Піаніст-екстреміст. Боротьба за душі - Персоналії - dt.ua

Піаніст-екстреміст. Боротьба за душі

21 листопада, 2014, 20:15 Роздрукувати Випуск №44, 21 листопада-28 листопада

"Революційний музикант" згадує, як уперше заграв під КМДА. Відтоді маски під час виступів не знімає, бо ще з Майдану не минає страх — тоді людей викрадали. Він не каже, звідки родом, бо вважає що на цій темі багато спекулюють. Він "просто з України" бо "вся вона — наша Батьківщина".

"Вони справді завзяті й готові з автоматом захищати українців від важкої артилерії. На жаль, найкращих людей, з якими мені довелося потоваришувати, вже немає: Тарас Брус, Антон Хорольський, Денис Томілович, Дмитро Пелипенко, Василь Савченко, Андрій Савчук. Тарас Брус —  взагалі окрема й дуже болісна для мене тема. Його досі не можуть знайти. Він людина великого духу. Завжди казав: "Якщо в тебе щось не виходить, не бери близько до серця і доведи все до кінця". Це слова не командира військового батальйону. Це душевне фортисимо від Піаніста з Майдану, того самого, в балаклаві й бронежилеті, хто наповнював Євромайдан відзвуками "екстремістських" арпеджіо. 

Клеячи фото на Алеї Небесної Сотні 

Відомі виконавці їздять у типові концертні тури. Та це не про євромайданівського музиканта Богдана, Піаніста з Майдану, або Piano Extremist — як він себе називає. Відео, де чоловік виконує на фортепіано Nuovole Bianche Людовіко Ейнауді стало шалено популярним. Але йому до того байдуже, в нього своя мета та ідея. Він уже побував у майже всіх великих містах України — спочатку пропагуючи ідеали Майдану, а потім збираючи гроші для бійців АТО. 

"Музика повинна рятувати! Але, крім музики, нашим бійцям потрібні харчі, одяг. Вони хочуть відчувати захист за своїми плечима і знати, що тут, у теплі й спокої, нам не байдуже, що відбувається за 200 км звідси. Вони воюють, зникають безвісти, гинуть... Що робить держава? Поки що не дуже багато. Виборчі перегони й ті зайшли в глухий кут — багато ОВК просто віддали екс-регіоналам. А тим часом обстріли тривають, вторгнення не припиняється", — напише Богдан у соціальній мережі. 

Він був на київському Майдані від самого початку, волонтером у будівлі КМДА. У січні вбили його друга Сергія Нігояна… Згодом, переглядаючи відео стрілянини на Інститутській, клеячи фото на Алеї Небесної Сотні, він зрозумів, що вже ніколи не побачить багатьох побратимів. 

"Революційний музикант" згадує, як уперше заграв під КМДА. Відтоді маски під час виступів не знімає, бо ще з Майдану не минає страх — тоді людей викрадали. Він не каже, звідки родом, бо вважає що на цій темі багато спекулюють. Він "просто з України" бо "вся вона — наша Батьківщина". 

"Балаклава приховує лише обличчя, а істинна природа — у музиці, в очах", — відповідає Богдан на закиди показати обличчя. Піаніст просить облишити цю тему. Він готовий розмовляти про майбутнє і свої захоплення в ньому — читання, якісна музика. Любить подорожувати. Концерти в різних містах стали для нього гарною можливістю глибше відкрити для себе Україну.

Кожне місто, яке відвідує Піаніст, залишає особливу згадку й враження. В Маріуполі його вразив патріотизм населення, яке ніби прокинулося від сну — у них Майдан почався лише влітку 2014-го. На День Незалежності виступав у Дніпропетровську. На його рахунку — виступи на різноманітних фестивалях.

"З Дніпропетровська починалася моя так звана концертно-революційна діяльність. Там Сестринська сотня влаштувала мій перший виступ поза межами київського Майдану. Окрема тема — Західна Україна, куди вирушив відразу після розстрілу Небесної Сотні, бо знав: більшість загиблих звідти. Я мав підтримати Майдани там", — розповідає Богдан.

У кожного своя війна

Грає Піаніст здебільшого твори сучасних неокласиків (Ейнауді, Цюрмюлле, Роб Кослоу, Ігнатьєв, Арт Макос та ін.), кавери творів рок-гуртів (Muse, Placebo, Radiohead). Особливе місце в репертуарі посідає Гімн України. Ним він завжди закінчує виступи. На двох великих фестивалях ("Республіка" і "Бандерштат") Піаніст з Майдану зіграв його під багатоголосся сотень слухачів.

Має вже п'ять власних композицій, серед яких The morning after terrible night ("Ранок після жахливої ночі"), "Небесній сотні" і "У кожного своя війна". Обіцяє, що скоро ці записи можна буде почути в студійному варіанті: готує до виходу перший альбом.

Хтось може сміятися з "ура-патріотизму" молоді, але Піаністові не смішно. Він знає багатьох, хто за синьо-жовтими стрічками ховає титанічну роботу, хто "хворіє" перемогою та бажанням допомагати Україні. "У Маріуполі — це чудові місцеві волонтери й ультрас, в Одесі — волонтер-кіборг Сергій, якого можна ставити замість Дюка, в Харкові — Маша, яка хвилюється через дрібниці, але все в неї виходить ідеально. Такі ж, як і я, віддані музиці та ідеї перемоги люди живуть у Запоріжжі, в Західній Україні, в Києві", — додає Богдан. 

Він не підтримує жодної політичної сили чи організації, а керується виключно почуттям обов'язку. Зібрані з концертів гроші йдуть на засоби гігієни, спальні мішки, каремати, коліматорні приціли й термобілизну для українських солдатів. Поштовхом до організації благодійних концертів стали слова знайомої: "Своєю музикою ти допоможеш армії більше, ніж якщо загинеш у її лавах". 

"Я дуже вагався, коли думав про те, як воюють мої друзі. Декого з них я вже втратив. Було бажання вбити кожного, хто скаже: "Рассєя права", — згадує Богдан.

У липні музикант був у зоні АТО, давав концерти, спілкувався з військовими. Побував в аеропорті Маріуполя й на кордоні, неподалік від Новоазовська. Згодом напише, яких людей зустрів і як захоплюється ними: "Знаєте, дуже приємно дізнаватися, що кожен, окрім бажання знищити ворога, має й інші інтереси, які були набагато раніше, ніж війна… Дехто співає не гірше за Вакарчука, дехто знімає фільми, дехто володіє іноземними мовами, а ще тут магістри, підприємці, лікарі... Вони всі сумують за рідними, але залишати службу не збираються. "Тут є чим займатися", — коментує кожен другий моє запитання про плани на майбутнє".

Під час подорожей Богдан переконався — війна триває, ніякого перемир'я не було. А ще додає, що все може тривати роками, якщо нова влада не об'єднає своїх можливостей і бажань. Ніхто нікого не "зливає", але й ніхто не дає наказу вигнати чужинців з нашої території — на кордоні накопичується ворожа техніка. "Ми вже ганебно втратили Крим. А тепер іще й "ДНР" і "ЛНР" під контролем не наших сил. Це взагалі не влазить мені в голову! — нервово каже Богдан. — Музика — це зброя, яка може вилікувати хвору душу й підняти дух. Тому я присвячую її кожній людині. Знаєте, кожен, хто любить Україну, повинен активно сприяти її розвитку. Мінімум, з якого все починається, — бути присутнім на мітингах, акціях, ходити зі стрічкою на сумці, їздити з прапорцем на авто, писати пости в соціальних мережах. Максимум — вирішальні й конкретні дії, а які — це вже на ваш розсуд. Якщо розраховуєте на когось: комбата, Бога, президента, батьків — значить, ви відмовляєтесь брати відповідальність за своє життя. А вона є ця відповідальність. Є тільки у вас. І щодня ви робите вибір". 

Жовто-блакитне піаніно, балаклава, цигарка в зубах. Він народжений Майданом. Він один з його символів. Бронежилет, чорна футболка, камуфльовані штани. В нього своя війна, в якій борються за душі. Це треба чути.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №28, 20 липня-26 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво