До свободи треба дорости - Персоналії - dt.ua

До свободи треба дорости

22 серпня, 14:20 Роздрукувати Випуск №31, 23 серпня-31 серпня

Свобода будь-якої країни складається зі свобод її громадян. 

© Василь Артюшенко, DT.UA

Рівень культури, самодостатність, професіоналізм — ступінь нашої внутрішньої свободи, а не обставин визначають незалежність і самостійність. 

Насправді тільки людина, здатна самостійно відчувати, бачити, планувати своє життя, може бути комусь цікавою і кимось шанованою. 

Чи вільна нині Україна? Утікши від однієї залежності, чи не втрапили ми в іншу? 

Свобода будь-якої країни складається зі свобод її громадян. Їхнього світовідчуття, розуміння, рефлексій. Тому їм і слово. Напередодні чергової річниці проголошення незалежності України моїм друзям, добрим знайомим, колегам і навіть просто випадковим перехожим поставили лише одне запитання: "Незалежність" і "свобода" — що для вас означають ці два поняття?".

Юлія Баєва
(Полтавська область)

 

Яка незалежність, ну що ви… Свобода? Свобода вибору. Я, наприклад, мої діти і мої прийомні діти — ми всі обрали Україну. І дуже важке, але щасливе життя. У Донбасі народилася, вчилася, закохувалася, виходила заміж, народжувала дітей, поховала сина і старих, дружила, дресирувала собак і служила на кордоні.

У мене в Донецьку, в Україні, син похований. Біля аеропорту. У мої плани не входило не бути громадянкою України. Мене ні від кого не треба було рятувати. 

У 2014-му, коли в Донбас прийшла війна, наш тато весь обвішався колорадськими стрічечками і бігав то зупиняти українські танки, то розмахував російським прапором біля Донецької обладміністрації. Чекав, коли його "врятують". Доходило до того, що наші прийомні діти, тоді ще маленькі, виявилися фашистами — дивилися мультик українською мовою. 

Ми з дітьми кинули все й рушили у невідомість. Спочатку в Білорусь, потім на Полтавщину. Гроші на будинок нам добрі люди з усього світу зібрали за три тижні. У будинку не було води і газової плити, ніяких зручностей. Ми з дітьми почали працювати. За два роки зробили ремонт, утеплили й добудували, посадили сад, квітник, завели курей, обросли котами. Переконали і забрали мою маму, з допомогою друзів переправили з Донецька нашого собаку. Діти вчаться, займаються спортом і музикою. Удома завжди багато гостей: друзі місцеві і з інших міст. У дітей багато друзів на новому місці. Старші діти теж виїхали з Донецька, живуть у Києві. У них народилася донька. 

Це наша свобода вибору: щоденна праця, зате не стріляють гради. 

У Донбас я вже не повернуся. Я його завжди пам'ятатиму. Я не хочу, щоб за мене хтось щось вирішував. Це і є моя незалежність і моя свобода.

Щоб діти не бачили, як я реву, виходжу в сад курити…

Ігор Померанцев,
журналіст, письменник, поет (Прага—Лондон)

Уперше я дав визначення незалежності завдяки синові. Йому було років 12, коли він вирішив випробувати батьків на міцність і терпимість. Тоді я й сказав йому: "Незалежність — це насамперед фінансова незалежність". Він негайно зметикував, що я маю на увазі, і, на жаль, відтоді охоче підтримує у наших стосунках статус "колонії". 

Про свободу я всерйоз задумався дуже давно завдяки КДБ. Ще в студентські роки в Чернівцях, а потім у Києві мене допитували, погрожували, затримували, обіцяли пільги і таке інше. Думка про те, що свобода буває внутрішня і зовнішня, мене не тішила. Я вичитав, що це вигадав римський філософ-стоїк Епіктет. Виявилося, що він був вільновідпущеним, а ім'я його було прізвиськом раба — "придбаний". Колишнього раба можна зрозуміти, але я не вважав себе рабом і хотів свободи в самому прямому значенні. Це бажання радикально змінило географію мого життя. Тепер я думаю, що незалежність і свобода — це поняття, які вислизають від чіткого визначення. Словники живуть своїм життям, а люди — своїм. Одним словом, точніше двома-трьома словами: свобода і незалежність — це категорії діалектичного ідеалізму.

Тінатін Мжаванадзе,
письменниця, кулінарна експертка (Тбілісі. Грузія)

 

Не знаю точно, як саме я відчуваю незалежність.

Це така тема, за яку, з якого боку не візьмись, обов'язково впадеш у пафос. Наприклад, якось мені в школі зробили зауваження — щоб ми не розмовляли між собою грузинською (школа була російська).

І ми з однокласниками обурювалися, протестували, усвідомлювали несправедливість і принизливість цього зауваження, і найголовніше — свою безправність. Я жила в СРСР, а зараз живу в незалежній країні Грузії. При всіх складнощах життя, при всіх конспірологічних теоріях, підводних політичних течіях я бачу різницю. І вона найкраще помітна в дітях — у їхньому спокої, вільнодумстві, природній потребі вирішувати все самим. Вони дивляться на життя зовсім інакше, ніж колись ми. І в них немає відчуття ярма на шиї, всевидющого ока, клітки або завіси. Весь світ — перед ними. І країна належить їм.

Роміна Тума,
викладачка, фіналістка міжнародного вчительського конкурсу ТЕА (Росаріо, Аргентина)

Я живу в дуже маленькому містечку. У сусідньому місті, за кілька кілометрів від нашого, живуть Хорхе і Сесілія Мессі. До них іноді на відпочинок приїжджає Ліонель, який уславив нашу країну. Футболіст Ліонель Мессі.

 

Для мене свобода і незалежність — це можливість заробляти для себе і моєї родини, а не платити величезні податки у фонд тих, хто не хоче працювати і проводжає лінивим поглядом зі свого ґанку тих, хто біжить уранці на роботу, щоб заробляти йому на дармову їжу, світло, воду, газ та інші блага. 

У нас у країні не викорінені корупція, жадібність, егоїзм, крадіжки. Якщо раніше народ ділився на три класи — багаті, середній клас і бідні, то зараз — тільки багаті й бідні. Розумієте? Мало того, одна з особливостей Аргентини — лінь. Дуже багато бідняків, біженців, приїжджих не хочуть працювати. Свого часу їм держава безоплатно надала житло, машини для випічки хліба, обладнання для пралень або клінінгу, щоб вони відкривали свою справу. Усе це припадає пилом, іржавіє. Вони отримують допомогу і дивляться телевізор. Кажуть про них — найбільш незалежні. Вони незалежні?! Вони залежать від того, буду я працювати чи ні і скільки зароблятиму.

Мееліс Кубітс,
громадський діяч, ініціатор і засновник міжнародного проекту "Народна дипломатія" (Естонія) 

Свобода або її відсутність — поняття дуже особисте. Якщо одному індивідууму, соціальній групі, народу, державі чогось достатньо, то комусь іншому цього може бути замало або, навпаки, забагато. Не забуваймо, що свобода насамперед означає відповідальність.

Відповідальність перед собою, друзями та близькими, народом і державою. Немає універсальної свободи, як не існує й універсальної відповідальності. Здатність високо підняти свою планку свободи походить із симбіозу навичок, амбіцій і етики. Одне не може існувати без іншого. Основою для свободи є культура в найширшому значенні цього слова. У разі відсутності культури свобода вислизає з рук. Так відбувається в сім'ї, так відбувається й у глобальному світі. Люди і держави або приходять до цього знання, або не приходять. Це, серед іншого, теж є свободою.

Наріне Абгарян,
письменниця (Вірменія)

Що для мене незалежність і свобода? Здавалося, дуже просте запитання, але не так легко на нього відповісти. На мить відчула себе дитиною, яка опинилася в "Дитячому світі". Вибір величезний, але тобі можна тільки одну іграшку. Ходи уздовж полиць, вибирай.

Так, напевно, і зі свободою. Можна придумати їй мільйон визначень і пояснень, і кожне буде точним. Свобода — це воля, самодостатність, незалежність, спокій, упевненість. Зрештою, це не бідність. Пам'ятаєте, як було в Довлатова: "Маючи гроші, так легко терпіти убогість!". Свобода — це не злидні. 

Їй можна вигадати багато різних визначень, і кожне буде слушним і справедливим. Але найбільш вичерпним залишиться найпростіше: ти вільний тоді, коли спокійний за тих, хто тобі дорогий.

Юрій Яценко,
юрист, радник міністра закордонних справ України, колишній політв'язень РФ (Львів)

Передусім для мене це не певний юридичний статус, а те, що в людини всередині, її готовність брати на себе відповідальність і приймати рішення, здійснювати некомфортні для себе зміни. Свобода — це дієве прагнення викорінювати в собі упередженість, лінь.

Це можливість дивитися з різних точок зору. Це те, наскільки ми готові вийти з зони комфорту заради розвитку себе, своєї сім'ї і держави. 

Марина Слободянюк,
юрист, ініціатор, засновниця і керівниця служби "Цілодобовий сервіс експрес-нянь Parasolka", громадська діячка (Київ)

 

Іноді я страшенно злюся на лелеку, що він не доніс мене, новонароджену, в Тоскану, але й дякую, що не впустив у Росії чи Китаї. А якщо серйозно, свобода для мене — можливість бути тією, ким я є. Бути незалежною в судженнях і оцінках, але вміти чути інші точки зору.

І пам'ятати головну тезу вільної людини: моя свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини.

Віктор Швидкий,
водій вантажівки
(Чернівецька обл.)

За цю нашу незалежність я так вболівав, ти шо! На Майдан їхав, возив все, двох синів в АТО відпустив, жінка аж посивіла уся. А коли були вибори, я так перехвилювавси. Так було торжествєно, шо у нас чесні вибори, то й я рано напивсь.

А тіко пам'ятав, шо треба голосувати, шоб за мене ніхто бюлєтєнь той не кинув. Так напивсь, шо навіть ім'я своє забув. А треба ж проголосувать. Сів на ровера, поїхав, вже було темно, та я й впав, а звідти машина, я тіко подумав: "Мені ж на вибори!", — та й скотивсь у кювет. Ти розумієш, який я був гражданін отвєствєний?! Як я хотів, шоб защитали мій голос? Ну от. Встав, пішов на той участок, проголосував. Ще й досі голова мене болить, як я впав… І шо зара є? А нічо… 

А чоколату я не їм. 

Тетяна Кара,
удова полковника Ігоря Кари (Київ)

 

Свобода — вона теж різна, але завжди бажана. За неї готові навіть життям жертвувати! А незалежність — це жереб сильних. Не кожен зможе її здобути, та й відстояти її теж. Незалежність завжди пліч-о-пліч із боротьбою.

Валерій Хаїт,
письменник, публіцист, редактор (Одеса)

 

Якби історія чогось учила, якби вона була справжньою наукою, а не більш-менш вдалим і точним описом подій, що відбуваються в часі, то поняття свободи і незалежності були б уже давно сформульовані. А так…

 

Чи могла в незалежній ось уже 27 років Україні ця сама історія бути іншою? Могла, напевно. Але не сталося. А спочатку почати, на жаль, не вийде. "Жизнь невозможно повернуть назад…"

Тому для мене День незалежності України поки що ніяке не свято, а просто дата. Та й світ сьогодні, на жаль, такий, що не до жиру, аби бути живу… Не знаю, як у вас, а в мене відчуття, що насувається абсурд і хаос. І що, на жаль, наша "незалежна" Україна в цьому сенсі мало не в передових.

А ще, говорячи про незалежність України, доводиться із жалем констатувати, що країна наша, якщо від чогось і незалежна, то багато в чому від здорового глузду.

Про свободу скажу коротко. Сам для себе колись сформулював. Свобода — це відсутність перешкод для тих, хто хоче жити в рамках закону.

Ну й на завершення — порада для оптимістів. Давайте думати, що те, що відбувається в Україні й узагалі у світі, — це випробування. І якщо вдасться його пройти, то світ нарешті стане іншим. Кращим! У тому числі й наша Україна.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №44, 17 листопада-23 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво