито майже 100 центрів медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи. 

На розвиток медико-соціальних проектів в Україні професор Хубертус фон Фосс зібрав і передав понад 50 млн євро — це пожертви баварських фірм, громадських фондів та приватних осіб. Це йому маємо дякувати за нову апаратуру в гематологічному відділенні Охматдиту, відділенні дитячої ендокринології Інституту ендокринології АМН, дитячому онкологічному відділенні Інституту онкології, а також за шість апаратів штучної нирки та апарати штучного дихання, які було передано київським дитячим медзакладам. 

Доктор Хубертус фон Фосс має багато планів і готовий працювати заради того, щоб діти не кривилися від болю, а усміхалися і росли щасливими. 

Служіння суспільству

У цій номінації були представлені досвідчені медики, які мають великий професійний і життєвий досвід. А переміг — наймолодший. Той, хто так мало і, водночас, так багато встиг. Він закінчив медичне училище, працював фельдшером "швидкої допомоги" на рідній Київщині, мріяв, але так і не встиг вступити до медичного університету. Обіцяв (правда, жартома), але так і не одружився з волонтеркою Ольгою Башей, яку всі звуть Кроха. Запевняв маму, що подарує їй онуків, але не встиг її порадувати. Зате встиг зробити щасливими десятки чужих мам, дружин, дітей, бо врятував життя їхніх синів, чоловіків, батьків, коли разом із ними стояв на смерть у Донецькому аеропорту.

321
memorybook.org.ua
Ігор Зінич

Ігореві Зіничу було і вже назавжди залишиться 25 років. За словами "кіборгів", яким він у тому пеклі врятував життя і відправив на велику землю одужувати, молодий фельдшер працював несамовито — нічого не боявся, ніколи не втомлювався, робив такі маніпуляції, наче він хірург з двадцятирічним стажем. Там йому дали позивний "Псих" — за те, що не відступав і навіть у безнадійній ситуації не опускав рук. Кажуть, тепер у зоні АТО поранених перевозить "швидка", на борту якої великими літерами виведено "ПСИХ". Вона — як заворожена, скрізь устигає, хто до неї потрапить — обов'язково одужає. 

Віра Іванівна, мама Ігоря, згадує, як чекала дзвінків від сина. Він уже мав поранення, міг би повернутися додому. Але залишився і пробув там аж чотири ротації! Заспокоював, що вдягає не один, а навіть два бронежилети. Насправді ж, не брав жодного, бо це заважало оперувати, а вдягати й знімати в тих умовах не мав часу.

Задовго до того, як надійшла трагічна новина, мама вже знала, що душа сина відійшла у вічність — у якусь хвилину, після страшної тривоги за нього, раптом стало дуже тихо й зимно на душі. Зрозуміла, що її синові вже нічого не загрожує, і рани йому вже не болять… 

Як сталося, що після поранення (після вибуху він опинився під завалом) його не вивезли, — окрема історія. Майже місяць довелося чекати, доки Ігор "повернувся" у рідне село, де й був похований. А офіційна похоронка прийшла через кілька місяців по тому.

У жовтні 2015 року Ігореві Зіничу посмертно було присвоєно звання "Герой України". 

А в серпні нинішнього — за професійну діяльність і служіння людям його нагородили орденом Святого Пантелеймона, який було передано мамі разом зі словами подяки за сина. 

* * *

Церемонія нагородження і  вшанування найкращих медиків України пройшла урочисто. Хотілося б, щоб це стало традицією. Серед переможців ви не побачите киян, хоча вони були в кожній номінації. Можливо, Поважна рада так проголосувала через те, що у попередні роки було відзначено багато київських медиків, серед яких (посмертно) — Микола Амосов і Олександр Шалімов. Цього року нагороди поїдуть у різні міста й села, що свідчить про намір і надалі шукати й відкривати зірок медицини не лише в столиці, а по всій країні. Наступного року планують додати ще одну номінацію — "Народний лікар", де переможця визначатимуть голосуванням у соціальних мережах. Критерії відбору відомі — професійність і служіння людям.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №44, 17 листопада-23 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво