Як риба у відео

Український режисер Ігор Стеколенко розповів DT.UA про фешн-відео, роботу з братом та відео-арт до балету "The Great Gatsby".

На початку червня відео-робота українського режисера Ігоря Стеколенко під назвою "Blowup" здобула перемогу у двох номінаціях на "Berlin Fashion Film Festival": найкраща операторська робота і найкращий музичний супровід. Це було фешн-відео для українських дизайнерського бренду. Та перелік відомих робіт майстра в Україні широкий. Недарма позаочі його часто називають одним із найкращих режисерів країни. Треба додати, що відеоформи, з якими працює Ігор, найрізноманітніші. В одязі він також часто обирає чорний колір, - так виражається його любов до форми. До речей, які не прив'язані до певного періоду часу, події, потреби. За своєю життєвою філософією він буддист, - йому близьке вчення про те, як із відповідним ставленням до життя легко стати щасливим.

Ігор Стеколенко знімав кліпи для популярних українських та зарубіжних виконавців (серед них "Океан Ельзи", "Друга Ріка", "Брутто", Єва Бушміна та ін. - І. В.), кілька сотень рекламних роликів, промо для українських телеканалів, корпоративні фільми... Однією з останніх відомих робіт є відео-контент, створений у тандемі з братом Олександром для міжнародного балету "The Great Gatsby". Але всього цього могло б не бути. У період розставляння життєвих пріоритетів Ігор мріяв вступити до Київської консерваторії і стати музикантом. Проте, замість музичних виступів, його кар'єра розпочалася з телебачення, а музика залишилася назавжди улюбленим хобі.

- Чому вашою першою роботою стало телебачення?

- Я втрапив туди, не маючи жодного досвіду. Моя робота передбачала абсолютно різні функції, - я часто робив "усе підряд". Але для мене це був тоді єдиний шанс залишитися в Києві, почати працювати, і за нього я вдячний. Хоча вирішальним, мабуть, стало відоме твердження "опинитися в потрібний час у потрібному місці". Робота познайомила мене з театральним режисером Романом Віктюком. Його проектом на каналі були: 12 телеверсій спектаклю та документальна стрічка про нього. Це було моє перше знайомство з професійним режисером. У співпраці ми знайшли спільну мову, і, здається, всі були цим задоволені.

Відтоді минуло вже багато років. Далі я працював на десятках телевізійних шоу, програм, проектів: від ранкових до вечірніх.

- Але більше ви з проектами для телебачення не працюєте…

- Мені не цікаві формати, які сьогодні пропонує телебачення. Все перетворюється на спрощену форму і стає великою впливовою машиною комерції. Я, своєю чергою, не дуже хочу брати участь у формуванні громадської думки, а телебачення на цьому все ж таки спеціалізується. Водночас, я не відмовляюся від цікавих документальних проектів.

- Результатом вашої з братом роботи стала спільна "творча лабораторія і продакшн студія".

Ukrainian Revolt Alphabet from Igor Stekolenko on Vimeo.

Як усе починалося?

- Ця організація доволі умовна. Ми з братом почали працювати разом набагато раніше: просто знімали й ніколи не замислювалися над "важливими організаційними питаннями". У нас було приміщення, але тепер ми від нього відмовилися - працюємо в різних куточках країни, світу. До нас завжди приходять і приходили по наше бачення, стиль, форму роботи. Щойно з'являється проект, ми одразу починаємо співпрацю з музикантами, продюсерами, до яких зазвичай звертаємося. Ми працюємо як режисери-фрілансери на різних проектах. Інколи навіть складно у відсотковому відношенні визначити, скільки в проекті безпосередньої роботи кожного з нас окремо, адже ми часто співпрацюємо, обговорюємо все дистанційно. Приміром, як під час зйомок документального фільму про підготовку до поєдинку Віталія Кличка та Шеннона Бріґґса. Я знімав у Німеччині, брат - у Флориді. І ми повсякчас перебували он-лайн, аби координувати знімальний процес. Це була дуже непроста робота.

- Ви зараз охоплюєте великі напрями роботи: реклама, кліпи, творчі арт-відео та проекти. Як усе це поєднується?

- Реклама - робота доволі складного характеру, яку важливо виконати відповідно до потреб засновника початкової креативної ідеї. Складність у тому, що у процесі створення рекламних роликів бере участь багато людей, і всі вони відповідають за фінальний результат. Менше уваги приділяється творчості, більше - на реалізацію певних задумів. Музичний кліп - навпаки, дуже тонка річ. Я не беруся за роботу, доки не зрозумію бачення музичного проекту його автором. Якщо наші розуміння не збігаються - від роботи відмовляюся. Тут важливо "дивитися в одному напрямку".

- Одна з відомих ваших відео-арт робіт - відеоряд для балету "The Great Gatsby". Чому наважилися взятися за такий проект?

- Продюсер балету свого часу познайомила нас із його режисером - Дуайтом Роденом. Ми мали зустрічі, представили Родену свою концепцію, і вона йому дуже сподобалися. Тоді нам вдалося зануритися у драматургічні особливості балету й запропонувати своє бачення різних сцен.

Важливо було зрозуміти, що декорацій у балету небагато, тому одним із завдань відеоряду стало створення "місцевості" для всіх дій, обрамлення середовища. Другим завданням було створення емоційного тла окремих сцен. Ми вивчали драматургічні особливості кожної сцени балету, шукали відповіді у взаємозв'язках персонажів. Зрештою, залишилися дуже задоволені. Ми знайшли для себе найприємнішу форму співпраці: межу театральної постановки та кіноілюстрації.

- Недавно ж була ще одна колаборація - для моноспектаклю "ПутьіПути" Дмитра Ярошенка…

- Я завжди готовий братися за роботу над цікавими виставами. До цього моноспектаклю музичний супровід створював Антон Байбаков. Нескромно кажучи, я теж мав можливість долучитися до цієї музики - втілював барабанний супровід і відеоряд, який супроводжує головну драматичну лінію. У цьому спектаклі дуже багато імпровізації, він наче жива тканина, що кожного разу відкриває нові форми. Мабуть, у цьому й полягає його головна ваба.

- Ви займаєтеся зйомками, які часто є комерційно успішними. А як щодо ідейних проектів?

- Тільки за. Більше того, ми самі часто провокуємо такі проекти. Хоча в нашій роботі з цього боку є велика складність - це не той арт, де все можна зробити без вкладення коштів. На жаль, відео-ремесло завжди потребує відповідної техніки та умов.

Difficult 90's (Social Project for KZ 2015) from Igor Stekolenko on Vimeo.

- Що стало каталізатором вашої роботу в напрямі фешн-відео? Ваша дружина - успішна українська дизайнерка?

- Я би назвав це збігом професійних обставин. Хоча, справді, перші такі роботи я почав створювати саме для бренду дружини. Такі відео не відрізняються від короткометражної стрічки. Це красива історія з акцентом на певну естетику, але часто вона не претендує на драматичність, на особливе смислове навантаження. Хоча тут є емоційний заряд і можливість втілити цікаві візуальні рішення.

LAKE fashion film 2014 from Igor Stekolenko on Vimeo.

- Ваші з братом роботи беруть участь у кінофестивалях. Ви цілеспрямовано йдете до цього?

- Насправді ніхто такої мети першочергово не ставить. Інколи я думаю, що потрібно все ж якось систематизувати таку роботу. Торік наші з братом відеороботи були представлені на "Australian International Fashion Film Festival". Цьогоріч моя робота буде показана у шорт-листі фіналу "Berlin Fashion Film Festival". А тепер я вже й сам долучився як член журі до оцінювання робіт українського фестивалю фешн-фільмів "Fashion Move On".

- Ви багато подорожуєте. Є місто, в якому хотіли б залишитися?

- Я б усюди залишався трохи пожити, хотів би подорожувати без зворотного квитка. Моє улюблене місто в Україні - Львів. У рідному Миколаєві я буваю дуже рідко, повернення туди - це ностальгічні години: прогулянки рідними вулицями, спілкування з друзями тих часів, з якими підтримуємо стосунки й досі. Інколи ловлю себе на думці, що коли телефонують давні друзі, то хочу все кинути і якнайшвидше опинитися поруч із ними. Взагалі, є унікальні міста, які мене дуже надихають. У кожного міста - своя енергія і свій характер, для мене міста - це фарби. І прекрасно, коли бажання бути там збігається з обставинами.

- Що наступне у вашому плані життя? Кіно?

- Якщо це має статися, то нехай станеться. І, власне, це стосується всього, про що я розповідав.