Ришард Калиновський. Танець як спосіб поділитися - Персоналії - dt.ua

Ришард Калиновський. Танець як спосіб поділитися

3 липня, 2015, 00:00 Роздрукувати Випуск №24, 3 липня-10 липня

"Я завжди прагнув активності. Спочатку, звісно, це був рух фізичний. Естетика з'явилася пізніше. А ще мені імпонувала робота над перформансами. Я любив ділитися чимось із глядачами, хотів, щоб вони отримували задоволення і натхнення", — пояснює свій життєвий вибір Ришард Калиновський, польський хореограф і вже понад десять років творчий керівник "Люблінського театру танцю".

 

"Я завжди прагнув активності. Спочатку, звісно, це був рух фізичний. Естетика з'явилася пізніше. А ще мені імпонувала робота над перформансами. Я любив ділитися чимось із глядачами, хотів, щоб вони отримували задоволення і натхнення", — пояснює свій життєвий вибір Ришард Калиновський, польський хореограф і вже понад десять років творчий керівник "Люблінського театру танцю".

Невпинна дія

Любов Ришарда до танцю виплекана непереборною цікавістю до руху. Його дитинство ніби сонцем залите спогадами про вихідні у бабусі. Вона жила в маленькому селищі, де було щонайбільше п'ять хатинок, ліс, поле — далека від цивілізації оаза.

До переїзду на навчання в Люблін, Ришард ріс у рідному Дубечно. У невеличкому містечку в пошані було більше виробництво, ніж сільське господарство. Люди працювали по вісім годин на склозаводі. Варіанти відпочинку й розваг — будинок культури, футбольний клуб, маленький театр. Ришард обрав спорт, грав у футбольній команді.

Та ще з юних років викладачі і знайомі часто робили хлопцеві компліменти щодо його здібностей до акторської гри і танцю. Проте носа він не задирав. 

Акторське мистецтво, серед іншого, передбачає й невербальне спілкування з аудиторією. Калиновському це імпонувало, і він хотів навіть подавати документи до акторської школи, але натомість одного дня зачарувався старим американським фільмом із танцюристами Джимом Келлі і Фредом Астером. Майбутньому польському хореографу їхні образи закарбувались у пам'яті на все життя. 

Згодом доля ще раз підштовхнула Калиновського — він побачив оголошення про майбутню постановку і відбір акторів для участі в ній. Оголошення висіло в центрі культури "Хатка Жака" при університеті Марії Складовської-Кюрі в Любліні.

І Ришард знову згадав фільм, що колись його так вразив. Йому хотілося створити дуже подібний до американського танець, щоправда, не в мюзиклі, а в постановці у стилі модерн. На той час Калиновський уже почав пробувати себе в акторській грі й пантомімі, тому й зважився взяти участь у відборі. Так почався його шлях у танці і театрі. 

Згодом, здобувши вищу освіту в університеті Марії Склодовської-Кюрі за спеціалізацією "Театр і танець", Ришард почав шукати себе в мистецтві. 

У 2001-му вступив до колективу "Люблінського театру танцю", який згодом і очолив. Із часом Калиновський починає організовувати численні мистецькі фестивалі, зустрічі, панелі для обміну досвідом. Перформанси й вистави під його керівництвом здобули визнання як у Польщі, так і в інших країнах (Іспанії, США, Франції, Німеччині, Нідерландах, Білорусі, Україні). Нині він спеціалізується у різнопланових хореографічних техніках — від контактної імпровізації до польської методики сучасного танцю.

Важливий вибір

Митця надихає розмаїття життєвих імпульсів: "Мені цікаві справжні людські історії, самі люди, те, що вони думають, що робиться в їхній голові".

Більшість тих, хто обирає хореографію, — люди, які просто люблять це мистецтво. Часто вони дуже мало отримують і іноді працюють навіть безоплатно, тільки б мати змогу робити те, чому так відданий. Та є й такі, хто має добру танцювальну школу, бере участь у постановках відомих театрів. Чимало танцюристів працюють на фестивалях, роблять постановки й театральні вистави або ж передають свої навички як педагоги. Дехто, як Калиновський, працює при міських установах Польщі, організовує різні танцювальні заходи. 

Загалом, каже пан Ришард, порівняно із Францією чи Німеччиною, у Польщі не так багато танцюристів. Є зо п'ять суто танцювальних груп, а решта — проекти, що поєднують танець, театр і оперу.

З кожною новою виставою, розповідає хореограф, посилюється прагнення розвиватися. Бо раніше через зайнятість у проектах не мав достатньо часу шліфувати навички. Чимало доопрацьовував сам і трохи заздрить тим, хто навчався роками і може вільно перепрофільовуватися з техніки в техніку. Та, хай там як, він знайшов себе в танці і тепер допомагає у пошуках іншим танцівникам, які охоче рухаються мистецьким шляхом разом із ним.

Усе по-справжньому

В українських танцюристах Калиновського найбільше вражає виконавська майстерність: вміння глибоко переживати кожну історію і абсолютна віддача, присутність на сцені. Актор, виходячи на сцену, майстерно показує те, про що має розказати в певній ролі. Часом — через особисте рішення, часом — за завданням хореографа. "Завжди видно, що людина глибоко переживає стан свого героя. В інших країнах я бачив, як танцюристи виконували номери, але не надто переймалися ролями, не пропускали танець через себе. В українських танцівників — усе по-справжньому" — ділиться враженнями Ришард Калиновський.

Розуміючи ситуацію в Україні, складність цих подій для всієї країни, Калиновський каже, що в міжнародному масштабі прикладів вистав на тему війни небагато, бо дуже важко переповісти, інтерпретувати трагічні моменти. 

Проте, вважає хореограф, сучасний танець однаково постає з інтенцій сьогодення. Творчі люди не можуть не рефлексувати на те, що відбувається поряд. "Я знаю, що деякі митці замовчують певні речі. Але сучасний танець — це те, чим ми живемо. Ми повинні розповідати про нинішні події, хай як це емоційно важко", — переконаний митець.

 
Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №27, 13 липня-19 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво